Провадження № 2/679/348/2025
Справа № 679/297/25
22 вересня 2025 року м.Нетішин
Нетішинський міський суд Хмельницької області в складі:
головуючої судді Сопронюк О.В.,
за участю секретяря судового засідання Гомілко К.Е.,
представника позивача - адвоката Морозової В.В.,
представника відповідачки - адвоката Волкова С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Нетішин в режимі відеоконференції за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами,-
Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2106431821057, який було підписано позичальником з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору, товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в анкеті-заяві, та складає 5900 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п.1.9. договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Статтею 1.4 договору передбачено розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» належним чином виконало свої зобов'язання за договором та перерахувало грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900 грн., однак відповідачка у передбачений договором строк не виконала свої зобов'язання, грошові кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.
Крім того, 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2106432276460, який було підписано позичальником з використанням електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором. Відповідно до умов договору, товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в анкеті-заяві, та складає 5900 грн., на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно з умовами цього договору, його додатків та правил. Відповідно до п.1.9. договору, граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору): 1 рік. Статтею 1.4 договору передбачено розмір та порядок нарахування процентів за користування кредитом.
ТОВ «Служба миттєвого кредитування» належним чином виконало свої зобов'язання за договором та перерахувало грошові кошти на рахунок позичальника у розмірі 5900 грн., однак відповідачка у передбачений договором строк не виконала свої зобов'язання, грошові кошти не повернула, проценти за користування коштами не сплатила.
В подальшому, 01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт капітал» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договорами №2106431821057, №2106432276460.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт капітал» та ТОВ «Коллект центр» укладено договір факторингу №10-01/2023, відповідно до якого ТОВ «Вердикт капітал» відступило на користь ТОВ «Коллект центр» права вимоги до позичальників, в тому числі за договорами №2106431821057, №2106432276460.
Таким чином, ТОВ «Коллект Центр» отримало право вимоги до відповідачки за договорами №2106431821057 від 05.03.2021, №2106432276460 від 05.03.2021.
Станом на день формування позовної заяви, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором позики №2106431821057 від 05.03.2021 у загальному розмірі 95460,82 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн., 2) заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 89560,82 грн.
Проте, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним договором у розмірі 66951,43 грн, що складається з наступного: 1) заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн., 2) заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 61051,43 грн.
Крім того, станом на день формування позовної заяви, відповідачка має заборгованість перед позивачем за договором позики №2106432276460 від 05.03.2021 у загальному розмірі 95460,82 грн., з яких: 1) заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн., 2) заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 89560,82 грн.
Однак, враховуючи принципи розумності, співмірності і пропорційності, ТОВ «Коллект Центр» просить суд стягнути з відповідачки ОСОБА_1 на його користь заборгованість за вказаним договором у розмірі 66951,43 грн, що складається з наступного: 1) заборгованість за тілом кредиту - 5900 грн., 2) заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 61051,43 грн.
На підставі наведеного, позивач просить стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованість за договорами №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 в загальному розмірі 133902,86 грн. і судові витрати: судовий збір в сумі 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 25000 грн.
Ухвалою судді Нетішинського міського суду Хмельницької області від 06.03.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, встановлено сторонам процесуальні строки для подання відзиву, відповіді на відзив та заперечень.
24.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник відповідачки ОСОБА_1 - адвокат Волков С.В. надіслав відзив на позовну заяву, у якому просив позов ТОВ «Коллект Центр» залишити без задоволення. В обґрунтування своїх заперечень зазначив, що в матеріалах справи відсутні докази укладення кредитних договорів. Так, позивачем не надано доказів того, що наявні в матеріалах справи копії договорів створювалися у порядку, визначеному Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг" та підписувалися електронним цифровим підписом уповноваженою на те особою (з можливістю ідентифікувати підписантів договору), який є обов'язковим реквізитом електронного документа. Також надані до суду копії кредитних договорів не містять електронного цифрового підпису первісного кредитора, а тому по своїй суті є не оригіналами відповідних кредитних договорів. Отже, наявні в матеріалах справи копії кредитних договорів не можуть вважатись електронними документами (копіями електронних документів), оскільки не відповідають вимогам статей 5, 7 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", та не є належними доказами укладення договорів позики між відповідачем та кредиторами. При цьому згідно ч.5 ст.100 ЦПК України якщо оригінал електронного доказу не подано, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.
Також представник зазначив, що позивачем не подано доказів на підтвердження факту видачі ТОВ «Служба миттєвого кредитування» кредитних коштів ОСОБА_1 та наявності в неї заборгованості. Так, на підтвердження виконання зобов'язань кредитором за укладеним договором позивач надав лист ТОВ «ФК «Вей фор пей» від 04.12.2024, адресований ТОВ «Служба «МК» про те, що ТОВ «ФК ««Вей фор пей» було здійснено переказ грошових коштів в сумі 5900 грн. (один раз 05.03.2021 о 11:01:46 год). При цьому, із зазначеного листа не зрозуміло, яке відношення до укладеного між сторонами договору має ТОВ «Служба «МК». Крім того, немає жодної інформації про те, що банківська картка, на яку було здійснено оплату за договором, належить ОСОБА_1 , а отже позивачем не надано жодних доказів належного виконання зобов'язань ТОВ «Служба «МК» за укладеним договором та фактичного надання кредиту відповідачці. Реквізити повного карткового рахунку відповідачки (на який мало бути здійснено перерахування кредитних коштів) в матеріалах справи відсутні. Таким чином, позивачем не надано доказів виконання зобов'язань ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та надання ОСОБА_1 грошових коштів в сумі, вказаній в кредитних договорах (двічі по 5900 грн.), а відтак немає і підстав вважати, що відповідачка не виконувала зобов'язання за договором.
У відзиві представник відповідачки зазначив, що попередній (орієнтовний) розрахунок судових витрат, які відповідачка понесла та очікує понести складаються із витрат на оплату професійної правничої допомоги в орієнтовному розмірі 10000 грн., остаточний розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги буде обраховано за результатами розгляду справи на підставі договору про надання правничої допомоги від 11.03.2025 та подано до суду протягом п'яти днів з дня ухвалення судового рішення по суті спору.
27.03.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача Ткаченко М.М. надіслала до суду відповідь на відзив, у якій зазначила, що 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договори позики №2106431821057 та №2106432276460. Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Уклавши цей договір, відповідачка підтвердила, що вона ознайомлена, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно дотримуватись правил, текст яких розміщений на сайті. Відповідно до п.4.3 кредитного договору сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис.
Ідентифікація відповідачки ОСОБА_1 здійснювалася в інформаційно-телекомунікаційній системі, яка належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступлені прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані ОСОБА_1 (паспортні дані, РНОКПП, номер телефону) були використані для укладення договору від її імені, відповідачкою не надано. Крім того, з наданих доказів вбачається, що ідентифікацію було здійснено в тому числі за допомогою BankID НБУ.
Матеріали справи не містять та відповідачкою не надано доказів щодо спростування презумпції правомірності укладеного кредитного договору, доказів того, що наведені умови договору, його форма і порядок укладення суперечать волевиявленню сторін, не надано.
Враховуючи наведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази свідчать про те, що між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та відповідачкою укладено електронний кредитний договір, адже без отримання останньою листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між сторонами не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та сторін, відповідно до приписів ст.11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
Щодо перерахування коштів, представник позивача зазначила наступне. ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ «Вей фор пей» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Вказана обставина підтверджується листами ТОВ Фінансова компанія «Вей фор пей», відповідно до яких: 05.03.2021 о 11:01:46 на картковий рахунок НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 5900 грн., номер договору: 2106431821057; 05.03.2021 о 11:01:46 на картковий рахунок НОМЕР_1 перераховано кредитні кошти у розмірі 5900 грн., номер договору: 2106432276460. При цьому, перерахування коштів здійснювалось на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею у Заяві-Анкеті (для отримання кредиту). Ні первісний кредитор, ні позивач не є банками та на них не розповсюджується дія Закону України «Про банки і банківську діяльність». Разом з тим, кредитор є небанківською фінансовою установою, діяльність яких регулюється спеціальним законодавством для осіб, які надають небанківські фінансові послуги. Зокрема, небанківські фінансові установи позбавлені можливості створення виписок по картковим рахункам споживачів.
Отже, твердження відповідачки про те, що вона не отримувала кредитних коштів, не заслуговують на увагу. Вбачається, що відповідачка, отримавши кредитні кошти та уклавши кредитний договір в електронній формі, намагається уникнути обов'язку з повернення грошових коштів, отриманих у кредит. Крім того, відповідачка вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає.
Враховуючи наведене, представник позивача Ткаченко М.М. у відповіді на відзив просила позовні вимоги ТОВ «Коллект центр» задовольнити в повному обсязі.
Крім того, щодо стягнення витрат на правову допомогу на користь відповідачки представник позивача звертає увагу на те, що даний спір виник внаслідок протиправної поведінки відповідачки, пов'язаної з тривалим невиконанням умов договору. Отже, стягнення витрат на правничу допомогу з позивача не можна вважати розумним, справедливим та таким, що відповідає засадам цивільного судочинства. Крім того, витрати не підтверджені належними та допустимими доказами. Таким чином, представник вважає, що витрати на правову допомогу, заявлені відповідачкою є безпідставними, а їх розмір є завищеним та необґрунтованим, а тому просила відмовити у задоволенні вимоги про стягнення з позивача витрат на правничу допомогу або суттєво зменшити її розмір.
02.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких представник відповідачки адвокат Волков С.В. вказав, що несправедливими є, зокрема, умови договору про встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором (п.5 ч.3 ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Також зазначив, що під час стягнення заявленої позивачем заборгованості необхідно керуватись чітко обумовленими між контрагентами кредитного договору умовами, а не іншими умовами, які дають змогу кредитодавцю вийти за межі узгодженого строку та нарахувати непропорційно велику суму компенсації, оскільки така непропорційно велика сума компенсації не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Отже, вимога про нарахування та сплату відсотків, які є явно завищеними, не відповідає передбаченим у ч.3 ст.509, ч.1,3 ст.627 ЦК України засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права.
Представник відповідачки вважає, що наявність у кредитора можливості стягувати із споживача надмірні грошові суми відсотків спотворює їх дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання проценти перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором. Позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи із порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи при цьому норми і вимоги чинного законодавства, спонукав у такий спосіб позичальника на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які відповідачка не могла оцінити належно.
Представник відповідачки зазначив, що за вказаних обставин, у разі якщо суд дійде висновку про доведеність обставин щодо видачі позивачем для відповідача кредитних грошових коштів, справедливим буде стягнення тіла кредиту та відсотків, які дорівнюватимуть розміру тіла кредиту, що відповідатиме засадам справедливості, добросовісності, розумності.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.04.2025 задоволено клопотання представників сторін про витребування доказів.
04.04.2025 через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» представник позивача Ткаченко М.М. надіслала до суду додаткові пояснення, в яких вказала, що відповідно до ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів», продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори із споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача. Несправедливими є, зокрема, умови договору про: встановлення вимоги щодо сплати споживачем непропорційно великої суми компенсації (понад п'ятдесят відсотків вартості продукції) у разі невиконання ним зобов'язань за договором.
Вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом чи відсотків річних. У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував неустойку (штраф та пеню), а лише відсотки у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
Представник позивача вказала, що розмір та порядок нарахування відсотків погоджений сторонами кредитного договору, підстави виникнення заборгованості є законними, а її розмір розумним та справедливим. Крім того, статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Враховуючи зазначене, представник позивача у додаткових письмових поясненнях просила позовні вимоги ТОВ «Коллект Центр» задовольнити у повному обсязі.
22.04.2025 до суду надійшла запитувана інформація від АТ КБ «Приватбанк» стосовно рахунків ОСОБА_1 та виписка по її рахунку, на виконання ухвали суду від 02.04.2025.
23.04.2025 до суду надійшла заява ТОВ «Коллект Центр» з додатками на виконання ухвали суду від 02.04.2025 про витребування доказів, зокрема позивачем надано оригінали електронних кредитних договорів.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.06.2025 задоволено клопотання представника відповідачки - адвоката Волкова С.В. про витребування доказів.
12.06.2025 представник позивача Ткаченко М.М. подала до суду письмові пояснення у яких зазначила, що 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір №2106431821057 та договір №2106432276460. Враховуючи те, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» не є банком або відповідною фінансовою установою, яка має право здійснювати грошові перекази, відповідна операція була здійснена ТОВ ФК «Вей фор пей» на підставі укладеного між сторонами договору. Даний договір є частиною господарської діяльності товариства. Тобто, верифікація картки і надіслання кредитних коштів здійснюється ТОВ «Вей фор пей» за дорученням первісного кредитора. При цьому, перерахування коштів здійснювалось безготівково на картковий рахунок відповідачки, зазначений нею при укладенні електронних кредитних договорів.
Представник позивача вказала те, що листи ТОВ «ФК «Вей фор пей» про сплату грошових коштів є належними та допустимими доказами, що підтверджують факт перерахування позикодавцем грошових коштів відповідачці ОСОБА_1 , оскільки це відповідає вимогам чинного законодавства, зокрема ст.13 Закону України «Про електронну комерцію».
Представник зазначила, що на виконання вимог ухвали суду від 02.04.2025 про витребування доказів АТ КБ «ПриватБанк» надало відповідь від 15.04.2025 №20.1.0.0.0/7-250408/85862-БТ, в якій банк повідомив, що на ім'я відповідачки в банку емітовано картку № НОМЕР_2 , а також було підтверджено, що НОМЕР_3 є фінансовим номером телефону ОСОБА_1 , який так само знаходиться в її анкетних даних. Додатково АТ КБ «ПриватБанк» надало виписку по вказаному рахунку за період з 05.03.2021 по 05.04.2021, яка містить докази зарахування кредитних коштів на суму 5900 грн. по двох договорах. Водночас виписка не містить інформації про інші надходження в день зарахування переказу за кредитними договорами від 05.03.2021 №2106431821057 та №2106432276460. Отже, за сукупністю доказів факт перерахування і отримання грошових коштів відповідачкою підтверджено.
Також, зазначила, що у розрахунку заборгованості (розрахунку і первісного кредитора, і фактора) чітко вказано з чого складається заявлена сума заборгованості, відповідно до яких умов договору та за який період вона була нарахована. Відтак, є всі підстави для задоволення позову в повному обсязі.
Ухвалою Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.06.2025 задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів.
23.06.2025, на виконання ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.06.2025, до суду надійшла запитувана інформація від АТ КБ «Приватбанк» стосовно рахунків ОСОБА_1
07.07.2025 до суду надійшла запитувана інформація від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на виконання ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 19.06.2025.
05.08.2025 на виконання ухвали Нетішинського міського суду Хмельницької області від 02.06.2025 та листа від 04.07.2025 до суду надійшла запитувана інформація від АТ КБ «Приватбанк» стосовно платників грошових коштів зарахованих 05.03.2021 на рахунок відповідачки.
Представник позивача - адвокат Морозова В.В. в судовому засіданні позовні вимоги підтримала посилаючись на обставини викладені в позовній заяві, відповіді на відзив, письмових запереченнях та додаткових поясненнях. Просила позовні вимоги задовольнити повністю. Крім того, представник зазначила, що сторонами при укладенні договорів було досягнуто згоди щодо фіксованого розміру процентної ставки для певного періоду користування кредитними коштами, в залежності від виконання позичальником умов договорів. Пунктом 1.9 договорів зазначено, що граничний строк кредитування: 1 рік. Враховуючи, що договори були укладені 05.03.2021, граничний строк кредитування закінчився 05.03.2022. Таким чином, період з 05.03.2021 по 05.03.2022 є періодом правомірного користування позичальником кредитними коштами у межах погодженого сторонами строку кредитування, який супроводжувався нарахуванням процентів у порядку та розмірах, що визначені у договорах. Відповідно до наданих розрахунків заборгованості нарахування відсотків здійснювалось за період з 05.03.2021 по 04.03.2022, тобто в межах строку кредитування, визначеного та погодженого сторонами договорів. Зі змісту умов договорів чітко вбачається, що 16 днів це приблизний строк повернення коштів, а 365 днів кінцевий строк користування кредитом. Таким чином, в умовах договорів відсутня двозначність, вони є очевидними та зрозумілими.
Представник відповідачки - адвокат Волков С.В. в судовому засіданні заперечував проти позовних вимог, просив у задоволенні позову відмовити в повному обсязі, посилаючись на обставини викладені у відзиві на позов, письмових запереченнях (на відповідь на відзив), додаткових поясненнях. Крім того зазначив, що в п.1.3 договорів визначений строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. В той же час, в п.1.9 договору зазначено, що граничний строк кредитування 1 рік. Тобто, вказані умови договору є взаємосуперечливими. Про строк кредитування 16 днів також зазначено в Графіках платежів, паспортах споживчого кредиту та хронологіях дій щодо укладення спірних кредитних договорів. Відтак, представник вважає, що договори були укладені строком на 16 днів. Також представник зауважив, що з часових відміток, які зазначені в інформаціях щодо хронології дій щодо укладення електронних договорів вбачається, що спірні договори фактично укладалися одночасно, що технічно неможливо. При цьому, представник пояснив, що відповідачка не пам'ятає чи укладала спірні кредитні договори, оскільки в той період брала кредитні кошти в інших кредитних організаціях, щоб сплатити вже існуючі борги. Він підтвердив, що номер телефону та номер банківської картки, що зазначені в договорах, належать відповідачці. Крім того, представник відповідачки заявив клопотання про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, що були понесені позивачем.
Заслухавши пояснення представників сторін, повно, всебічно та об'єктивно дослідивши та оцінивши за своїм внутрішнім переконанням надані докази як окремо, так і в їх сукупності, суд прийшов до наступних висновків.
Судом встановлено, що 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2106431821057, який підписано відповідачкою шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором F8.
Того ж дня, 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансових послуг №2106432276460, який підписано відповідачкою шляхом накладення електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором V2.
Зі сторони кредитодавця договори підписані директором ТОВ «Служба миттєвого кредитування» Новіковою О.В. електронними підписами одноразовими ідентифікаторами.
Умови вищевказаних договорів про надання фінансових послуг ідентичні.
Відповідно до п.1.1 вище вказаних договорів, товариство зобов'язується надати позичальникові кредит без конкретної споживчої мети, на суму, яка зазначається та погоджується сторонами в анкеті-заяві, та складає 5900 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, нараховані згідно умов цього договору, його додатків та правил.
Згідно п.1.3. договорів, орієнтовний строк повернення кредиту 16 днів з моменту отримання кредиту. У разі сплати всіх нарахованих на дату такої сплати процентів, орієнтовний строк повернення кредиту перераховується та становить 16 днів з моменту сплати всіх нарахованих процентів.
Відповідно до п.1.4. договорів, проценти за користування кредитом розраховуються від суми кредиту за кожний день користування, протягом фактичного строку користування кредитом, починаючи з першого дня перерахування суми кредиту у наступному розмірі: а) 0,4 % за кожен день користування кредитом за умови сплати всіх нарахованих процентів за користування кредитом не пізніше, ніж протягом орієнтовного строку повернення кредиту; б) починаючи з першого дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 3,24% порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.а); в) починаючи з 15 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 1,38 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.б); г) почиваючи з 30 дня наступного за орієнтовним строком повернення кредиту процентна ставка збільшується на 2,65 % порівняно з процентною ставкою, зазначеною у п.1.4.в); д) тип процентної ставки фіксована.
Граничний строк кредитування (строк дії кредитного договору) 1 рік (п.1.9. договорів).
Згідно п.1.5., 1.6. договорів, у разі підписання електронного договору договір буде вважатись укладеним в письмовій формі з дати прийняття (акцепту) позичальником пропозиції (оферти) товариства. Датою прийняття (акцепту) та підписання кредитного договору (всіх без виключення його складових, а саме: цього договору; самої заяви-анкети правил, паспорту кредиту; повідомлення суб'єкта персональних даних про його права визначені Законом України «Про захист персональних даних», мету збору даних, склад та зміст зібраних персональних даних, та осіб, яким передаються його персональні дані) вважається дата складання та підписання сторонами заяви-анкети. Заява-анкета підписується сторонами шляхом використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», ще має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Відповідно до п.4.3. договорів, сторони дійшли згоди, що у всіх відносинах між позичальником та товариством у разі укладення електронного договору в якості підпису сторін буде використовуватись електронний підпис одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу як і власноручний підпис.
Згідно п.4.4. договорів, підписуючи цей договір із застосуванням процедури підпису, зазначеної у п.4.3. цього договору, сторони усвідомлюють та підтверджують, що відповідно до ст.639 та ст.1055 ЦК України цей договір укладений сторонами у письмовій формі з дотриманням всіх вимог діючого законодавства України щодо процедури укладення та підписання договору за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем.
По кожному з договорів сторони узгодили графіки платежів, що є Додатком №2 до кредитних договорів. Відповідачка також ознайомилася з паспортами споживчого кредиту, що є Додатком №3 до кожного з кредитних договорів, у яких зазначені суми кредиту, строк кредитування, порядок видачі кредиту, процентна ставка, та інші умови, які відповідають тим, що зазначені у договорах про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021. Вказані документи, а також заяви - анкети (для отримання кредиту), що є Додатком №1 до кожного з кредитних договорів, підписані відповідачкою ОСОБА_1 з використанням електронних цифрових підписів одноразовими ідентифікаторами F8 і V2 відповідно.
Даними, що містяться в інформаціях щодо порядку (процедури), хронології дій щодо укладення електронного договору, вчинених товариством та заявником в інформаційно - телекомунікаційній системі та поза нею з зазначенням часу та дати таких дій, що складені ТОВ «Служба миттєвого кредитування» щодо обох кредитних договорів, підтверджується, що відповідачка ОСОБА_1 була ідентифікована товариством, в тому числі і за допомогою системи BankID НБУ, і підписала спірні кредитні договори шляхом накладення електронних цифрових підписів одноразовими ідентифікаторами F8 і V2 відповідно, що були відправлені їй на номер телефону НОМЕР_3
Факт перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 5900 грн. від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 підтверджується листами ТОВ ФК «Вей фор пей» від 04.12.2024 та від 03.07.2025, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вей фор пей»» підтвердило, що на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ТОВ ФК «Вей фор пей» було здійснено наступний переказ коштів: номер карти: НОМЕР_1 , власник карти (емітент): банк Commercial Bank Privatbank, категорія карти: MasterCard, час запиту: 05.03.2021 11:01:46, номер договору згідно інформації від кредитора: 2106431821057, сума: 5900, валюта: UAH.
Перерахування ОСОБА_1 грошових коштів в розмірі 5900 грн. від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» за договором про надання фінансових послуг №2106432276460 від 05.03.2021, підтверджується листами ТОВ ФК «Вей фор пей» від 04.12.2024 та від 03.07.2025, відповідно до яких ТОВ «ФК «Вей фор пей»» підтвердило, що на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів ТОВ ТОВ ФК «Вей фор пей» було здійснено наступний переказ коштів: номер карти: НОМЕР_1 , власник карти (емітент): банк Commercial Bank Privatbank, категорія карти: НОМЕР_4 , час запиту: 05.03.2021 11:01:46, номер договору згідно інформації від кредитора: 2106432276460, сума: 5900, валюта: UAH.
Крім цього, згідно інформації АТ КБ «Приват Банк» №20.1.0.0.0/7-250408/85862-БТ від 15.04.2025, наданої на виконання ухвали суду від 02.04.2025, на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , в банку емітовано карту № НОМЕР_2 (IBAN НОМЕР_6 ). Серія та номер паспорта: НОМЕР_7 ; адреса місця проживання: АДРЕСА_1 ; контактні дані: НОМЕР_3 . Номер телефону, на який відправлялась інформація про підтвердження здійснення операцій за платіжною карткою № НОМЕР_2 за період з 05.03.2021-05.04.2021, фінансовий номер телефону: НОМЕР_3 . Також АТ КБ «Приват Банк» надало виписку по рахунку ОСОБА_1 за період з 05.03.2021 по 05.04.2021, з якої вбачається, що на вищевказану картку двічі було здійснено зарахування переказу в сумі по 5900 грн. кожен. В цей день на банківську картку ОСОБА_1 інші кошти не зараховувалися.
З наведеного також вбачається, що реквізити електронного платіжного засобу, вказані відповідачкою у заявах - анкетах на укладення договорів про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 співпадають з реквізитами банківської картки, що була відкрита на ім'я ОСОБА_1 в АТ КБ «Приват Банк» і на яку 05.03.2021 двічі зараховано кошти в сумі по 5900 грн.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2106431821057 від 05.03.2021, складеного ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість ОСОБА_1 за період з 05.03.2021 по 30.11.2021 становить 52923 грн., з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47023 грн. - заборгованість за відсотками.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2106432276460 від 05.03.2021, складеного ТОВ «Служба миттєвого кредитування», заборгованість ОСОБА_1 за період з 05.03.2021 по 30.11.2021 становить 52923 грн., з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47023 грн. - заборгованість за відсотками.
01.12.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ «Вердикт Капітал» укладено договір факторингу №1-12, відповідно до умов якого ТОВ «Служба миттєвого кредитування» відступило ТОВ «Вердикт Капітал» право вимоги до позичальників, в тому числі за договорами №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021.
Відповідно до Реєстру боржників від 03.12.2021 до договору факторингу №1-12 від 01.12.2021, ТОВ «Вердикт Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2106431821057 від 05.03.2021 в розмірі 52923 грн., з яких: 5900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 47023 грн. - заборгованість за процентами, а також за кредитним договором №2106432276460 від 05.03.2021 в розмірі 52923 грн., з яких: 5900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 47023 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2106431821057 від 05.03.2021, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 станом на 10.01.2023 становить 95460,82 грн., з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47023 грн. - заборгованість за відсотками, 42537,82 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за період з 01.12.2021 по 04.03.2022. Заборгованість нараховано у межах річного строку дії кредитної договору.
Згідно розрахунку заборгованості за кредитним договором №2106432276460 від 05.03.2021, складеного ТОВ «Вердикт Капітал», заборгованість ОСОБА_1 за період з 05.03.2021 по 30.11.2021 становить 95460,82 грн., з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 47023 грн. - заборгованість за відсотками, 42537,82 грн. - заборгованість за відсотками нарахованими за період з 01.12.2021 по 04.03.2022. Заборгованість нараховано у межах річного строку дії кредитної договору.
10.01.2023 між ТОВ «Вердикт Капітал» та ТОВ «Коллект Центр» укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023, відповідно до умов якого ТОВ «Вердикт Капітал» передає (відступає) ТОВ «Коллект Центр» за плату належні йому права вимоги, а ТОВ «Коллект Центр» приймає належні ТОВ «Вердикт Капітал» права вимоги до боржників, вказаних у Реєстрі боржників.
Відповідно до Реєстру боржників до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023, ТОВ «Коллект Центр» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №2106431821057 від 05.03.2021 в розмірі 95460,82 грн., з яких: 5900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 89560,82 грн. - заборгованість за процентами, а також за кредитним договором №2106432276460 від 05.03.2021 в розмірі 95460,82 грн., з яких: 5900 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 89560,82 грн. - заборгованість за процентами.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2106431821057 від 05.03.2021 станом на 14.02.2025 становить 95460,82 грн., з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 89560,82 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 10.01.2023. Однак позивачем заявлено до стягнення не всю суму нарахованих відсотків, а лише 61051,43 грн.
Згідно з розрахунком позивача, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором №2106432276460 від 05.03.2021 станом на 14.02.2025 становить 95460,82 грн., з яких: 5900 грн - заборгованість за тілом кредиту, 89560,82 грн. - заборгованість за відсотками на дату відступлення права вимоги 10.01.2023. Однак позивачем заявлено до стягнення не всю суму нарахованих відсотків, а лише 61051,43 грн.
Згідно ч.1 ст.205 ЦК України, правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ч.ч.1,2 ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст.1055 ЦК України).
За змістом ст.ст.626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до ст.638 ЦК України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася. Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205,207 ЦК України).
Матеріали справи свідчать про те, що оспорювані договори укладені в електронній формі.
Порядок укладання кредитних договорів в електронній формі регламентується також Законом України «Про споживче кредитування» та Законом України «Про електронну комерцію».
Зокрема, в статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та/або супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому вигляді або у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України «Про електронні документи та електронний документообіг», а також з урахуванням особливостей, передбачених Законом України «Про електронну комерцію»). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.
В статті 3 Закону України «Про електрону комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч.3 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною.
Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (ч.4 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Згідно ч.6 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз'яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз'яснення логічно пов'язані з нею.
За правилом частини 8 статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до п.6 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб'єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв'язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір (п.12 ч.1 ст.3 Закону України «Про електронну комерцію»).
За змістом ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
На підтвердження укладення в електронній формі договорів про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ОСОБА_1 позивач надав оригінали електронних договорів та їх паперові копії з додатками, в яких зазначено усі реквізити відповідачки, в тому числі паспортні дані, ідентифікаційний код, місце проживання, номер телефону, електронна адреса, реквізити платіжної картки позичальника, а також інформація щодо умов кредитування. Дані договори та додатки до них підписані електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що були введені ОСОБА_1 , особу якої попередньо ідентифіковано ТОВ «Служба миттєвого кредитування», і на вказаний нею номер телефону відправлено одноразові ідентифікатори F8 і V2 відповідно, для акцептування вищевказаних договорів. Наведене також підтверджується інформаціями щодо порядку (процедури), хронологій дій щодо укладення електронного договору, складеними ТОВ «Служба миттєвого кредитування». Вказані кредитні договори зі сторони ТОВ «Служба миттєвого кредитування» підписані директором Новіковою О.В. електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, що відповідає умовам договорів (п.4.3 договорів) та вимогам чинного законодавства.
Крім того, зазначений у договорах про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 номер телефону позичальника - НОМЕР_3 , збігається з номером телефону ОСОБА_1 , що зазначений нею у заявах - анкетах на отримання кредитів від 05.03.2021 та номером телефону, що зазначений як фінансовий номер телефону ОСОБА_1 при відкритті нею платіжної картки № НОМЕР_2 у АТ КБ «ПриватБанк», що підтверджується інформацією останнього. Той факт, що номер телефону - НОМЕР_8 належить відповідачці підтвердив в судовому засіданні і її представник.
Отже, порядок укладення та підписання вказаного кредитного договору відповідає вимогам частин 6 та 8 статті 11 і статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Вказане свідчить про те, що відповідачка ознайомилася та погодилася з умовами договорів, а тому сторони досягли усіх істотних умов щодо суми кредиту, строку кредитування, розміру відсотків за користування кредитом та порядку їх сплати і уклали в належній формі кредитні договори.
Оскільки дані договори укладено за допомогою інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, доступ до якої забезпечується споживачу через веб-сайт та відповідачка підписала їх електронними підписами одноразовими ідентифікаторами, то без отримання відповідного ідентифікатора на номер мобільного телефону, який нею особисто зазначений, без здійснення входу до інформаційно-телекомунікаційної системи товариства, такі договори не були б укладені.
Аналогічні висновки викладені Верховним Судом у постановах від 07 жовтня 2020 року у справі № 132/1006/19, від 28 квітня 2021 року у справі № 234/7160/20, від 01 листопада 2021 року у справі №234/8084/20, від 14 червня 2022 року у справі №757/40395/20, від 08 серпня 2022 року у справі № 234/7298/20, від 12.08.2022 у справі №234/7297/20.
Відповідно до ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.
Презумпція правомірності правочину означає те, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що зумовлює набуття, зміну чи припинення цивільних прав та обов'язків, доки ця презумпція не буде спростована. Таким чином, до спростування презумпції правомірності правочину всі права, набуті сторонами за ним, можуть безперешкодно здійснюватися, а створені обов'язки підлягають виконанню. Спростування презумпції правомірності правочину відбувається тоді: коли недійсність правочину прямо встановлена законом (має місце його нікчемність); якщо він визнаний судом недійсним, тобто існує рішення суду, яке набрало законної сили (оспорюваний правочин визнаний судом недійсним).
При цьому спірні договори №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 в судовому порядку не оскаржувалися, не визнавалися недійсними, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.
Матеріали справи не містять, а відповідачка та її представник не надали суду доказів щодо спростування презумпції правомірності кредитних договорів. Відповідачка також не надала належних та допустимих доказів того, що вона не підписувала зазначені кредитні договори електронним підписом.
Враховуючи наведене, суд вважає доведеним факт укладення в електронній формі договорів про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» і ОСОБА_1 . А відтак, доводи відповідачки та її представника про недоведеність факту та обставин укладення кредитних договорів не заслуговують на увагу.
Необґрунтованими є також твердження представника відповідачки про те, що позивачем не надано доказів на підтвердження отримання ОСОБА_1 коштів за кредитними договорами.
Так, на підтвердження факту перерахування ТОВ «Служба миттєвого кредитування» ОСОБА_1 коштів в безготівковій формі шляхом їх зарахування на банківський рахунок відповідачки, на виконання вищевказаних кредитних договорів, позивачем надано листи ТОВ ФК «Вей фор пей» від 04.12.2024, відповідно до яких, на підставі укладеного між ТОВ «Служба миттєвого кредитування» та ТОВ ТОВ ФК «Вей фор пей» договору про організацію переказів грошових коштів, вказане товариство двічі провело переказ грошових коштів по 5900 грн. від ТОВ «Служба миттєвого кредитування» на банківську платіжну картку клієнта № НОМЕР_1 , реквізити якої співпадають із банківськими реквізитами картки відповідачки, вказаними нею заявах- анкетах для отримання кредиту, що є додатком №1 до договорів про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021.
Крім того, інформацією №20.1.0.0.0/7-250408/85862-БТ від 15.04.2025 АТ КБ «Приватбанк» підтвердило, що на ім'я ОСОБА_1 емітовано карту № НОМЕР_2 , на яку 05.03.2021 надійшли кошти двічі по 5900 грн.
Разом з тим, відповідачка всупереч принципу змагальності цивільного судочинства не надала суду належних і допустимих доказів того, що відповідні кредитні кошти не були зараховані на її картковий рахунок або що зазначений картковий рахунок на час укладення кредитних договорів їй не належав.
Враховуючи наведене, суд вважає, що позивачем доведено, а відповідачкою не спростовано факт надання первинним кредитором ОСОБА_1 грошових коштів на виконання договорів про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021.
З огляду на вищевикладене, судом встановлено, що ТОВ «Служба миттєвого кредитування» в повному обсязі виконало свої зобов'язання перед ОСОБА_1 , надавши їй у власність кредитні кошти в обумовлених кредитними договорами розмірах (5900 грн. і 5900 грн.), шляхом перерахування на її картковий рахунок.
Однак ОСОБА_1 взятих на себе зобов'язань не виконала, не повернула кредитні кошти та проценти за користування ними у визначений строк та розмірах, що призвело до виникнення заборгованості.
Відповідачка та її представник заперечень щодо неправильності наданого позивачем розрахунку сум заборгованості не заявляли, належних та допустимих доказів того, що заборгованість розрахована невірно, не надали, власний розрахунок не подали.
Відповідно до ч.2 ст.1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави щодо позики, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч.1 ст.1049 ЦК України).
Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок, а кредитор прийняти виконання особисто (ст.ст.525-527 ЦК України).
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.
Статтею 610 ЦК України визначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення.
Згідно ст.625 ЦПК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до п.1 ч.1 ст.512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
За договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника) (ч.1 ст.1077 ЦК України).
За змістом ч.1 ст.1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Крім того, Верховний Суд у постанові від 18 жовтня 2023 року у справі №905/306/17 зробив висновок про те, що для підтвердження факту відступлення права вимоги, фінансова компанія як заінтересована сторона повинна надати до суду докази переходу права вимоги від первісного до нового кредитора на кожному етапі такої передачі. Належним доказом, який засвідчує факт набуття прав вимоги за кредитним договором, є належно оформлені та підписані договори про відступлення права вимоги, реєстр договорів, права вимоги за якими відступаються, за умови, що він містить дані за кредитним договором, а також докази на підтвердження оплати за договором (постанови Верховного Суду від 29.06.2021 у справі №753/20537/18, від 21.07.2021 у справі №334/6972/17, від 27.09.2021 у справі №5026/886/2012).
Надані копії договорів та витяги з реєстру боржників містять усі необхідні реквізити, зокрема підписи та печатки сторін і в повному обсязі підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеними нею кредитними договорами з ТОВ «Служба миттєвого кредитування».
Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідачки на користь ТОВ «Коллект Центр» заборгованості за кредитними договорами, а договори факторингу відповідачкою не оспорювалися, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов'язковості виконання договору.
З огляду на наведені обставини та докази у справі, вбачається, що відбулась заміна кредитора, на підставі укладених договорів, а тому до ТОВ «Коллект Центр», перейшло право вимоги за договорами про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021.
У матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази виконання позичальником ОСОБА_1 взятих на себе обов'язків з повернення позичених грошових коштів та нарахованих процентів за договорами про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021.
Відповідно до ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку. Умова договору щодо права кредитодавця змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною. Якщо інше не встановлено законом, у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитодавець самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов'язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов'язаний письмово повідомити позичальника, а в разі збільшення процентної ставки - поручителя та інших зобов'язаних за договором осіб про зміну процентної ставки протягом 15 календарних днів, що настають за днем, з якого застосовується нова ставка.
У разі незгоди позичальника із збільшенням процентної ставки позичальник зобов'язаний погасити заборгованість за договором у повному обсязі протягом 30 календарних днів з дня отримання повідомлення про збільшення процентної ставки. З дня погашення заборгованості за кредитним договором у повному обсязі зобов'язання сторін за таким договором припиняються. При цьому до моменту повного погашення заборгованості, але не більше 30 календарних днів з дати отримання повідомлення про збільшення процентної ставки, застосовується попередній розмір процентної ставки.
У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу. Порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен забезпечувати точне визначення розміру процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитодавець не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника. Особливості застосування змінюваної процентної ставки за договором про надання споживчого кредиту встановлюються законом.
Таким чином, в разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
Якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ч.1 ст.530 ЦК України).
Таким чином, при вирішенні вимог щодо стягнення процентів має значення строк виконання відповідного зобов'язання і природа нарахованих процентів.
У постановах від 05.03.2023 у справі № 910/4518/16, від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц Велика Палата Верховного Суду зробила висновок про те, що припис абзацу другого частини першої статті 1048 ЦК України про виплату процентів за користування коштами може бути застосований лише у межах погодженого сторонами договору строку надання позики (тобто за період правомірного користування нею). Після спливу такого строку чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право позикодавця нараховувати проценти за позикою припиняється. Права та інтереси позикодавця в охоронних правовідносинах (тобто за період прострочення виконання грошового зобов'язання) забезпечує частина друга статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
За змістом позовної заяви та розрахунків заборгованості позивач ставить вимогу про стягнення розміру процентів за правомірне користування кредитними коштами, нарахованих з дотриманням умов спірних договорів про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 та №2106432276460 від 05.03.2021 і в межах строків кредитування, що погоджені сторонами вказаних договорів. Вимога про стягнення процентів на підставі ст.625 ЦК позивачем не заявлена.
Враховуючи наведене, суд не вбачає підстав для зменшення розміру заборгованості за процентами, що підлягають стягненню з відповідачки.
На підставі вищевикладеного та враховуючи, що ОСОБА_1 свої зобов'язання за кредитними договорами належним чином не виконала, у зв'язку з чим виникла заборгованість, суд вважає за необхідне задовольнити позов повністю та стягнути з відповідачки на користь позивача заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 в розмірі 66951,43 грн., за договором про надання фінансових послуг №2106432276460 від 05.03.2021 в розмірі 66951,43 грн., а всього: 133902,86 грн.
Щодо розподілу судових витрат суд виходить з наступного.
Згідно вимог ч.ч.1, 3 ст.133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.
З огляду на те, що позов задоволено повністю, з відповідачки на користь позивача слід стягнути, сплачений ним при зверненні до суду, судовий збір в розмірі 2422,40 грн.
Частиною 1 статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», про що зазначено в ч.4 ст.62 ЦПК України.
За положеннями п.4 ст.1, ч.ч.3,5 ст.27 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. До договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права. Зміст договору про надання правової допомоги не може суперечити Конституції України та законам України, інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, присязі адвоката України та правилам адвокатської етики.
Пунктом 9 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов'язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов'язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов'язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.
Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Відповідно до ст.19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
З положень ч.ч.1-6 ст.137 ЦПК України слідує, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Зазначений правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16, тому суд враховує його при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин з огляду на приписи ч.4 ст.263 ЦПК України.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану сторін.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони, тощо.
Тобто у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст.137 ЦПК України.
Із матеріалів справи вбачається, що позивач 01.07.2024 уклав із адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс» в особі керуючого партнера Бурдюг Т.В. договір про надання правової допомоги № 01-07/2024, відповідно до п.4.1 якого вартість послуг узгоджується сторонами у заявці на надання юридичної допомоги, які є невід'ємними додатками до цього договору.
Відповідно до заявки на надання юридичної допомоги №610 від 01.01.2025 та витягу з акту №4 про надання юридичної допомоги від 31.01.2025 позивачем за вказаним договором були понесені витрати на професійну правничу допомогу, надану адвокатським об'єднанням «Лігал Ассістанс», що пов'язані з розглядом зазначеної цивільної справи, у розмірі 25000 грн.
В судовому засіданні представник відповідачки заявив клопотання, у разі задоволення позову, зменшити розмір витрат на правничу допомогу та визначити їх в розмірі 3000 грн., посилаючись на те, що сума таких витрат заявлена позивачем до стягнення, є значно завищеною, необґрунтованою, неспівмірною із складністю справи, адже такі позовні заяви є типовими та шаблонними і не потребують багато часу для їх підготовки та написання.
З огляду на вищевикладене, беручи до уваги клопотання представника відповідача, суд вважає, що стягненню з відповідачки на користь позивача підлягають витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 гривень, з урахуванням вимог ст.ст.137, 141 ЦПК України, а саме: виходячи з принципів співмірності та розумності судових витрат, характеру правовідносин, конкретних обставин справи, обсягу наданих адвокатом послуг позивачу, складності справи, реальності наданих адвокатських послуг та розумності їхнього розміру.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.512, 516, 526, 530, 610, 625, 628, 629, 638, 639, 1049, 1050, 1054, 1055, 1077 ЦК України, ст.ст.5, 10-13, 76-80, 89, 131, 137, 141, 244-246, 263-265, 268 ЦПК України, суд,-
Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект центр» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» заборгованість за договором про надання фінансових послуг №2106431821057 від 05.03.2021 в розмірі 66951,43 грн., за договором про надання фінансових послуг №2106432276460 від 05.03.2021 в розмірі 66951,43 грн., а всього: 133902,86 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр» судовий збір в розмірі 2422,40 грн., витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн., всього: 12422,40 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Сторони у справі:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Коллект Центр», код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: 01133, м.Київ, вул.Мечнікова, буд.3, офіс 306.
Представник позивача: адвокат Морозова Вікторія Валеріївна, РНОКПП НОМЕР_9 , адреса: АДРЕСА_2 .
Відповідачка: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_5 , зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 .
Представник відповідачки: адвокат Волков Сергій Вікторович, місцезнаходження: Хмельницька область, Шепетівський район, м.Нетішин, а/с206, 30100.
Суддя О.В. Сопронюк