Україна
Донецький окружний адміністративний суд
про залишення позовної заяви без руху
28 жовтня 2025 року Справа №200/8258/25
Суддя Донецького окружного адміністративного суду Кошкош О.О., розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, -
27 жовтня 2025 року до Донецького окружного адміністративного суду, через підсистему ЄСІТС «Електронний Суд», надійшов позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 його середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2017 по 12.09.2024 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, що складає 53 409,48 гривень;
- стягнути з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні, а саме за період з 22.11.2017 по 12.09.2024 у розмірі шестимісячного середнього заробітку, що складає 53 409,48 гривень;
- постановити ухвалу про зобов'язання Військової частини НОМЕР_1 подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення;
- ухвалити додаткове рішення про стягнення з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 компенсації судових витрат, а саме витрат на правову допомогу.
Частиною першою статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу (пункт 3); позов подано у строк, установлений законом (якщо позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними) (пункт 5).
Перевіривши матеріали адміністративного позову, суд дійшов висновку, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 КАС України, у зв'язку з чим вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 3 ст. 161 КАС України до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.
У разі необхідності до позовної заяви додаються клопотання та заяви позивача про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження, участь у судовому засіданні щодо розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження, звільнення (відстрочення, розстрочення, зменшення) від сплати судового збору, про призначення експертизи, витребування доказів, про забезпечення надання безоплатної правничої допомоги, якщо відповідний орган відмовив у її наданні, тощо.
Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» судовий збір справляється за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством.
Тобто, необхідною умовою розгляду судом позовної заяви є сплата особою, яка звертається з цією заявою, судового збору у визначеному розмірі.
Звертаючись з даним позовом до суду, позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі ч. 1 статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються: позивачі - учасники бойових дій у справах, пов'язаних із порушенням їхніх прав.
Вирішуючи питання наявності підстав для звільнення позивача від сплати судового збору, суд виходить з наступного.
Верховний Суд у постанові від 16.02.2022 у справі № 560/4971/21 висловив наступну правову позицію:
"Частиною другою статті 132 КАС України передбачено, що розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Правові засади справляння судового збору, платників, об'єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначає Закон України від 08.07.2011 № 3674-VI "Про судовий збір".
Згідно з пунктом 13 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір" від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються учасники бойових дій, постраждалі учасники Революції Гідності, Герої України - у справах, пов'язаних з порушенням їхніх прав.
Правовий статус ветеранів війни, до яких належать учасники бойових дій, визначений Законом України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
У статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", закріплені пільги учасникам бойових дій та гарантії їх соціального захисту, а у частині другій статті 22 цього Закону встановлено, що ветерани війни та особи, на яких поширюється дія цього Закону, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов'язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов'язаних з розглядом цих питань.
Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону "Про сплату судовий збір" в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" вказує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій, закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів.
Таким чином, вирішуючи питання про стягнення судового збору з особи, яка має статус учасника бойових дій (прирівняної до нього особи), для правильного застосування норм пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI суд має враховувати предмет та підстави позову; перевіряти чи стосується така справа захисту прав цих осіб з урахуванням положень статей 12, 22 Закону № 3551-XII."
Вказана правова позиція також висловлена Верховним Судом у постанові від 19.10.2020 у справі № 240/934/20, від 21.04.2021 у справі № 240/8644/20.
У вказаних справах, предметом спору яких була невиплата позивачу середнього заробітку за затримку розрахунку при звільненні, як і у даній справі, Верховний Суд дійшов висновку, що вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій. Тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
Оскільки вказану правову позицію висловлено саме Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, суд вважає, що така є релевантною при вирішенні спірних правовідносин.
Також суд звертає увагу, що на розгляд Великої Палати Верховного Суду була передана справа № 567/79/23 для відступлення, зокрема, і від вищенаведених висновків щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI.
Однак, в ухвалі від 11 вересня 2024 року у справі № 567/79/23 Велика Палата Верховного Суду не встановила об'єктивних причин відступу від правового висновку у постановах від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19 та від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 та резюмувала, що із часу прийняття нею 09 жовтня 2019 року постанови у справі № 9901/311/19, як і постанови від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17 із висновками щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI з урахуванням вимог статей 12 та 22 Закону № 3551-XII відсутні підстави стверджувати, що відбулась зміна суспільних відносин чи нормативного регулювання, внаслідок чого цей висновок втратив зрозумілість, набув ознак неузгодженості, необґрунтованості, незбалансованості чи помилковості.
Таким чином, наразі позиція Великої Палати Верховного Суду щодо застосування пункту 13 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI залишається усталеною та незмінною.
Отже, сама по собі наявність статусу учасника бойових дій не гарантує звільнення від сплати до бюджету судового збору з усіх спорів. Для звільнення від сплати судового збору порушені права мають бути нерозривно пов'язані саме із статусом учасника бойових дій, який, як і права такої особи, визначається спеціальним законом, а не усіх прав людини і громадянина, які в свою чергу встановлені Конституцією України та іншими законами.
Предметом спору у даній справі, зокрема, є невиплата середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні у зв'язку з порушенням строків його виплати.
Втім, суд вважає, що позивач не належить до суб'єктів, яким згідно з нормами ст. 5 Закону України "Про судовий збір" встановлені пільги щодо його сплати, оскільки стягнення з роботодавця середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, який нараховується у розмірі середнього заробітку і спрямований на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу.
Тобто, стягнення з роботодавця сатисфакції, не зачіпає порядку надання, обсягу соціальних гарантій чи будь-яким іншим чином не стосується соціального і правового захисту особи зі статусом учасника бойових дій.
Суд зазначає, що спір про виплату середнього заробітку є спором, пов'язаним з недотриманням законодавства про оплату праці, як і спір про стягнення середнього заробітку при затримці розрахунку при звільненні.
Отже, заявлені вимоги позивача не пов'язані з порушенням його права на соціальний захист саме як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.
При цьому Верховний Суд враховує висновок щодо застосування норм права, наведений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року у справі № 910/4518/16, згідно з яким середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за своєю правовою природою є спеціальним видом відповідальності роботодавця, спрямованим на захист прав звільнених працівників щодо отримання ними в передбачений законом строк винагороди за виконану роботу (усіх виплат, на отримання яких працівники мають право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій), який нараховується у розмірі середнього заробітку та не входить до структури заробітної плати. Пільга щодо сплати судового збору, передбачена пунктом 1 частини першої статті 5 Закону України "Про судовий збір", згідно з якою від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються позивачі - у справах про стягнення заробітної плати та поновлення на роботі, не поширюється на вимоги позивачів про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні під час розгляду таких справ в усіх судових інстанціях.
Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини від 19 червня 2001 року справа "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в тому числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя ("KREUZ v. POLAND" № 28249/95).
Підсумовуючи викладене, суд дійшов висновку, що позивач при зверненні до суду з вказаним позовом не звільнений від сплати судового збору.
Згідно з ч. 1 ст. 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.
Відповідно до п.п.1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до адміністративного суду позову майнового характеру, який подано фізичною особою, судовий збір становить 1 відсоток ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При цьому, при поданні до суду процесуальних документів в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.
Отже, за подання даного адміністративного позову позивач мав сплатити 968,96 грн (53409,48 * 1% * 0.8).
Таким чином позивачу необхідно сплатити судовий збір в розмірі 968,96 грн за наступними реквізитами: Отримувач: Донецьке ГУК/Слов'янська МТГ/22030101, Р/р UA308999980313111206084005658, Банк отримувача: Казначейство України (ел. адм. подат.), МФО банку: 899998, Код ЄДРПОУ отримувача: 37967785, код класифікації доходів бюджету: 22030101, Призначення платежу - *;101; реквізити позивача, Судовий збір, за позовом (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Донецький окружний адміністративний суд (назва суду, де розглядається справа).
За правилами, визначеними частиною 1 статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п'яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
Відповідно до частини 2 статті 169 КАС України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
Отже, в порядку усунення вказаного недоліку, позивачу необхідно надати до суду доказів сплати судового збору у розмірі 968,96 грн.
Керуючись статтями 122, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позовну заяву ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльність протиправною та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, - залишити без руху.
Встановити позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви: десять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.
У разі не усунення недоліків у встановлений судом строк, позовна заява буде вважатись неподаною, та її буде повернуто позивачу.
Текст ухвали розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Ухвала оскарженню в апеляційному порядку не підлягає та набирає законної сили з моменту її підписання суддею.
Суддя О.О. Кошкош