Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2025 року Справа№200/5607/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Голошивця І.О., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративний позов ОСОБА_1 до відповідача 1: 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, до відповідача 2: 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, до відповідача 3: 4 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, до відповідача 4: 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до відповідача 1: 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, до відповідача 2: 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, до відповідача 3: 4 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, до відповідача 4: 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії.
В обґрунтування позову зазначено, що позовні вимоги за цим позовом стосуються нарахування та виплати позивачу індексації грошового забезпечення у період проходження безперервної служби цивільного захисту з 01.03.2018 по дату звільнення - 26.04.2025, одноразової грошової допомоги при звільненні та компенсації додаткової відпустки як учаснику бойових дій. Позивач зауважив, що згідно з витягом із послужного списку, він у спірний період проходив службу цивільного захисту у 7 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (відповідач 1) з 01.03.2018 по 05.11.2024, 27 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (відповідач 2) з 06.11.2024 по 11.03.2025, в 4 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів (відповідач 3) з 12.03.2025 по 26.03.2025 та у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (відповідач 4) з 27.03.2025 по дату звільнення 26.04.2025. Позивач зазначив, що всі вимоги за цим позовом пов'язані між собою підставою виникнення, оскільки стосуються вірного розрахунку та виплати всіх сум, що належали йому при звільненні.
Відповідач 1: 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що задовольняючи позовні вимоги щодо зобов'язання нарахувати й виплатити позивачу індексацію за період з 01 березня 2018 року по 25 квітня 2021 року включно призведе до безпідставних видатків з державного бюджету, адже 7 ДПРЗ нараховувало позивачу індексацію за вказаний період відповідно до постанови КМУ та роз'яснень профільних відомств. Підбиваючи підсумки вищезазначеного слід зазначити, що механізм нарахування і виплати індексації може бути змінений державою (як це було здійснено у 2016-2018 роках, а також в 2023 році), зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Щодо одночасного відрахування 1,5 % військового збору та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідач 1 зазначив, що пункти 4, 5 Порядку №44 визначають, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення, тобто по суті позивач не набув права на відповідну компенсацію, що свідчить про передчасність вимог. Відповідач 1 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідачем 2: 27 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що у позовній заяві позивач зазначає, що перебіг строку звернення до суду з цими позовними вимогами слід обчислювати з моменту вручення грошового атестату, який був складений відповідачем 4: 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області 01.05.2025 року та в той же день вручений позивачу. Відповідач 2 категорично з цим не згодний, оскільки ст.233 КЗпП зазначено, що працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Відповідач 2 закцентував свою увагу на тому, що позивач був повідомлений про види та розмір складових грошового забезпечення, що нараховувалось та виплачувалось йому у 27 ДПРЗ Головного управління з моменту його отримання - 11.03.2025 року, а відтак тримісячний строк звернення до суду у нього сплинув 11.06.2025 року. З урахуванням наведеного, позовні вимоги до відповідача 2 подані з порушенням строку, а тому відсутні підстави для відкриття провадження в частині вимог до 27 ДПРЗ Головного управління без поновлення строків на звернення до суду. Відповідач 2 зазначив, що відповідно до ст. 34 Закону України від 19.11.2024 року №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2025 рік» обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2025 року, який приймається за 1 або 100%. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже, з січня 2025 року встановлено єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2025 році. Таким чином, індекс споживчих цін у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків. Січень 2025 року вважається «базовим». Обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації починається з лютого 2025 року. При цьому, відповідно до Закону №4059 збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено. Згідно з п. 1-1 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою КМУ від 17.07.2003 р. № 1078, право на індексацію відбудеться, коли індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації, встановлений у розмірі 103%. Також п. 5 Порядку визначено, що працівникам підприємств і організацій, які перебувають на госпрозрахунку, підвищення зарплати у зв'язку із зростанням рівня інфляції провадиться у порядку, визначеному у колективних договорах, але не нижче норм, визначених Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» та положень Порядку. Коефіцієнт було опубліковано Держстатом 8 серпня, який склав 99,8% та не перевищив поріг індексації. Відповідач 2 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідач 3: 4 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що оскільки позивач до суду з даним позовом звернувся тільки 27.07.2025 року та вважає пропущений строк звернення позивачем який встановлений ч.2 ст.122 Кодексу адміністративного судочинства України. Оскільки строк звернення до суду вчинено позивачем без поважних причин, а отже суд має підстави для залишення позову без розгляду. Відповідач 3 зауважив, що ст.34 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 року № 4059-ІХ визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100%. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Базовим місяцем для нарахування індексації став - січень 2025 року, а враховуючи, що станом на день звільнення позивача величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка, то відповідно у відповідача не було підстав для нарахування позивачу індексації та індексації різниці у 2025 році. Відповідач 3 вважає, що права позивача не порушені, а даний позов не обґрунтованим та таким, що не підлягає задоволенню. Відповідач 3 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Відповідач 4: 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області надав відзив на позовну заяву, в якому зазначив наступне, що ст.34 Закону України «Про Державний бюджет на 2025 рік» від 19.11.2024 року №4059-ІХ визначено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100%. Сума індексації, яка склалась у грудні 2024 року, у січня 2025 року не нараховується. Базовим місяцем для нарахування індексації став - січень 2025 року, а враховуючи, що станом на день звільнення позивача величина індексу споживчих цін не перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103%, то відповідно у відповідача 4 не було підстав для нарахування позивачу індексації та індексації різниці у 2025 році. Відповідач 4 зауважив, що розрахунок щомісячної фіксованої індексації (індексації-різниці) належить до його компетенції, а тому розрахунок представника позивача не можна брати до уваги, оскільки він зроблений без дотримання норм чинного законодавства та для безпідставного збагачення за рахунок коштів державного бюджету України. Відповідач зазначив, що при нарахуванні одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту входить: оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), індексація грошового забезпечення не входить до складу даної виплати та визначення конкретного розміру індексації для перерахунку одноразового грошової допомоги при звільненні покладається саме на відповідача. Щодо здійснення нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки, відповідач 4 зауважив, що позивач проходив службу цивільного захисту в органах та підрозділах ДСНС України та на нього поширюється законодавство, що регламентує порядок проходження служби цивільного захисту, а саме: Кодекс цивільного захисту України від 2 жовтня 2012 року № 5403-VI, Дисциплінарний статут 5 березня 2009 року № 1068-VI, Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу, затвердженого Постановою КМУ від 11 липня 2013 року № 593. Оскільки, в законодавстві, що регламентує порядок проходження служби цивільного захисту не визначено порядок надання додаткової відпустки учасникам бойових дій, 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області використовує загальне законодавство. Відповідач 4 звернув увагу, що у відповіді на адвокатський запит 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області повідомив, що дані про використання позивачем додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, відсутні, у зв'язку із закінченням терміну зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток (копія адвокатського запиту міститься в матеріалах судової справи), а тому перевірити чи дійсно позивач не скористався даним видом відпустки не можливо та виплата грошової компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій призведе до неправомірної виплати 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області коштів з державного бюджету. Щодо не врахування щомісячної індексації-різниці грошового забезпечення в сумі 4018, 88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум, відповідач 4 зазначив, що системний аналіз Закону № 2011-ХІІ, постанов КМУ № 704 свідчить про те, що додаткова винагорода на період дії воєнного стану не має постійного характеру та фіксованого розміру, розраховується пропорційно часу безпосередньої участі у бойових діях або виконанні бойових (спеціальних) завдань, не залежить ані від посади, ані від військового звання чи вислуги років та виплачується при дотриманні певних умов та за наявності чітко визначених підстав. У 2025 році позивачу нараховувалась додаткова винагорода відповідно до Наказу МВС України №35 від 26.01.2023 року: березень 2025 року за 5 календарних днів у сумі 1612,90 грн.; квітень 2025 року за 12 календарних днів у сумі 4000,00 грн. Додаткова винагорода не враховувалась при розрахунку компенсації за невикористану відпустку, так як є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. Зважаючи на наведене вимога позивача виплатити йому грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018, 88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суперечить чинному законодавству. Також відповідач 4 зазначив, що здійснення на користь позивача компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, буде мати відповідний обов'язок у відповідача одночасно з виплатою спірних сум, тобто у майбутньому. З огляду на наведене, відповідні вимоги є передчасними, звернуті на майбутнє, а тому задоволенню теж не підлягають. Відповідач 4 просив відмовити у задоволенні позовних вимог позивача у повному обсязі.
Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 відкрито провадження по даній справі, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні). Звільнено позивача від сплати судового збору.
Представник позивача - адвокат Назаренко Олег Йосипович та відповідачі про відкриття провадження по справі були повідомлені належним чином, про що свідчить відповідна відмітка про наявність у них реєстрації кабінету електронного суду та відповідної відмітки «доставлено» де зазначено, що ухвалу про відкриття вони отримали 04.08.2025 року.
Розглянувши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, суд,
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 є громадянином України відповідно до наявної в матеріалах справи копії паспорту громадянина України з безконтактним електронним носієм № НОМЕР_2 , орган що видав 1242.
Позивач є внутрішньо-переміщеною особою, що підтверджується довідкою виданою від 13.03.2025 року №1633-5003629902, відповідно до якої фактичне місце проживання позивача зазначено - АДРЕСА_2 .
Позивач є учасником бойових дій, що підтверджується наявною в матеріалах позовної заяви копією посвідчення учасника бойових дій виданого Державною службою України з надзвичайних ситуацій серії НОМЕР_3 від 24.12.2015 року.
Відповідач 1 - 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38294628) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 2 - 27 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38101793) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 3 - 4 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 08795068) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідач 4 - 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) є юридичною особою та є суб'єктом владних повноважень у відповідності до приписів п. 7 ч. 1 ст. 4 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії довідки виданої ГУ ДСНС України в Донецькій області від 13.08.2025 року №367, позивач проходив службу в МВС України, МНС України, ДСНС України у Донецькій області з 20.12.2000 року (наказ Управління державної пожежної охорони УМВС України в Донецькій області від 21.12.2000 № 64 о/с) по 11 березня 2025 року. Згідно наказу Головного управління ДСНС України у Донецькій області від 11.03.2025 № 166 виключений із списків особового складу Головного управління ДСНС України у Донецькій області 11 березня 2025 року та направлений для подальшого проходження служби у розпорядження начальника Головного управління Полтавської області.
З наявного в матеріалах справи копії витягу із послужного списку позивача у межах спірних правовідносин, судом встановлено, що позивач з 01.06.2013 по 06.11.2024 року перебував на посаді пожежного-рятувальника у 73 ДПРЧ 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області, наказ ГУ ДСНС від 11.06.2013 року №48ос.
Відповідно до копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області №946 від 06.11.2024 року, позивача було звільнено із займаної посади та призначено на посаду пожежного-рятувальника 81 ДПРЧ 27 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області.
В свою чергу, у відповідності до наявної копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Донецькій області від 11.03.2025 року №166 позивача було звільнено із займаної посади та виключено зі списків особового складу ГУ ДСНС України у Донецькій області та направлено для подальшого проходження служби у розпорядження начальника ГУ ДСНС України у Полтавській області.
При звільненні позивачу було надано грошовий атестат №6 від 11.03.2025 року.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області від 12.03.2025 №106-НК/61 позивача було призначено з 12.03.2025 року на посаду пожежним рятувальником 24 ДПРЧ з охорони об'єктів 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області. В свою чергу у відповідності до витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області від 27.03.2025 №142-НК/61 позивача призначено (переміщено по службі) з 27.03.2025 року на пожежного рятувальника 15 ДПРЧ (м. Кременчук) 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області (м.Кременчук).
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії витягу із наказу ГУ ДСНС України у Полтавській області від 24.04.2025 року №197-НК/61 позивача пожежного-рятувальника 15 ДПРЧ (м. Кременчук) 2 ДПРЗ (м. Кременчук) ГУ ДСНС України у Полтавській області звільнено зі служби цивільного захисту у зв'язку із закінченням контракту, вважати таким який здав справи та припинив виконання обов'язків за посадою та знято з усіх видів забезпечення та виключено з кадрів ДСНС 26 квітня 2025 року.
При звільненні позивачу було видано грошовий атестат №7 від 01.05.2025 року.
З урахуванням наведеного, у межах заявлених позивачем позовних вимог в частині спірного періоду, судом встановлено проходження позивачем служби цивільного захисту в органах ДСНС України в наступному хронологічному порядку:
- з 01.03.2018 по 05.11.2024 року (включно) у 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області;
- з 06.11.2024 по 11.03.2025 року у 81 ДПРЧ 27 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області;
- з 12.03.2025 по 26.03.2025 року (включно) у 24 ДПРЧ з охорони об'єктів 4 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області;
- з 27.03.2025 по 26.04.2025 року у 15 ДПРЧ (м. Кременчук) 2 ДПРЗ (м. Кременчук) ГУ ДСНС України у Полтавській області.
В матеріалах справи в наявності копії відповідей відповідачів на адвокатські запити представника позивача адвоката Назаренко О.Л., з яких судом встановлено наступне.
Відповідь 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області наступного змісту: - «[…]. Починаючи з березня 2018 року, у зв'язку з введенням в дію постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704) та інструкції про Порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом МВС України від 20 липня 2018 року № 623, особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту були збільшені посадові оклади, тому, базовим місяцем для нарахування індексації було встановлено березень 2018 року. Отже, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період березень 2018 - грудень 2022 роки ОСОБА_1 проведено в повному обсязі, виходячи з встановленого базового місяця для нарахування індексації - березень 2018 року, та за період з січня 2024 року по 10.11.2024 року проведено в повному обсязі, виходячи з встановленого базового місяця для нарахування індексації - грудень 2023 року. У період з 01.01.2020 по 31.12.2023 нарахування грошового забезпечення здійснювалось у відповідності до вимог Постанови № 704, згідно до п. 4 якої розміри посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб рядового та начальницького складу визначались шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт. Оскільки зміни до п. 4 Постанови № 704 щодо застосування розміру прожиткового мінімуму на 1 січня кожного календарного року для визначення розмірів посадових окладів, окладів за спеціальними званнями осіб атестованого складу законодавчими актами протягом вищевказаного періоду не вносилися, тому підстав для проведення перерахунку сум грошового забезпечення ОСОБА_1 не мається. Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Відповідно до цього, даних щодо використання ОСОБА_1 додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, відсутні. Додатково повідомляємо, що додаткова відпустка із збереження заробітної плати, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 календарних днів у 2022, 2023, 2024 роках та по 11.03.2025 року (під час служби в підпорядкованих підрозділах Головного управління) не була використана. Вищезазначена відпустка була використана у повному обсязі у 2020 та 2021 роках. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за вказані періоди не виплачувалась, оскільки у відповідності до пункту 153 постанови КМУ від 11 липня 2023р. №593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (із змінами в редакції постанови КМУ від 09 травня 2023 р. № 468) у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу виплачується компенсація виключно у разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпустки, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А І групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки. […].».
Позивач звертаючись до суду з даним позовом до відповідача 1 просив суд:
- визнати протиправними дії 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 05 листопада 2024 року у належному розмірі;
- зобов'язати 7 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (періоди з 01.03.2018 по 31.12.2022 та з 01.01.2024 по 05.11.2024), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 05 листопада 2025 року включно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Суд розглянув наявні в матеріалах справи копії довідок про розмір щомісячних видів грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби цивільного захисту у відповідача 1 та у межах спірних правовідносин за наступний період з 01.03.2018 по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 по 05.11.2024 року (включно) встановив, що позивачу нараховувалась індексація у наступних розмірах.
З березня 2018 по серпень 2019 року - 0,00 грн.; вересень 2019 - 1371,28 грн.; жовтень 2019 року - 206,72 грн.; листопад 2019 року - 206,72 грн.; з грудня 2019 по червень 2020 року - 216,51 грн. за місяць; з липня 2020 по листопад 2020 року (включно) - 226,29 грн. за місяць; грудень 2020 року - 233,81 грн.; з січня 2021 по березень 2021 року (включно) - 331,42 грн. за місяць; з квітня 2021 по червень 2021 року (включно) - 415,41 грн.; з липня 2021 по листопад 2021 року (включно) - 540,03 грн. за місяць; грудень 2021 та січень 2022 року - 563,19 грн. за місяць; з лютого 2022 по квітень 2022 року (включно) - 672,35 грн. за місяць; травень 2022 року - 913,01 грн.; червень 2022 року - 1017,21 грн.; липень 2022 року - 1066,00 грн.; з серпня 2022 по жовтень 2022 року (включно) - 1281,80 грн. за місяць; листопад 2022 року - 1424,80 грн.; грудень 2022 року - 1470,83 грн.; з січня 2024 по липень 2024 року (включно) - 0,00 грн.; з серпня 2024 по жовтень 2024 року (включно) - 130,20 грн.; листопад 2024 року - 43,40 грн.
Відповідь 27 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області від 26.06.2025 наступного змісту: - «[…]. Оскільки у 2023 році діяла норма Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік», і згідно до ст. 3 прикінцевих положень зазначеного закону передбачено на 2023 рік зупинення дії Закону України «Про індексацію грошових доходів населення». Тому, базовим місяцем для подальшого нарахування та виплати індексації грошового забезпечення став грудень 2023 року і індексація грошового забезпечення у 2024 році почала проводитися починаючи з серпня, місяця - коли величина індексу споживчих цін перевищила 103 відсотка. Таким чином, нарахування та виплата індексації грошового забезпечення за період з 11 листопада 2024 - грудень 2024 року ОСОБА_1 проведено в повному обсязі. Ст.34 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» передбачено на 2025 рік обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадити наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Тому індексація грошового забезпечення у 2025 році ОСОБА_1 не нараховувалась. Застосувати в вищезазначеному періоді положення абз.4-6 п.5 Порядку №1078 не уявляється можливим, оскільки ОСОБА_1 призначено на посаду пожежного-рятувальника 81 державної пожежно-рятувальної частини 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління ДСНС України у Донецькій області з 11.11.2024 року, тобто після місяця підвищення тарифних ставок (посадових окладів) у відповідності до Постанови № 704. І розрахувати розмір підвищення грошового доходу в березні 2018 року у порівнянні з лютим 2018 року не уявляється можливим. З цього приводу і не можливо надати довідку про розмір грошового забезпечення в лютому та березні 2018 року. […]. Компенсація за невикористані дні додаткової відпустки за вказані періоди не виплачувалась, оскільки у відповідності до пункту 153 постанови КМУ від 11 липня 2023 р. № 593 «Про затвердження Положення про порядок проходження служби цивільного захисту особами рядового і начальницького складу та визнання такими, що втратили чинність, деяких постанов Кабінету Міністрів України» (із змінами в редакції постанови КМУ від 09 травня 2023 р. № 468) у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу виплачується компенсація виключно у разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпустки, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки. Враховуючи вищевикладене повідомляємо, що здійснення нарахування та виплати компенсації за невикористану додаткову відпустку учасника бойових дій за 2019, 2020, 2022, 2023 роки буде можливим виключно на підставі відповідного рішення суду, яке набрало законної сили. […].».
Позивач звертаючись до суду з даним позовом до відповідача 2 просив суд:
- визнати протиправними дії 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 06 листопада 2024 року у належному розмірі;
- зобов'язати 27 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (06.11.2024 по 11.03.2025 року), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн) за періоди з 06 листопада 2024 року по 11 березня 2025 року включно затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Суд розглянув наявну в матеріалах справи копію довідки про розмір щомісячних видів грошового забезпечення позивача за період проходження ним служби цивільного захисту у відповідача 2 та у межах спірних правовідносин за наступний період з 11.11.2024 по 11.03.2025 року (включно) встановив, що позивачу нараховувалась індексація у наступних розмірах.
Листопад 2024 - 86,80 грн.; грудень 2024 року - 254,35 грн.; січень - березень 2025 року - 0,00 грн.
Відповідь 4 ДПРЗ з охорони об'єктів ГУ ДСНС України у Полтавській області від 16.06.2025 наступного змісту: - «[…]. У 2025 році індексація грошового забезпечення здійснюється відповідно до чинного законодавства, з урахуванням ст. 34 Закону України «Про державний бюджет України на 2025 рік». Довідки про грошове забезпечення ОСОБА_1 за період 12.03.2025 по 27.03.2025 р. надаємо. Додаткова відпустка як учаснику бойових дій за відповідний період роботи в 4 ДПРЗ не надавалась.».
Позивач звертаючись до суду з даним позовом до відповідача 3 просив суд:
- визнати протиправними дії 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 12.03.2025 по 26.03.2025 року (включно) у належному розмірі;
- зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів (з 12.03.2025 по 26.03.2025 року) нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн) за періоди з 12 березня 2025 року по 26 березня 2025 року включно відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
Суд розглянув наявну в матеріалах справи копію довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 12.03.2025 по 26.03.2025 року (включно) від 13.06.2025 року №32 встановив, що позивачу індексація не нараховувалась та не виплачувалась.
Відповідь 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області від 16.06.2025 наступного змісту: - «[…]. Умови та порядок проведення індексації грошових доходів населення визначаються Законом України від 03.07.1991 № 1282-ХІІ «Про індексацію грошових доходів населення» (далі - Закон № 1282-ХІІ та постановою КМУ від 17.07.2003 року № 1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення» (далі - Порядок №1078). Частинами першою-другою ст. 5 Закону №1282-XII встановлено, що підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів. Підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з Державного бюджету України, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів Державного бюджету України. Індексація грошових доходів населення здійснюється за місцем їх отримання за рахунок відповідних коштів (стаття 9 Закону № 1282-ХІІ). Відповідно до статті 5 Закону № 1282-ХІІ з січня 2015 року проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів, бюджету Пенсійного фонду України та бюджетів інших фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік. Пунктом 7 Наказу МВС України від 23.04.2015 року №475 “Про затвердження інструкції про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту» визначено, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, визначених у кошторисі органу управління (підрозділу) на грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу. Статтею 34 Закону України від 19.11.2024 №4059-IX «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується. Отже, з січня 2025 року встановлено єдиний підхід для обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації грошових доходів населення у 2025 році. Таким чином індекс споживчих цін (далі - ІСЦ) у січні 2025 року приймається за 1 або 100 відсотків. Обчислення ІСЦ для проведення індексації починається з лютого 2025 року. При цьому відповідно до Закону №4059 збереження раніше визначеної суми індексації не передбачено. Згідно з пунктом 1 Порядку №1078 9 (зі змінами), право на індексацію відбудеться, коли ІСЦ, обчислений наростаючим підсумком, перевищить поріг індексації встановлений у розмірі 103 відсотка. Згідно з даними, розміщеними на офіційному сайті Державної служби статистики України, індекс споживчих цін з січня 2025 по травень 2025 року не перевищував 103% (січень 101,2%, лютий 100,8%, березень 101,5%, квітень 100,7%, травень 101,3%). У період (з 27.03.2025 по 26.04.2025) індексація не проводилася, оскільки не було перевищення порогу індексації 103% відповідно до даних Державної служби статистики України. З огляду на викладене у період з 27.03.2025р. по 26.04.2025р. включно у ОСОБА_1 не було правових підстав для нарахування індексації. […]. Відповідно до наказу МВС України №35 “Про затвердження Порядку та умов виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» (зареєстрований в МЮУ 31.01.2023 р. За №197/39253) ОСОБА_1 нараховувалась додаткова винагорода за період: березень 2025 року за 5 календарних днів у сумі 1612,90 грн.; квітень 2025 року за 12 календарних днів у сумі 4000,00 грн. Згідно Закону України “Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» ОСОБА_1 надавалась додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2025 рік тривалістю 14 календарних днів. Повідомляємо, що всі суми, нараховані та виплачені ОСОБА_1 за період проходження служби включенні до грошового атестату останнього.».
Позивач звертаючись до суду з даним позовом до відповідача 4 просив суд:
- визнати протиправними дії 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за період з 27 березня 2025 року по 26 квітня 2025 року у належному розмірі.
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (період з 27.03.2025 по 26.04.2025) нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн) за період з 27 березня 2025 року по 26 квітня 2025 року включно, відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 з урахуванням виплачених сум, з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів (1,5% військового збору за період до 01.12.2024) та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн.
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., з урахуванням виплачених сум, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
- визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки при звільненні зі служби цивільного захисту, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення з служби;
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, а також з відрахуванням податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004.
З наявної в матеріалах справи копії довідки про нараховане та виплачене позивачу грошове забезпечення за період з 27.03.2025 по 26.04.2025 року виданої 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області від 15.08.2025 року, судом встановлено, що позивачу за цей період не було виплачено індексації грошового забезпечення. В свою чергу було виплачено додаткову винагороду у розмірі 5612,90 грн., яка була виплачена (відповідь від 16.06.2025) відповідно до наказу МВС України №35 «Про затвердження Порядку та умов виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду)» (зареєстрований в МЮУ 31.01.2023 р. За №197/39253) за період: березень 2025 року за 5 календарних днів у сумі 1612,90 грн.; квітень 2025 року за 12 календарних днів у сумі 4000,00 грн. Одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі - 247 743,75 грн.
Щодо невикористаних календарних днів додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки, судом встановлено наступне.
Відповідно до наявної в матеріалах справи копії відповіді 7 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Донецькій області: - «Відповідно до наказу Міністерства юстиції України від 12.04.2012 № 578/5 термін зберігання наказів щодо щорічних оплачуваних відпусток не перевищує 5 років. Відповідно до цього, даних щодо використання ОСОБА_1 додаткової відпустки як учасника бойових дій тривалістю 14 календарних днів за 2016, 2017, 2018 та 2019 роки, відсутні. Додатково повідомляємо, що додаткова відпустка із збереження заробітної плати, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 календарних днів у 2022, 2023, 2024 роках та по 11.03.2025 року (під час служби в підпорядкованих підрозділах Головного управління) не була використана.».
Тобто вищенаведеним підтверджується, що позивачем не було використано додаткову відпустку із збереження заробітної плати, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 календарних днів у 2022, 2023, 2024 роках та по 11.03.2025 року, в свою чергу за 2025 рік судом встановлено, що позивачем було використано відпустку та відповідно до заявлених позивачем позовних вимог 2025 рік не є спірним в даній справі.
З урахуванням наведеного, наявними доказами в матеріалах справи підтверджується, що позивачем не було використано додаткову відпустку із збереженням заробітної плати, як учаснику бойових дій, тривалістю 14 календарних днів у 2022, 2023 та 2024 роках, в свою чергу докази не використаної зазначеної відпустки позивачем за період з 2016 по 2019 роки в матеріалах справи відсутні.
Враховуючи вищевикладене, дослідивши матеріали справи суд зазначає наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відносини, пов'язані із захистом населення, територій, навколишнього природного середовища та майна від надзвичайних ситуацій, у тому числі, порядок проходження служби цивільного захисту, соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту, врегульовані нормами Кодексу цивільного захисту України.
Відповідно до частини 1 статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Частиною 1 статті 115 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів управління та сил цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України визначено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлювалися Інструкцією про виплату грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС від 23.04.2015 №475, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 15 травня 2015 р. за № 544/26989 (далі Інструкція №475 який втратив чинність).
Пунктами 2, 3 розділу І Інструкції №475 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. До грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу належать: посадовий оклад, оклад за спеціальним званням, щомісячні види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, що мають постійний характер, премії) та одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту (далі - особи рядового і начальницького складу), а також порядок виплат одноразової грошової допомоги при звільненні осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженою наказом МВС від 20.07.2018 №623, зареєстрованою у Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 р. за № 936/32388 (далі Інструкція №623 яка чинна та діє починаючи з 01.03.2018 по час звільнення позивача зі служби).
Пунктами 2, 3 розділу І Інструкції №623 визначено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу визначається залежно від посади, спеціального звання, тривалості та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання. Грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Правові, економічні та організаційні основи підтримання купівельної спроможності населення України в умовах зростання цін з метою дотримання встановлених Конституцією України гарантій щодо забезпечення достатнього життєвого рівня населення України визначає Закон №1282-ХІІ.
Положеннями статті 1 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення - встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг.
Згідно зі статтею 2 Закону №1282-ХІІ, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру, зокрема, оплата праці (грошове забезпечення).
Статтею 4 Закону №1282-ХІІ визначено, що індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 103 відсотка.
Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.
Підвищення грошових доходів населення, у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, у якому опубліковано індекс споживчих цін.
У разі якщо грошові доходи населення підвищено з урахуванням прогнозного рівня інфляції випереджаючим шляхом, при визначенні обсягу підвищення грошових доходів у зв'язку із індексацією враховується рівень такого підвищення у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.
Постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078 затверджено Порядок №1078.
Відповідно до пункту 1 цього Порядку, він визначає правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення і поширюється на підприємства, установи та організації незалежно від форми власності і господарювання, а також на фізичних осіб, що використовують працю найманих працівників.
Згідно з пунктом 1-1 Порядку №1078, підвищення грошових доходів громадян у зв'язку з індексацією здійснюється з першого числа місяця, що настає за місяцем, в якому офіційно опубліковано індекс споживчих цін.
Індексація грошових доходів населення проводиться у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який встановлюється в розмірі 103 відсотка (застосовується з 01 січня 2016 року).
Індекс споживчих цін обчислюється Держстатом і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях.
Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений в абзаці другому цього пункту.
Згідно з пунктом 2 Порядку №1078, індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані в гривнях на території України, які не мають разового характеру, зокрема, грошове забезпечення військовослужбовців, поліцейських, осіб рядового і начальницького складу, посадових осіб митної служби.
У пункті 4 Порядку №1078 визначено, що у разі несвоєчасної виплати сум індексації грошових доходів громадян провадиться їх компенсація відповідно до законодавства.
Пунктом 5 Порядку №1078 визначено, що у разі підвищення тарифних ставок (окладів), стипендій, виплат, що здійснюються відповідно до законодавства про загальнообов'язкове державне соціальне страхування, визначених у пункті 2 цього Порядку, значення індексу споживчих цін у місяці, в якому відбувається підвищення, приймається за 1 або 100 відсотків.
Відповідно до пункту 6 Порядку №1078, виплата сум індексації грошових доходів здійснюється за рахунок джерел, з яких проводяться відповідні грошові виплати населенню, а саме, зокрема, 1) підприємства, установи та організації підвищують розміри оплати праці у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів; 2) підприємства, установи та організації, що фінансуються чи дотуються з державного бюджету, підвищують розміри оплати праці (грошового забезпечення) у зв'язку з індексацією за рахунок власних коштів і коштів державного бюджету. У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході. Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
У разі коли грошовий дохід формується з різних джерел і цим Порядком не встановлено черговості його індексації, сума додаткового доходу від індексації виплачується за рахунок кожного джерела пропорційно його частині у загальному доході.
Проведення індексації грошових доходів населення здійснюється у межах фінансових ресурсів бюджетів усіх рівнів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування на відповідний рік.
На підставі аналізу вищенаведених положень законодавства, можливо дійти висновку, що індексація грошового забезпечення як складова грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу є однією з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, тому підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті.
Аналогічний правовий висновок міститься в постанові Верховного Суду від 20.11.2019 по справі №620/1892/19.
Так, з аналізу Закону №1282-ХІІ вбачається, що індексація грошового забезпечення є однією із основних державних гарантій щодо оплати праці. Через вимоги законодавства проведення індексації у зв'язку зі зростанням споживчих цін (інфляцією) є обов'язком для всіх юридичних осіб-роботодавців, незалежно від форми власності та виду юридичної особи.
Враховуючи, що індексації підлягають всі грошові доходи населення, які не мають разового характеру, механізм індексації має універсальний характер. У свою чергу, правове регулювання виплати індексації визначає умови (коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації), з настанням яких виникає право на щомісячне отримання суми індексації у структурі заробітної плати (грошового забезпечення) до настання обставин (підвищення тарифних ставок, окладів), за яких виплата розрахованої суми індексації припиняється до повторного настання обставин, які обумовлюють наступне виникнення права на отримання індексації.
Відповідно до положень пунктів 2, 5 Порядку № 1078, для визначення базового місяця для проведення індексації доходів необхідно обрати місяць, у якому заробітна плата працівника зросла за рахунок її постійних складових.
Отже, підставою для встановлення базового місяця індексації є підвищення посадових окладів особи. Тобто, початок відліку для обчислення індексу споживчих цін є місяць підвищення посадового окладу. З цього місяця значення індексу споживчих цін приймають за 1 або 100 відсотків, а приріст індексу розраховується з наступного місяця. При цьому, нарахування індексації проводиться в місяці, наступному за місяцем, у якому був офіційно опублікований індекс інфляції.
Згідно з пунктом 10-2 Порядку №1078, для працівників, яких переведено на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі або організації, а також переведено на роботу на інше підприємство, в установу або організацію або в іншу місцевість та у зв'язку із змінами в організації виробництва і праці у разі продовження такими працівниками роботи, для новоприйнятих працівників, а також для працівників, які використали відпустку для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку та відпустку без збереження заробітної плати, передбачені законодавством про відпустки, обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації здійснюється з місяця, наступного за місяцем підвищення тарифної ставки (окладу), за посадою, яку займає працівник.
Аналіз наведених норм законодавства України, дає підстави суду дійти висновку, що місяць, в якому відбулося підвищення оплати праці (суми її постійних складових), є базовим при проведенні індексації.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07.11.2007 №1294 Про упорядкування структури та умов грошового забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 07.11.2007 №1294 затверджено схему посадових окладів начальницького складу головних управлінь, управлінь ДСНС в Автономній Республіці Крим, областях, м. Севастополі за основними типовими посадами.
Відповідно до пункту 13 указаної Постанови вона набрала чинності з 01 січня 2008 року.
З січня 2008 року посадовий оклад позивача не змінювався. Він змінився лише в березні 2018 року на підставі Постанови №704.
Таким чином, останнє підвищення окладу за посадами позивача відбулось у січні 2008 року, то для визначення суми індексації грошового забезпечення має застосовуватись індекс споживчих цін, обчислений наростаючим підсумком з січня 2008 року до березня 2018 року, оскільки після прийняття Постанови №704, якою затверджено схему тарифних розрядів за основними типовими посадами осіб начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту, базовим місяцем для нарахування індексації став березень 2018 року.
Отже, у період з грудня 2015 року по березень 2018 року базовим місяцем при проведенні індексації грошового забезпечення позивача є січень 2008 року, в якому Постановою №1294 встановлені підвищені розміри посадових окладів.
Вищенаведене відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 28.06.2022 у справі №420/4841/21.
Стосовно індексації грошового забезпечення за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року, суд виходить з такого.
Порядок проведення індексації грошових доходів населення передбачає можливість виплати двох видів індексації грошового доходу, умовно кажучи, поточної та індексації-різниці.
Право на поточну індексацію виникає у випадку, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який з 1 січня 2016 року встановлений у розмірі 103 відсотка (абзац 2 пункту 1-1, абзац 6 пункту 5 Порядку №1078).
Сума цієї індексації визначається як результат множення грошового забезпечення, що підлягає індексації в межах прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб, на величину приросту індексу споживчих цін, поділений на 100 відсотків (абзац 2, 5 пункт 4 Порядку №1078).
З 1 грудня 2015 року в абзацах 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078 по суті йде мова про поняття індексації-різниці, право на яку виникає тільки тоді, коли у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) розмір доходу менший суми можливої індексації, визначеної в цьому місяці.
Абзаци 3, 4 пункту 5 Порядку №1078 у редакціях, які застосовувалися з 1 грудня 2015 року до 1 квітня 2021 року, передбачали обставини, за наявності яких у місяці підвищення доходу індексація (не)нараховується, а саме:
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) не нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 3);
- сума індексації у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) нараховується, якщо розмір підвищення грошового доходу не перевищує суму індексації, що склалася у місяці підвищення доходу (абзац 4).
Якщо у місяці підвищення тарифних ставок (окладів) сума цієї індексації нараховується, то абзац 6 пункту 5 Порядку №1078 додатково указує, що ця сума індексації-різниці виплачується до наступного підвищення тарифних ставок (окладів) і до неї надалі додається поточна індексація, яка складається, коли величина індексу споживчих цін перевищує поріг індексації у розмірі 103 відсотки.
Системний аналіз пункту 1, абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку №1078 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) дає підстави для висновку, що нарахування й виплата індексації-різниці має щомісячний фіксований характер, гарантується законом і є обов'язковими для підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності і господарювання, а також для фізичних осіб, які використовують працю найманих працівників.
Постановою № 704 (у редакції постанови КМУ від 21.02.2018 №103), яка набрала чинності з 01.03.2018, затверджено нову тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Відповідно до позиції Верховного Суду, викладеній у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21 (з урахуванням ухвали від 30.03.2023 про виправлення описки), від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі №420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 420/6982/21 з подібними правовідносинами, з урахуванням того факту, що 01.03.2018 набрала чинності Постанова № 704, та з огляду на правила пунктів 5, 10-2 Порядку №1078 березень 2018 року став місяцем підвищення доходу військовослужбовців, за яким слід здійснювати обчислення індексу споживчих цін для проведення подальшої індексації грошового забезпечення.
З огляду на абзац 4 пункту 5 Порядку № 1078, військовослужбовець має право на отримання суми індексації - різниці за умови, якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року. Якщо ця умова наявна, то розмір належної індексації-різниці визначається як різниця між сумою можливої індексації і розміром підвищення доходу.
У цих справах Верховний Суд внаслідок системного і цільового способу тлумачення абзаців 3, 4 Порядку № 1078 дійшов висновку, що у березні 2018 року, як місяці підвищення доходу військовослужбовця відповідачу належало вирішити питання, чи має останній право на отримання індексації - різниці, а якщо так, то у якій сумі.
Щодо кола обставин, які належить з'ясувати для правильного застосування абзаців 3, 4, 5, 6 пункту 5 Порядку № 1078, Верховний Суд зазначив, що для їхнього застосування суд повинен встановити:
розмір підвищення доходу позивача у березні 2018 року (А);
суму можливої індексації грошового забезпечення позивача в березні 2018 року (Б);
чи перевищує розмір підвищення доходу (А) суму можливої індексації (Б).
Розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) визначається як різниця між сумою грошового забезпечення в березні 2018 року та сумою грошового забезпечення у лютому 2018 року.
В обидві ці суми враховуються складові грошового забезпечення, які не мають разового характеру (речення 2 абзацу 5 пункт 5 Порядку №1078).
Сума можливої індексації грошового забезпечення у березні 2018 року (Б) визначається як результат множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, актуального для березня 2018 року, на величину приросту індексу споживчих цін у березні 2018 року, поділений на 100 відсотків (абзац 5 пункту 4 Порядку №1078).
Якщо розмір підвищення доходу в березні 2018 року (А) дорівнює або є меншим за суму можливої індексації, що склалася у березні 2018 року (Б), то це є підставою для нарахування й виплати позивачу індексації - різниці до чергового підвищення тарифних ставок (посадових окладів) або до дати звільнення зі служби.
У такому випадку відповідно до абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума індексації - різниці у березні 2018 року розраховується як різниця між сумою можливої індексації (Б) і розміром підвищення доходу (А).
За висновком Верховного Суду, викладеному у постановах від 23.03.2023 у справі № 400/3826/21, від 29.03.2023 у справі № 380/5493/21, від 06.04.2023 у справі № 420/11424/21, від 12.04.2023 у справі № 560/13302/21, від 20.04.2023 у справі № 320/8554/21, від 03.05.2023 у справі № 160/10790/22 та від 22.06.2023 у справі № 520/6243/22, право на отримання індексації грошового забезпечення у фіксованій величині виникло саме у зв'язку зі змінами посадових окладів військовослужбовців з 01.03.2018 на підставі Постанови № 704, та виходячи із приписів абзаців 4, 6 Порядку № 1078, з березня 2018 року, останні мали право на перерахунок індексації грошового забезпечення, з урахуванням особливостей, запроваджених указаними нормами Порядку № 1078.
З матеріалів справи вбачається, відповідач 1 взагалі не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за період з березня 2018 року по серпень 2019 року (включно) та починаючи з вересня 2019 року почав виплачувати індексацію (довідка відповідача 1 за період з 01.02.2018 по 30.11.2024 року); відповідач 2 нараховував та виплачував позивачу індексацію-різницю грошового забезпечення за листопад 2024 року та грудень 2024 року, у січні - березні 2025 року взагалі не нараховував та не виплачував йому цю індексацію, що підтверджується довідкою про доходи відповідача 2 за період з 06.11.2024 по 11.03.2025 року; відповідач 3 взагалі не нараховував та не виплачував позивачу цю індексацію за період з 12.03.2025 по 27.03.2025 року, що підтверджується довідкою про нараховане грошове забезпечення позивача від 13.08.2025 року; відповідач 4 взагалі не нараховував та не виплачував позивачу цю індексацію за період з 27.03.2025 по 26.04.2025 року, що підтверджується довідкою про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача від 13.06.2025 року.
З довідки про грошове забезпечення наданої відповідачем 1 слідує, що грошове забезпечення позивача за березень 2018 року склало - 7160,50 грн.; за лютий 2018 року - 7604,77 грн.
Отже, розмір підвищення доходу позивача становив: 7604,77 - 7160,50 = 444,27 грн.
У березні 2018 року прожитковий мінімум складав 1762,00 грн., величина приросту індексу споживчих цін 253,30%.
Відповідно до абзацу 5 пункту 4 Порядку №1078, сума індексації за березень 2018 року розраховується як: прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 березня 2018 року помножити на величину приросту індексу споживчих цін і поділити на 100 (1762,00 грн. * 253,30 % / 100 = 4463,15 грн.).
В силу вимог абзацу 4 пункту 5 Порядку №1078 сума належної позивачу індексації в березні 2018 року розраховується як різниця між сумою індексації і розміром підвищення доходу, а саме: 4463,15 грн. - 444,27 грн. = 4018,88 грн.
Таким чином, починаючи з березня 2018 року, індексація з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку № 1078 мала виплачуватися позивачеві в сумі 4018,88 грн. до моменту наступного підвищення посадового окладу чи до дня звільнення зі служби.
Звільнення позивача зі служби цивільного захисту відбулось 26.04.2025, підвищення окладу позивача до цієї дати не встановлено, законодавчих змін щодо перегляду тарифної ставки (окладу) за посадою, яку позивач займав, не було.
З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідачами не дотримано вказаних вимог Порядку №1078 та не нараховано позивачу належні суми індексації-різниці до грошового забезпечення за період з 01.03.2018.
Разом з тим, щодо періоду, за який мала бути нарахована індексація-різниця грошового забезпечення, суд зазнає наступне.
Суд враховує, що відповідно до абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України від 03.11.2022 №2710-IX «Про Державний бюджет України на 2023 рік» (далі - Закон №2710-IX) зупинено на 2023 рік дію Закону №1282-XII.
Суд звертає увагу, що вказана норма є чинною та не визнавалась неконституційною.
Отже, підприємства, установи, організації у 2023 році звільнені від обов'язку здійснювати нарахування та виплату індексації доходів, зокрема, оплати праці (грошового забезпечення). Обчислення індексу споживчих цін для нарахування сум індексації у 2023 році не здійснюється.
Сума індексації грошового забезпечення є складовою частиною грошового забезпечення і відповідно до Закону підлягає обов'язковому нарахуванню та виплаті, однак, це не спростовує факту того, що на 2023 рік зупинено дію Закону №1282-XII приписами абзацу 18 пункту 3 Прикінцевих положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» №2710-IX від 03.11.2022, який підлягає застосуванню у спірних правовідносинах у даній справі.
При цьому, оскільки дію Закону №1282-XII зупинено на 2023 рік, то підзаконний нормативно-правовий акт - Порядок проведення індексації грошових доходів населення, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078, який прийнятий на виконання вимог частини 2 статті 6 Закону №1282-XII, також не діє протягом 2023 року.
Щодо нарахування позивачу індексації грошового забезпечення (індексації-різниці) за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, суд враховує, що відповідно до статті 39 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з 1 січня 2024 року.
Згідно зі ст. 34 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2025 рік» установлено, що обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком починаючи з січня 2025 року, який приймається за 1 або 100 відсотків. Сума індексації, яка склалася у грудні 2024 року, у січні 2025 року не нараховується.
Таким чином, відповідачі були зобов'язані у межах спірних правовідносин (в частині періодів проходження позивачем служби цивільного захисту) нараховувати та виплачувати позивачу індексацію грошового забезпечення (індексацію-різницю) за періоди з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 26.04.2025 року включно у фіксованій величині відповідно до абзаців 3-6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.
Однак, згідно з матеріалами справи, відповідач 1 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 01.03.2018 року по 05.11.2024 року (включно); відповідач 2 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 06.11.2024 року по 11.03.2025 року (включно); відповідач 3 не нараховував і не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 12.03.2025 по 26.03.2025 року (включно); відповідач 4 не нараховував та не виплачував позивачу індексацію-різницю за період з 27.03.2025 по 26.04.2025 року (включно) та не вирішували питання щодо наявності у позивача права на цей вид індексації у спірні періоди.
За таких обставин суд зробив висновок, що відповідачі вчинили протиправну бездіяльність щодо невирішення питання про наявність у позивача права на отримання індексації-різниці за період з 01.03.2018 року по 31.12.2022 року та з 01.01.2024 року по 26.04.2025 року включно.
Відповідно до приписів ч.2 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З урахуванням наведеного, суд вважає визнати протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області, 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів та 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення позивачу за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 26 квітня 2025 року у належному розмірі та як похідні вимоги:
- зобов'язати 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 05 листопада 2024 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати 27 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 06 листопада 2024 року по 11 березня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області з охорони об'єктів нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 12 березня 2025 року по 26 березня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум;
- зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 27 березня 2025 року по 26 квітня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., та як похідна вимога, зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., з урахуванням виплачених сум.
У постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 380/10576/23 постановлений правовий висновок:
«Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині, що стосується індексації грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що індексація є складовою грошового забезпечення, а отже повинна враховуватися під час нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Оскільки у спірному випадку відповідач не включив індексацію під час обрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині».
У постанові Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року у справі № 500/8015/23 зазначений правовий висновок: «Індексація грошового забезпечення є складовою грошового забезпечення військовослужбовців і, як одна з основних державних гарантій щодо оплати їх праці, підлягає обов'язковому нарахуванню і виплаті. Нарахування та виплата індексації грошового забезпечення мала бути здійснена відповідачем саме з моменту набуття позивачем права на її нарахування та виплату, відповідно до вимог Закону № 1282-ХІІ».
У постанові від 21 грудня 2021 року по справі № 820/3423/18 Верховний Суд зробив висновок, що індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер, а її правова природа полягає у підтриманні купівельної спроможності рівня заробітної плати (грошового забезпечення) внаслідок її знецінення через подорожчання споживчих товарів і послуг.
Тому індексація грошового забезпечення включається для обрахунку як допомоги на оздоровлення, так і одноразової грошової допомоги при звільненні і компенсації за дні невикористаної основної і додаткової відпусток.
Статтею 125 Кодексу цивільного захисту України встановлено, що держава гарантує достатнє грошове забезпечення особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з метою створення умов для належного та сумлінного виконання ними службових обов'язків.
Порядок та умови грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту встановлюються Кабінетом Міністрів України.
Пунктом 3 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 20 липня 2018 року №623, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 16 серпня 2018 року за № 936/32388 надалі по тексту - Інструкція №623 передбачено, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Згідно з пунктом 1 розділу ІІ Інструкції №623, посадові оклади особам рядового і начальницького складу виплачуються за займаними посадами відповідно до тарифних розрядів, передбачених у штаті органу управління (підрозділу). Розмір посадових окладів осіб рядового і начальницького складу, які займають посади з подвійним або потрійним найменуваннями (сумісні посади), визначається за найменуванням, що зазначене в штаті органу управління (підрозділу) першим. Посадові оклади заступникам керівників структурних підрозділів, посади яких не передбачені схемами тарифних розрядів за посадами осіб рядового і начальницького складу, установлюються на 1 5 відсотків нижче від посадового окладу відповідного керівника.
Відповідно до п. 14 розділу І Інструкції №623, індексація грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу здійснюється в порядку та розмірах, установлених чинним законодавством України.
Пунктом 12 Розділу XХVІІ Інструкції №623 визначено, особам рядового і начальницького складу, які в разі звільнення зі служби цивільного захисту мають право на отримання одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби цивільного захисту, до їх місячного грошового забезпечення, з якого нараховується ця грошова допомога, включаються:
для осіб рядового і начальницького складу, що звільняються з посад, на які вони були призначені,- оклад за штатною посадою, оклад за спеціальним званням і додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) на день звільнення;
для осіб рядового і начальницького складу, які на день звільнення зі служби перебували в розпорядженні відповідних начальників органів управління (підрозділів),- посадовий оклад за останньою штатною посадою, оклад за спеціальним званням, установлений на день звільнення зі служби, додаткові види грошового забезпечення постійного характеру (надбавки, доплати, премії), що були встановлені наказом органу управління (підрозділу) за останніми штатними посадами.
Індексація грошового забезпечення виплачувалася позивачу щомісячно протягом усього спірного періоду, що свідчить про її систематичний характер. А отже, індексація також повинна враховуватися під час обчислення виплат одноразових додаткових видів грошового забезпечення, оскільки вона є невід'ємною складовою грошового забезпечення.
З огляду на викладене, відповідач 4 протиправно не включив суми індексації грошового забезпечення під час визначення розміру грошового забезпечення, з якого обраховуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, зокрема з урахуванням спірних правовідносин - одноразова грошова допомога при звільненні.
Відповідно до правової позиції, викладеної у постановах Верховного Суду від 14.11.2024 року у справі №200/638/24, від 03.04.2019 у справі №638/9697/17, від 19.03.2020 у справі №820/5286/17, від 29.04.2020 у справі №240/10130/19 та від 30.04.2021 у справі №620/561/20, від 26.01.2022 у справі №520/8887/2020 індексація грошового забезпечення має систематичний (щомісячний) характер і вона має бути врахована у складі грошового забезпечення для розрахунку одноразової грошової допомоги при звільненні.
З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення позивача, з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., та як похідна вимога, зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області здійснити перерахунок та виплату позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., з урахуванням раніше виплачених сум - підлягають задоволенню.
Щодо позовних вимог позивача в частині визнання протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані дні відпустки, як учаснику бойових дій за 2016-2019 та 2022-2024 роки при звільненні зі служби цивільного захисту, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, та як похідна вимога, зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані календарні дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за 2016-2019 та 2022-2024 роки, виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року, суд зазначає наступне.
З наявних в матеріалах справи доказів судом встановлено, що дані стосовно використання позивачем додаткової відпустки як учасника бойових дій за 2016 по 2019 роки відсутні, доказів протилежного стороною позивача не надано, з урахуванням наведеного, а також заявленими позивачем позовним вимогами, спірним питанням залишається компенсація за 2020 - 2022 роки, що не заперечується відповідачем 4 враховуючи зазначене ним у його відзиві на позовну заяву.
Відповідно до статті 16-2 Закону №504/96-ВР, учасникам бойових дій, постраждалим учасникам Революції Гідності, особам з інвалідністю внаслідок війни, статус яких визначений Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», особам, реабілітованим відповідно до Закону України «Про реабілітацію жертв репресій комуністичного тоталітарного режиму 1917-1991 років», із числа тих, яких було піддано репресіям у формі (формах) позбавлення волі (ув'язнення) або обмеження волі чи примусового безпідставного поміщення здорової людини до психіатричного закладу за рішенням позасудового або іншого репресивного органу, надається додаткова відпустка зі збереженням заробітної плати тривалістю 14 календарних днів на рік.
Частина перша статті 24 Закону № 504/96-ВР передбачає, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.
Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 Кодексу законів про працю України (далі також КЗпП України).
Частиною четвертою статті 18 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» встановлено, що учасникам бойових дій, інвалідам війни, учасникам війни та постраждалим учасникам Революції Гідності, які одночасно є особами, на яких поширюється чинність цього Закону згідно із статтею 10 цього Закону, видається одне посвідчення за їхнім вибором, у якому робиться відмітка про встановлення іншого правового статусу.
Пунктом 12 частини першої статті 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» передбачено, що учасникам бойових дій надаються такі пільги, а саме: використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Відповідно до частини першої статті 101 Кодексу цивільного захисту України, служба цивільного захисту - це державна служба особливого характеру, покликана забезпечувати пожежну охорону, захист населення і територій від негативного впливу надзвичайних ситуацій, запобігання і реагування на надзвичайні ситуації, ліквідацію їх наслідків у мирний час та в особливий період.
Згідно з частиною першою статті 115 Кодексу цивільного захисту України, держава забезпечує соціальний та правовий захист осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, працівників органів та підрозділів цивільного захисту і членів їхніх сімей відповідно до Конституції України, цього Кодексу та інших законодавчих актів.
Відповідно до пункту 4 частини першої статті 129 Кодексу цивільного захисту України, особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту мають право на такі види відпусток інші додаткові відпустки, передбачені законодавством.
Згідно з пунктом 25 статті 129 Кодексу цивільного захисту України, у рік звільнення із служби особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту в разі невикористання ними щорічних основної та додаткової відпусток виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також додаткової відпустки особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, у тому числі за не використані дні щорічних відпусток у минулі роки.
Так, Верховний Суд у справі №300/598/20 застосував правові висновки, згідно яких право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки закріплено Конституцією України. Особу не може бути позбавлено такого права. Види відпусток, які можуть надаватися особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, визначені у статті 129 Кодексу цивільного захисту України. Її аналіз дозволяє зробити висновок, що особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, можуть бути надані такі відпустки: щорічна основна відпустка; додаткова відпустка у зв'язку з навчанням; творча відпустка; інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; соціальні відпустки: у зв'язку з вагітністю та пологами; по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку; відпустка для лікування у зв'язку з хворобою; відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин.
Правило про надання відпустки до кінця календарного року не є виключним, про що свідчать положення частини 6, 9, 31 статті 129 Кодексу цивільного захисту України.
Аналізуючи наведені норми законодавства, Верховний Суд дійшов висновку, що Кодексом цивільного захисту України не виключаються випадки, коли особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення особи рядового і начальницького складу служби цивільного захисту права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Таким чином, у наступному календарному році, особа рядового і начальницького складу служби цивільного захисту має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з особою рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.
Рішенням Конституційного Суду України від 07.05.2002 №8-рп/2002 в справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень ч.2, 3 ст. 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) зазначено, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов'язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників КЗпП України.
З огляду на відсутність правового врегулювання цього питання положеннями Кодексу цивільного захисту України питання компенсації невикористаної частини відпустки особі рядового і начальницького складу служби цивільного захисту за минулі роки, Верховний Суд дійшов висновку, що при вирішенні вказаного спору підлягають застосуванню приписи КЗпП України і Закону №504/96-ВР.
Отже, у випадку звільнення осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту з органів ДСНС України, їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.
Крім того, варто зазначити, що за загальним правилом, пріоритетними є норми спеціального законодавства, а трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціального законодавства не врегульовано спірні правовідносини або коли про це йдеться у спеціальному законі.
З огляду на викладене, суд доходить висновку, що до спірних правовідносин стосовно виплати особам рядового та начальницького складу цивільного захисту грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки, мають застосовуватись норми КЗпП України і Закону України «Про відпустки».
Суд встановив, а 2 ДПРЗ ГУ ДСНС України у Полтавській області не заперечує, що позивачу при звільненні не виплачено грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учасника бойових дій, за 2022, 2023 та 2024 роки.
Відповідно до пункту 9 розділу І Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ від 20.07.2018 № 623, грошове забезпечення виплачується особам рядового і начальницького складу за місцем їх постійної служби.
Відрахування із грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу за дні відпустки, що були використані за рахунок тієї частини календарного року, яка залишилася після звільнення зі служби особи рядового чи начальницького складу, проводиться, виходячи з місячного розміру грошового забезпечення, право на отримання якого особа рядового чи начальницького складу має на день звільнення зі служби.
При цьому, одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Суд вже зазначив, що у постанові Верховного Суду від 10 квітня 2025 року у справі № 380/10576/23 постановлений правовий висновок:
«Суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції у частині, що стосується індексації грошового забезпечення. Суд апеляційної інстанції підтвердив, що індексація є складовою грошового забезпечення, а отже повинна враховуватися під час нарахування грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток.
Оскільки у спірному випадку відповідач не включив індексацію під час обрахунку грошової допомоги для оздоровлення за 2022 рік, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні оплачуваних відпусток, суд апеляційної інстанції вважав правильним висновок суду першої інстанції про наявність підстав для задоволення позовних вимог в цій частині».
Суд враховує, що пункт 6 розділу ХХVІІ Інструкції №623 не містить застережень щодо заборони урахування винагород до складу грошового забезпечення, з якого обчислюється розмір такої компенсації.
Натомість пункт 3 розділу І Інструкції №623 визначає, що грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.
Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 26 січня 2023 року № 35 затверджено Порядок та умови виплати особам рядового і начальницького складу служби цивільного захисту додаткової винагороди на період воєнного стану та особливості виплати винагороди за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду), пунктом 2 якого встановлено, що на період воєнного стану додаткова винагорода виплачується в розмірах:
1) до 10 000 гривень - особам пропорційно в розрахунку на місяць, а тим із них, які залучені до виконання завдань з ліквідації наслідків актів збройної агресії (ракетних ударів та/або ударів безпілотних літальних апаратів, ударів реактивними системами залпового вогню, мінування територій) (далі - завдання), на територіях, які знаходяться поза районами ведення бойових (воєнних) дій, розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 30 000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно часу участі у виконанні таких завдань;
2) до 30 000 гривень - особам, які проходять службу (виконують обов'язки) на територіях Харківської, Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей, Нікопольської, Марганецької міських, Червоногригорівської селищної, Покровської, Мирівської сільських територіальних громад Нікопольського району, Зеленодольської міської, Грушівської сільської територіальних громад Криворізького району Дніпропетровської області, Новопавлівської, Великомихайлівської сільських, Покровської селищної територіальних громад Синельниківського району Дніпропетровської області, Очаківської міської, Куцурубської сільської територіальних громад Миколаївського району Миколаївської області, Сновської, Корюківської міських територіальних громад Корюківського району, Семенівської та Новгород-Сіверської міських територіальних громад Новгород-Сіверського району, Городнянської міської територіальної громади Чернігівського району Чернігівської області, Середино-Будської, Дружбівської, Глухівської міських, Зноб-Новгородської, Свеської, Есманьської, Шалигинської селищних територіальних громад Шосткинського району, Путивльської міської, Новослобідської сільської територіальних громад Конотопського району, Білопільської міської, Краснопільської, Хотінської селищних, Миропільської, Юнаківської сільських територіальних громад Сумського району, Великописарівської селищної територіальної громади Охтирського району Сумської області пропорційно в розрахунку на місяць;
3) до 50 000 гривень - особам, які виконують бойові (спеціальні) завдання у складі органу військового управління, штабу угруповання військ (сил) або штабу тактичної групи до пункту управління оперативно-стратегічного угруповання військ включно (у тому числі поза районами ведення бойових (воєнних) дій), який здійснює оперативне (бойове) управління військовими частинами та підрозділами, що ведуть воєнні (бойові) дії на лінії бойового зіткнення на відстані виконання бойових (спеціальних) завдань військовою частиною (підрозділом, зокрема зведеним) першого ешелону оборони або наступу (контрнаступу, контратаки), у розрахунку на місяць пропорційно часу виконання таких завдань;
4) до 100 000 гривень - особам, які забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії (далі - заходи), перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у розрахунку на місяць пропорційно часу участі в таких заходах.
Відповідно до пункту 14 Порядку №35, додаткова винагорода та винагорода за навчання є одноразовими додатковими видами грошового забезпечення.
Отже, при обчисленні розміру компенсації відпустки відповідач був зобов'язаний урахувати суму додаткової винагороди, яка входить до складу грошового забезпечення, яке позивач отримував перед звільненням.
Наведене вище також узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною постанові Верховного Суду від 20.08.2024 по справі №420/693/23, від 23.09.2024 у справі №240/32125/23.
Враховуючи вищевикладене, а також те, що саме під час звільнення зі служби цивільного захисту із особою повинен бути повністю проведений розрахунок, зважаючи, що ОСОБА_1 проходив службу перед звільненням саме у 2 державному пожежно-рятувальному загоні Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльності 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області щодо ненарахування та невиплати позивачу грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби, та як похідна вимога, зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік -14 діб, за 2024 рік - 14 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року.
Щодо позовних вимог позивача в частині зазначеного у позовних вимогах відрахування податків, зборів і обов'язкових платежів та одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового Кодексу України та пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 44 від 15.01.2004, суд зазначає наступне.
Відповідно до підпункту 171.1 пункту 171 статті 171 Податкового кодексу України, особою, відповідальною за нарахування, утримання та сплату (перерахування) до бюджету податку з доходів у вигляді заробітної плати, є роботодавець, який виплачує такі доходи на користь платника податку.
Пунктом 168.5 статті 168 Податкового кодексу України визначено, що суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
Постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44 затверджено Порядок виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (далі - Порядок № 44).
Відповідно до пункту 2 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Згідно з пунктом 3 Порядку № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб.
Пунктом 4 Порядку № 44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Відповідно до пункту 5 Порядку № 44, грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Верховний Суд у постанові від 22.06.2018 по справі № 812/1048/17 зазначив, що механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, передбачає виплату такої компенсації у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб за місцем одержання грошового забезпечення одночасно з виплатою грошового забезпечення.
Крім того, у постанові Верховного Суду від 17.03.2020 по справі № 815/5826/16 вказано: Щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Отже, після набрання рішенням у даній справі законної сили на відповідача покладається безумовний обов'язок його виконання.
Разом з тим на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов'язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу.
У цьому контексті, право на захист є самостійним суб'єктивним правом, яке з'являється у власника прав лише в момент їх порушення або оспорювання.
Відтак, захист порушених прав, свобод та інтересів особи є похідним, тобто передбачає наявність встановленого факту їх порушень, при цьому суд не здійснює превентивного захисту.
Тож, у суду відсутні наразі підстави зобов'язувати відповідача здійснити виплату вищевказаної компенсації, оскільки відповідний обов'язок виникає одночасно з виплатою нарахованого грошового забезпечення, тобто у майбутньому, отже відповідні вимоги є передчасними та задоволенню не підлягають.
Щодо зазначеного відповідачами 2 та 3 з приводу пропущеного строку звернення позивача до суду з даним адміністративним позовом, суд зазначає наступне.
Відповідно до приписів ст.233 Кодексу законів про працю України, працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті. Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).
Приписами ст.234 Кодексу законів про працю України, передбачено, що у разі пропуску з поважних причин строків, установлених статтею 233 цього Кодексу, суд може поновити ці строки, якщо з дня отримання копії наказу (розпорядження) про звільнення або письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні (стаття 116), минуло не більше одного року.
В свою чергу слід зазначити, що поновлення строку звернення та відповідно визнання поважними причини пропуску цього строку відноситься до дискреційних повноважень суду.
Суд при розгляді даної позовної заяви та наданих в якості доказів додатків, встановив, що позивач проходив службу цивільного захисту безперервно починаючи з грудня 2000 року по 26.04.2025 року (включно) у органах ДСНС України у Донецькій та Полтавській областях.
Позивач є внутрішньо переміщеною особою, що також підтверджується наявною в матеріалах справи копією довідки та відповідно до наявної копії грошового атестату наданим відповідачем 4 від 01.05.2025 року, а також наданих копій відповідей від відповідачів по справі, які датовані червнем 2025 року, та подавши даний позов за захистом своїх прав до суду засобами зареєстрованого кабінету «Електронний суд», суд не вбачає пропущеного строку позивачем, оскільки дізнавшись, за допомогою адвоката Назаренка О.Й., позивач без зволікань звернувся до суду у межах тримісячного строку.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до приписів ч.1 ст.90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 .
Враховуючи, що відповідно до ухвали Донецького окружного адміністративного суду від 04.08.2025 року позивача було звільнено від сплати судового збору за подання даного адміністративного позову, судові витрати розподілу не підлягають.
Надаючи оцінку кожному окремому специфічному доводу всіх учасників справи, що мають значення для правильного вирішення адміністративної справи, суд застосовує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у касаційному провадженні), сформовану в пункті 58 рішення у справі «Серявін та інші проти України» (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain) № 303-A, пункт 29).
Керуючись ст.ст. 2, 5-10, 72-90, 139, 242-246, 255, 257-263, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до відповідача 1: 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса: 84122, Донецька область, м. Слов'янськ, пров. Мартиненка, буд.1, ЄДРПОУ: 38294628), до відповідача 2: 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (адреса: 85500, Донецька область, смт. Велика Новосілка, пров. Аграрний, буд.23а, ЄДРПОУ: 38101793), до відповідача 3: 4 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (адреса: 39610, Полтавська область, м. Кременчук-10, ЄДРПОУ: 08795068), до відповідача 4: 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (адреса: 39627, Полтавська область, м. Кременчук, вул. Олексія Древаля, буд.35, ЄДРПОУ: 38252305) про визнання протиправними дії та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність 7 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38294628), 27 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38101793), 4 державного пожежно-рятувального загону з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 08795068) та 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) щодо не нарахування та не виплати у повному обсязі індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 по 26 квітня 2025 року у належному розмірі.
Зобов'язати 7 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38294628) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за періоди з 01 березня 2018 року по 31 грудня 2022 року та з 01 січня 2024 року по 05 листопада 2024 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати 27 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Донецькій області (ЄДРПОУ: 38101793) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 06 листопада 2024 року по 11 березня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати 4 державний пожежно-рятувальний загін з охорони об'єктів Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 08795068) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 12 березня 2025 року по 26 березня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) індексацію-різницю (щомісячну фіксовану індексацію у розмірі 4018,88 грн. за місяць) за період з 27 березня 2025 року по 26 квітня 2025 року (включно), відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 № 1078 та з урахуванням виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305), яка полягає у невключенні до складу грошового забезпечення ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ), з якого обчислена одноразова грошова допомога при звільненні щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн.
Зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) одноразової грошової допомоги при звільненні, обчисливши її розмір із розміру місячного грошового забезпечення з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.
Визнати протиправною бездіяльність 2 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) грошової компенсації за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік - 14 діб, за 2024 рік - 14 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби.
Зобов'язати 2 державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби з надзвичайних ситуацій у Полтавській області (ЄДРПОУ: 38252305) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ) компенсацію за невикористані дні додаткової оплачуваної відпустки як учасника бойових дій за 2022 рік - 14 діб, 2023 рік -14 діб, за 2024 рік - 14 діб виходячи з грошового забезпечення станом на день звільнення зі служби цивільного захисту, з урахуванням щомісячної індексації різниці грошового забезпечення в сумі 4018,88 грн. та сум додаткової винагороди, передбаченої Наказом МВС України № 35 від 26.01.2023 року.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Повний текст рішення складено та підписано 27 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя І.О. Голошивець