Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2025 року Справа№200/6139/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зеленова А.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
До Донецького окружного адміністративного суду надійшов позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії, у якому позивач просить суд:
-визнати протиправною та скасувати постанову Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11.11.2022 № 14018/247363/10728/46 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01.11.2022;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.11.2022;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області виплатити ОСОБА_1 заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла з 01.11.2022 по день поновлення такої виплати.
В обґрунтування позову вказано, що позивач отримував щомісячні страхові виплати отримував по жовтень 2022 року включно, але з 01.11.2022 виплати були припинені без будь-яких пояснень.
Відповідач листом від 15.05.2025 повідомив, що ОСОБА_1 були припинені виплати з 01.11.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст.16 Закону №1105 Краматорським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області.
Листом від 23.05.2025 відповідач повідомив, що виплату поновлено з 01.04.2025 з моменту звернення із заявою до ПФУ. Зважаючи на те, що за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 щомісячні страхові виплати позивачу не нараховувались та не сплачувалися в зв'язку з тим, що потерпілий за продовженням страхових виплат до відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та до органів ПФУ в зазначений період не звертався, то заборгованість відсутня.
Також листом від 30.06.2025 №20902-18263/П-02/8-0500/25 відповідач відмовив позивачу у поновленні виплати саме з 01.11.2022 та у виплаті заборгованості.
Позивач вважаючи припинення страхових виплат протиправним, звернувся до суду за захистом порушеного права.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 18.08.2025 заяву позивача про визнання поважними причин пропуску процесуального строку звернення до суду з даним адміністративним позовом та його поновлення задоволено. Визнано поважними причини пропуску позивачем процесуального строку звернення до Донецького окружного адміністративного суду з даним адміністративним позовом. Поновлено процесуальний строк звернення до Донецького окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправною і скасування постанови та зобов'язання вчинити певні дії. Відкрито спрощене позовне провадження у даній справі без проведення судового засідання та повідомлення сторін, поновлено строк звернення до суду з даним позовом. В ухвалі було запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали про відкриття провадження у справі надати суду відзив на позовну заяву зі всіма доказами на його підтвердження, які наявні у відповідача.
Відповідач позов не визнав. У письмовому відзиві вказав, що за даними Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 перебував на постійному обліку у Шахтарському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області. Відповідно до інформації Єдиної інформаційно-аналітичної системи Фонду соціального страхування України ОСОБА_1 отримував щомісячні страхові виплати як внутрішньо переміщена особа в Краматорському міському відділенні УВД ФССУ в Донецькій області по 31.10.2022.
Постановою Краматорського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України від 01.11.2022 №14018/247363/10728/46 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати були припинені з 01.11.2022 відповідно до ч. 2 ст. 16, п. 6 ч. 1 ст. 46 Закону України «Про загальнообов'язкове соціальне страхування » від 23.09.1999 № 1105-XIV у зв'язку з відсутністю інформації про місце проживання особи, яка отримує виплати.
На переконання відповідача підстави для задоволення позовних вимог відсутні, оскільки позивач змінив місце фактичного проживання (перебування) та не повідомив про це у встановлений Порядком №27 строк відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України, яке розташоване на підконтрольній українській владі території.
23.10.2025 представником позивача надано клопотання, в якому вказано, що фактично ГУ ПФУ в Донецькій області поновлено виплату ОСОБА_1 02.05.2025, що підтверджується випискою з особистого карткового рахунку "Ощадбанк" позивача про надходження цільових коштів саме 02.05.2025, а не 01.04.2025, як зазначає відповідач.
За приписами частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Розглянувши наявні заяви по суті справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується вимоги, дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд встановив наступне.
Дослідивши докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , паспорт громадянина України серії НОМЕР_2 , РНОКПП НОМЕР_1 . Згідно довідки про взяття на облік особи внутрішньо переміщеної особи від 21.10.2014 № 1426/967 перемістився в м. Краматорськ.
Згідно листа відповідача від 15.05.2025 № 12638-10401/П-02/8-0500/25 позивачу повідомлено, що страхові виплати були припинені з 01.11.2022 на підставі п. 6 ч. 1 ст. 46, ч. 2 ст. 16 Закону №1105 Краматорським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (чинною на момент припинення) згідно з рекомендацій Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. 10.04.2025 позивачем до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління було подано заяву з урахуванням повідомлення про неодержання щомісячних страхових виплат від органів пенсійного забезпечення російської федерації. Заяву опрацьовано та прийнято рішення про продовження щомісячних страхових виплат. З автоматично сформованим рішенням про продовження страхових виплат можна самостійно ознайомитись в особистому кабінеті в розділі «Мої звернення». Також, Головним управлінням прийнято до уваги зауваження щодо здійснення опрацювання заяви про продовження страхових виплат.
Листом відповідача від 23.05.2025 № 0500-0202-8/51449 представнику позивача повідомлено, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні зокрема як одержувач щомісячних страхових виплат відповідно до Закону України від 23.09.1999 №1105-XIV «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування». Встановлено, що страхові виплати ОСОБА_1 були припинені з 01.11.2022 на підставі п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105 Краматорським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (чинною на момент припинення) згідно з рекомендацій Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. 10.04.2025 ОСОБА_1 звернувся до відділу обслуговування громадян №1 (сервісний центр) управління обслуговування громадян Головного управління із заявою (№6560) про продовження щомісячних страхових виплат. Заяву опрацьовано та прийнято рішення про продовження щомісячних страхових виплат з місяця подання заяви, тобто з 01.04.2025, як визначено вимогами пункту 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 №365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам» (далі - Порядок №365). Зважаючи на те, що за період з 01.11.2022 по 31.03.2025 щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 не нараховувалися та не сплачувалися в зв'язку з тим, що потерпілий за продовженням страхових виплат до відділень управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області та до органів Пенсійного фонду України в зазначений період не звертався, то заборгованість відсутня.
Згідно листа відповідача від 30.06.2025 № 20902-18263/П-02/8-0500/25 позивачу повідомлено, що страхові виплати були припинені з 01.11.2022 на підставі п.6 ч.1 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105 Краматорським міським відділенням управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області відповідно п. 1.12 розділу 1 Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №11 від 19.07.2018 «Про затвердження Порядку призначення, перерахування та проведення страхових виплат» (чинною на момент припинення) згідно з рекомендацій Міністерства фінансів України щодо проведення щомісячної верифікації страхових виплат. В квітні 2025 року позивач звернувся з заявою про продовження щомісячної страхової виплати. Заяву опрацьовано, нарахування щомісячних страхових виплат поновлено з місяця подання заяви згідно з нормами чинного законодавства. Підстави для поновлення виплати з дати припинення відсутні.
Згідно з постановою відділення від 11.11.2022 № 14018/247363/10728/46 про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» виплати ОСОБА_1 припиненні з 01.11.2022, зазначена причина припинення п.6 ст.46, ч.2 ст.16 Закону №1105.
Відповідачем надано довідку про нараховані та виплачені щомісячні страхові виплати ОСОБА_1 згідно з якою позивачу у період з листопада 2022 року по березень 2025 року включно щомісячна сума страхової виплати не нараховувалась та не виплачувалась.
Отже, як вбачається зі змісту позовної заяви та відзиву на позов, спірним питанням у справі є правомірність не виплати щомісячних страхових виплат.
Правова позиція суду обґрунтована таким.
Правові, фінансові та організаційні засади загальнообов'язкового державного соціального страхування, гарантії працюючих громадян щодо їх соціального захисту у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, вагітністю та пологами, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, охорони життя та здоров'я визначені Законом № 1105-XIV (надалі - в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частиною першою статті 36 Закону № 1105-XIV страховими виплатами є грошові суми, які Фонд виплачує застрахованому чи особам, які мають на це право, у разі настання страхового випадку.
Відповідно до ст. 46 Закону № 1105-XIV, страхові виплати і надання соціальних послуг припиняються:
1) на весь час проживання потерпілого за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України;
2) на весь час, протягом якого потерпілий перебуває на державному утриманні, за умови, що частка виплати, яка перевищує вартість такого утримання, надається особам, які перебувають на утриманні потерпілого;
3) якщо з'ясувалося, що виплати призначено на підставі документів, які містять неправдиві відомості. Сума витрат на страхові виплати, отримані застрахованим, стягується в судовому порядку;
4) якщо страховий випадок настав внаслідок навмисного наміру заподіяння собі травми;
5) якщо потерпілий ухиляється від медичної чи професійної реабілітації або не виконує правил, пов'язаних з установленням чи переглядом обставин страхового випадку, або порушує правила поведінки та встановлений для нього режим, що перешкоджає одужанню;
6) в інших випадках, передбачених законодавством.
Як вже було зазначено судом, приписами ч. 1 ст. 47 Закону № 1105-XIV визначено, що страхові виплати провадяться щомісячно в установлені Фондом дні на підставі постанови цього Фонду або рішення суду потерпілому - з дня втрати працездатності внаслідок нещасного випадку або з дати встановлення професійного захворювання.
Страхові виплати провадяться протягом строку, на який встановлено втрату працездатності у зв'язку із страховим випадком, а фінансування додаткових витрат згідно з цим Законом - протягом строку, на який визначено потребу в них (частина п'ята статті 47 Закону № 1105-XIV).
Згідно приписам ч.ч. 4, 7 статті 47 Закону № 1105-XIV виплати, призначені, але не одержані своєчасно потерпілим або особою, яка має право на одержання виплат, провадяться за весь минулий час, але не більш як за три роки з дня звернення за їх одержанням. Якщо потерпілому або особам, які мають право на одержання страхової виплати, з вини Фонду своєчасно не визначено або не виплачено суми страхової виплати, ця сума виплачується без обмеження протягом будь-якого строку та підлягає коригуванню у зв'язку із зростанням цін на споживчі товари та послуги в порядку, встановленому статтею 34 Закону України "Про оплату праці".
Пунктом третім розділу VII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 1105-XIV встановлено, що особливості надання соціальних послуг та виплати матеріального забезпечення за соціальним страхуванням внутрішньо переміщеним особам (громадянам України, які переселилися з тимчасово окупованої території, території проведення антитерористичної операції або зони надзвичайної ситуації) визначаються Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до положень ст. 1 Закону України від 20.10.2014 № 1706-VII «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» (далі - Закон № 1706-VII) внутрішньо переміщеною особою є громадянин України, іноземець або особа без громадянства, яка перебуває на території України на законних підставах та має право на постійне проживання в Україні, яку змусили залишити або покинути своє місце проживання у результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Наведене визначення поняття внутрішньо переміщеної особи має описовий характер та охоплює три види конституційно-правового статусу людини (громадянин України, іноземець та особа без громадянства).
З огляду на визначення, внутрішньо переміщена особа - це особа, яка: перебуває на території України на законних підставах; має право на постійне проживання в Україні; була змушена залишити або покинути своє місце проживання в результаті або з метою уникнення негативних наслідків збройного конфлікту, тимчасової окупації, повсюдних проявів насильства, порушень прав людини та надзвичайних ситуацій природного чи техногенного характеру.
Відповідно до ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав на зайнятість, пенсійне забезпечення, загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття, у зв'язку з тимчасовою втратою працездатності, від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності, на отримання соціальних послуг здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам. Громадянин пенсійного віку, особа з інвалідністю, дитина з інвалідністю та інша особа, яка перебуває у складних життєвих обставинах, яких зареєстровано внутрішньо переміщеними особами, мають право на отримання соціальних послуг відповідно до законодавства України за місцем реєстрації фактичного місця проживання такої внутрішньо переміщеної особи.
Відповідно до п.п. 3.7, 3.8, 3.9 Порядку надання страхових виплат, фінансування витрат на медичну та соціальну допомогу, передбачених загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання для внутрішньо переміщених осіб, затвердженого Постановою Правління Фонду соціального страхування України від 12.12.2018 № 27 (далі Порядок №27), щомісячні страхові виплати внутрішньо переміщеній особі продовжуються (відновлюються) на підставі рішення Комісії з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи, та фінансуються впродовж тридцяти календарних днів з дати прийняття постанови про продовження раніше призначених страхових виплат.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Суми страхових виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в робочих органах виконавчої дирекції Фонду, в яких зберігались справи про страхові виплати до початку антитерористичної операції, та тимчасової окупації українських територій, в порядку визначеному виконавчою дирекцією Фонду.
Відповідно до п. 15 Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016 № 365 «Деякі питання здійснення соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам», орган, що здійснює соціальні виплати, на підставі рішення комісії призначає (відновлює) таку соціальну виплату з місяця, в якому надійшла заява внутрішньо переміщеної особи. Суми соціальних виплат, які не виплачені за минулий період, обліковуються в органі, що здійснює соціальні виплати, та виплачуються на умовах окремого порядку, визначеного Кабінетом Міністрів України.
Такий порядок до теперішнього часу не прийнято.
Щодо доводів відповідача відносно відсутності відомостей про місце перебування позивача суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 64 Конституції України, конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.
В умовах воєнного або надзвичайного стану можуть встановлюватися окремі обмеження прав і свобод із зазначенням строку дії цих обмежень. Не можуть бути обмежені права і свободи, передбачені статтями 24, 25, 27, 28, 29, 40, 47, 51, 52, 55, 56, 57, 58, 59, 60, 61, 62, 63 цієї Конституції.
За пунктом 2 Рішення Конституційного Суду України у справі про тлумачення терміну «законодавство» від 09.07.1998 № 12-рп/98, Конституція України значно розширила коло питань суспільного життя, що визначаються чи встановлюються виключно законами України як актами вищої після Конституції України юридичної сили в системі нормативно-правових актів. Відповідно до статті 92 Конституції України законами України мають регламентуватися найважливіші суспільні та державні інститути (права, свободи та обов'язки людини і громадянина; вибори, референдум; організація і діяльність органів законодавчої, виконавчої та судової влади тощо).
Разом з тим за змістом пункту 3 Рішення Конституційного Суду України у справі про порядок виконання рішень Конституційного Суду України від 14.12.2000 № 15-рп/2000, виходячи з Конституції України Закон України Про Рахункову палату Верховної Ради України від 11.07.1996, як і будь-який інший закон України, - це нормативно-правовий акт вищої юридичної сили. Верховна Рада України є єдиним органом законодавчої влади в Україні (стаття 75 Конституції України). Це означає, що право приймати закони, вносити до них зміни у разі, коли воно не здійснюється безпосередньо народом (статті 5, 38, 69, 72 Конституції України), належить виключно Верховній Раді України (пункт 3 частини першої статті 85 Конституції України) і не може передаватись іншим органам чи посадовим особам. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8 Конституції України).
У межах своєї компетенції КМУ видає постанови і розпорядження, які є обов'язковими до виконання. Нормативно-правові акти КМУ, міністерств та інших центральних органів виконавчої влади підлягають реєстрації в порядку, встановленому законом (стаття 117 Конституції України). Нормативно-правові акти КМУ належать до категорії підзаконних.
З наведеного випливає, що Верховна Рада України може змінити закон виключно законом. Закон не може бути змінений підзаконним правовим актом.
Проте на теперішній час будь-які зміни до Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо обмеження прав на отримання страхових виплат особами, які проживають на території, яка не контролюється органами державної влади або на якій ведуться активні бойові дії, не вносилися.
Навпаки, статус внутрішньо переміщеної особи надає особі спеціальні, додаткові права (або "інші права", як це зазначено у ст. 9 Закону 1706-VII), не звужуючи, між тим, обсяг конституційних прав та свобод особи та створюючи додаткові гарантії їх реалізації, а тому відповідач повинен всіляко сприяти відновленню виплат, гарантованих державою внутрішньо переміщеним особам.
Також, у постанові від 30.08.2023 у справі № 200/619/21-а Верховний Суд дійшов висновку, що реалізація позивачем права на вільний вибір місця проживання в Україні, гарантованого Законом України від 11.12.2003 №1382-IV "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" (далі - Закон № 1382-IV), не може позбавляти її права на отримання страхових виплат.
Отримання позивачем страхових виплат не може ставитись в залежність від місця проживання особи, наявність чи відсутність довідки про взяття особи на облік як внутрішньо переміщеної, де визначена адреса її фактичного місця проживання.
Відтак, Верховний Суд виснував, що припинення позивачу страхових виплат через зміну місця проживання в межах Донецької області протиправно обмежує реалізацію конституційних прав позивача.
Доводи відповідача, що позивач впродовж спірного періоду для вирішення питання щодо отримання щомісячних страхових виплат не звертався до робочих органів виконавчої дирекції Фонду з письмовою заявою про продовження страхових виплат як внутрішньо переміщена особа судом не приймаються, оскільки саме позивачу надано право вирішувати про необхідність звернення до відповідача щодо продовження страхових виплат, тож відсутність такого звернення не є підставою для відмови в задоволенні позову.
Така позиція суду кореспондує, правовим висновкам викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.09.2019 у справі № 243/3505/16-ц.
Відповідно до ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV, на який також посилається відповідач як на підставу припинення страхових виплат, застраховані особи зобов'язані:
1) надавати страхувальнику, страховику достовірні документи, на підставі яких призначається матеріальне забезпечення та надаються соціальні послуги відповідно до цього Закону;
2) своєчасно повідомляти страхувальника та страховика про обставини, що впливають на умови або зміни розміру матеріального забезпечення та соціальних послуг;
3) знати та виконувати вимоги законодавчих та інших нормативно-правових актів про охорону праці, що стосуються застрахованого, а також додержуватися зобов'язань щодо охорони праці, передбачених колективним договором (угодою, трудовим договором, контрактом) та правилами внутрішнього трудового розпорядку підприємства, установи, організації, гіг-контрактом та внутрішніми документами резидента Дія Сіті;
4) у разі настання нещасного випадку або професійного захворювання: лікуватися в лікувально-профілактичних закладах або в медичних працівників, з якими Фонд уклав угоди на медичне обслуговування; дотримуватися правил поведінки та режиму лікування, визначених лікарями, які його лікують; не ухилятися від професійної реабілітації та виконання вказівок, спрямованих на якнайшвидше повернення його до трудової діяльності;
5) дотримуватися режиму, визначеного лікарем на період тимчасової непрацездатності;
6) виконувати інші вимоги, передбачені цим Законом.
Відповідачем - 1 не доведено суду, що відносно позивача існують обставини, які одночасно визначені п. 2 ч. 2 ст. 16 Закону № 1105-XIV та передбачені ч. 1 ст. 46 Закону № 1105-XIV.
Крім того, матеріали справи не містять заперечень стосовно права позивача на отримання соціальних виплат.
Відповідно до положень ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу.
Нормами ч.2 зазначеної статті встановлено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Якщо учасник справи без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які він посилається, суд, відповідно до положень ч.5 ст.77 КАС України, вирішує справу на підставі наявних доказів.
Відповідачами не надано суду переконливих доказів правомірності ухвалення постанови про зупинення страхових виплат.
Згідно ч. 2 ст. 9 КАС України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Керуючись зазначеним, суд дійшов висновку, що позов належить до задоволення у повному обсязі у спосіб обраний позивачем.
Судовий збір сплачений позивачем підлягає стягненню на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідачів. (ч. 1 ст. 139 КАС України).
Керуючись статями 9, 19, 72-79, 90, 132, 139, 241-246, 250, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області (84122, Донецька обл., м. Слов'янськ, пл. Соборна, 3, код ЄДРПОУ 13486010) про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Краматорського міського відділення управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Донецькій області від 11.11.2022 № 14018/247363/10728/46 «Про припинення (затримання) щомісячної страхової виплати» ОСОБА_1 з 01.11.2022.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області поновити ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячних страхових виплат з 01.11.2022 та виплатити ОСОБА_1 заборгованість із щомісячних страхових виплат, яка виникла з 01.11.2022 по день поновлення такої виплати.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на користь ОСОБА_1 судовий збір в сумі 968,96 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду. Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя А.С. Зеленов