28 жовтня 2025 рокуСправа № 280/4377/23
м. Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Татаринова Д.В., розглянувши заяву представника позивача про зміну способу виконання судового рішення по справі за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області (вул. Незалежної України, буд. 72-А, м. Запоріжжя, 69035, ЄДРПОУ 43544663), треті особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба судової охорони (ЄДРПОУ 42902258, вул. Липська, буд. 18/5, м. Київ, 01601), Державна судова адміністрація України (код ЄДРПОУ 26255795, вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
В провадженні Запорізького окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії.
Рішенням суду від 22 листопада 2023 року у справі №280/4377/23, яке набрало законної сили 23 грудня 2023 року, позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, зокрема:
- визнано протиправною бездіяльність Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 з 24 лютого 2022 року додаткової винагороди у розмірі 30000,00 грн., передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану»;
- зобов'язно Територіальне управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року.
Виконавчий лист по справі видано позивачу 18 січня 2024 року.
20 жовтня 2025 року на адресу суду засобами поштового зв'язку надійшла заява представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення по справі №280/4377/23, у якій заявник просить суд змінити спосіб виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року у справі №280/4377/23 за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області, треті особи на стороні відповідача, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, Служба судової охорони, Державна судова адміністрація України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії із зобов'язання Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року, на стягнення з Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 заборгованості з виплати коштів в сумі 318 260,37 грн (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 37 коп.
На обґрунтування заяви представник ОСОБА_1 зазначає, що боржник понад рік не виконує рішення суду в частині виплати грошових коштів. Стверджує про невиконання рішення суду в частині виплати заборгованості ОСОБА_1 , яка складається із додаткової винагороди, передбаченої постановою Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року №168 “Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану», в розмірі 30 000,00 грн. на місяць, починаючи з 24 лютого 2022 року в розмірі 318 260,37 грн. (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 37 коп.
Ухвалою суду від 21 жовтня 2025 року заяву призначено до судового розгляду на 28 жовтня 2025 року на 10 год. 00 хв., про що учасники справи повідомлені належним чином.
Від представника Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області на адресу суду надійшли пояснення в обґрунтування яких вказано, що судове рішення буде виконано в частині виплати нарахованих заявнику коштів одразу після здійснення відповідного фінансування.
Представники сторін, належним чином повідомлені про дату, місце та час судового розгляду, в судове засідання не прибули.
Представником відповідача до суду подано клопотання про рогзляд справи за його відстуності.
Частиною 2 статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) визначено, що заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення розглядається у двадцятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням стягувача та боржника. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає судовому розгляду.
На підставі приписів частини 4 статті 229 КАС України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Розглядаючи заяву представника ОСОБА_1 про зміну способу виконання судового рішення від 22 листопада 2023 року у справі № 280/4377/24, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 378 КАС України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Питання про відстрочення або розстрочення виконання, зміну чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення може бути розглянуто також за ініціативою суду.
Частиною 2 статті 378 КАС України, підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.
Під зміною способу і порядку виконання судового рішення розуміється застосування судом нових заходів щодо його реалізації у зв'язку з неможливістю його виконання раніше визначеним способом і порядком. При цьому, зміна способу виконання не повинна змінювати (зачіпати) суть самого судового рішення.
Передумовою для прийняття судом рішення про зміну способу або порядку виконання судового рішення, є наявність обставин, які унеможливлюють або ускладнюють виконання рішення у спосіб чи порядок, які первинно визначені в рішенні суду. Разом із тим, зміна способу чи встановлення способу і порядку виконання судового рішення повинна узгоджуватися з тими обґрунтуваннями судового рішення, на які ґрунтуються висновки суду, що містяться в резолютивній частині судового рішення.
Здійснюючи зміну способу і порядку виконання судового рішення, суд не може змінювати зміст резолютивної частини рішення або змінити обраний судом спосіб захисту порушеного права. Висновки судового рішення щодо способу і порядку його виконання чітко визначені та не можуть бути змінені іншим судовим рішенням без відповідного обґрунтування виняткової необхідності застосування такої зміни рішення.
Таким чином, під зміною способу і порядку виконання рішення слід розуміти прийняття судом нових заходів для реалізації рішення в разі неможливості його виконання у встановленими раніше порядку і способом.
Аналогічний правовий висновок міститься у постановах Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 800/203/17 і від 24 липня 2023 року у справі № 420/6671/18.
Водночас, слід зауважити, що процесуальна можливість встановити чи змінити спосіб або порядок виконання судового рішення не передбачає зміну судового рішення по суті, обрання нового способу захисту порушеного права, а полягає лише у вирішенні питання про вжиття нових заходів для належного виконання рішення та захисту порушеного права у визначений раніше спосіб.
Як встановлено із заяви, заявник просить суд змінити спосіб і порядок виконання судового рішення шляхом стягнення з ТУ ССО у Запорізькій області на користь ОСОБА_1 нарахованих коштів в сумі 318 260,37 грн. (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 37 коп.
Водночас, підставою для звернення до суду із такою заявою останній вказав на неможливість виконання рішення суду від 22 листопада 2023 року у справі № 280/4377/24, оскільки в Територіального управління Служби судової охорони у Запорізькій області відсутнє бюджетне асигнування за кодом програмної класифікації видатків (КПКВ) 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів, працівників апарату судів та працівників органів та установ системи правосуддя», що визначаються державним бюджетом для стягнення суми в розмірі 318 260,37 грн. (триста вісімнадцять тисяч двісті шістдесят) грн. 37 коп.
Суд зазначає, що вказана заява стосується не зміни способу і порядку виконання судового рішення, а фактично представник Кочмара Д.Г. просить суд змінити та розширити резолютивну частину рішення, змінює рішення суду по суті та спосіб захисту, що суперечить інституту зміни способу і порядку виконання рішення суду та є неможливим, оскільки судове рішення є незмінним.
Більше того, резолютивна частина рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року по справі № 280/4377/24 є чіткою, зрозумілою за змістом, не припускає різного тлумачення, не вбачається недотримання вимоги ясності, визначеності судового рішення, що свідчить про те, що судове рішення не може містити положень, що викликають суперечки під час виконання рішення.
На переконання суду, вказане рішення не потребує встановлення іншого способу та порядку виконання, відмінного від визначеного у рішенні.
Також суд звертає увагу заявника, що судове рішення, що набрало законної сили, стає незмінним (неспростовним). Тобто воно не може бути скасоване (змінене) судом, що його прийняв. Основні та додаткові судження (висновки) суду по суті справи стають остаточними. Суд, який прийняв рішення, може внести до нього виправлення, які не торкаються суті відомостей, що викладені у рішенні.
Так, змінюючи рішення із зобов'язання нарахувати та виплатити на стягнення перерахованих коштів, суд фактично вирішить не процесуальні питання, пов'язані з виконанням рішення суду, а надасть оцінку можливості застосування при виконанні судового рішення норм матеріального права, що з огляду на положення вказаної норми процесуального права є неприпустимим.
Питання щодо застосування тих чи інших норм матеріального права до спірних правовідносин підлягають вирішенню під час розгляду справи по суті, а не під час розгляду процесуальних питань, пов'язаних з виконанням судових рішень, водночас, правильність дій суб'єкта владних повноважень, під час виконання судових рішень, може бути оцінена судом в порядку статті 383 КАС України.
Суд вважає, що відсутність коштів для виконання судового рішення не є підставою для зміни способу і порядку його виконання з зобов'язання виплатити на їх стягнення.
Отже, аналізуючи норми статті 378 КАС України у системному зв'язку із нормами, які гарантують право на судовий захист і передбачають форми й способи його реалізації, суд дійшов висновку, що в контексті спірних правовідносин, обставини, якими обґрунтовується необхідність зміни способу і порядку виконання судового рішення, не можуть бути підставами для такої зміни, адже обраний позивачем спосіб захисту порушеного права не може бути змінений на стадії виконання судового рішення і поза межами судового розгляду позову по суті.
Вказані висновки також узгоджуються з висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 30 січня 2018 року у справі 281/1820/14-а (К/9901/1034/17), у якій суд зазначив, що зміна способу і порядку виконання судового рішення не передбачає зміни обраного судом при ухваленні рішення способу відновлення порушеного права, внаслідок чого, зміна способу і порядку виконання рішення суду про зобов'язання відповідача здійснити виплату на стягнення такої виплати є незаконною.
Окрім того, варто зазначити, що відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про виконавче провадження», виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Таким чином, державного виконавця наділено спеціальними повноваженнями для виконання своїх функцій щодо належного виконання судового рішення, відповідно до положень статті 18 Закону України «Про виконавче провадження», як то накладання стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; проведення перевірки виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону.
Однак, звертаючись до суду, заявник не надав до суду жодних доказів, які б свідчили про вжиття державним виконавцем всіх необхідних заходів, передбачених статтею 18 Закону України «Про виконавче провадження», задля належного виконання судового рішення у справі №280/4377/24.
За таких обставин, суд дійшов висновку про відмову у задоволені заяви про зміну чи встановлення способу та порядку виконання судового рішення.
Керуючись статтями 243, 248, 256, 293-297, 378 КАС України, суд, -
В задоволенні заяви представника ОСОБА_2 про зміну способу і порядку виконання рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 22 листопада 2023 року по справі № 280/4377/24 - відмовити.
Копію ухвали направити заявнику та учасникам справи.
Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.
Ухвала суду може бути оскаржена в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення ухвали у повному обсязі.
Ухвала виготовлена у повному обсязі та підписана 28 жовтня 2025 року.
Суддя Д.В. Татаринов