Копія:
"27" жовтня 2025 р. Справа № 608/2261/25
Номер провадження2-а/608/194/2025
Чортківський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючої судді Яковець Н. В.
з участю секретаря Олійник О. С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чорткові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення, -
У жовтні 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення.
В позовній заяві посилався на те, що 16 вересня, перебуваючи у справах в м. Чорткові, його було зупинено за порушення правил дорожнього руху та доставлено працівниками Національної поліції України до ІНФОРМАЦІЯ_2 з приводу уточнення персональних даних.
Цього дня без складання протоколу адміністративного правопорушення йому було вручено постанову про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 210 КУпАП за №2969 від 16 вересня 2025 року та накладено штраф у розмірі 17000 гривень.
У спірній постанові зазначається, що під час звірки персональних даних було виявлено, що позивач перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 , і позивачу була відправлена повістка для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних, на вказану повістку ОСОБА_1 не прибув. Однак, позивачу вручено повістку за №02/-1324 від 16 вересня 2025 року з вимогою прибути до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 17 вересня 2025 року о 09:00 год для уточнення облікових даних (проходження ВЛК), а також вручено повістку за №02/09/1331 від 16 вересня 2025 року для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_2 на 24 вересня 2025 року о 10:00 год для уточнення даних (проходження ВЛК).
Вважають, що оскаржувана Постанова не відповідає вимогам закону, оскільки вона винесена з порушенням установленого порядку накладення адміністративних стягнень, ґрунтується на неповному та необ'єктивному розгляді справи про адміністративне правопорушення, за відсутності належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт неправомірних дій позивача, а отже, не підтверджує наявність адміністративного правопорушення за ч. 3 ст. 210 КУпАП.
Так, позивач прописаний та проживає в АДРЕСА_1 та перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_5 . Являється інвалідом III групи, а тому відповідно до Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» не підлягає призову на військову службу.
Окрім того, жодної повістки на адресу позивача за місцем реєстрації не надходило. У Постанові про адміністративне правопорушення від 16 вересня 2025 року не зазначено, коли і ким надсилалася повістка, за яким номером, на яку адресу, не надано доказів того, що позивача повідомляли про наявність такої повістки. Відповідачем не було складено Протокол про адміністративне правопорушення, що позбавило позивача права бути обізнаним у тому, яке порушення ним вчинено, за яких обставин та дати пояснення з приводу «умовного» адміністративного порушення.
Додатковим доказом безпідставності, необґрунтованості винесення відповідачем спірної Постанови про адміністративне правопорушення свідчать виписані позивачу повістки про прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 17 вересня 2025 року о 09:00 год.
Також просили стягнути з відповідача понесені позивачем судові витрати, орієнтовний розрахунок судових витрат який очікується понести для розгляду даної справи складається з судового збору у розмірі 605,60 грн. та витрат на правову допомогу -10 000,00 грн.
Від відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 надійшов відзив на позовну заяву. Представник відповідача в поданому до суду відзиві просив у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 відмовити в повному обсязі, посилаючись на те, що позивачу було направлено повістку листом Тернопільської міської ради на виконання розпорядження ІНФОРМАЦІЯ_4 №271/3591 з метою оповіщення військовозобов'язаних. Також, була сформована електронна повістка, відповідно до якої позивач мав з'явитися до відповідного ТЦК та СП 15.07.2025 року, оскільки позивач не прибув за викликом, то в ЄДРПВР з'явилося повідомлення про порушення ним правил військового обліку, що і було встановлено під час звірки персональних даних. Оскільки, позивач стоїть на військовому обліку в ІНФОРМАЦІЯ_3 , тому зобов'язаний був з'явитися до Відповідача на вказану дату та час, як було зазначено в належним чином оформленій повістці, чого не зробив. Також, наявність у позивача відстрочки не знімає з нього обов'язку з'являтися за викликом по повістці, оскільки, позивач належним чином був повідомлений про необхідність з'явитися в ІНФОРМАЦІЯ_6 , проігнорувавши свій обов'язок, вчинив адміністративне правопорушення, про що і було винесено оскаржувану постанову. Також, вважають, що не підлягають до задоволення вимоги позивача щодо відшкодування йому судових витрат, оскільки, зазначені витрати документально не підтверджені.
Представник позивача Жеребецька В. О. та позивач в судове засідання не з'явилися, просила справу розглядати без їх участі.
Представник відповідача - ІНФОРМАЦІЯ_1 в судове засідання теж не з'явився, у поданому до суду відзиві, просив суд справу слухати у його відсутності.
Вивчивши та дослідивши письмові докази, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії).
Згідно зі ст. 280 зазначеного Кодексу - орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 251 Кодексу України про адміністративне правопорушення доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці данівстановлюються, зокрема, протоколом про адміністративне правопорушення. Таким чином, аналіз ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення свідчить, що протокол про адміністративне правопорушення є належним доказом того, що особою вчинено певне діяння, яке може бути кваліфіковано як адміністративне правопорушення.
Згідно ст. 245 зазначеного Кодексу завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
За ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Порядок діяльності органів державної влади, їх посадових осіб, уповноважених складати протоколи про адміністративні правопорушення, розглядати справи про такі правопорушення та притягати винних осіб до адміністративної відповідальності за їх вчинення, регулюється Кодексом.
Згідно ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
В силу ст.ст. 245, 280 КУпАП посадова особа, уповноважена розглядати адміністративну справу при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язана з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи з метою всебічного, повного і об'єктивного з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Судом встановлено, що 16 вересня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 підполковником ОСОБА_2 винесено постанову № 2969, згідно якої вбачається, що 16.09.2025 під час звірки персональних даних було встановлено, що ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку військовозобов'язаних у ІНФОРМАЦІЯ_3 . Відповідно до Розпорядження начальника об'єднаного міського РЦК та СП №271/3591, яке було надано голові міської ради для здійснення оповіщення військовозобов'язаних. Громадянину ОСОБА_1 відправлена повістка для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_4 для уточнення даних. На вказану повістку гр. ОСОБА_1 не прибув». Проте, в постанові про притягнення позивача до адміністративної відповідальності, не зазначено коли позивач повинен був з'явитися для уточнення даних.
Вирішуючи питання правомірності оскаржуваної постанови, суд виходить з такого.
Механізм організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі військовий облік) визначено Порядком організації та ведення військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 1487 від 30.12.2022, додатком № 2 до якого затверджені Правила військового обліку призовників, військовозобов'язаних та резервістів (далі Правила військового обліку), чинному на час виникнення спірних правовідносин.
Пунктом 1 Правил військового обліку передбачено, що призовники, військовозобов'язані та резервісти, серед іншого, повинні прибувати за викликом районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках, розпорядженнях) районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік та визначення призначення на особливий період, оформлення військово-облікових документів, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на навчальні (перевірочні) та спеціальні збори військовозобов'язаних та резервістів.
Частиною 3 статті 210 КУпАП передбачено відповідальність за порушення призовниками, військовозобов'язаними, резервістами правил військового обліку, вчинених в особливий період.
У цій справі до предмету доказування входить, зокрема, встановлення порядку оповіщення позивача про необхідність з'явитись до ТЦК (докази надсилання повідомлення, її отримання, неотримання, причини неотримання, тощо), зокрема, дотримання пункту 41 Порядку, підтвердженням чого є повідомлення про вручення поштового відправлення з однією з таких відміток: про отримання особою відправлення; про відмову отримати поштове відправлення чи про відсутність особи за адресою місця проживання особи, повідомленою цією особою ТЦК під час уточнення своїх облікових даних або адресою задекларованого/зареєстрованого місця проживання в установленому законом порядку. Однак жодного доказу щодо надсилання відповідного оповіщення позивачу (поштове повідомлення про вручення) та, відповідно, належного оповіщення позивача відповідачі не надали, що виключає можливість встановлення відповідного факту. Натомість позивач відповідну обставину заперечує. Суд також виходить з того, що у разі не оповіщення або ж повернення відповідного відправлення через невручення, указана обставина не може бути підтверджена жодним доказом зі сторони позивача, а тому обставину належного оповіщення має доводити саме відповідач.
Разом з тим, відповідачем не надано доказів того, що ОСОБА_1 направлялася повістка про його виклик на15 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_4 № 271/3591 для уточнення даних.
Статтею 55 Конституції України встановлено, що права і свободи людини і громадянина захищаються судом. Кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.
З метою перевірки доводів позивача, викладених в позовній заяві, суд викликав в судове засідання представника відповідача, проте останній в суд не з'явився, у поданому відзиві на позовну заяву доказів винуватості особи не подав.
Суд зазначає, що у справі «Малофєєва проти Росії» (рішення від 30.05.2013 року, заява № 36673/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватись до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатись від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом).
Відповідно до вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (1950 року) вбачається, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього обвинувачення.» Стандарти, які встановлює Конвенція для кримінального провадження, поширено ЄСПЛ і на провадження у справах про адміністративні правопорушення. Оскільки «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати й протокол про адміністративне правопорушення (Справа Лучанінова проти України (рішення від 09.06.2011 року, заява № 16347/02)).
Згідно ст.ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, при розгляді справи про адміністративне правопорушення орган (посадова особа) забезпечує всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин справи, зокрема, підлягають з'ясуванню чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна особа у його вчиненні, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення справи. Рішення про наявність чи відсутність в діях особи адміністративного правопорушення має бути зроблене на підставі всебічного, повного і об'єктивного дослідження всіх обставин справи в їх сукупності.
Відповідно до ст. 285 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення оголошується негайно після закінчення розгляду справи. Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено. Копія постанови вручається під розписку. У разі якщо копія постанови висилається, про це робиться відповідна відмітка у справі. У випадках, передбачених ст. 258 КУпАП, копія постанови уповноваженої посадової особи у справі про адміністративне правопорушення вручається особі, щодо якої її винесено, на місці вчинення правопорушення.
Згідно приписів ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право скасувати рішення суб'єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення.
За загальним правилом ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 78 цього Кодексу.
У даному ж випадку спеціальною є інша правова норма - ч. 2 ст. 77 КАС України, а тому саме вона підлягає застосуванню. Нею визначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб'єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.
Ця норма права по своїй юридичній природі повністю кореспондується та доповнює загальний принцип, визначений ст. 63 Конституції України, котрий декларує відсутність обов'язку в особи доводити свою невинуватість у правопорушенні та стверджує про те, що обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
На думку суду, цілком логічно та ґрунтується на нормах права, те, що у випадку, якщо рішення суб'єкта владних повноважень буде оскаржено, то обов'язок довести його правомірність лежить саме на останньому, оскільки в протилежному випадку на особу, котру визнано винним у вчиненні правопорушення фактично буде покладено обов'язок доводити свою невинуватість, що суперечить вказаній вище статті Конституції України.
Позиція ОСОБА_1 зводиться до заперечень самого факту вчинення правопорушення, отже ця обставина входить до предмету доказування.
Відповідно до частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
З врахуванням досліджених в судовому засіданні доказів, суд не має підстав для висновку, що при притягненні позивача до адміністративної відповідальності відповідачем в повному обсязі були дотримані вищенаведені вимоги закону і під час цього були вжиті всі заходи щодо повного, всебічного та об'єктивного з'ясування обставин, що мали значення для правильного вирішення справи.
За таких обставин, факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення, є не доведеним.
Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що постанова у справі про адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 3 ст. 210 КУпАП, від 16 вересня 2025 року № 2969 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності, є необґрунтованою, а тому підлягає скасуванню, а справа про адміністративне правопорушення - закриттю, тому позовні вимоги слід задовольнити.
Також суд вважає, що судові витрати сторін слід покласти на сторони в межах ними понесених.
Керуючись ст.ст. 7, 9, 210, 242-246, 247, 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення, ст. ст. 2, 5, 6, 8-10, 72, 77, 90, 241-246, 250, 286 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позовні вимоги задовольнити.
Скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 № 2969 від 16 вересня 2025 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 210 КУпАП та накладення на нього штрафу в розмірі 17 000 гривень, а провадження у справі про адміністративне правопорушення закрити.
Судові витрати покласти на сторони в розмірах, що вони фактично понесли.
Рішення суду може бути оскаржено до Восьмого апеляційного адміністративного суду через Чортківський районний суд Тернопільської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання його копії.
Суддя/підпис/
Згідно з оригіналом:
Рішення набрало законної сили "____" ______________ 2025 року.
Оригінал рішення знаходиться в матеріалах справи № 608/2261/25, яка зберігається в Чортківському районному суді Тернопільської області.
Суддя: Н. В. Яковець
Копію рішення видано "____" ______________ 2025 року.
Секретар: