ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"28" жовтня 2025 р. справа № 300/1839/25
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - судді Біньковської Н.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в приміщенні суду клопотання про залишення позовної заяви без розгляду в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання до вчинення дій,-
В провадженні Івано-Франківського окружного адміністративного суду перебуває адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності щодо невиплати індексації грошового забезпечення за період з 02.03.2022 по 11.11.2023 відповідно до приписів абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, зобов'язання нарахувати і виплатити фіксовану індексацію грошового забезпечення в сумі 4463,15 грн за період з 02.03.2022 по 11.11.2023 включно, відповідно до абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, із врахуванням раніше виплачених сум та визнання протиправними дій щодо обчислення та виплати грошового забезпечення, щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 02.03.2022 по 11.11.2023, без урахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року, зобов'язання здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення, щомісячних основних видів грошового забезпечення, щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та одноразових додаткових видів грошового забезпечення з 02.03.2022 по 11.11.2023, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, "Про Державний бюджет України 2022 рік", "Про Державний бюджет України на 2023 рік", на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт, з урахуванням виплачених сум.
На адресу суду від відповідача надійшло клопотання про залишення позовної заяви без розгляду. На обґрунтування клопотання зазначено, що ОСОБА_1 призваний по мобілізації 05 березня 2022 року та приступив до виконання службових обов'язків за посадою, а наказом командира Військової частини НОМЕР_1 № 319 від 11 листопада 2023 року позивача виключено зі списків особового складу частини та всіх видів забезпечення. У цій справі вимоги позивача стосуються нарахування та виплати грошового забезпечення, яке складається з посадового окладу, окладу за військовим званням, процентної надбавки за вислугу років, а також щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) і премії, грошової допомоги на оздоровлення, а також індексації грошового забезпечення саме під час проходження позивачем військової служби у Військовій частині НОМЕР_1 , а не виплат, що належать працівникові при звільненні. При цьому грошове забезпечення є щомісячним періодичним платежем, а тому в будь-якому разі його розмір відомий особі, яка його отримує. З дня отримання грошового забезпечення особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, у тому числі й щодо розміру нарахування та виплати грошового забезпечення та його індексації, а при звільненні - відповідних компенсаційних виплат. Також зазначено, що згідно з витягом із наказу № 319 від 11 листопада 2023 року позивачу видано грошовий атестат, речовий атестат та продовольчий атестат. Відповідач стверджує, що під час виключення позивача 11 листопада 2023 року зі списків особового складу частини він отримав письмове повідомлення про суми, нараховані та виплачені при звільненні.
Ухвалою суду позовну заяву ОСОБА_1 було залишено без руху. Надано позивачу строк для усунення вказаних недоліків шляхом, зокрема, подання до суду заяви про поновлення строку звернення до суду та доказів поважності причин його пропуску. У встановлений судом строк позивач недоліки позовної заяви усунув. Ухвалою суду відкрито провадження в цій адміністративній справі.
На обґрунтування поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач зазначив, що його право на звернення до суду з цим позовом за період з 02.03.2022 по 18.07.2022 включно, відповідно до положень статті 233 КЗпП України (в редакції, чинній до 19 липня 2022 року) не було обмежене будь-яким строком. Станом на час звернення до суду з цим позовом позивач не отримав від відповідача копію наказу про виключення зі списків особового складу та письмового повідомлення про суми, нараховані й виплачені працівникові при звільненні з Військової частини НОМЕР_1 . Позивач з 11.11.2023 і до теперішнього часу продовжує проходити військову службу у іншій військовій частині.
У запереченні на клопотання про залишення позову без розгляду позивач зазначає, що відповідач не надав суду доказів вручення позивачу наказу від 11.11.2023 за №319 та грошового атестату.
Розглянувши клопотання, вивчивши матеріали позовної заяви, суд зазначає наступне.
Згідно частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим кодексом або іншими законами.
Відповідно до частини 3 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Згідно з частиною 1 статті 2 Закону України “Про військовий обов'язок і військову службу» військовою службою є державна служба особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України, пов'язана із захистом Вітчизни. У зв'язку з особливим характером військової служби військовослужбовцям надаються передбачені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Статтею 2 Закону України “Про оплату праці» передбачено, що до структури заробітної плати належить основна та додаткова заробітна плата, а також інші заохочувальні та компенсаційні виплати.
Відповідно до частин 1 та 2 статті 233 Кодексу законів про працю України (надалі також - КЗпП України) у редакції, яка діяла до 18.07.2022 (включно) передбачалося, що "працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до місцевого загального суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення.
У разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком".
Однак, пунктом 18 частини 1 розділу І Закону України ''Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин'' від 01.07.2022 за №2352-IX (надалі також - Закон №2352-IX), який набрав чинності 19.07.2022, назву та частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції:
"Стаття 233. Строки звернення до суду за вирішенням трудових спорів.
Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.
Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116)".
В постанові Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду від 21.03.2025 у справі №460/21394/23 суд зазначив, що якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 233 КЗпП України, у редакції, що була чинною до 19 липня 2022 року, та були припинені на момент чинності дії статті 233 КЗпП України, в редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», то у такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 233 КЗпП України (у попередній редакції); у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми статті 233 КЗпП України (у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин»). З урахуванням пункту 1 глави XIX «Прикінцеві положення» КЗпП України та постанови Кабінету Міністрів України від 27 червня 2023 року №651, відлік тримісячного строку звернення до суду зі спорами, визначеними статтею 233 КЗпП України, почався 01 липня 2023 року.
Суд зазначає, що спірний період (з 02.03.2022 по 11.11.2023) умовно варто поділити на дві частини: до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (19 липня 2022 року) та після цього.
Період з 02.03.2022 по 18.07.2022 регулюється положеннями статті 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин», яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.
Проте період з 19.07.2022 по 11.11.2023 регулюється вже нині чинною редакцією статті 233 КЗпП України.
Як видно зі змісту позовної заяви та доданих до неї документів, позивач проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 , зокрема у період з 05.03.2022 по 11.11.2023.
Отже, саме 11.11.2023 є подією, з якою пов'язаний початок перебігу строку звернення до суду із цим позовом. Позивач зазначив, що при виключенні зі списків особового складу Військової частини НОМЕР_1 йому не було надано грошового атестата, а доказів протилежного суду не подано.
31.01.2025 позивач за допомогою адвоката звернувся до відповідача із адвокатським запитом про надання, серед іншого, копій грошового атестату ОСОБА_1 , наказу про виключення зі списків особового складу відповідача, довідки про нараховане та виплачене грошове забезпечення за спірний період із зазначенням інформації про виплату індексації грошового забезпечення. Відповідь Військової частини НОМЕР_1 на вказаний запит у матеріалах справи відсутня. До суду із цим позовом позивач звернувся 18.03.2025.
Відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що позивачу було відомо про ймовірне порушення його прав до березня 2025 року (зокрема, не надано суду доказів видачі позивачу грошового атестату, вручення наказу №319 від 11.11.2023, тощо).
Таким чином, в матеріалах справи відсутні докази пропуску строку звернення до суду із заявленими позовними вимогами.
Відтак, клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду є безпідставним, задоволенню не підлягає.
Керуючись ст.ст. 122, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
В задоволенні клопотання представника відповідача про залишення позовної заяви без розгляду - відмовити.
Ухвала окремо від судового рішення не оскаржується.
Ухвала набирає законної сили в порядку та строки, встановлені статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя /підпис/ Біньковська Н.В.