27 жовтня 2025 року м. Житомир справа № 240/9090/25
категорія 106030200
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Романченка Є.Ю., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання дій протиправними, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
Позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 в частині ненадання ОСОБА_1 відповідного часу для відпочинку в кількості 179 (сто сімдесят дев'ять) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні під час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 ;
- зобов'язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку в кількості 179 (сто сімдесят дев'ять) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні дні за час проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 у розмірі середньомісячного грошового забезпечення станом на момент виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 (26.03.2025).
В обґрунтування позову вказує, що під час проходження військової служби у військовій частині позивач неодноразово направлявся у відрядження для безпосередньої участі у проведенні забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України. Під час вказаних відряджень позивач виконував службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні. Однак після прибуття з відрядження відповідний час для відпочинку військовою частиною позивачу не надавався. При звільненні з військової служби, відповідач не провів з ним повного розрахунку, та не нарахував та не виплатив грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку у кількості 179 днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні під час безпосередньої участі у проведенні антитерористичної операції, забезпеченні її проведення і захисту незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України.
Ухвалою судді відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення учасників справи.
Відповідач надіслав до суду відзив на позов, в якому просить у задоволенні позову відмовити. Зазначає, що на військовослужбовців не поширюються норми КЗпП. Позивач помилково ототожнює поняття "надання відповідного часу для відпочинку" та "відпустка".
Позивачем подано відповідь на відзив за змістом якого просить задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.
Дослідивши матеріали справи, суд встановив наступні обставини.
ОСОБА_1 проходив військову службу у військовій частині НОМЕР_1 .
Згідно з наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 08.06.2023 №207 позивач був направлений для виконання бойових завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для безпосередньої участі у заходах по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України поблизу н.п. Куп'янськ Харківської області.
У зазначений період позивач виконував службові обов'язки у вихідні дні, а саме з 10 червня 2023 року по 12 листопада 2023 року (в загальному 46 днів).
Під час перебування на НОМЕР_2 загальновійськовому полігоні поблизу АДРЕСА_1 позивач виконував службові обов'язки у вихідні дні в загальному 12 днів.
Позивач з 29 грудня 2023 року вибув з НОМЕР_2 загальновійськового полігону та прибув для виконання бойових завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_1 » для безпосередньої участі у заходах по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України поблизу н.п. Куп'янськ Харківської області, де виконував службові обов'язки у вихідні дні, в загальному 2 дні.
Позивач виконував службові обов'язки у вихідні дні, в період з 20 січня 2024 року по 07 квітня 2024 року в загальному 24 дні.
Під час перебування в районі відновлення військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_2 Позивач виконував службові обов'язки у вихідні дні, а саме: 13, 14, 20, 21, 27, 28 квітня 2024 року (в загальному 6 днів).
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.06.2024 №180 Позивач 27 червня 2024 року вибув зі складу сил та засобів ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_2 » та відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 28.06.2024 №182 прибув з 28 червня 2024 року для виконання бойових завдань ОТУ « ІНФОРМАЦІЯ_3 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації проти України, де перебував до 24 серпня 2024 року, де виконував службові обов'язки у вихідні в загальному 17 днів.
Позивач прибув з частини щорічної відпустки за 2024 рік до району відновлення військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_3 , де перебував до 23 жовтня 2024 року. У зазначений період позивач виконував службові обов'язки у вихідні днів загальному 12 днів.
Позивач 23 жовтня 2024 року вибув з району відновлення військової частини НОМЕР_1 поблизу АДРЕСА_3 до району виконання військовою частиною НОМЕР_1 бойових завдань у АДРЕСА_4 у складі резерву головнокомандувача збройних сил України, де перебував до 28 жовтня 2024 року. У зазначений період Позивач виконував службові обов'язки у вихідні в загальному 2 дні.
З 28 жовтня 2024 року вибув з району виконання військовою частиною НОМЕР_1 бойових завдань у АДРЕСА_4 та прибув до АДРЕСА_5 та був залучений до виконання бойових (спеціальних) завдань у складі сил та засобів оперативного угрупування військ « ІНФОРМАЦІЯ_4 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі виконання бойових завдань, позивач був залучений до виконання з 03 грудня 2024 року бойових (спеціальних) завдань у складі сил та засобів тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_5 » оперативно-тактичного угрупування « ІНФОРМАЦІЯ_6 » для здійснення заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в районі виконання бойових завдань. У зазначений період позивач виконував службові обов'язки у вихідні в загальному 42 дні.
Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 26.03.2025 №85 позивач був виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 .
Позивач вважає, що відповідачем протиправно не надано відповідний час для відпочинку за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні під час безпосередньої участі у проведенні у заходах по забезпеченню оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військової агресією російської федерації проти України, тому вважає, що йому має бути виплачена грошова компенсація.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі визначає Закон України від 20.12.1991 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон №2011)
Згідно приписів ст. 1 Закону №2011, соціальний захист військовослужбовців - це діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Приписами ст. 1-2 Закону №2011 визначено, що військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч. 1, 4 статті 9 Закону № 2011 держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
Грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Згідно з ч. 4, ч. 6 ст. 10 Закону № 2011 для військовослужбовців встановлюється п'ятиденний робочий тиждень з двома вихідними днями.
Вихідні, святкові та неробочі дні є днями відпочинку для всього особового складу, крім військовослужбовців, залучених до виконання службових обов'язків. Ці дні згідно з планами, а також вільний від занять час відводяться для відпочинку, проведення культурно-освітньої роботи, спортивних заходів та ігор. Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня. Військовослужбовцям строкової військової служби, курсантам (слухачам) вищих військових навчальних закладів при виконанні обов'язків військової служби у зазначені дні час відпочинку встановлюється відповідним командиром (начальником).
Отже, основним законом, що регулює відносини військовослужбовців під час проходження служби у Збройних Силах України є Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ. Цим Законом не передбачено виплату компенсації за невикористані дні за виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні.
Згідно з п.1.5 розділу І наказу №260 Міністерства Оборони України "Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам" від 11.06.2008 № 260 (у редакції з 21.08.2015) за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні грошове забезпечення військовослужбовцям додатково не виплачується.
Вказаним наказом грошова компенсація за вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення Антитерористичної операції не передбачена.
Розділом XXXVII Порядку № 260 визначено складові сум грошового забезпечення, яке виплачується військовослужбовцю у разі його звільнення з військової служби, і вказаними нормами також не передбачено виплату військовослужбовцю компенсації невикористаних днів відпочинку за службу понад установлений службовий час, у дні відпочинку, святкові, вихідні та неробочі дні.
Крім того, Інструкцією про організацію у Збройних Силах України соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей, працівників Збройних Сил України, затвердженою наказом Міністерства оборони України від 19.01.2016 № 27 (далі - Інструкція) визначено порядок організації у Збройних Силах України (далі - ЗСУ) роботи щодо реалізації державної політики з питань здійснення соціального і правового захисту військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та членів їхніх сімей (далі - військовослужбовці та члени їхніх сімей), працівників Збройних Сил України (далі - працівники), а також створення сприятливих матеріально-побутових та соціально-правових умов для реалізації військовослужбовцями їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни.
Згідно з положеннями пункту 3 розділу II Інструкції в умовах особливого періоду на військові частини додатково покладаються завдання, серед яких, надання військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та курсантів (слухачів) вищих військових навчальних закладів, які виконували службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, відповідного часу (іншого дня) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
Також, згідно п.2 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом МОУ № 105 від 20.02.2017, відрядження - направлення військовослужбовців Збройних Сил України (далі - військовослужбовці) за наказом командира (начальника, керівника) на певний строк в інший населений пункт для виконання службових завдань поза місцем постійної (тимчасової) дислокації військової частини (підрозділу).
Згідно п.8 Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом МОУ № 105 від 20.02.2017, на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється розпорядок дня (режим робочого часу) того органу військового управління, військової частини, установи, організації, підприємства, до якого він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
До набрання чинності Інструкції про відрядження військовослужбовців Збройних Сил України, затвердженої Наказом МОУ № 105 від 20.02.2017 діяла Інструкція про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затверджена Наказом МОУ № 530 від 29.08.2011.
Згідно п. 1.14 Інструкції про порядок відшкодування військовослужбовцям Збройних Сил України витрат на службові відрядження в межах України, затверджена Наказом МОУ № 530 від 29.08.2011, на військовослужбовця, який перебуває у відрядженні, поширюється режим робочого часу тієї військової частини, установи, підприємства та організації Міністерства оборони України, до якої він відряджений. Замість днів відпочинку, не використаних за час відрядження, інші дні відпочинку після повернення з відрядження не надаються.
Системний аналіз вказаних приписів законодавства дає суду підстави вважати, що військовослужбовцям, які виконують службові обов'язки у вихідні, святкові та неробочі дні у межах пункту дислокації військової частини, відповідний час для відпочинку надається командиром (начальником), як правило, протягом наступного тижня, а у випадку виконання ним службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні поза пунктами постійної дислокації військової частини, військовослужбовцю надається відповідний час (інший день) для відпочинку, у тому числі з можливістю виїзду до місця проживання сім'ї.
При цьому, наведеними нормами не передбачено виплату військовослужбовцям грошової компенсації за невикористані вихідні, святкові та не робочі дні, у які той чи інший військовослужбовець виконував обов'язки військової служби.
Зазначеної позиції підтримується Сьомий апеляційний адміністративний суд у постанові від 07.08.2020 справа № 240/247/20, від 22.12.2021 справа № 380/12087/20.
Таким чином, ні Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" ні іншими нормативно-правовими актами не передбачена грошова компенсація за вихідні, святкові та неробочі дні, які не використані під час виконання завдань у зоні проведення Антитерористичної операції, під час безпосередньої участі у здійсненні заходів із забезпечення Національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації в Донецькій та Луганській областях.
Суд зазначає, що норми Кодексу законів про працю України на спірні правовідносини не розповсюджуються, оскільки питання оплати праці врегульоване спеціальними нормами, які не передбачають компенсації за виконання військових обов'язків понад встановлений службовий час. Норми Кодексу законів про працю могли б бути застосовані, як субсидіарні, в разі не врегулювання спірного питання спеціальними нормами.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 26.09.2019 у справі № 803/1755/16.
Отже, доводи позивача з даного приводу безпідставні.
Відтак, суд дійшов висновку про відсутність підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити грошову компенсацію за ненадання відповідного часу для відпочинку у кількості 319 (триста дев'ятнадцять) днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні за спірний період.
Суд також не вбачає підстав для визнання протиправною бездіяльність відповідача у ненаданні відповідного часу для відпочинку у кількості 179 днів пропорційно дням виконання службових обов'язків у вихідні, святкові та неробочі дні, оскільки доказів звернення з відповідними рапортами у спірний період про надання часу для відпочинку позивачем не надано. У відповідача відсутній обов'язок самостійного надання військовослужбовцю такого часу.
Закріплений у ч. 1 ст. 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 2 ст. 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Згідно з ст. 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
У розумінні ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Відповідачем, як суб'єктом владних повноважень доведено суду правомірність свої дій.
У рішення ЄСПЛ по справі "Ґарсія Руіз проти Іспанії" (Garcia Ruiz v. Spain), заява № 30544/96, п. 26, ECHR 1999-1, Суд зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.
Решта доводів сторін не спростовують висновків суду у даній справі.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Керуючись статтями 242-246, 295 КАСУ
вирішив:
У задоволенні позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_6 , РНОКПП НОМЕР_3 ) до Військової частини НОМЕР_1 ( АДРЕСА_7 , код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) про визнання протиправною бездіяльності, зобов'язання вчинити дії, відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Є.Ю. Романченко
27.10.25