27 жовтня 2025 року Справа № 160/20286/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Калугіної Н.Є., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов'язання вчинити певні дії, -
Позивач звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом (з урахуванням зміни періоду заявлених позовних вимог), в якому просить суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 в період з 15 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 здійснити ОСОБА_1 перерахунок грошового забезпечення за період з 15 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021 р., встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022 р. на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 року № 44;
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 , щодо непідговки та ненаправлення до уповноваженого органу, через який було подано заяву про призначення пенсії за вислугою років оновлених грошового атестату та довідки на ім'я ОСОБА_1 про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 видати на ім'я ОСОБА_1 оновлених грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, що подається для призначення пенсії відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб».
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.07.2025 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито спрощене провадження в адміністративній справі, повідомлено сторін, що розгляд справи відбудеться без повідомлення (виклику) учасників справи у приміщенні Дніпропетровського окружного адміністративного суду, встановлено сторонам у справі строки для подання заяв по суті справи.
Цією ухвалою також витребувано від Військової частини НОМЕР_1 у термін, що встановлений для подачі відзиву на позовну заяву, засвідчені належним чином копії карток особових рахунків про виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення за 2020-2022 роки, у тому числі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років, надбавки за особливості військової служби, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки та додаткової відпустки, премії інших надбавок та доплат за період з 15 грудня 2020 року по 18 липня 2022 року; інформацію щодо застосування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який був врахований при нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення (основних та додаткових щомісячних та одноразових видів).
Від Військової частини НОМЕР_1 до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому, відповідач зазначає про правомірність нарахування позивачу грошового забезпечення та інших виплат на протязі 2020-2022 років із розрахунку прожиткового мінімуму у розмірі 1762,00 грн.
В частині позовних вимог про видачу оновленого грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення, військова частина зазначила, що в грошовому атестаті зазнаються складові з розрахунку місячного грошового забезпечення, на яке має право військовослужбовець на день звільнення, а не за весь період служби військовослужбовця. Станом на день звільнення позивача з військової служби (06.12.2024), пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704 “Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» діяв в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 12 травня 2023 р. № 481 “Про скасування підпункту 1 пункту 3 змін, що вносяться до постанов Кабінету Міністрів України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2018 р. № 103, та внесення зміни до пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 р. № 704», та визначав, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу та деяких інших осіб розраховуються виходячи з розміру 1762 гривні та визначаються шляхом множення на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14. Отже в грошовому атестаті позивача вказані складові грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням), які розраховані за нормами чинними станом на день звільнення позивача з військової служби (19.12.2024). Тому позовні вимоги в цій частині відповідач вважає безпідставними та такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства.
Також відповідач у відзиві зазначив про пропуск позивачем строку звернення до суду в частині позовних вимог про видачу оновленого грошового атестату та довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення.
Щодо таких доводів відповідача суд зазначає, що ці позовні вимоги є похідними від вимог про перерахунок грошового забезпечення та інших виплат виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, а тому їх задоволення залежить від задоволення позову в частині зобов'язання здійснення перерахунку грошового забезпечення позивача, отже строки на звернення з такими позовними вимогами залежать від строків звернення із основними позовними вимогами - перерахунок грошового забезпечення та інших виплат виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн.
А враховуючи, що після зміни позивачем періоду заявлених позовних вимог, строки звернення з вимогами про здійснення перерахунку грошового забезпечення та інших виплат виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 1762 грн, виплаченого за період з 15.12.2020 по 18.07.2022 не застосовуються, тому строки звернення з вимогами про видачу оновленого грошового атестату та довідки про довідки про щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії за останні 24 календарні місяці служби підряд перед місяцем звільнення також застосуванню не підлягають.
Відповідачем надані суду витребувані документи.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України, суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши письмові докази наявні у матеріалах справи, суд встановив наступне.
У період з 15.12.2020 по 06.12.2024 ОСОБА_2 проходив військову службу у Військовій частині НОМЕР_1 , що підтверджується наказом командира військової частини НОМЕР_1 по стройовій частині від 06.12.2024 №344.
Згідно цього наказу підполковника ОСОБА_3 , старшого оперативного чергового відділу напрямків на ЗРВ, звільненого Наказом командувача Повітряних Сил Збройних Сил України (по особовому складу) від «23» жовтня 2024 року №869 у відставку за підпунктом «а» (за віком - у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту третього частини п??ятої статті 26 Закону України "Про військовий обов?язок і військову службу", вважати таким, що 06 грудня 2024 року справи та посаду здав і направити для зарахування на військовий облік до ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Також згідно цього наказу, позивачу щорічна основна відпустка за 2022 рік не надавалась, за 2023 рік використана, тривалістю 30 діб (з 19.05 по 28.05.2023, з 10.07 по 14.07.2023, 04.10 во 18,10.2025), за 2024 рік не надавалась.
Також наказано виплатити позивачу грошову компенсацію за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2022 рік у розмірі 57936,83 грн, за 15 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2023 рік у розмірі 19312,28 грн та за 45 діб невикористаної щорічної основної відпустки за 2024 у розмірі 57 936, 83 грн, грошову компенсацію за невикористані дні щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2024 рік у розмірі 18024,79 грн.
Згідно наказу позивач не отримав матеріальну допомогу на вирішення соціально-побутових питань.
Також наказано виплатити позивачу грошову допомогу на оздоровлення за 2024 рік у розмірі 38624,55 грн та одноразову грошову допомогу по звільненню за 5 календарних років у розмірі 96561,38 грн.
Як зазначає позивач у позові, починаючи з 15.12.2020 року відповідач розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 01 січня 2018 року, що призвело до порушення його майнових прав позивача.
28.01.2025 позивач звернувся із заявою до командира військової частини НОМЕР_1 про нарахування та виплату грошового забезпечення за період з 21.11.2020 по день звільнення з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року та множенням на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» №704 від 30.08.2017 та всіх інших виплат, що нараховані при звільненні.
Листом від 06.03.2025 року відповідач повідомив, при розрахунку грошового забезпечення позивача було використано прожитковий мінімум для працездатних встановленого осіб встановлений законом на 01 січня 2018 року у розмірі 1762,00 грн.
Вирішуючи даний спір, суд виходить з таких підстав.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Щодо перерахунку грошового забезпечення з урахуванням прожиткового мінімуму на відповідний календарний рік.
Відповідно до статті 1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 №2011-XII, соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі.
За приписами частини першої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Згідно з частинами другою, третьою статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення та індексація грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця.
Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Відповідно до частини четвертої статті 9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Постановою Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30.08.2017 №704 (далі - Постанова №704), яка набрала чинності 01.03.2018, встановлено тарифну сітку розрядів і коефіцієнтів посадових окладів військовослужбовців з числа осіб рядового, сержантського і старшинського складу, офіцерського складу (крім військовослужбовців строкової військової служби), осіб рядового і начальницького складу.
Пунктом 4 Постанови №704 (в редакції, чинній до 24.02.2018) встановлено, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13, 14.
При цьому, Додатки 1 та 14 до постанови Кабінету Міністрів України №704, в яких у вигляді таблиці зазначені відповідні тарифні коефіцієнти, мають примітки пояснюючого характеру. У зазначених примітках наведена, зокрема, інформація щодо арифметичної дії (множення), яка застосовується при обчисленні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням, в залежності від відповідних тарифних коефіцієнтів, та наведені правила округлення розрахунків. У цих примітках норми права не містяться.
В подальшому, постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 (яка набрала чинності 24.02.2018) до Постанови №704 внесені зміни, внаслідок яких пункт 4 викладено у новій редакції: "Установити, що розміри посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 р., на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1, 12, 13 і 14".
Проте, зміст приміток до Додатків 1 та 14 до Постанови №704 не був приведений у відповідність з нормою пункту 4 цієї ж постанови.
Згідно з Постановою №704, в редакції Постанови №103, розрахунковою величиною для визначення розмірів посадових окладів та окладів за військовим званням, як складових грошового забезпечення військовослужбовців, що проходять військову службу, є стала величина - розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, визначений законом на 01.01.2018, а мінімальна заробітна плата (чи її частина) для розрахунків розмірів цих окладів не застосовується.
Разом з тим, постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29 січня 2020 року у справі № 826/6453/18, визнано протиправним та скасовано пункт 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 №103 "Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб", яким, зокрема, в пункт 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30 серпня 2017 року №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" були внесені зміни.
Отже, зміни до пункту 4 постанови № 704, внесені пунктом 6 постанови № 103, з 29.01.2020 року не підлягають застосуванню.
Таким чином, відповідно до редакції пункту 4 Постанови № 704, яка діяла до внесення змін, та вимог пункту 1 Приміток Додатку 1 та пункту Примітки Додатку 14 до Постанови №704 розміри посадового окладу та окладу за військовими (спеціальними) званнями з 29.01.2020 мають визначатися шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1,12,13,14.
Разом з цим, слід зазначити, що з 29.01.2020 знову почало діяти правило двох розрахункових величин обчислення окладу за посадою та окладу за військовим званням, а саме: 1) розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року; 2) 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року, в тому випадку, коли у календарному році, в якому застосовується відповідна норма зазначеного підзаконного нормативно-правового акту, 50% мінімальної заробітної плати перевищують прожитковий мінімум, тобто мінімальна заробітна плата стає розрахунковою величиною для обрахунку посадових окладів.
Проте, згідно з пунктом 3 розділу ІІ Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, починаючи з 1 січня 2017 року.
Аналогічні правові висновки містяться у постанові Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 по справі №240/4946/18, постанові Верховного Суду від 18.02.2021 у справі №200/3775/20-а, постанові Верховного Суду від 11.02.2021 у справі №200/3757/20-а.
Відтак, під час розв'язання колізії між нормами пункту 3 розділу ІІ Закону №1774-VІІІ та пунктом 4 Постанови №704 у редакції до внесення змін постановою КМУ від 21.02.2018 №103 перевагу належить віддати положенням закону як акту права вищої юридичної сили.
Постанова КМУ №704 є підзаконним нормативно-правовим актом. Юридична сила закону як джерела права, його місце в системі нормативно-правових актів закріплені в Конституції України. Однією з ознак, яка відрізняє закон від інших нормативно-правових актів, є прийняття його вищим представницьким органом державної влади. Пунктом 3 частини першої статті 85 Конституції України закріплено, що прийняття законів належить до повноважень Верховної Ради України. Вища юридична сила закону полягає також у тому, що всі підзаконні нормативно-правові акти приймаються на основі законів та за своїм змістом не повинні суперечити їм. Підпорядкованість таких актів законам закріплена у положеннях Конституції України.
Отже, вказаний пункт 4 Постанови №704 в частині обрахунку розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням суперечить нормам розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та не підлягає застосуванню.
Крім того, п.п. 9, 10 розділу II "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII визначено, що до приведення законодавчих актів у відповідність із цим Законом вони застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Кабінету Міністрів України у тримісячний строк з дня набрання чинності цим Законом: привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом, забезпечити перегляд та приведення міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади їх нормативно-правових актів у відповідність із цим Законом.
Водночас, з 29.01.2020 року була відновлена дія такої величини обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року на відміну від попереднього правила обчислення розміру окладу за посадою та окладу за військовим званням як прожитковий мінімумом для працездатних осіб, встановлений законом на 01.01.2018 року.
Таким чином, з 29.01.2020 року такі складові грошового забезпечення військовослужбовця як оклад за посадою та оклад за військовим званням зросли у зв'язку із необхідністю їх обрахування, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня відповідного календарного року.
За таких обставин, з урахуванням положень пункту 3 розділу II Закону №1774-VІІІ та пункту 4 Постанови №704 з 29.01.2020 року, а саме: з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі №826/6453/18, виникли правові підстави розрахунку розміру посадових окладів, окладів за військовими (спеціальними) званнями військовослужбовців, осіб рядового та начальницького складу шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт (однак без урахування показників мінімальної заробітної плати).
До того ж, до такого висновку суд дійшов з урахування правової позиції, викладеної Верховним Судом у подібних правовідносинах у справі №440/6017/21 (постанова від 02.08.2022), де Верховний Суд зазначив таке:
“(1) з 01.01.2020 положення пункту 4 постанови № 704 в частині визначення розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року не відповідає правовим актам вищої юридичної сили, згідно із якими прожитковий мінімум як базовий державний стандарт був змінений на відповідний рік у тому числі як розрахункова велична для визначення посадових окладів, заробітної плати, грошового забезпечення працівників державних органів;
(2) через зростання прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, зокрема, згідно із Законом № 1082-IX, у осіб з числа військовослужбовців виникло право на отримання довідки про розміри грошового забезпечення для перерахунку пенсії за формою, що передбачена додатком 2 до Порядку № 45, з урахуванням оновлених даних про розмір посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом застосування пункту 4 постанови № 704 із використанням для їх визначення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (через його збільшення на відповідний рік).
(3) встановлене положеннями пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1774-VІІІ обмеження щодо застосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини для визначення посадових окладів, розрахованих згідно з постановою № 704 жодним чином не впливає на спірні правовідносини, оскільки такою розрахунковою величною є, прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений законом на 1 січня календарного року. Розмір мінімальної заробітної плати не є розрахунковою величиною для визначення посадових окладів, а застосований з іншою метою - для визначення мінімальної величини, яка враховується як складова при визначенні розмірів посадових окладів та окладів за військовим (спеціальним) званням.»
Відповідно до пункту 2 Розділу «I. Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Суд наголошує, що відповідачем у наданій позивачу відповіді від 06.03.2025 та у відзиві на позов факт проведення обчислення грошового забезпечення позивача виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, не заперечується.
При цьому, судом із довідок про нараховане та виплачене грошове забезпечення позивача за 2020-2022 роки та з урахуванням його посади, військового звання та коефіцієнтів у додатках №1, 14 Постанови КМУ №704 також встановлено, що відповідачем у цих роках грошове забезпечення, з урахуванням його основних та додаткових видів, позивача нараховувалось та виплачувалось виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018.
Приписами статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2018 рік» від 07.12.2017 №2246-VIII визначено, що станом на 01.01.2018 прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 1762,00 грн.
Однак, статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2020 рік» встановлено, що станом на 01.01.2020 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2102,00 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2021 рік» встановлено, що станом на 01.01.2021 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 270,00 гривні.
Статтею 7 Закону України “Про державний бюджет України на 2022 рік» встановлено, що станом на 01.01.2022 року прожитковий мінімум на одну працездатну особу складає - 2 481,00 гривні.
Відповідно до пункту 2 Розділу «I. Загальні положення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, грошове забезпечення включає: щомісячні основні види грошового забезпечення; щомісячні додаткові види грошового забезпечення; одноразові додаткові види грошового забезпечення. До щомісячних основних видів грошового забезпечення належать: посадовий оклад; оклад за військовим званням; надбавка за вислугу років. До щомісячних додаткових видів грошового забезпечення належать: підвищення посадового окладу; надбавки; доплати; винагорода військовослужбовцям, які обіймають посади, пов'язані з безпосереднім виконанням завдань із забезпечення кібербезпеки та кіберзахисту; винагорода за особливості проходження служби (навчання) під час воєнного стану (особливого періоду); премія.
Таким чином, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що саме з 29.01.2020, тобто з дня набрання чинності постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 по справі №826/6453/18, виникли правові підстави для перерахунку грошового забезпечення військових з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
З огляду на викладене суд дійшов висновку, що застосування під час обчислення щомісячного грошового забезпечення позивача у період з 15.12.2020 по 18.07.2022, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня 2018 року, з боку військової частини є протиправним.
В даному випадку, виплачене позивачу у період з 15.12.2020 по 18.07.2022 грошове забезпечення підлягає перерахунку з урахуванням розміру посадового окладу та окладу за військовим (спеціальним) званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт.
Щодо нарахування та виплати грошової допомоги на оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток, а також одноразової грошової допомоги по звільненню.
Відповідно до пунктів 1, 2 Розділу «XXIII Виплата грошової допомоги для оздоровлення» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які набули (набувають) право на отримання щорічної основної (канікулярної) відпустки, один раз на рік виплачується грошова допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення.
Грошова допомога для оздоровлення надається військовослужбовцям у разі вибуття їх у щорічну основну відпустку повної тривалості, або у другу частину щорічної основної відпустки (у тому числі в дозволених випадках за невикористану відпустку за минулі роки), або без вибуття у відпустку (за їх рапортом протягом поточного року) на підставі наказу командира військової частини, а командиру (начальнику) - на підставі наказу вищого командира (начальника) із зазначенням у ньому суми грошової допомоги.
Військовослужбовцям, звільненим з військової служби, які мали право на грошову допомогу для оздоровлення та не отримали її протягом року, виплата цієї допомоги здійснюється на підставі наказу командира військової частини про виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини, в якому оголошується про її виплату.
Пунктом 6 цього розділу також передбачено, що розмір грошової допомоги для оздоровлення визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Відповідно до пунктів 1, абз 1, 3 п. 7 Розділу «XXIV. Виплата матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, один раз на рік надається матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі, що не перевищує їх місячного грошового забезпечення.
Розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, порядок її виплати встановлюються за рішенням Міністра оборони України виходячи з наявного фонду грошового забезпечення, передбаченого в кошторисі Міністерства оборони України.
До місячного грошового забезпечення, з якого визначається розмір матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, включаються посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років і щомісячні додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за займаною посадою, на які військовослужбовець має право на день підписання наказу про надання цієї допомоги.
Із карток особового рахунку позивача за період з 15.12.2020 по 18.07.2022 судом встановлено, що позивачу у 2021 - 2022 роках виплачена грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань.
Отже, враховуючи, що грошова допомога на оздоровлення та матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань виплачується виходячи із посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років і щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, які, як встановлено судом нараховувались та виплачувались із розрахунку прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в частині здійснення перерахунку грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, що виплачені позивачу у період з 15.12.2020 по 18.07.2022, виходячи із грошового забезпечення обчисленого з урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого на 01.01.2021, 01.01.2022.
Відповідно до пункту 3 Розділу ХХХІ Порядку №260, у рік звільнення військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), звільненим з військової служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, у зв'язку зі скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, які не використали щорічну основну відпустку або використали частково, за їх бажанням надається відпустка із наступним виключенням зі списків особового складу військової частини та виплачується грошове забезпечення у розмірі відповідно до кількості наданих днів відпустки або виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, в тому числі за минулі роки.
Пунктами 5, 6 Розділу ХХХІ Порядку №260, унормовано, що військовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби), які мають право на щорічні додаткові відпустки відповідно до чинного законодавства України, виплачується компенсація за всі календарні дні невикористаної додаткової відпустки, яка надається в повному обсязі або пропорційно часу, прослуженому в році звільнення.
Розрахунок грошового забезпечення за час надання щорічної основної відпустки з подальшим виключенням зі списків особового складу та грошової компенсації за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки здійснюється виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, крім винагород з урахуванням зміни вислуги років та норм грошового забезпечення, які військовослужбовець отримував за останньою займаною штатною посадою. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення місячного розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів.
Згідно наказу відповідача від 06.12.2024 №344, позивачу виплачена компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпусток.
Разом з тим, враховуючи, що така компенсація виплачується військовослужбовцю виходячи із грошового забезпечення на день звільнення, та з урахуванням часового періоду заявлених позовних вимог - з 15.12.2020 по 18.07.2022, обставини виплати позивачу компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпусток не охоплюються вказаним періодом, отже, у задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку компенсація за невикористані дні основної та додаткової відпусток з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01 січня відповідного календарного року слід відмовити.
Відповідно до пунктів 1, 5 Розділу «XXXII. Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби» Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 07 червня 2018 року № 260, вйськовослужбовцям (крім військовослужбовців строкової військової служби, військовослужбовців, призваних на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, або за призовом осіб із числа резервістів в особливий період) здійснюється виплата одноразової грошової допомоги у разі звільнення з військової служби у розмірах та на умовах, установлених пунктом 2 статті 15 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей». Одноразова грошова допомога у разі звільнення з військової служби обчислюється з розміру місячного грошового забезпечення, до якого включаються: звільненим із займаних посад - щомісячні основні та додаткові види грошового забезпечення (крім винагород) за останньою займаною посадою.
Судом встановлено, що одноразова грошова допомога при звільненні у розмірі виплачена позивачу під час звільнення у 2024 році.
Проте, з урахуванням уточненого позову, позивач обмежив часовий період заявлених позовних вимог - з 15.12.2020 по 18.07.2022, тому обставини виплати позивачу одноразової грошової допомоги при звільненні не охоплюються вказаним періодом, отже, у задоволенні позовних вимог про здійснення перерахунку одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням прожиткового мінімуму станом на 01.01.2022 рік слід відмовити.
Таким чином позовні вимоги в частині здійснення перерахунку компенсації за невикористані дні основної та додаткової відпусток та одноразової грошової допомоги при звільненні задоволенню не підлягають.
Разом з тим, відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кваліфікуючи реально вчинене у спірних правовідносинах управлінське волевиявлення суб'єкта владних повноважень, слід виходити із того, що за загальним правилом під рішенням суб'єкта владних повноважень розуміється письмовий акт, під дією суб'єкта владних повноважень - вчинок посадової/службової особи, під бездіяльністю суб'єкта владних повноважень - невиконання обов'язків, під відмовою суб'єкта владних повноважень - письмово зафіксоване діяння з приводу незадоволення звернення приватної особи.
При цьому, за змістом правових позицій постанови Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 464/5990/16-а та постанови Великої Палати Верховного Суду від 08.09.2022 у справі № 9901/276/19 протиправною бездіяльністю суб'єкта владних повноважень є зовнішня форма поведінки (діяння) органу/посадової особи у вигляді неприйняття рішення (нездійснення юридично значимих дій) у межах компетенції за наявності фізичної змоги реалізувати управлінську функцію.
Отже, зважаючи на зміст позовних вимог, та з огляду на встановлені судом обставини, відповідачем вчинені саме дії щодо нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення, правову оцінку, яким надано у цьому рішенні.
На підставі зазначеного вище, суд відмовляє у задоволенні вимог відносно визнання протиправною бездіяльність відповідача, проте, з метою повного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та визнати протиправними дії відповідача щодо виплати грошового забезпечення (основних та додаткових його видів), виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2018.
Таким чином, враховуючи, що судом встановлено протиправність дій відповідача під час нарахування та виплати позивачу грошового забезпечення за період з 15.12.2020 по 18.07.2022, виходячи із прожиткового мінімуму станом на 01.01.2018, відповідача слід зобов'язати здійснити перерахунок та виплату грошового забезпечення (основних та додаткових його видів, премії), а також грошову допомогу на оздоровлення та матеріальну допомогу для вирішення соціально-побутових питань, виплачених за період з 15.12.2020 по 18.07.2022, виходячи із розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на відповідний календарний рік.
Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб.
Відповідно до Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44 (в редакції постанови Кабінету Міністрів України від 6 січня 2005 р. № 17), цей Порядок визначає умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ) у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби.
За правилами пунктів 2, 3 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус військовослужбовця, поліцейського або є особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, ДСНС, податкової міліції, Національного антикорупційного бюро, Державного бюро розслідувань, співробітникам Служби судової охорони, а також особам, звільненим із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби.
Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб».
Пунктами 4, 5 Порядку №44 передбачено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення.
Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Аналіз наведених вище норм Порядку № 44 дає підстави дійти висновку, що грошова компенсація сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних, зокрема, військовослужбовцями, виплачується їм для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби одночасно з виплатою грошового забезпечення за місцем його одержання у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Отже, з урахуванням наведеного правового регулювання та фактичних обставин справи, суд вважає, що перерахунок грошового забезпечення позивача, а також грошової допомоги на оздоровлення та матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, виплачених за період з 15.12.2020 по 18.07.2022, виходячи із розрахунку прожиткового мінімуму на 01 січня відповідного календарного року, має відбутися із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Щодо позовних вимог про виготовлення оновленого грошового атестату та довідки про додаткові види грошового забезпечення для обчислення пенсії.
Положеннями частини першої статті 46 Конституції України закріплено право громадяни на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом (частина третя статті 46 Конституції України).
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у сфері пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, є Закон України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 №2262-ХІІ.
Положеннями статті 43 Закону України №2262-XII передбачено, що пенсії особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам, які мають право на пенсію за цим Законом, та членам їх сімей обчислюються з розміру грошового забезпечення, враховуючи відповідні оклади за посадою, військовим (спеціальним) званням, процентну надбавку за вислугу років, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премії в розмірах, установлених законодавством, з якого було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01.01.2011 страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до пункту 7 постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» від 17.07.1992 №393 пенсії обчислюються з таких видів грошового забезпечення: відповідних окладів за посадою, військовим (спеціальним) званням (для осіб рядового і начальницького складу органів і підрозділів цивільного захисту щомісячної надбавки за спеціальне звання) та відсоткової надбавки за вислугу років у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення, крім щомісячних надбавок (доплат), установлених особам, які мають право на пенсію за вислугу років згідно із законодавством і залишені за їх згодою та в інтересах справи на службі) та премії. Розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням.
Згідно з Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії, відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30.01.2007 №3-1 (далі по тексту - Порядок №3-1), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України від 15.02.2007 №135/13402, призначення (перерахунку) пенсій органами Пенсійного фонду України здійснюються на підставі документів, які надаються уповноваженими структурними підрозділами силових міністерств і відомств, в яких проходили службу військовослужбовці, і на які покладено функції щодо підготовки та подання до органів, що призначаються пенсії необхідних для призначення (перерахунку) пенсії документів.
Пунктом 2 розділу ІІ Порядку №3-1 визначено, що до заяви про призначення пенсії за вислугу років, по інвалідності додаються такі документи, зокрема: грошовий атестат та довідка про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб".
З системного аналізу наведених норм права вбачається, що при призначенні пенсії військовослужбовцю за вислугу років чи інвалідності за нормами Закону України №2262-ХІІ враховуються грошове забезпечення такої особи, яке вона отримувала на день звільнення. При цьому розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та премії визначається за 24 останні календарні місяці служби підряд перед звільненням, в той час як посадовий оклад, оклад за військове звання та надбавка за вислугою років визначається у розмірах, установлених за останньою штатною посадою, займаною перед звільненням.
Судом при розгляді даної справи встановлено протиправні дії відповідача щодо розрахунку грошового забезпечення, без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який встановлено постановою КМУ №704 станом на 01.01.2020, 01.01.2021, 01.01.2022, виплаченого позивачу за період з 15.12.2020 року по 18.07.2022.
Однак, позивача звільнено з військової служби 06.12.2024, а відтак, 24 останні календарні місяці перед місяцем звільнення починаються у листопаді 2022 року, тоді як часовий період перерахунку грошового забезпечення закінчується у липні 2022 року.
Отже, відповідачем при виготовленні грошового атестата та довідки про розмір щомісячних додаткових видів грошового забезпечення для призначення позивачу пенсії ознак вчинення протиправних дій судом не встановлено, відповідно, позовні вимоги в цій частині задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин першої та другої статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Враховуючи вищевикладене, з'ясувавши та перевіривши всі фактичні обставини справи, об'єктивно оцінивши докази, що мають юридичне значення, враховуючи основні засади адміністративного судочинства, вимоги законодавства України, суд вважає що наявні правові підстави для часткового задоволення позову.
Враховуючи, що за подання даного позову судовий збір сплаті не підлягає, розподіл судового збору не здійснюється.
Керуючись ст. 2, 5, 241-246, 255, 257, 295 КАС України суд, -
Адміністративний позов - задовольнити частково.
Визнати протиправними дії Військової частини НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 15.12.2020 року по 18.07.2022 року, а також виплачених у цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022.
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) здійснити ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_3 ) за період з 15.12.2020 року по 18.07.2022 року перерахунок грошового забезпечення, а також виплачених у цей період грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги на вирішення соціально-побутових питань, з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2020 рік" станом на 01.01.2020 року, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2021 рік" станом на 01.01.2021, встановленого Законом України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" станом на 01.01.2022, на відповідний тарифний коефіцієнт та провести їх виплату з урахуванням раніше виплачених сум із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 року №44.
У задоволенні решти позову відмовити.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складено 27.10.2025.
Суддя Н.Є. Калугіна