28 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 640/7560/19
категорія 111060000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Лавренчук О.В., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Філія "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" звернулась до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, Держаної фіскальної служби України, у якому просить:
- визнати бездіяльність Державної фіскальної служби України протиправною щодо не винесення вмотивованого рішення на скаргу філії "ПВІЗТ" від 23.11.2018;
- зобов'язати ДФС України та ГУ ДФС України в м. Києві визнати скаргу філії "ПВІЗТ" від 23.11.2018 на рішення ГУ ДФС в м. Києві №0259491309 від 10.09.2018 задоволеною в повному обсязі та зобов'язати утриматися від стягнення по цьому рішенню;
- визнати протиправним та скасувати Акт перевірки №438/1-26-15-14-03-03/40123423 від 07.12.2019 та рішення Головного управління ДФС України у м. Києві №0259491309 від 10.09.2018.
В обґрунтування позову вказує, що із 27.10.2016 по 30.11.2016 Головним управлінням державної фіскальної служби України в місті Києві була проведена документальна позапланова виїзна перевірка з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) за період з 17.11.2015 по 30.06.2016. За результатами вказаної перевірки складено акт №438/1-26-15-14-03-03/40123423 від 07.12.2016. Позивач у позові вказує, що після листування з ГУ ДФС у м. Києві винесено нове Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) сяйного внеску в сумі 866321,53 грн, №0259491309 від 10.09.2018, яке надійшло до філії «ПВІЗТ» 17.09.2018. Зазначає, що 26.09.2018 вказане рішення було оскаржено представником філії «ПВІЗТ» шляхом надіслання скарги на адресу ДФС України.17.09.2018 до Філії «ПВІЗТ» поштою надійшла відповідь, що скаргу залишено без розгляду про що винесено Рішення №34935/6/999911020225 від 26.10.2018. Як зазначає у позові представник позивача, 23.11.2018 філією «ПВІЗТ» повторно було подано скаргу на Рішення №0259491309 від 10.09.2018. У відповіді ДФС України від 22.12.2018 на повторну скаргу перший заступник голови Білан С. вказує що згідно п.7 розділу І Порядку не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. На переконання позивача, спірне питання щодо якого винесено Рішення про залишення скарги без розгляду (№34935/6/999911020225 від 26.10.2018) не може вважатись вирішеним по СУТІ, а тому підлягає наступному розгляду. Крім того згідно п.4 розділу III Порядку передбачено, що навіть у випадку залишення повторної скарги без розгляду виноситься Рішення. Позивач взазначає, що по сьогоднішній день вмотивованого рішення на скаргу філії «ПВІЗТ» від 23.11.2018 на повідомлення-рішення №0259491309 від 10.09.2018 ГУ ДФС у М.КИЄВІ від Державної фіскальної служби Укрaїни не надійшло, а тому вважає, що бездіяльність ДФС України є протиправною
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва відкрито провадження в адміністративній справі, розгляд справи вирішено проводити за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
Відзив ГУ ДПС у м. Києві надійшов до суду 08.08.2019. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що позивачу були надіслані повідомлення-рішення по акту №438/1-26-15-14-03-03/40123423 від 07.12.2016, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, однак вищезазначені листи були проігноровані Позивачем, у зв'язку з чим утворилася недоїмка. На переконання відповідача, працівники ГУ ДФС в м. Києві діяли в межах та на підставі норм чинного законодавства при виписці повідомлення-рішення №0259491309 від 10.09.2018 де нарахували штраф та пеню за період з 22.06.2016 до 21.08.2018, тому немає ніяких підстав для оскарження даного рішення. Просить відмовити у задоволенні позову.
Відповідь на відзив надійшла до суду 13.08.2019. Заперечуючи викладені у відзиві обставини, представник позивача вказує, що з оскаржуваного рішення вбачається, що підставою для його прийняття стало порушення Позивачем строку сплати ЄСВ за період з 22.06.2016 по 21.08.2018. Позивач з вказаними доводами не погоджується та зазначає, що всі задекларовані позивачем зобов'язання з ЄСВ були сплачені позивачем своєчасно та в повному обсязі; сплата ЄСВ позивачем здійснена на підставі звітів про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та у строк, передбачений ч. 8 ст. 9 Закону №2464. Відтак, на переконання позивача, враховуючи вказані обставини у сукупності, у ГУ ДФС у м. Києві не було підстав для притягнення позивача до відповідальності, у зв'язку з чим оскаржуване рішення підлягає скасуванню, як таке, що не ґрунтується на нормах Закону № 2464.
Ухвалою від 06.02.2022 постановлено замінити первісного відповідача 1 - Головне управління ДПС у м. Києві на його правонаступника - Головне управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 44116011). 2. Замінити первісного відповідача 2 - Державну фіскальну службу України на його правонаступника - Державну податкову службу України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43005393).
Представником позивача 11.05.2023 до суду подано клопотання про долучення доказів. У клопотання вказує, що відповідно до листа ДФС - рішення про залишення скарги без розгляду зіц 26.10.2018 №34935/6/99-99-11-02-02-25 (копія додається), скарга філії чПВІЗТ» AT “Укрзалізниця» від 26.09.2018 була залишена без розгляду з підстав не дотримання вимог, зазначених у Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 №1124 (далі - Порядок), а саме - копія довіреності, що додана до скарги, не завірена належним чином. Але скарга філії “ПВІЗТ» AT “Укрзалізниця» була підписана її керівником - начальником філії “ПВІЗТ» AT “Укрзалізниця», відомості про якого внесені до єдиного державного реєстру і є відкрити для всіх. Тобто, скарга підписана особою, який с керівником і відомості про якого внесені до єдиного державного реєстру підприємств та організацій і є відкрити та доступними для всіх. Також, в листі ДФС від 22.12.2018 №4/486 16199-99-11-05-02-25 вказано, що повторно скарга філії “ПВІЗТ» AT “Укрзалізниця» не підлягає розгляду, так як вже розглядалася. Тобто, ДФС вказує, що залишення 1-ї скарги без розгляду є розглядом скарги в розумінні Порядку. Але в п.7 розділу Порядку (в редакції, що діяла на час розгляду скарги), вказано, що не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. Представник позивача звертає увагу суду, що питання, порушене філією “ПВІЗТ» AT “Укрзалізниця» в 1-й скарзі, не було вирішено по суті - воно взагалі не розглядалося ДФС, а друга скарга філії “ПВІЗТ» AT “Укрзалізниця» від 23.11.2018 з цього ж питання була подана у відповідності до вимог Порядку і знову не розглядалася з формальних підстав. На переконання представника позивача, з підстав надмірного формалізму питання так і не було розглянуто відповідачем, що призвело до накладення на філію «ПВІЗТ» AT «Укрзалізниця» штрафних санкцій рішенням відповідача від 10.09.2018 №0259491309. Щодо визнання протиправним та скасування акт перевірки відповідача від 7.12.2016 №438/1-26-15-14-03-03/40123423 та рішення відповідача від '0.09.2018 №0259491309 представник позивача звертає увагу суду на наступне. У рішенні ДФС від 10.09.2018 № 0259491309 не вказано на підставі яких документів воно винесене. У відповідь на лист філії від 17.07.2018 ДФС листом від 15.08.2018 №46875/10/26-15-14-03-02 повідомила, що підставою для прийняття рішення від 10.09.2018 №0259491309 є повідомлення-рішення від 23.12.2016 №1574140303, №1575140303, №1576140303, що винесені за рультатами перевірки. Представник позивача зазначає, що всі вищевказані повідомлення-рішення є предметом судового розгляду в справі № 640/16705/19. До того ж, всі вказані повідомлення-рішення філія «ПВІЗТ» AT «Укрзалізниця» не отримувала. ДФС заперечувала щодо неотримання філією повідомлень-рішень. Представник позивача у поясненнях також зауважує, що акт перевірки від 07.12.2016 №438/1-26-15-14-03-03/40123423 є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
13 грудня 2022 року Верховна Рада України прийняла Закон України № 2825-ІХ «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-ІХ), який набрав чинності 15 грудня 2022 року.
Відповідно до статті 1 Закону № 2825-ІХ Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.
На підставі пункту другого розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ, за результатами автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд Житомирському окружному адміністративному суду.
Автоматизованим розподілом судової справи між суддями 07 березня 2025 року, суддю Лавренчук О.В. визначено головуючою суддею для розгляду даної адміністративної справи
Суддя Лавренчук О.В. своєю ухвалою від 13.03.2025 прийняла справу до спрощеного позовного провадження.
Ухвалою від 14.03.2025 позовну заяву залишено без руху із встановленням позивачу строку для усунення недоліків шляхом надання до суду позовної заяви та її копії із зазначенням позовних вимог щодо кожного з відповідачів окремо.
До суду 16.04.2024 надійшла заява позивача, про усунення недоліків позовної заяви. У заяві представник позивача зазначає, що всі позовні вимоги скеровує до Державної податкової служби України.
Ухвалою суду від 21.04.2025 постановлено: "Продовжити розгляд адміністративної справи № 640/7560/19 за позовом Філії "Проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" до Державної податкової служби України про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Розгляд адміністративної справи №640/7560/19 здійснювати з урахуванням: суб'єктного складу, визначеного позивачем у заяві від 08.04.2025 №ПВІЗТ-36/47 (вх. №29570/25 від 16.04.2025); ухвали судді Окружного адміністративного суду міста Києва від 06.12.2022 про: Замінити первісного відповідача 2 - Державну фіскальну службу України на його правонаступника - Державну податкову службу України (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, ідентифікаційний код 43005393)".
Відзив Державної податкової служби України надійшов до суду 28.04.2025. Заперечуючи позовні вимоги відповідач вказує, що скарга на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2018 № 0259491309 ГУ ДФС у м. Києві подана представником за довіреністю з порушенням пункту 5 розділу І Порядку № 1124, а саме копія довіреності, додана до скарги, не завірена належним чином. За таких обставин, скарга не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України. За результатом розгляду скарги контролюючий орган на підставі пункту 6 розділу І Порядку № 1124 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, прийняв рішення залишення без розгляду скарги Філії «Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту» АТ «Укрзалізниця» від 26.10.2018 № 34935/6/99-99-11-02-02-25.В свою чергу, ДПС повторно зазначає: -Відповідно до пункту 6 Розділу 1 Порядку № 1124, скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у пункті 5 цього розділу, залишається без розгляду, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з відповідними обґрунтуваннями та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг. Згідно з пунктом 6 Розділу 1 Порядку № 1124, не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. В свою чергу посилання Позивача на те, що Розділом ІІІ Порядку № 1124 передбачено подачу повторної скарги є хибними, оскільки у відповідності до пункту 1 Розділу ІІІ Порядку № 1124, у разі якщо головні управління ДФС в областях, місті Києві надсилають скаржнику рішення про повне або часткове незадоволення його скарги, такий скаржник має право звернутися протягом десяти календарних днів, наступних за днем отримання відповіді, з повторною скаргою до ДФС, тобто повторна скарга подавалась лише за умови, що первісні скарга була подана до територіального органу, зазначене обумовлене тим, що раніше Державні податкові інспекції могли приймати рішення, котрі оскаржувалися до обласних органів ДПС, котрі в свою чергу могли бути оскаржені до центрального органу влади.
На переконання представника відповідача, рішення ДПС про результати розгляду скарги саме по собі не є юридично значеним для позивача, оскільки не має безпосереднього впливу на суб'єктивні права та обов'язки позивача шляхом позбавлення його можливості реалізувати належне йому право або шляхом покладення на нього будь-якого обов'язку, а відтак, безпосередньо не порушує права та інтереси позивача. Відповідач також зазначає, що мотивація, спосіб її викладення, прийняття рішення в процесі адміністративного оскарження є досудовим порядком вирішення спору. Просить відмовити у задоволенні позову.
У період із 30.06.2025 по 18.07.2025 та із 06.08.2025 по 26.08.2025 головуюча у справі суддя перебувала у відпустці.
Розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику учасників справи (у письмовому провадженні), з особливостями, визначеними статтями 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, позовну заяву та відзив, повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності, перевіривши їх наявними в матеріалах справи і дослідженими доказами, суд дійшов наступних висновків.
Згідно з ч. 5 ст. 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
Встановлено, що за результатом документальної позапланової виїзної перевірки Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами ) за період з 17.11.2015 по 30.06.2016, Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 07.12.2016 №438/1-26-15-14-03-03/40123423 (далі - Акт від 07.12.2016, оскаржуваний Акт, т. 1 а.с. 9-27).
З матеріалів справи вбачається, що 10 вересня 2018 року Головне управління ДФС у м. Києві прийняло Рішення №0259491309 про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску, яким застосовано до Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця": штраф у розмірі 831791,97 грн (20% з 01.01.2015), а також нараховано пеню (за період із 22.06.2016 по 21.08.2018) у розмірі 34529,56 грн (далі - Рішення від 10.09.2018, оскаржуване Рішення, т. 1 а.с. 67).
Філія "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" подала до ДФС України скаргу від 26.09.2018 на Рішення від 10.09.2018.
За результатом розгляду скарги від 26.09.2018, Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 26.10.2018 №34935/6/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду, у якому зазначила: " З матеріалів справи вбачається, що скарга на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2018 № 0259491309 ГУ ДФС у м. Києві подана представником за довіреністю з порушенням пункту 5 розділу І Порядку № 1124, а саме копія довіреності, додана до скарги, не завірена належним чином. За таких обставин, скарга не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України. На підставі пункту 6 розділу І Порядку № 1124 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/28308, вирішив залишити без розгляду скаргу Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (т. 1 а.с. 79-80).
З матеріалів справи вбачається, що 23.11.2018 позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу на Рішення від 10.09.2018 (т. 1 а.с. 82-87).
ДФС України Листом "Про розгляд скарги" №4/486/6/99-99-11-05-02-25 від 22.12.2018 повідомило Філію "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" про наступне: "Згідно п. 7 розділу 1 Порядку не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2018 №0259491309 ГУ ДФС у м. Києві не підлягає оскарженню, оскільки, оскаржувалось та було розглянуто згідно з вимогами Порядку. Рішення ДФС за розглядом скарги від 26.10.2018 № 34935/6/99-99-11-02-02-25 надіслано Скаржнику в установлені строки, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 89-90).
Звертаючись до суду з позовом, позивач вважає протиправними та такими, що порушують права та інтереси оскаржувані в мажах даного спору рішення та бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.
Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодексу України (далі - ПК України).
Щодо позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування акту перевірки №438/1-26-15-14-03-03/40123423 від 07.12.2016", суд зазначає наступне.
З матеріалів справи вбачається, що за результатом документальної позапланової виїзної перевірки Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" з питань повноти нарахування і своєчасності сплати до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб, єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами ) за період з 17.11.2015 по 30.06.2016, Головним управлінням ДФС у м. Києві складено Акт від 07.12.2016 №438/1-26-15-14-03-03/40123423
Згідно з п. 61.1 ст. 61 ПК України, податковий контроль - система заходів, що вживаються контролюючими органами з метою контролю правильності нарахування, повноти і своєчасності сплати податків і зборів, а також дотримання законодавства з питань регулювання обігу готівки, проведення розрахункових та касових операцій, патентування, ліцензування та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.
За правилами п. 75.1 ст. 75 ПК України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.
Відповідно до п. 86.1 ст. 86 ПК України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі акта або довідки, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт. Якщо такі порушення відсутні, складається довідка.
Акт (довідка), складений за результатами перевірки та підписаний посадовими особами, які проводили перевірку, у строки визначені цим Кодексом, надається платнику податків або його законному представнику, який зобов'язаний його підписати.
У разі незгоди платника податків з висновками акта (довідки) такий платник зобов'язаний підписати такий акт (довідку) перевірки із зауваженнями, які він має право надати разом з підписаним примірником акта (довідки) або окремо у строки, передбачені цим Кодексом.
Отже, аналізуючи зазначені норми у їх сукупності, суд вважає, що акт перевірки, в якому відображено узагальнений опис виявлених перевіркою порушень законодавства, що, в свою чергу, відповідає встановленим правилам складання акта перевірки, не є правовим документом, який встановлює відповідальність суб'єкта господарювання та, відповідно, не є актом індивідуальної дії або ж нормативно-правовим у розумінні КАС України.
Таким чином, висновки, викладені у акті, не породжують обов'язкових юридичних наслідків. Такі твердження акта можуть бути підтверджені або спростовані судом у разі спору про законність рішень, дій, в основу яких покладені згадувані висновки акта.
Отже, акт перевірки не є рішенням суб'єкта владних повноважень у розумінні КАС України, не зумовлює виникнення будь-яких прав і обов'язків для осіб, діяльність яких перевірялася, тому його висновки не може бути предметом спору. Акт перевірки є носієм доказової інформації про виявлені контролюючим органом порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єктами господарювання, документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу, а тому оцінка акта, в тому числі й оцінка дій службових осіб контролюючого органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, може бути надана судом при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акта.
Аналогічна правова позиція вже була висловлена Верховним Судом України у постанові від 10 вересня 2013 року по справі №21-237а13, а також Верховним Судом у постановах від 10 травня 2018 року у справі №811/119/13-а, від 13 грудня у справі 2018 810/6689/14.
Таким чином, позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування Акту перевірки №438/1-26-15-14-03-03/40123423 від 07.12.2016, задоволенню не підлягають.
Щодо позовних вимог про визнання бездіяльності Державної фіскальної служби України протиправною щодо не винесення вмотивованого рішення на скаргу філії "ПВІЗТ" від 23.11.2018; зобов'язати ДФС України та ГУ ДФС України в м. Києві визнати скаргу філії "ПВІЗТ" від 23.11.2018 на рішення ГУ ДФС в м. Києві №0259491309 від 10.09.2018 задоволеною в повному обсязі та зобов'язати утриматися від стягнення по цьому рішенню, суд зазначає наступне.
Правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку визначає Закон України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі - Закон).
Відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» у разі незгоди з розрахунком суми недоїмки платник єдиного внеску узгоджує її з органом доходів і зборів шляхом оскарження вимоги про сплату єдиного внеску в адміністративному або судовому порядку. Скарга на вимогу про сплату єдиного внеску подається до органу доходів і зборів вищого рівня у письмовій формі протягом десяти календарних днів, що настають за днем отримання платником єдиного внеску вимоги про сплату єдиного внеску, з повідомленням про це органу доходів і зборів, який прийняв вимогу про сплату єдиного внеску.
Положеннями абз. 4 ч. 14 ст. 25 цього Закону передбачено, що порядок, строки та процедура оскарження вимоги про сплату єдиного внеску поширюються на оскарження рішень податкового органу щодо нарахування пені та застосування штрафів.
Порядок розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затверджений наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 за №1124та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/28308 (далі - Порядок №1124).
Порядок №1124 визначає процедуру подання та розгляду контролюючим органом скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування (далі - вимога) та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, передбачених частинами десятою, одинадцятою статті 25 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування"; скарг банків на рішення про накладення фінансових санкцій, передбачених частиною дванадцятою зазначеної статті.
Відповідно до пункту 1 розділу 4 Порядку №1124 контролюючий орган, який розглядає скаргу платника єдиного внеску, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його платнику єдиного внеску протягом 30 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника єдиного внеску поштою з повідомленням про вручення або надати йому під підпис. Якщо протягом цього строку вмотивоване рішення контролюючим органом не надсилається платнику єдиного внеску, така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника єдиного внеску.
Згідно пункту 4 розділу 4 Порядку №1124 контролюючий орган при розгляді скарги перевіряє законність і обґрунтованість винесення вимоги або рішення, що оскаржується, і приймає одне з таких рішень: залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення; скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині; скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу; направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу; залишає скаргу без розгляду.
Відповідно до пункту 6 розділу 4 Порядку №1124 рішення, прийняте за розглядом скарги, може бути менш сприятливе для скаржника, ніж вимога або рішення, яка(е) оскаржувалася(ося).
Згідно пункту 1 розділу 5 Порядку №1124 рішення за розглядом скарги приймає керівник контролюючого органу, його заступник відповідно до розподілу функціональних повноважень або уповноважена особа.
Відповідно до пункту 2 розділу 5 Порядку №1124 рішення про результати розгляду скарги (додаток 4) оформлюється відповідно до вимог законодавства про мови. Рішення складаються зі вступної, описової, мотивувальної та резолютивної частин.
Рішення оформлюється на бланку контролюючого органу, який розглядав скаргу.
У п. 6 розділу І Порядку № 1124 закріплено, що скарга, оформлена без дотримання вимог, зазначених у пункті 5 цього розділу, залишається без розгляду, про що виноситься рішення про залишення скарги без розгляду за формою згідно з додатком 2 до цього Порядку з відповідними обґрунтуваннями та робиться відмітка в журналі реєстрації скарг.
Підстави для залишення скарги без розгляду визначені в п. 7 розділу І Порядку № 1124, який передбачає, що не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті.
З матеріалів справи вбачається, що Філія "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" подала до ДФС України скаргу від 26.09.2018 на Рішення від 10.09.2018, за результатом розгляду якої Державна фіскальна служба України прийняла рішення від 26.10.2018 №34935/6/99-99-11-02-02-25 про залишення скарги без розгляду, у якому зазначила: " З матеріалів справи вбачається, що скарга на рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2018 № 0259491309 ГУ ДФС у м. Києві подана представником за довіреністю з порушенням пункту 5 розділу І Порядку № 1124, а саме копія довіреності, додана до скарги, не завірена належним чином. За таких обставин, скарга не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України. На підставі пункту 6 розділу І Порядку №1124 розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 03.02.2016 за №178/28308, вирішив залишити без розгляду скаргу Філії "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (т. 1 а.с. 79-80).
Встановлено, що 23.11.2018 позивачем до Державної фіскальної служби України подано скаргу на Рішення від 10.09.2018 (т. 1 а.с. 82-87), відповідь на яку ДФС України надало листом "Про розгляд скарги" №4/486/6/99-99-11-05-02-25 від 22.12.2018 у якому повідомило Філію "Проектно-вишукувальний інститут залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" про наступне: "Згідно п. 7 розділу 1 Порядку не розглядаються повторні скарги одним і тим самим контролюючим органом від одного і того самого скаржника з одного і того самого питання, якщо перше вирішено по суті. Таким чином, рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску від 10.09.2018 №0259491309 ГУ ДФС у м. Києві не підлягає оскарженню, оскільки, оскаржувалось та було розглянуто згідно з вимогами Порядку. Рішення ДФС за розглядом скарги від 26.10.2018 № 34935/6/99-99-11-02-02-25 надіслано Скаржнику в установлені строки, згідно вимог чинного законодавства (а.с. 89-90).
Судом при дослідженні змісту вказаних вище документів встановлено наступне:
- за результатом розгляду скарги позивача від 26.09.2018, відповідач прийняв Рішення від 26.10.2018 №34935/6/99-99-11-02-02-25 "про залишення скарги без розгляду з підстав ( з посиланням на п. 5 Розділу 1 Положення №1124): " копія довіреності, додана до скарги, не завірена належним чином. За таких обставин, скарга не підлягає розгляду Державною фіскальною службою України";
- скаргу позивача від 23.11.2018 Державна фіскальна служба України по суті не розглядала, листом від 22.12.2018, з посиланням на п. 7 розділу 1 Порядку №1124, повідомила скаржника, що Рішення від 10.09.2018 №0259491309 ГУ ДФС у м. Києві не підлягає оскарженню, оскільки, оскаржувалось та було розглянуто згідно з вимогами Порядку.
Отже, належними доказами підтверджується, що жодна скарга позивача на Рішення від 10.09.2018 не була розглянута по суті, оскільки ані рішення від 26.10.2018 №34935/6/99-99-11-02-02-25, ані лист від 22.12.2018 "Про розгляд скарги" не містять інформації про здійснення Державною фіскальною службою України перевірки законності і обґрунтованості винесення Рішення №0259491309 від 10.09.2018.
Окрім того, суд зауважує, що Порядком №1124 (п. 4 розділу ІV) чітко встановлено, що контролюючий орган при розгляді скарги приймає одне з таких рішень:
залишає вимогу або рішення, що оскаржується, без змін, а скаргу - без задоволення;
скасовує в певній частині вимогу або рішення, що оскаржується, не задовольняє скаргу в певній частині;
скасовує в повному обсязі вимогу або рішення, що оскаржується, і задовольняє скаргу;
направляє скаргу на новий розгляд до відповідного територіального контролюючого органу;
залишає скаргу без розгляду.
Отже, надаючи листом від 22.12.2018 "Про розгляд скарги" відповідь щодо скарги позивача від 23.11.2018, відповідач діяв не у порядку та не у спосіб, встановлений чинним законодавством України, що свідчить на користь висновку про визнання протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду по суті скарги філії "ПВІЗТ" від 23.11.2018 та неприйняття одного з рішень, визначених пунктом 4 розділу ІV Порядку №1124.
Щодо способу захисту порушеного права позивача, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Тобто, за змістом вказаної правової норми вбачається, що завдання адміністративного судочинства полягає не у забезпеченні ефективності державного управління, а саме в захисті прав та інтересів фізичних та юридичних осіб від порушень з боку держави.
Такий підхід відповідає принципу поділу влади, що встановлений Конституцією України та уособлений в інших нормативно-правових актах, який заперечує надання суду повноважень втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб'єкта владних повноважень поза межами перевірки за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.
Під дискреційними повноваженнями слід розуміти встановлені законом права і обов'язки владних суб'єктів, які визначають ступінь самостійності їх реалізації з урахуванням принципу верховенства права і полягають у тому, що при вчиненні дій та прийнятті рішень владний суб'єкт здійснює свої повноваження з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих дій або рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
Завдання правосуддя полягає в гарантуванні дотримання вимог права та контролю за легітимністю прийняття рішень.
Окрім цього, Суд бере до уваги передбачене пунктом 1 статті 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року право особи на доступ до суду, яке, зокрема, включає такий аспект, як право на розгляд справи судом із «повною юрисдикцією», тобто судом, що має достатні та ефективні повноваження щодо: повторної (після адміністративного органу) оцінки доказів; встановлення обставин, які були підставою для прийняття оскарженого адміністративного рішення; належного поновлення прав особи за результатами розгляду справи по суті (пункт 70 рішення Європейського суду з прав людини від 28 червня 1990 року у справі «Обермейєр проти Австрії» (CASE OF OBERMEIER v. AUSTRIA); пункт 155 рішення Європейського суду з прав людини від 4 березня 2014 року у справі «Гранд Стівенс проти Італії» (CASE OF GRANDE STEVENS v. ITALY)).
Згідно з частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності (частина третя статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України).
Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення Європейського суду з прав людини у справах: Балдеа проти Румунії, 15 лютого 2017 року, Гелле проти Фінляндії, 19 лютого 997 року) з тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення суду повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Статтею 6 Конвенції встановлено, що справедливість судового рішення вимагає аби такі рішення достатньою мірою висвітлювали мотиви, на яких вони ґрунтуються. Межі такого обов'язку можуть різнитися залежно від природи рішення і мають оцінюватись у світлі обставин кожної справи. Національні суди, обираючи аргументи та приймаючи докази, мають обов'язок обґрунтувати свою діяльність шляхом наведення підстав для такого рішення. Таким чином, суди мають дослідити: основні доводи (аргументи) сторін та з особливою прискіпливістю й ретельністю змагальні документи, що стосуються прав та свобод, гарантованих Конвенцією.
У рішенні Європейського суду з прав людини, у пункті 110 рішення від 23 липня 2002 року у справі «Компанія «Вестберґа таксі Актіеболаґ» та Вуліч проти Швеції» Суд визначив, що адміністративні суди, які розглядають скарги заявників стосовно рішень органів державної влади, мають повну юрисдикцію у цих справах та повноваження скасувати оскаржені рішення. Справи мають бути розглянуті на підставі поданих доказів, а довести наявність підстав, передбачених відповідними законами, для призначення відповідальності має саме орган державної влади.
Стосовно судового контролю за дискреційними адміністративними актами Європейський суд з прав людини висловив правову позицію, за якою за загальним правилом національні суди повинні утриматися від перевірки обґрунтованості таких актів, однак все ж суди повинні проконтролювати, чи не є викладені у них висновки адміністративних органів щодо обставин у справі довільними та нераціональними, непідтвердженими доказами або ж такими, що є помилковими щодо фактів; у будь-якому разі суди повинні дослідити такі акти, якщо їх об'єктивність та обґрунтованість є ключовим питанням правового спору (п. 157 рішення від 21 липня 2011 року у справі «Сігма радіо телевіжн лтд. проти Кіпру» (CASE OF SIGMA RADIO TELEVISION LTD. v. CYPRUS).
Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що виключно до повноважень відповідача належить прийняття конкретного рішення за результатом розгляду скарги шляхом здійснення перевірки законності і обґрунтованості рішення від 10.09.2018. Задоволення позовних вимог у спосіб, визначений позивачем, є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.
Отже, належним способом захисту порушеного права позивача є зобов'язання розглянути скаргу від 23.11.2018, перевірити законність і обґрунтованість винесення рішення від 10.09.2018 та прийняти одне з рішень, визначених пунктом 4 розділу ІV Положення №1124
Щодо решти позовних вимог, суд вважає за необхідне зазначити, що позовна вимога в частині, що стосується визнання протиправним та скасування Рішення від 10.09.2018 є передчасною, з огляду на задоволення позовних вимог в частині розгляду скарги позивача від 23.11.2018 на оскаржуване рішення.
Частиною першою та другою статті 77 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Положеннями статті 90 КАС України визначено, що суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.
При зверненні до суду з адміністративним позовом позивачем сплачений судовий збір у розмірі 14915,82 грн, з яки за позовну вимогу немайнового характеру - 1921,00 грн.
У зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог, суд дійшов висновку, що судові витрати, понесені позивачем по сплаті судового збору за одну позовну вимогу немайнового характеру, належать відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача у повному розмірі.
Керуючись статтями 9, 72-77, 90, 242-246, 255, 258 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
вирішив:
Частково задовольнити позов Філії "Проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" (вул. Івана Федорова, 39, м. Київ, 03038, код ЄДРПОУ 40123423) до Державної податкової служби України (вул. Шолуденка, 33/19, м.Київ, 04116, код ЄДРПОУ 43005393) про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Визнати протиправною бездіяльність Державної фіскальної служби України щодо не розгляду по суті скарги Філії "Проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" від 23.11.2018 та неприйняття одного з рішень, визначених пунктом 4 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124.
Зобов'язати Державну податкову служби України розглянути скаргу Філії "Проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" від 23.11.2018, перевірити законність і обґрунтованість винесення Рішення про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску №0259491309 від 10 вересня 2018 року та прийняти одне з рішень, визначених пунктом 4 розділу ІV Порядку розгляду контролюючими органами скарг на вимоги про сплату недоїмки зі сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування та на рішення про нарахування пені та накладення штрафу, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 09.12.2015 № 1124.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Державної податкової служби України на користь Філії "Проектно-вишукувального інституту залізничного транспорту" АТ "Укрзалізниця" документально підтверджені судові витрати у сумі 1921 ( одна тисяча дев'ятсот двадцять одна ) гривні 00 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.В. Лавренчук
28.10.25