Справа № 675/1628/25
Провадження № 2/675/902/2025
(З А О Ч Н Е)
"23" жовтня 2025 р. м. Ізяслав
Ізяславський районний суд Хмельницької області під головуванням судді Короля О.В., за участю секретаря судового засідання Беліци М.О., учасників справи:
представника позивача: не з'явився,
відповідача: не з'явилася,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Товариство з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (по тексту рішення - ТОВ «Діджи Фінанс», позивач) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 (по тексту рішення - ОСОБА_1 , відповідач) про стягнення заборгованості за договором №4510185 від 04.06.2021 в розмірі 19059,10 грн, з яких: 6418,00 грн - заборгованість за тілом кредиту; 11871,10 грн - заборгованість за відсотками; 770,00 грн - заборгованість за комісійними винагородами, а також стягнути судові витрати в сумі 2422,40 грн судового збору та 5000,00 грн витрат на правову допомогу.
В обґрунтування поданого позову представник позивача вказує, що 04.06.2021 ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі договір про споживчий кредит №4510185, за умовами якого ТОВ «Мілоан» надало відповідачу кредит у розмірі 7000,00 грн строком на 30 днів. ОСОБА_1 зобов'язався повернути кредит до 04.07.2021, сплатити проценти і комісію за надання кредиту.
На підставі договору факторингу №12Т від 11.11.2021 ТОВ «Мілоан» відступило позивачу за плату право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Оскільки позичальник не виконує свої зобов'язання добровільно, товариство звернулося до суду за захистом своїх прав.
Представник позивача у судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового засідання повідомлений належним чином, у позовній заяві просив проводити розгляд справи за його відсутності, не заперечив проти заочного розгляду справи та ухвалення заочного рішення.
Відповідач в судове засідання не з'явилася, про дату, час і місце судового засідання повідомлялася своєчасно, належним чином, що підтверджується поштовим повідомленням, відзиву на позов не подала, заяв про відкладення розгляду справи чи розгляд справи у її відсутність суду не надала.
У відповідності до положень ст. ст. 280-281 ЦПК України, суд за згодою позивача вважає можливим розглянути справу на підставі наявних в ній даних та доказів в порядку заочного розгляду.
Відповідно до вимог ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, дослідивши матеріали справи встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 04.06.2021 ТОВ «Мілоан» (кредитодавець) і ОСОБА_1 (позичальник) уклали в електронній формі договір про споживчий кредит № 4510185, за умовами якого ТОВ «Мілоан» зобов'язалося надати відповідачу грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі 7000,00 грн, а остання, у свою чергу, зобов'язався повернути кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (пункти 1.1, 1.2 договору).
Договір укладений сторонами дистанційно шляхом пропозиції ОСОБА_1 укласти цей договір (анкета-заява №4510185) і прийняття пропозиції ТОВ «Мілоан».
ОСОБА_1 підписала договір електронним підписом (одноразовим ідентифікатором).
Пунктами 1.3, 1.4 договору встановлено, що кредит надається строком на 30 днів з 04.06.2021; термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом: 04.07.2021.
Орієнтовна загальна вартість кредиту для позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат позичальника за кредитом складає 10395,00 грн (пункт 1.5 договору).
Згідно пунктів 1.5.1, 1.5.2, 1.6 кредитного договору: комісія за надання кредиту 770,00 грн, яка нараховується за ставкою 11,00 відсотків від суми кредиту одноразово; проценти за користування кредитом 2625,00 грн, які нараховуються за ставкою 1,25 відсотка від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом; стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом.
Кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок (пункт 2.1 кредитного договору).
За змістом пункту 2.2.1 кредитного договору позичальник сплачує кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п. 1.5.1-1.5.2 договору, в термін (дату), вказаний в п. 1.4. У випадку якщо позичальник продовжує строк кредитування, вказаний в п. 1.3 договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою, визначеною п. 1.5.2, або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначною п. 1.6 договору, в сумі та на умовах, визначених п. 2.3 договору.
Нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей, передбачених п. 2.2.3 договору (пункт 2.2.2 кредитного договору).
Із положень пункту 2.3.1.1 кредитного договору слідує, що позичальник має право неодноразово продовжувати строк кредитування, за умови, що кредитодавцем надана така можливість позичальнику відповідно до розділу 6 Правил надання фінансових кредитів (послуг) товариством (далі Правила). Для продовження строку кредитування за цим пунктом позичальник має вчинити дії, передбачені розділом 6 Правил, у тому числі сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту та певну частку заборгованості по кредиту.
Відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз, коли позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування позичальником у спосіб, вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у позичальника відсутня заборгованість перед кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду, на який продовжено строк кредитування, нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, наведеною в пункті 1.6 цього Договору. У випадку, якщо позичальник протягом періоду, на який продовжено строк кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах.
Також, відповідач підписала електронним підписом одноразовим ідентифікатором графік платежів за договором про споживчий кредит №4510185 та паспорт споживчого кредиту №4510185.
Того ж дня, тобто 04.06.2021, ТОВ «Мілоан» перерахувало на картковий рахунок ОСОБА_1 7000,00 грн, призначення платежу: кошти згідно договору 4510185 (платіжне доручення №47934565 від 04.06.2021).
Натомість, відповідач в установлений кредитним договором строк не повернула грошові кошти в повному обсязі, не сплатила проценти за користування ними та комісію за надання кредиту.
Згідно відомості про щоденні нарахування та погашення розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором склав 19059,10 грн, із яких 6418,00 грн - тіло кредиту, 11871,10 грн - борг по відсотках, 770,00 грн - борг по комісії.
Як свідчать нарахування за вказаною відомістю відповідачу було продовжено строк кредитування на умовах визначених кредитним договором.
11.11.2021 між ТОВ «Мілоан» (клієнт) і ТОВ «Діджи Фінанс» (фактор) укладено договір відступлення прав вимоги №12Т, за умовами якого ТОВ «Мілоан» за плату відступило позивачу своє право грошової вимоги до боржників за рядом договорів, у тому числі право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Тоді ж ТОВ «Мілоан» і ТОВ «Діджи Фінанс» підписали реєстр прав вимог, із якого слідує, що товариство набуло право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором на суму заборгованості 19059,10 грн, у тому числі 6418,00 грн - заборгованість за тілом кредиту, 11871,10 грн - заборгованість за відсотками, 770,00 грн - заборгованість за комісією.
25.07.2025 представником позивача надіслано відповідачу досудову вимогу про погашення заборгованості за договором про надання споживчого кредиту №4510185 від 04.06.2021.
Ухвалюючи рішення по суті заявлених позовних вимог судом враховано також наступні обставини та застосовано наступні норми права.
Статтею 11 ЦК України встановлено, що договори та інші правочини є однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків.
Відповідно до статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
За змістом частини першої статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу частини першої статті 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов'язки відповідно до договору (частина перша статті 631 ЦК України).
Частиною першою статті 1054 ЦК України визначено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно з частиною першою статті 1048 ЦК України (положення якої застосовуються до спірних правовідносин на виконання частини другої статті 1054 ЦК України) позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором.
Із положень пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України слідує, що кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні, в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 ЦК України).
В силу частини першої статті 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Частиною першою статті 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до частини першої статті 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Як передбачено частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Аналіз указаних норм права дає підстави для висновку, що цивільні права та обов'язки можуть виникати безпосередньо з договорів та інших правочинів.
За своїми правовими ознаками кредитний договір є консенсуальною, двосторонньою та відплатною угодою, при укладенні якої кредитодавець бере на себе зобов'язання надати кредит і набуває право вимоги на повернення грошових коштів і сплати процентів, а позичальник має право вимагати надання кредиту та несе зобов'язання щодо своєчасного його повернення та сплати процентів.
Предметом виконання грошового зобов'язання за кредитним договором є певна грошова сума, що має бути сплачена боржником кредитору.
Враховуючи презумпцію відплатності кредитного договору, позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити проценти за користування грошовими коштами, якщо інше не встановлено договором.
При укладенні будь-якого договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов'язки відповідно до цього договору.
Щодо кредитного договору, то сторони вправі встановити строк кредитування, протягом якого боржник зобов'язаний виконати свій обов'язок за договором із повернення кредиту та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку кредитодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування кредитними коштами.
Зобов'язання має виконуватися належним чином, у тому числі відповідно до умов договору та вимог закону.
Боржник визнається таким, що прострочив виконання зобов'язання за договором, якщо він не приступив до його виконання, тобто не виконує дій, які випливають із змісту зобов'язання, в строки, встановлені договором.
Відступлення права вимоги означає договірну передачу зобов'язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором і новим кредитором. Одним із різновидів відступлення права вимоги є факторинг (фінансування під відступлення права грошової вимоги).
Зібрані докази вказують на те, що ТОВ «Мілоан» і ОСОБА_1 уклали в електронній формі кредитний договір, у якому досягли згоди з усіх істотних умов, а саме щодо розміру кредиту, порядку його надання та повернення, строку кредитування, порядку нарахування та сплати процентів, підстав сплати комісії, прав і обов'язків сторін, відповідальності за порушення умов договору тощо.
На виконання умов кредитного договору ТОВ «Мілоан» перерахувало грошові кошти (7000,00 грн) на картковий рахунок відповідачу, яка не повернула кредит, не сплатила проценти та комісію в установлені кредитним договором строк і розмірі.
Надалі ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» право вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором.
Таким чином, ОСОБА_1 не виконала зобов'язання за кредитним договором, а тому з неї на користь ТОВ «Діджи Фінанс» як нового кредитора слід стягнути заборгованість.
Із матеріалів справи слідує, що ТОВ «Мілоан» надало ОСОБА_1 кредит 04.06.2021. З 04.06.2021 по 04.07.2021 тривав пільговий строк кредитування, під час якого ТОВ «Мілоан» нараховувало ОСОБА_1 проценти за ставкою 1,25% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом.
Оскільки до 04.07.2021 відповідач не повернула кредит і продовжила користування кредитними коштами, то відповідно до пункту 2.3.1.2 кредитного договору з 05.07.2021 строк кредитування був продовжений (пролонгований) на стандартних (базових) умовах.
Щодо сплати комісії за надання кредиту, то необхідно врахувати, що сторони кредитного договору погодили сплату комісії за надання кредиту в розмірі 770,00 грн, що не суперечить вимогам чинного законодавства та відповідає правовій позиції Великої Палати Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 в справі №496/3134/19.
Зазначений висновок відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України суд враховує при виборі і застосуванні норм права до спірних правовідносин.
Відповідно до пункту 6 частини першої статті 264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.
У позовній заяві ТОВ «Діджи Фінанс» просило стягнути з відповідача на його користь судові витрати витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000,00 грн.
Частиною першою статті 15 ЦПК України встановлено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою.
Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 ЦПК України).
Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.
Відповідно до положень частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до частин першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:
1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);
2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);
3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;
4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п'ята та шоста статті 137 ЦПК України).
У розумінні положень частини п'ятої статті 137 ЦПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу у сумі 5000 грн позивач надав суду: договір про надання правової допомоги від 05.05.2025 № 42649746, укладений між замовником - ТОВ «Діджи Фінанс» та ФОП ОСОБА_2 ; додаткову угоду до договору про надання правової допомоги від 29.07.2025 №4510185; Акт 4510185 про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги адвокатом на суму 5000 грн від 29.07.2025; детальний опис робіт від 19.02.2025.
Згідно з актом про підтвердження факту надання правничої (правової) допомоги від 29.07.2025, загальна грошова сума, що підлягає оплаті за проведення правового аналізу та надання правових рекомендацій, складення позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором, формування додатків до позовної заяви та подання позовної заяви та копії позовної заяви з додатками до суду шляхом надсилання позовної заяви поштовим відправленням складає 5000 грн.
Зважаючи на той факт, що позивач у справі належним чином документально підтвердив витрати на професійну правничу допомогу, враховуючи складність справи, обсяг наданих послуг у вигляді професійної правничої допомоги, враховуючи відсутність заяви відповідача про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу, суд вважає, що обґрунтованим та співмірним в даному випадку стягнути на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в заявленому розмірі 5000 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стягненню з відповідача на користь позивача підлягає судовий збір в розмірі 2422, 40 грн.
На підставі викладеного, керуючись статями 258-259, 263-265 ЦПК України, суд
Позов задовольнити повністю.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місце знаходження - м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, адреса для листування - м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ - 42649746) заборгованість за договором про споживчий кредит №4510185 від 04.06.2021 у розмірі 19059 (дев'ятнадцять тисяч п'ятдесят дев'ять) грн 10 коп.
Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , місце реєстрації - АДРЕСА_1 , РНОКПП - НОМЕР_1 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місце знаходження - м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, 8, адреса для листування - м. Бровари, вул. Симона Петлюри, 21/1, ЄДРПОУ - 42649746) судовий збір у розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп, а також витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 5000 (п'ять тисяч) грн 00 коп.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Хмельницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення може бути переглянуте Ізяславським районним судом Хмельницької області за письмовою заявою відповідача, яка може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повне рішення складено 28.10.2025.
Суддя Олександр Король