28 жовтня 2025 року Справа № 280/7823/25 м.Запоріжжя
Запорізький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Новікової І.В., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області, про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії,
08 вересня 2025 року до Запорізького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 (далі-позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі - відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (далі - відповідач 2), в якому позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.05.2025 року №083850026025 про відмову у призначенні пенсії по інвалідності ІІ групи відповідно до ст.30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 ;
зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи відповідно до статті 30 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.05.2025 року, із зарахуванням до загального стажу роботи періоду військової служби з 20.04.1977 року по 10.03.1993 рік відповідно до військового квитка НОМЕР_1 та з 07.07.1993 рік по 02.01.2003 рік згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 та виплатити заборгованість з пенсійної виплати починаючи з 12.05.2025 року.
Ухвалою суду від 15.09.2025 відкрито спрощене (письмове) позовне провадження у справі.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має статус особи з інвалідністю ІІ групи, у зв'язку з чим звернувся до відповідача з питання призначення пенсії по інвалідності. Позивач зазначає, що відповідачем 2 було протиправно та не обґрунтовано прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії з посиланням на відсутність необхідної кількості страхового стажу. Позивач вказує на те, що органом ПФУ без наявності на те правових підстав відмовлено у зарахуванні до загального стажу роботи періоду військової служби з 20.04.1977 року по 10.03.1993 рік, відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , та з 07.07.1993 рік по 02.01.2003 рік згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 , чим порушено його права та інтереси. З урахуванням викладеного у позовній заяві, позивач просив задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Відповідач - ГУ ПФУ в Запорізькій області проти задоволення позовних вимог заперечив. В обґрунтування заперечень зазначено, що позивачу правомірно було відмовлено у призначенні пенсії у зв'язку із недостатністю страхового стажу. Також, віпдповідач вказував на те, що позивачу за доданими документами до заяви про призначення пенсії по інвалідності ІІ групи до страхового стажу правомірно не зараховано: період роботи за записом у трудовій книжці НОМЕР_2 з 07.07.1993 по 02.01.2003, оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу; період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 з 20.04.1977 по 31.12.1991, оскільки термін строкової служби перевищує загальноприйнятий термін, -період 01.01.1992 по 10.03.1993, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. З урахуванням викладено у відзиві на позовну заяву, відповідач просив відмовити у задоволенні позовних вимог.
На підставі приписів ч.4 ст.229 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази, їх достатність і взаємний зв'язок у сукупності, встановив наступне.
Судом встановлено, що за рішенням МСЕК позивача визнано особою з інвалідністю ІІ групи.
12.05.2025 ОСОБА_1 звернувся до ГУ ПФУ в Запорізькій області з заявою про призначення йому пенсії по інвалідності ІІ групи, відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Рішенням ГУ ПФУ в Сумській області від 20.05.2025 №13475/03-16, яке прийнято за принципом екстериторіальності, позивачу відмовлено у призначенні пенсії, у зв'язку з відсутністю страхового стражу у 15 років, а страховий стаж позивача визначено на рівні 10 років 5 місяців 7 днів.
Також в зазначеному рішенні вказано на те, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди:
з 07.07.1993 по 02.01.2003, оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу;
з 20.04.1977 по 31.12.1991, оскільки термін строкової служби перевищує загальноприйнятий термін;
з 01.01.1992 по 10.03.1993, оскільки з 19.06.2023 для України припинено дію Угоди про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав у галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992, у зв'язку з чим, стаж роботи зараховується по 31.12.1991.
Позивач, не погодившись з правомірністю відмови у призначенні пенсії, звернувся з даним позовом до суду.
Надаючи правову оцінку вказаним обставинам, суд зазначає наступне.
За приписами статті 8 Конституції України, Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. Конституція України є нормами прямої дії.
Стаття 19 Конституції України передбачає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно статті 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.
Суд зазначає, що Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом (далі - Закон №1058).
Відповідно до ч.4 ст.8 Закону №1058, іноземці та особи без громадянства, які перебувають в Україні на законних підставах, мають право на отримання пенсійних виплат і соціальних послуг із системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування нарівні з громадянами України на умовах та в порядку, передбачених цим Законом, якщо інше не передбачено міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.
Згідно ч.1 ст.9 Закону №1058, відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв'язку з втратою годувальника.
Частиною 1 статті 10 Закону №1058 визначено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.
Так, судом встановлено, що 12.05.2025 позивач звернувся до органу ПФУ з заявою про призначення пенсії по інвалідності.
Відповідно до ч.1 ст.30 Закону №1058, пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Статтею 32 Закону №1058 визначено, що особи, яким установлено інвалідність після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу, зазначеного в абзаці першому частини першої статті 26 цього Закону.
В свою чергу, в абзаці першому частини першої статті 26 зазначеного Закону визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.
Отже, у випадку позивача, який на дату звернення за призначенням пенсії досяг пенсійного віку, необхідний страховий стаж становить 15 років.
При цьому, орган ПФУ розглянувши отримані документи дійшов висновку, що страховий стаж позивача складає 10 років 5 місяців 7 днів.
Також, органом ПФУ до страхового стажу позивача не було зараховано періоди роботи з 07.07.1993 по 02.01.2003, з 01.01.1992 по 10.03.1993, а також період військової служби з 20.04.1977 по 31.12.1991.
Суд зазначає, що згідно з ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Пунктом 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.
Отже, чинним законодавством передбачено підтвердження трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, а також у разі коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи.
Так, під час розгляду справи судом встановлено, що позивачу відмовлено у зарахуванні до страхового стажу періоду роботи з 07.07.1993 по 02.01.2003, оскільки відсутня дата наказу про прийняття на роботу.
Суд зазначає, що відповідно до відомостей трудової книжки НОМЕР_2 у період з 07.07.1993 по 02.01.2003 позивач працював на посаді слюсаря у кооперативі «Газовик».
При цьому, відомості з трудової книжки за спірний період надають змогу визначити дату початку/закінчення трудових відносин, містять записи про місце роботи, посаду, містять підписи та печатку підприємства, тощо.
Суд зазначає, що лише відсутність у трудовій книжці дати протоколу загальних зборів №55, на підставі якого позивача прийнято у члени кооперативу на посаду слюсаря, не може бути достатньою підставою для відмови у зарахуванні спірного періоду до страхового стажу, оскільки всі інші відомості з трудової книжки надають змогу перевірити та підтвердити факт працевлаштування протягом спірного періоду.
За таких обставин, період роботи позивача з 07.07.1993 по 02.01.2003 має бути зарахований до страхового стажу позивача на підставі відомостей з трудової книжки НОМЕР_2 .
Також, судом встановлено, що до страхового стажу позивача не було зараховано період проходження військової служби згідно військового квитка НОМЕР_1 з 20.04.1977 по 31.12.1991, оскільки термін строкової служби перевищує загальноприйнятий термін.
Суд зазначає, що відповідно до пункту «в» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення», до стажу роботи зараховується також: військова служба та перебування в партизанських загонах і з'єднаннях, служба в органах державної безпеки, внутрішніх справ та Національної поліції, незалежно від місця проходження служби.
Статтею 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» передбачено, що час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
Позивач під час звернення за призначенням пенсії надав до органу ПФУ військовий квиток НОМЕР_1 , відповідно до якого він проходив військову службу з 20.04.1977 по 10.03.1993.
Суд зазначає, що відповідач відмовляючи у зарахування до страхового стражу спірного періоду військової служби не зазначав про наявність будь-яких недоліків у оформленні військового квитка, не зазначав про те, що періоди проходження військової служби не підтверджено, тощо.
Фактично відмова у зарахуванні спірного періоду військової служби з 20.04.1977 по 10.03.1993 мотивована ти, що термін строкової служби перевищує загальноприйнятий термін.
Разом з тим, якщо дослідити відомості з військового квитка, то позивач не проходив весь цей час строкову службу.
Так, дійсно у квітні 1977 року позивача було призвано саме на строкову військову службу до лав Радянської Армії, проте після призову на військову служби позивач почав опановувати військову справі та проходити військову службу на загальних засадах.
Позивач перебував на різних військових посадах та підвищувався у військових званнях, про що детально описано у військовому квитку НОМЕР_1 .
Проте, органом ПФУ було безпідставно відмовлено у зарахуванні періоду проходження військової служби до страхового стажу без належного дослідження відомостей з військового квитка НОМЕР_1 , та лише з тієї підстави, що позивач проходив військову службу більше ніж встановлено законодавством для строкової служби.
За таких обставин, відмова у зарахуванні спірного періоду військової служби є необґрунтованою та безпідставною.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивач має достатньо страхового стражу для призначення пенсії, у зв'язку з чим відмова у її призначенні є протиправною, а відповідне рішення підлягає скасуванню.
Щодо позовних вимог до ГУ ПФУ в Запорізькій області, суд зазначає, що відповідно до принципу екстериторіальності розгляду заяв, заява позивача про призначення пенсії була розглянута ГУ ПФУ в Сумській області.
І саме ГУ ПФУ в Сумській області в даному випадку для позивача є органом який призначає пенсію.
Підстави для зобов'язання ГУ ПФУ в Запорізькій області призначити позивачу пенсію відсутні, оскільки останнє не є органом який призначає пенсію, проте матиме обов'язок після призначення позивачу пенсії здійснювати її виплату, як орган ПФУ за місцем проживання пенсіонера.
З тих самих підстав є передчасними вимоги про зобов'язання виплатити позивачу заборгованість по пенсії, оскільки такі питання мають вирішуватися після призначення пенсії та передачі матеріалів пенсійної справи від ГУ ПФУ в Сумській області до ГУ ПФУ в Запорізькій області.
Згідно вимог статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
За таких обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку про наявність підстав для часткового задоволення позовних вимог.
Оскільки позивачем судовий збір не сплачувався, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись ст.ст. 2, 5, 72, 77, 139, 241, 243-246, 255 КАС України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_3 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (69057, Запорізька область, м. Запоріжжя, пр. Соборний, 158-Б, код ЄДРПОУ 20490012), Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області (40009, Сумська область, м.Суми, вул.Степани Бандери, 43, код ЄДРПОУ 21108013), про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Сумській області від 20.05.2025 №083850026025 про відмову у призначенні пенсії ОСОБА_1 .
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Сумській області призначити ОСОБА_1 пенсію по інвалідності ІІ групи, відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з 12.05.2025, із зарахуванням до страхового стажу періоду військової служби з 20.04.1977 по 10.03.1993, відповідно до військового квитка НОМЕР_1 , та з 07.07.1993 по 02.01.2003, згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_2 .
В задоволенні решти вимог - відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі в 30-денний строк з дня його проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя І.В. Новікова