27 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/9090/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Романченка Є.Ю.,розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині ненадання ОСОБА_1 відповідного часу для відпочинку в кількості 179 (сто сімдесят дев'ять) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку в кількості 179 (сто сімдесят дев'ять) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі середньомісячного грошового забезпечення станом на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (26.03.2025).
Ухвалою суду прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі.
Судом зареєстровано клопотання позивача про направлення справи до Верховного Суду як зразкової.
В обґрунтування вказаного клопотання зазначено, що згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, у провадженні Київського окружного адміністративного суду перебувають справи, які за своїми ознаками є типовими у порівнянні зі справою №240/9090/25 та рішення по яких по цей час не прийнято, тому враховуючи вимоги частини 1 статті 290 КАС України, вбачається необхідність для направлення подання до Верховного суду для розгляду справи як зразкової. Зауважено, що на даний час відсутній висновок Верховного суду про спосіб відновлення порушеного права військовослужбовця на відпочинок після фактичного припинення трудових відносин військовослужбовця з військовою частиною (ненадання військовою частиною відповідного часу для відпочинку перед виключенням військовослужбовця зі списків особового складу військової частини) шляхом застосування аналогії закону або висновок щодо способу відновлення порушеного права військовослужбовця на відпочинок у разі неможливості застосування аналогії закону.
Вирішуючи клопотання позивача, суд виходить з такого.
Відповідно до положень частин 1, 2 статті 290 Кодексу адміністративного судочинства України якщо у провадженні одного або декількох адміністративних судів перебувають типові адміністративні справи, кількість яких визначає доцільність ухвалення зразкового рішення, суд, який розглядає одну чи більше таких справ, може звернутися до Верховного Суду з поданням про розгляд однієї з них Верховним Судом як судом першої інстанції.
У поданні про розгляд справи Верховним Судом як зразкової зазначаються підстави, з яких суд, що надає подання, вважає, що справа має бути розглянута Верховним Судом як зразкова, в тому числі посилання на типові справи. До подання додаються матеріали справи.
Для вирішення питання про відкриття провадження у зразковій справі Верховний Суд може витребувати з відповідного суду (судів) матеріали типових справ.
Інститут зразкових рішень запроваджений з метою підвищення ефективності правосуддя шляхом розвантаження судів та спрощення процедури розгляду справ. Розгляд типової справи як зразкової має відбуватись у правовідносинах, які виникли насамперед внаслідок нового чи зміненого правового регулювання у певній сфері суспільних відносин, що в свою чергу зумовлює необхідність скерування практики застосування таких змін з метою їх правильного сприйняття і реалізації.
Аналізуючи наведені положення процесуального закону для визначення доцільності ухвалення зразкового рішення у згаданій категорії спорів, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у справах №360/1809/20, №620/4149/20, №300/3440/20, №600/3364/22-а, №240/19602/22, №400/6821/24 про те, що інститут зразкової справи запроваджений з метою вирішення Верховним Судом питань застосування норм матеріального права у значній кількості адміністративних справ, які характеризуються аналогічними позовними вимогами та підставами виникнення спору, однаковими нормами, які регулюють спірні правовідносини, а також відповідачем у яких є один і той самий суб'єкт владних повноважень.
Верховний Суд констатував, що лише наявність усіх вищезазначених ознак типових справ може бути підставою для висновку про доцільність ухвалення рішення у зразковій справі задля забезпечення передбачуваності та єдності правозастосовної практики у певній категорії спірних правовідносин та швидкого розгляду значної кількості однотипних справ.
Крім того, кількісний показник типових справ має безумовне значення при вирішенні питання про доцільність ухвалення зразкового рішення. Це вбачається безпосередньо зі змісту частини першої статті 290 КАС України. Проте, доцільність ухвалення зразкового рішення у певній категорії типових спорів повинна виводитися передусім через призму завдання Верховного Суду як найвищого суду у системі судоустрою забезпечувати сталість та єдність судової практики у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом (частина перша статті 36 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02.06.2016 №1402-VIII).
Необхідність вирішення через інститут зразкової справи однотипних спорів, які потребують однакового підходу до їх вирішення, не може визначатися виключно кількісним показником справ, які у розумінні пункту 21 частини першої статті 4 КАС України мають ознаки типових, відтак механізм ухвалення зразкового рішення не потрібно використовувати лише як спосіб зменшення навантаження на суди першої інстанції.
Основним орієнтиром для застосування механізму ухвалення зразкового рішення має бути необхідність усунення (вирішення) проблеми неоднакового чи суперечливого застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання відносин.
Тобто має існувати чітко окреслена проблема чи складність у правозастосуванні (зумовлена, зокрема, невизначеністю чи суперечливістю законодавчого регулювання певних суспільних відносин) на прикладі типових справ, кількість яких у поєднанні з необхідністю узгодження підходів до їх вирішення і визначатиме доцільність ухвалення зразкового рішення в певній категорії спорів.
Неоднаковість підходів до вирішення однотипних спорів може проявитися, коли складеться певна (суперечлива чи неоднакова) судова практика їх розгляду судами першої та апеляційної інстанцій, яка власне і засвідчить цю відмінність у правозастосуванні.
У такому контексті зразкове рішення слугуватиме для судів першої та апеляційної інстанцій своєрідним взірцем, орієнтиром того, як потрібно застосовувати закон і вирішувати подібні справи.
Аналогічну позицію з приводу мети застосування процесуального механізму ухвалення зразкового рішення було висловлено в ухвалах Верховного Суду від 25.01.2021 у справі №420/13452/20, від 07.11.2022 у справі №600/3364/22-а, від 15.07.2024 у справі №440/5330/24, від 01.10.2024 у справі №400/6821/24, від 05.02.2025 у справі №520/33451/24.
Суд бере до уваги, що кількість зазначених у клопотанні представника позивача справ, в яких сторони та предмет спору є тотожними до справи, є незначною (10 справ), у зв'язку з чим не визначає доцільність ухвалення зразкового рішення.
Також суд враховує, що позивачем у клопотанні наведено справи, в яких лише відкрито провадження, а рішення по суті не прийнято. При цьому позивачем не вказано, чи є аналогічні справи, які завершені шляхом прийняття рішення, яке набрало законної сили, та чи має місце неоднакове чи суперечливе застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права у справах, спори у яких виникли за аналогічних обставин справи та однакового правового регулювання відносин. За таких обставин не вбачається існування складної (нестандартної) правової проблеми, яка потребує однакового вирішення для значної кількості (типових) справ.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що представником позивача не обґрунтовано необхідність застосування механізму ухвалення зразкового рішення, а тому клопотання про направлення справи до Верховного Суду як зразкової у справі не підлягає задоволенню.
Керуючись статтями 248, 256, 290 Кодексу адміністративного судочинства України,
ухвалив:
У задоволенні клопотання позивача про направлення справи до Верховного Суду як зразкової відмовити.
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Є.Ю. Романченко