28 жовтня 2025 рокуСправа №160/30091/25
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Боженко Н.В., розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпрі адміністративну №160/30091/25 за позовною заявою ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ: 43315529), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправною та скасування постанови, -
17 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано позовну заяву ОСОБА_1 (далі - позивач) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (далі - відповідач), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області, що надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в якій позивач просить суд:
- визнати протиправною та скасувати постанову головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровській області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) Ус Віти Олегівни від 04.08.2025 року виконавче провадження № 75369710 про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №160/2876/24, виданого 21.05.2024 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом
Позовна заява обґрунтована посиланнями на протиправність постанови відповідача, яка є предметом оскарження. Позивач стверджує, що рішення суду є невиконаним, в зв'язку з чим виконавче провадження закінчено протиправно.
Справі за даним адміністративним позовом присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 160/30091/25 та у зв'язку з автоматизованим розподілом дана адміністративна справа була передана для розгляду судді Боженко Н.В.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 20 жовтня 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення строку звернення до адміністративного суду у справі №160/30091/25 задоволено, визнано поважними підстави пропуску строку звернення до адміністративного суду з цим позовом та поновлено ОСОБА_1 пропущений строк звернення до суду по справі №160/30091/25, прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі, призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 28 жовтня 2025 року за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
22 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано відзив, який надійшов від відповідача в підсистемі «Електронний Суд». Відповідач проти позову заперечує в повному обсязі та зазначає, що вжив усіх можливих заходів забезпечення виконання рішення суду, а тому оскільки без участі боржника виконати рішення суду не можливо виконавче провадження правомірно закінчено.
Також відповідач просив розглянути справу без його участі.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 27 жовтня 2025 року виправлено описку в ухвалі від 20 жовтня 2025 року.
28 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано пояснення, які надійшли від третьої особи в підсистемі «Електронний Суд». Зазначає, що рішення суду виконано та повторно розглянуто заяву позивача, а також просить розгляд справи провести без його участі.
28 жовтня 2025 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано заяву про розгляд справи без участі позивача, яка надійшла в підсистемі «Електронний Суд», в тому числі зазначає про не виконання рішення суду, отже постанова відповідача є протиправною.
В судове засідання, призначене на 28 жовтня 2025 року, сторони не з'явились, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином.
Суд, враховуючи ч. 3 ст. 268 Кодексу адміністративного судочинства України, розглянув справу в порядку письмового провадження, вивчивши матеріали справи та об'єктивно оцінивши наявні у ній докази в їх сукупності, встановив наступні обставини.
Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 01.04.2024 року у справі №160/2876/24 зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 01.05.2023 року про перерахунок пенсії та прийняти відповідне рішення з урахуванням положень чинного законодавства та висновків суду, вказаних у цьому рішенні.
21 травня 2024 року видано виконавчий документ.
24 червня 2024 року відповідачем відкрито виконавче провадження №75369710.
Постановами від 01.05.2025 року та від 30.07.2025 року відповідач наклав на боржника штрафи.
Листом від 01.08.2025 року №22670 відповідач звернувся до Головного управління Національної поліції в Дніпропетровській області щодо невиконання рішення суду.
04 серпня 2025 року відповідач прийняв постанову про закінчення виконавчого провадження за п. 11 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 року №1404-VIII (далі - Закон №1404-VIII). В обґрунтування постанови вказано, що рішення суду боржником не виконано, однак без участі боржника виконати рішення суду неможливо.
Листом від 08.10.2025 року №28191 відповідач повідомив позивачу відомості про вжиті виконавчі дії, а також про закінчення виконавчого провадження, оскільки без участі боржника виконати рішення суду неможливо.
Вважаючи таку постанову протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи позовні вимоги по суті, суд зазначає наступне.
За ч. 1 ст. 370 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов'язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.
Умови і порядок виконання рішень судів визначає Закон №1404-VIII.
Згідно ч. 1 ст. 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Пунктом 2 ч. 1 ст. 2 Закону №1404-VIII встановлено, що виконавче провадження здійснюється з дотриманням в т.ч. засади обов'язковості виконання рішень.
Згідно з ч. 1 ст. 18 Закону №1404-VIII виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
За ч. 1-3 ст. 63 Закону №1404-VIII за рішеннями, за якими боржник зобов'язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження.
У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.
Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником.
У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом.
У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
Застосовуючи вищевикладені нормативні положення до обставин цієї справи суд зазначає наступне.
Невиконання боржником рішення після накладення на нього штрафу не може свідчити про вжиття заходів примусового виконання рішення й не свідчить про неможливість його виконання.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 18 червня 2019 року у справі №826/14580/16 (пункти 40-43) підтримав правову позицію, відповідно до якої накладення на боржника повторного штрафу і звернення до правоохоронних органів із поданням (повідомленням) про притягнення боржника до кримінальної відповідальності є лише заходами з метою притягнення до відповідальності боржника за невиконання без поважних причин виконавчого документа.
За цією позицією, накладення штрафів і внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам не є достатніми заходами виконання рішення суду, якщо при цьому відсутні докази, які б підтверджували факт реального виконання судового рішення чи вжиття вичерпних заходів з його виконання. Тож звернення з таким повідомленням до правоохоронних органів не є підставою для висновку про те, що державним виконавцем ужито всіх можливих заходів для виконання рішення суду та встановлено неможливість його виконання.
Направлення повідомлення про притягнення до кримінальної відповідальності боржника, не є останньою дією після вчинення державним виконавцем усіх можливих дій із виконання рішення суду, після якої державний виконавець повинен винести постанову про закінчення виконавчого провадження, а свідчить лише про вжиття ним передбачених Законом заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов'язкового рішення суду.
Отже, розглядаючи адміністративний позов про законність дій державного виконавця, суд має враховувати, що Законом України «Про виконавче провадження» на виконавця покладено функції із забезпечення виконання обов'язкового рішення суду, на виконання якого останній має вжити усі передбачені Законом заходи в межах встановлених повноважень.
Крім того, суд звертає увагу, що за наслідками прийняття оскаржуваної постанови державного виконавця про закінчення виконавчого провадження рішення суду не лише залишилось невиконаним, а й не буде виконаним у майбутньому, що суперечить основним завданням виконавчого провадження.
Частиною третьою статті 18 Закону №1404-VIII визначено, що виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, зокрема: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону (пункт 1); звертатися до суду або органу, який видав виконавчий документ, із заявою (поданням) про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа у випадках, передбачених цим Законом, до суду, який видав виконавчий документ, - із заявою (поданням) про встановлення чи зміну порядку і способу виконання рішення, про відстрочку чи розстрочку виконання рішення (пункт 10); здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом (пункт 22).
Відповідно до установлених у справі обставин, зазначене судове рішення виконано не у повному обсязі, отже, відповідно до вимог Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний здійснити всі необхідні заходи для перевірки його виконання у повному обсязі.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі №520/10601/2020.
Тотожне правозастосування здійснене Третім апеляційним адміністративним судом у постанові від 23.09.2025 року у справі №160/18417/25.
Суд констатує, що в даній справі відповідачем не повною мірою використано наявні у нього повноваження, застосування яких може позитивно вплинути на виконання рішення суду.
Більш того, відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:
з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано (п. 2);
обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) (п. 3);
добросовісно (п. 5);
розсудливо (п. 6);
пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія) (п. 8).
Зазначені критерії хоч і адресовані суду, одночасно є й вимогами для суб'єкта владних повноважень, який приймає відповідне рішення та вчиняє дії.
Аналогічний правовий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 року у справі № 9901/459/21.
З матеріалів справи не вбачається дотримання відповідачем вищевказаних нормативних положень.
Невиконання рішення є втручанням у право особи на мирне володіння майном, викладене у першому реченні пункту 1 статті 1 Протоколу № 1 Конвенції (справи «Войтенко проти України», «Горнсбі проти Греції»).
Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що у разі, якщо адміністративний (виконавчий) орган відмовляється виконувати, не виконує чи затягує виконання судового рішення, то передбачені статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантії, які забезпечуються стороні на етапі судового розгляду справи, фактично втрачають свій сенс («Піалопулос та інші проти Греції», «Юрій Миколайович Іванов проти України», «Горнсбі проти Греції»).
У справах «Шмалько проти України», «Іммобільяре Саффі проти Італії» Європейський суд з прав людини констатував, що невиконання судового рішення не може бути виправданим внаслідок недоліків законодавства, які унеможливлюють його виконання. Державні органи не можуть посилатися і на відсутність коштів як на підставу невиконання зобов'язань (Рішення у справа Сук проти України та інші).
Відповідно до рекомендацій, викладених у Висновку Консультативної ради Європейських суддів № 13 (2010) «Щодо ролі суддів у виконанні судових рішень» КРЄС вважає, що в державі, яка керується верховенством права, державні органи, насамперед, зобов'язані поважати судові рішення і якнайшвидше реалізувати їхofficio. Сама думка, що державний орган може відмовитися від виконання рішення суду, підриває концепцію примата права. Виконання рішення повинно бути справедливим, швидким, ефективним і пропорційним. Тому для цього мають бути забезпечені необхідні кошти. Чіткі правові норми повинні визначати доступні ресурси, відповідальні органи та відповідну процедуру їх розподілу.
За вказаних обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню. Суд зазначає, що задовольняє позовні вимоги за змістом, однак приводить їх у відповідність до вимог законодавства та у спосіб, що забезпечить ефективний захист прав позивача.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат відповідно до вимог статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, суд зазначає, що відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» позивач звільнений від сплати судового збору.
Керуючись ст. ст. 139, 241-246, 262, 287 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (49027, м. Дніпро, вул. Старокозацька, 56, код ЄДРПОУ: 43315529), третя особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, буд. 26, код ЄДРПОУ: 21910427) про визнання протиправною та скасування постанови - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) про закінчення виконавчого провадження від 04.08.2025 року в рамках виконавчого провадження №75369710.
Розподіл судових витрат не здійснювався.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене відповідно до положень статей 272, 287 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Н.В. Боженко