Україна
Донецький окружний адміністративний суд
27 жовтня 2025 року Справа№200/3489/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Абдукадирової К.Е., розглянувши в порядку спрощеного провадження (в письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (юридична адреса: 01135 Київ, проспект Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство національної єдності України (юридична адреса: 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, код ЄДРПОУ 40446120) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовною заявою до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство національної єдності України в якій просить суд:
-визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, оформлене Протоколом від 23 жовтня 2024 року №8ДСК, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо ОСОБА_1 , громадянина України;
- зобов'язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України розглянути заяву ОСОБА_1 (зареєстрована 15.08.2024) про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, з урахуванням висновків суду у цій справі та з дотриманням принципів адміністративної процедури.
В обґрунтування позову позивачем зазначено, що 12 березня 2015 року він знаходився в окупованому м. Макіївці та був затриманий невідомими озброєними особами. В подальшому, 10 (11) травня 2015 року позивача було звільнено з Ізолятору тимчасового тримання у м. Донецьку. Після вказаних подій, за сприяння співробітників СБУ позивач перетнув лінію зіткнення та виїхав на підконтрольну українській владі територію.
На підставі вказаних фактів та спираючись на вимоги Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України» позивач звернувся до відповідача із заявою про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 12 березня 2015 року по 10 травня 2015 року до якої додав необхідні документи.
Проте, рішенням Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України, оформлене Протоколом від 23 жовтня 2024 року, про невстановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо нього, є протиправним та таким, що порушує його права. Зазначені обставини зумовили звернення позивача до суду.
Ухвалою суду від 19 травня 2025 року відкрито провадження в адміністративній справі та призначено справу до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін. Клопотання позивача про звільнення від сплати судового збору по адміністративній справі - задоволено. Звільнено позивача від сплати судового збору по адміністративній справі №200/3489/25. Клопотання позивача про витребування доказів - задоволено. Зобов'язано Міністерство національної єдності у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду: належним чином засвідчену копію Протоколу від 23 жовтня 2024 року №8ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (після перейменування Міністерство національної єдності) або витяг з цього протоколу в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 , а також належним чином завірені копії всіх документів (матеріалів), на підставі яких ухвалювалося оскаржуване рішення. Зобов'язано Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України у п'ятнадцятиденний строк з дня отримання ухвали надати суду: письмові пояснення щодо заявленого позову; належним чином засвідчену копію Протоколу від 23 жовтня 2024 року №8ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (після перейменування Міністерство національної єдності) або витяг з цього протоколу в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 , а також належним чином завірені копії всіх документів (матеріалів), на підставі яких ухвалювалося оскаржуване рішення; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Ухвалою суду від 11 серпня 2025 року витребувано в триденний строк з дня отримання ухвали суду від Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України: письмові пояснення щодо заявленого позову; заяву з додатками ОСОБА_1 , яка слугувала підставою для розгляду на засіданні Комісії від 23.10.2024; належним чином засвідчену копію Протоколу від 23 жовтня 2024 року №8ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (після перейменування Міністерство національної єдності) або витяг з цього протоколу в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 , а також належним чином завірені копії всіх документів (матеріалів), на підставі яких ухвалювалося оскаржуване рішення; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
Ухвалою суду від 23 вересня 2025 року повторно витребувано в десятиденний строк з дня отримання ухвали суду від Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України: письмові пояснення щодо заявленого позову; заяву з додатками ОСОБА_1 , яка слугувала підставою для розгляду на засіданні Комісії від 23.10.2024; належним чином засвідчену копію Протоколу від 23 жовтня 2024 року №8ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (після перейменування Міністерство національної єдності) або витяг з цього протоколу в частині, що стосується розгляду заяви ОСОБА_1 , а також належним чином завірені копії всіх документів (матеріалів), на підставі яких ухвалювалося оскаржуване рішення; всі інші докази, які стали підставою для допущення спірної бездіяльності, вчинення спірних дій та прийняття рішень.
29 вересня 2025 року від Міністерства національної єдності України надійшли до суду письмові пояснення щодо неможливості надання витребуваних судом документів.
10 жовтня 2025 року від Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України на виконання вимог ухвали суду від 11 серпня 2025 року надано суду копію Протоколу від 23 жовтня 2024 року №8ДСК засідання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України. Інші витребувані докази відповідачем не надані.
17 жовтня 2025 року від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, в якому зазначено наступне. 25.09.2024 ОСОБА_1 звернувся до Комісії при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України (далі - Мінреінтеграції) із заявою про визнання останнього особою, що була позбавлена особистої свободи внаслідок збройної агресії (далі - заява). Заяву до Мінреінтеграції позивачем було подано через те, що під час чергового візиту до м. Макіївка 12.03.2015, в умовах збройної агресії РФ, він був затриманий представниками незаконних збройних формувань т.з. ДНР та всупереч його волі утримувався до 10.05.2015 в ізоляторі тимчасового тримання м. Донецька та одній з так званих «таємних в'язницях МДБ», де зазнав тортур, а також психологічного тиску. Листом Міністерства національної єдності України від 01.04.2025 № 22/11-11-25дск ОСОБА_1 повідомлено, що на засіданні Комісії 23.10.2024, за результатами розгляду заяви ОСОБА_1 від 15.08.2024, прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно позивача, у зв'язку з відсутністю в долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до останнього, передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Вважає, що відповідач діяв правомірно, а позовні вимоги ОСОБА_1 у цій справі є безпідставними, а позовні вимоги необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.
Від третьої особи письмових пояснень щодо предмету спору до суду не надходило.
Перевіривши матеріали справи, вирішивши питання, чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин, судом установлено наступне.
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно до паспорту серії НОМЕР_2 .
15.08.2024 позивач звернувся до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України із заявою про встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України в період з 12.03.2015 по 10.05.2015.
У заяві позивач посилається на те, що 12.03.2015 він вирушив до Макіївського міського палацу дитячої та юнацької творчості де був незаконно затриманий збройними формуваннями держави-агресора РФ, які іменували себе «Донецькою народною республікою». Заявник стверджував, що з у 2013-2014 роках разом з ОСОБА_2 він брав участь у Революції Гідності, перебував на Майдані Незалежності у м. Києві, відвідував Донецький Євромайдан, а також організовував проукраїнські акції у рідному місті Макіївка. Завжди публічно висловлював свою позицію на підтримку територіальної цілісності й незалежності України. Зазначає, що з 2014 року в координації з українськими спецслужбами ОСОБА_3 почав поступово створювати агентурну мережу у містах Донецьк та Макіївка. З весни 2014 року позивач почав долучатися до цієї роботи використовуючи свої зв'язки. Вказує, що його неодноразово допитували із застосуванням фізичного насильства.
10 або 11 травня 2015 року (точну дату заявник не пам'ятає) ОСОБА_1 звільнили з Ізолятору тимчасового тримання у м. Донецьку, видали довідку про звільнення, в якій серед іншого було зазначено, що він перебував під вартою за створення українського добровольчого батальйону « ІНФОРМАЦІЯ_2 ». Вказану довідку пізніше у заявника забрав слідчий так званого «МДБ ДНР», повідомивши, що ОСОБА_1 є свідком у справі ОСОБА_4 .
Через 10 днів після звільнення ОСОБА_1 за сприяння співробітників СБУ без перепустки перетнув лінію зіткнення, виїхав на підконтрольну Україні територію.
08.05.2015 за фактом зникнення ОСОБА_1 Шевченківським управлінням поліції ГУ НП у м. Києві було розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12015100100005230 з попередньою правовою кваліфікацією за ч. 1 ст. 115 КК України (згодом перекваліфіковано на ч. 2 ст. 146 КК України). Досудове розслідування у зазначеному кримінальному провадженні наразі проводиться СУ ГУ ПП в м. Києві. Згодом він був визнаний потерпілим у даному кримінальному провадженні, отримав пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого, давав показання потерпілий.
06.09.2021 за фактом вчинених щодо заявника злочинів він був визнаний потерпілим у кримінальному провадженні № 4202100000001656 від 02.08.2021, отримав пам'ятку про процесуальні права та обов'язки потерпілого.
Також зазначав, що у Шевченківському районному суді м. Києва перебуває кримінальне провадження №22021000000000350 (судова справа №761/7615/23) за обвинуваченням ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст. 258-3, ч. 1 ст. 28, ч.1 ст. 438 КК України, де заявник бере участь як свідок.
Крім того, рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26.03.2021 у справі №200/11221/20-а адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Міністерства соціальної політики України (01601, м. Київ, вул. Еспланадна, 8/10, код ЄДРПОУ 37567166), третя особа - Управління сім'ї, молоді та масових заходів національно-патріотичного виховання Донецької обласної державної адміністрації (84313, Донецька область, м. Краматорськ, вул. Б.Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 42806910) про скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії - задоволено частково. Визнано протиправною відмову Міністерства соціальної політики України у встановленні статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, викладену в листі від 06 травня 2019 року №8817/0/2-19/47. Зобов'язано Міністерство соціальної політики України повторно розглянути питання щодо встановлення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вказував, що рішенням Національної соціальної служби України від 23.10.2021 №13 ОСОБА_1 встановлено статус особи, яка постраждала від торгівлі людьми, що підтверджується довідкою, виданою Краматорською райдержадміністрацією від 09.11.2021.
ОСОБА_1 на даний час проходить службу в Збройних силах України.
На підставі вищевикладеного, позивач у своїй заяві до відповідача дійшов висновку, що його як цивільну особу, що перебувала під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором (її утвореннями) під час перебування на тимчасово окупованій території України, у зв'язку із здійсненням ним діяльності спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України. Позивач просив відповідача встановити щодо себе факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
В якості додатків до заяви було надано для розгляду Комісією: копія паспорта та ідентифікаційного номеру заявника; копія довідки ВПО заявника; копія військового квитка заявника; копія витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні № 12015100100005230; копія пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні № 12015100100005230; копія листа СБУ від 19.08.2021 р. (повідомлення сил безпеки); копія листа Київської міської прокуратури від 06.08.2021; копія протоколу допиту потерпілого від 22.09.2021 р.; копія пам'ятки про процесуальні права та обов'язки потерпілого у кримінальному провадженні № 4202100000001656; копія листа Офісу Генерального прокурора від 09.05.2024 р. у кримінальному провадженні № 22021000000000350; копія рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26.03.2021; копія довідки про встановлення статусу особи, яка постраждала від торгівлі людьми; копія довідки від 09.04.2024 р. вих. № 231 (форма 6); копія довідки від 27.01.2024 р. вих. № 14 про обставини травми (форма 5); копія виписки із медичної карти стаціонарного хворого № 534; копія довідки ВЛК від 15.05.2024 р. № 12321; заява ОСОБА_8 ; згода на обробку персональних даних.
03.03.2025 позивач звернувся до Міністерства національної єдності України, Міністерства розвитки громад та територій України із заявою, в якій просив повідомити про результати розгляду заяви та щодо прийнятого рішення.
Міністерство розвитки громад та територій України листом від 08.04.2025 №8423/31/10-25 повідомило, що для отримання витягу з Протоколу засідання Комісії, заявник може самостійно звернутися до Міністерства національної єдності України.
Міністерство національної єдності України листом від 01.04.2025 вих.№22/11-11-25дск повідомило ОСОБА_1 , що Комісією на засіданні 23.10.2024 було розглянуто заяву від 15.08.2024 та додані до неї документи. Дослідивши додані документи, комісією прийнято рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України стосовно ОСОБА_1 , у зв'язку з відсутністю у долучених до заяви додатках підтверджуючих документів на здійснення ОСОБА_1 діяльності або дій по відношенню до ОСОБА_1 , передбачених підпунктами «а», «б» пункту 2 частини першої статті 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Наявний у матеріалах справи витяг з протоколу від 23.10.2024 №8ДСК свідчить про наступне.
Пункт 58 розгляд питання та прийняття рішення щодо встановлення факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України особам, що були звільнені з полону країни-агресора РФ іншим чином та перебування в полоні яких не підтверджено країною-агресором через Центральне агентство розшуку Міжнародного комітету Червоного Хреста: ОСОБА_9 з 12.03.2015 по 10.05.2015.
Члени Комісії дослідили заяву та подані до неї документи, проаналізувавши їх, дійшли висновку, що у долучених до заяви документах відсутні підтверджуючі документи на здійснення заявником діяльності або дій по відношенню до заявника, передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
Проголосували: «За» - 0; «Проти» - 12.
Вирішили не встановлювати факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 , у зв'язку із відсутністю підтверджуючих документів на здійснення заявником діяльності або дій по відношенню до заявника, передбачених пп. «а», «б» п. 2 ч. 1 ст. 2 Закону України «Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей».
З приводу спірних правовідносин суд зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
Відповідно до Закону України “Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей» від 26 січня 2022 року № 2010-ІХ (далі - Закон № 2010-ІХ) цей Закон визначає основи соціального і правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а також членів їхніх сімей.
Частиною першою статті 2 Закону №2010-ІХ визначено, що дія цього Закону поширюється на громадян України:
1) яких було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 року та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 року;
2) які є цивільними особами, що перебувають під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року, яких було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора:
а) у зв'язку із здійсненням такими громадянами діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
б) у зв'язку з незаконними діями держави-агресора, її органів, підрозділів, формувань, інших утворень з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України.
Згідно із статтею 3 Закону №2010-ІХ прийняття рішень з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України здійснюється Комісією з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України (далі - Комісія).
Комісія утворюється при центральному органі виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Комісія здійснює діяльність відповідно до Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, яке затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України.
Статтею 4 Закону № 2010-ІХ визначено перелік документів та відомостей, які є підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до пунктів 1 та 2 частини 1 статті 2 цього Закону.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту “а» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями, у зв'язку із здійсненням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за здійснювану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що здійснення такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
3) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
4) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Підставою для встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідно до підпункту “б» пункту 2 частини першої статті 2 цього Закону є такі документи:
1) заява особи або її законного представника, або члена сім'ї особи, подана за зразком, встановленим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованих територій України;
2) документи та/або відомості, що підтверджують факт та обставини позбавлення особи особистої свободи;
3) документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 року стосовно заявника при його захопленні, незаконному затриманні, незаконному арешті, незаконному триманні або іншим чином незаконному позбавленні особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями з явною або прихованою метою спонукання України, іншої держави, державного органу, організації, у тому числі міжнародної, юридичних або фізичних осіб до дій або утримання від здійснення дій як умови звільнення громадянина України;
4) витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
5) повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи.
Згідно із ч. 6 ст. 4 Закону №2010-ІХ під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Положеннями ч.7 ст. 4 Закону №2010-ІХ визначено, що за результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей з підстав, визначених частинами першою - п'ятою цієї статті, Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
При прийнятті рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України Комісія встановлює дату початку строку позбавлення особи особистої свободи, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дату її звільнення.
Також суд зазначає, що згідно із пунктом 1 Положення про Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.11.2022 № 1281 у редакції, чинній станом на час виникнення спірних правовідносин, Комісія з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України утворюється при Мінреінтеграції з метою виконання завдань, визначених Законом України Про соціальний і правовий захист осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, та членів їхніх сімей.
Відповідно до пункту 3 Положення, завданнями Комісії є:
1) розгляд заяв та матеріалів (довідки, інформація, інші документи), визначених пунктами 8, 9, 11 цього Положення, щодо встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
2) прийняття рішень про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
3) прийняття рішень про визнання членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
4) проведення аналізу практики застосування законодавства з питань соціального та правового захисту осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) встановлення дати початку строку позбавлення особи особистої свободи під час прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, а у разі звільнення особи з місць несвободи - дати її звільнення з урахуванням положень, зазначених у пункті 15 цього Положення.
Згідно п. 4 Положення , комісія для виконання покладених на неї завдань має право:
1) залучати до своєї роботи представників центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, наукових та інших установ, а також окремих фахівців за їх згодою;
2) одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань, у строк не більше 15 календарних днів, а якщо це стосується надання великого обсягу інформації, документів та матеріалів, - не більше 30 календарних днів з дня надходження відповідного звернення Комісії до відповідного органу, посадової особи;
3) приймати рішення про надання коштів для відшкодування витрат на професійну правничу допомогу, що надавалася особам, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, для захисту їх прав і законних інтересів;
4) скасовувати рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України;
5) розглядати інші питання в межах повноважень, визначених законом та цим Положенням.
Згідно із пунктом 7 Положення організаційною формою роботи Комісії є засідання.
Засідання Комісії скликаються у разі потреби, але не рідше ніж один раз на квартал.
Рішення Комісії вважається прийнятим, якщо за нього проголосувало більше половини присутніх на засіданні членів Комісії.
У разі рівного розподілу голосів вирішальним є голос головуючого на засіданні.
У разі відсутності достатньої кількості голосів під час голосування за прийняття рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України факт позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України вважається невстановленим.
За результатами розгляду поданих заяв, документів та/або відомостей Комісія приймає рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, чи про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, відмову у визнанні особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Рішення Комісії оформляється протоколом, який підписується головою, заступником голови, секретарем та всіма членами Комісії, які брали участь у засіданні.
Прийняті Комісією рішення про встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, про визнання особи членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, вносяться до Єдиного реєстру осіб, стосовно яких встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України.
Приписами п. 8 Положення визначено, що для прийняття рішення, передбаченого підпунктом 2 пункту 3 цього Положення:
громадянин України, якого було позбавлено особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із захистом державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України внаслідок збройної агресії проти України, які належать до складу сил безпеки і сил оборони України та до однієї з категорій осіб, визначених Женевською конвенцією про поводження з військовополоненими від 12 серпня 1949 р. та Додатковим протоколом до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 р., що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол I), від 8 червня 1977 р., або його законний представник, член сім'ї такого громадянина або законний представник члена сім'ї такого громадянина звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
довідка Міноборони, іншого центрального органу виконавчої влади, що здійснює керівництво військовим формуванням, утвореним відповідно до законів, або правоохоронного органу чи державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, командира підрозділу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, державного органу спеціального призначення з правоохоронними функціями, оформлена за зразком та в порядку, встановленими Кабінетом Міністрів України, про те, що військовослужбовець або інша особа перебуває (перебувала) в місцях несвободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку позбавлення особистої свободи, або інтернована у нейтральних державах, або документ, що підтверджує участь особи як члена добровольчого загону (формування) в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях, у здійсненні заходів, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, під час позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, із зазначенням строку перебування в місцях несвободи, або інтернована у нейтральних державах;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
2) громадянин України, який є цивільною особою, що перебуває під захистом Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р., якого було позбавлено особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями під час перебування на тимчасово окупованих територіях України або на території держави-агресора у зв'язку із провадженням таким громадянином діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану із відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, якщо були підстави вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями, або його законний представник, член сім'ї такого громадянина або законний представник члена сім'ї звертається до Мінреінтеграції із заявою за формою, встановленою Мінреінтеграції.
До заяви додаються:
документи та/або відомості, що підтверджують факт (факти) порушення норм Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12 серпня 1949 р. стосовно заявника під час його захоплення, незаконного затримання, незаконного арешту, незаконного тримання або іншим чином незаконного позбавлення особистої свободи державою-агресором, її органами, підрозділами і формуваннями, іншими утвореннями у зв'язку із провадженням такою особою діяльності, спрямованої на вираження поглядів, цінностей, позицій щодо відстоювання державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, а також за проваджувану професійну, громадську, політичну чи правозахисну діяльність, пов'язану з відстоюванням державного суверенітету, незалежності, територіальної цілісності і недоторканності України, демократичного конституційного ладу та інших національних інтересів України, захистом прав та свобод осіб, позбавлених особистої свободи через таку діяльність, та про підтвердження дійсності підстав вважати, що провадження такої діяльності становило реальну або потенційну небезпеку для незаконного переслідування особи державою-агресором, її органами, підрозділами, формуваннями, іншими утвореннями;
витяг з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (за наявності кримінального провадження стосовно особи);
повідомлення органів сил безпеки та сил оборони стосовно особи;
звернення, написане в довільній формі в присутності особи, що надає професійну правничу допомогу, або консула, що підтверджується їх підписами, про уповноваження особою, яку було позбавлено особистої свободи, або членом її сім'ї іншої особи на отримання такої допомоги у період дії в Україні або окремих її місцевостях правового режиму воєнного стану, у разі коли особа, яку було позбавлено особистої свободи, та члени її сім'ї позбавлені можливості отримати щорічну державну грошову допомогу, яка надається особі, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України під час перебування такої особи в місцях несвободи.
Згідно із пунктом 14 Положення, під час розгляду заяв Комісією беруться до уваги:
1) інформація, відомості та/або дані, надані особою (заявником), її законним представником, іншою близькою особою, адвокатом чи іншим представником заявника за договором;
2) документи (довідки) щодо достовірності відомостей (інформації), наведених особою та/або стосовно особи, надані центральними і місцевими органами виконавчої влади, іншими державними органами, органами влади Автономної Республіки Крим, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами на запит Комісії;
3) рішення з відповідних питань міжнародної судової установи, юрисдикція якої визнана Україною;
4) інша інформація, надана чи оприлюднена міжнародними, правозахисними та іншими організаціями.
У разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
Приписами п. 17 Положення визначено, що рішення Комісії про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України чи відмову у визнанні членом сім'ї особи, стосовно якої встановлено факт позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України, може бути оскаржено в судовому порядку.
Судом встановлено, що 23.10.2024 на засіданні Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України за результатом розгляду поданої позивачем заяви від 15.08.2024 відповідачем прийнято рішення, оформлене протоколом засідання комісії, згідно з яким відповідач прийняв рішення про непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України ОСОБА_1 .
Суд зауважує, що рішення про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України є актом індивідуальної дії, головною рисою якого є його конкретність (гранична чіткість), а саме: чітке формулювання конкретних юридичних волевиявлень суб'єктом адміністративного права, який видає такий акт; розв'язання за їх допомогою конкретних, а саме індивідуальних, справ або питань, що виникають у сфері державного управління; виникнення конкретних адміністративно-правових відносин, обумовлених цими актами; чітка відповідність такого акта нормам чинного законодавства.
Також загальними вимогами, які висуваються до актів індивідуальної дії, як актів правозастосування, є їх обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення суб'єктом владних повноважень конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.
Сталою є позиція Верховного Суду, що вмотивоване рішення демонструє особі, що вона була почута, дає стороні можливість апелювати проти нього. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватися належний публічний та, зокрема, судовий контроль за адміністративними актами суб'єкта владних повноважень. І навпаки, ненаведення мотивів прийнятих рішень “суб'єктивізує» акт державного органу і не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких цей орган дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення (постанови Верховного Суду від 18.09.2019 у справі №826/6528/18, від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 10.01.2020 у справі №2040/6763/18).
Повертаючись до обставин у цій справі, в оскарженому рішенні про непідтвердження факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України відповідач не зазначив, яких саме підтверджуючих документів не надано позивачем, відсутнє посилання на норми законодавства, якими вимагається надання таких документів, не надано оцінки доказам, поданим позивачем та чому таких доказів недостатньо для прийняття рішення, тощо, жодних мотивів прийняття рішення та його обгрунтування в рішенні не наведено.
Зазначене також не дає змоги суду встановити дійсні підстави та причини, з яких відповідач дійшов саме таких висновків, надати їм правову оцінку, та встановити законність, обґрунтованість, пропорційність рішення.
Також суд вказує, що з аналізу вищевказаних норм Положення слідує висновок, що Комісія здійснюючи надані повноваження, має право одержувати безоплатно від центральних і місцевих органів виконавчої влади, інших державних органів, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб інформацію, документи та матеріали, необхідні для виконання покладених на Комісію завдань. Також у разі потреби Комісія заслуховує пояснення осіб, стосовно яких подані документи та/або відомості, та/або свідків, законного представника особи, іншої близької особи, адвоката чи іншого представника заявника, які надали Комісії свідчення, інформацію, відомості.
З огляду на вказане, суд дійшов висновку, що рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, оформлене Протоколом від 23 жовтня 2024 року №8ДСК, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 не відповідає критеріям обґрунтованості, вмотивованості, чіткості та зрозумілості акта індивідуальної дії та породжує його неоднозначне трактування, прийняте не у спосіб, визначений законом та без належного та повного розгляду заяви позивача, а отже є протиправним та підлягає скасуванню.
Відновленням прав позивача є зобов'язання Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту позбавлення його особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 15.08.2024, з урахуванням висновків суду у цій справі та з дотриманням принципів адміністративної процедури.
За практикою Європейського суду з прав людини пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов'язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов'язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (див. “Руїз Торія проти Іспанії» (Ruiz Toriya v. Spaine), рішення від 09.12.1994, Серія A, № 303-A, параграф 29). Водночас, відповідь суду повинна бути достатньо детальною для відповіді на основні (суттєві) аргументи сторін.
Сторонами суду не наведено інших специфічних, доречних та важливих аргументів, які суд зобов'язаний оцінити, виконуючи свої зобов'язання щодо пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Решта доводів та заперечень учасників справи висновків суду по суті позовних вимог не спростовують. Слід зазначити, що згідно практики Європейського суду з прав людини та зокрема, рішення у справі "Серявін та інші проти України" від 10 лютого 2010 року, заява 4909/04, відповідно до п. 58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 9 грудня 1994 року, серія A, № 303-A, п. 29).
Оцінивши докази, які є у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов до висновку про задоволення позову.
Оскільки позивача ухвалою суду від 19 травня 2025 року звільнено від сплати судового збору, розподіл судових витрат не здійснюється.
Керуючись статтями 2-17, 19-20, 42-47, 55-60, 72-77, 90, 94-99, 122, 124-125, 132, 139, 143, 159-165, 168, 171, 173, 192-196, 224, 225-228, 229-230, 241, 243, 245, 246, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України (юридична адреса: 01135 Київ, проспект Берестейський, 14, код ЄДРПОУ 37472062), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Міністерство національної єдності України (юридична адреса: 03186, м. Київ, Чоколівський бульвар, 13, код ЄДРПОУ 40446120) про визнання дій (бездіяльності) протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Комісії з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України, оформлене Протоколом від 23 жовтня 2024 року №8ДСК, про (в частині) непідтвердження факту позбавлення особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України щодо громадянина України ОСОБА_1 .
Зобов'язати Комісію з питань встановлення факту позбавлення особи особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України при Міністерстві розвитку громад та територій України розглянути заяву ОСОБА_1 про встановлення факту позбавлення його особистої свободи внаслідок збройної агресії проти України від 15.08.2024, з урахуванням висновків суду у цій справі та з дотриманням принципів адміністративної процедури.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 27 жовтня 2025 року.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається до Першого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя К.Е. Абдукадирова