23.10.2025 Справа №607/15455/25 Провадження №1-кп/607/1724/2025
Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
за участю секретаря с/з ОСОБА_2
за участю: прокурора ОСОБА_3
обвинуваченого ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Тернополі кримінальне провадження №12025211040001208 від 01.07.2025 року про обвинувачення:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ангіса Хельвачаурського району, Республіка Грузія, громадянина України, з середньою освітою, неодруженого, непрацюючого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше судимого, востаннє вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.02.2025 року за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850грн., -
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України,
1. Встановлені судом обставини кримінального правопорушення.
ОСОБА_4 , будучи раніше судимим за вчинення умисних корисливих злочинів, на шлях виправлення та перевиховання не став, а знову вчинив умисний злочин проти власності за наступних обставин.
Так, 30.06.2025 близько 12:30 год, у ОСОБА_4 , який перебував у кооперативі "Будівельник", що у с. Курівці Тернопільського району Тернопільської області, виник злочинний умисел направлений на повторне, таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло.
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на таємне викрадення чужого майна, ОСОБА_4 30.06.2025 близько 12:30 год, перебуваючи у кооперативі "Будівельник", що у с. Курівці Тернопільського району Тернопільської області, скориставшись тим, що за його діями ніхто не спостерігає, керуючись корисливим мотивом, з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи протиправний та суспільно-небезпечний характер своїх дій й передбачаючи їх шкідливі наслідки та свідомо бажаючи настання таких наслідків, повторно, таємно, шляхом пошкодження віконної рами, проник у дачне приміщення звідки викрав мобільний телефон торговельної марки "Samsung" моделі "А06", вартістю 3594,84грн та грошові кошти в сумі 1000 грн (купюрами номіналом по 500 грн кожна), які належать ОСОБА_5 .
У подальшому, ОСОБА_4 покинув місце вчинення кримінального правопорушення із викраденим майном та розпорядився ним на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 матеріальну шкоду на загальну суму 4594,84 грн.
За таких обставин, вказаними діями обвинувачений ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, тобто таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло.
2. Висловлена обвинуваченим ОСОБА_4 безпосередньо у судовому засіданні процесуальна позиція з приводу пред'явленого йому обвинувачення.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України визнав повністю за викладених в обвинувальному акті обставин, щиро розкаявся, просить суворо не карати.
3. Вирішення питання щодо проведення судового розгляду кримінального провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України у відповідності до приписів ч.3 ст.349 КПК України. Висновки суду щодо доведеності винуватості обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України.
Так, обвинувачений ОСОБА_4 , визнавши свою винуватість у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, передбаченому ч.4 ст.185 КК України, за обставин, викладених в обвинувальному акті, повністю погодився зі всіма зібраними в процесі досудового розслідування доказами, що її підтверджують, відмовився від їх дослідження під час судового розгляду.
За згодою учасників судового провадження, які не оспорюють фактичні обставини кримінального провадження, кваліфікацію кримінального правопорушення, судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз'яснивши учасникам процесу положення ст.349 КПК України, провів судовий розгляд даного провадження про обвинувачення ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України, щодо всіх його обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349 КПК України, визнавши недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються.
При цьому суд з'ясував правильність розуміння учасниками судового процесу змісту цих обставин, з'ясував чи немає сумнівів в добровільності їх позиції, а також роз'яснив їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
Таким чином, суд дійшов переконання про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та кваліфікує його дії за ч.4 ст.185 КК України, як таємне викрадення чужого майна (крадіжка), вчинена повторно та в умовах воєнного стану, поєднана з проникненням у житло.
4. Мотиви призначення покарання обвинуваченому ОСОБА_4 .
Вивченням особи ОСОБА_4 встановлено, що він є уродженець м. Ангіса Хельвачаурського району, Республіка Грузія, громадянин України, з середньою освітою, непрацюючий, неодружений, має на утриманні неповнолітню дитину, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , на обліку у лікаря-нарколога чи психіатра не перебуває, раніше судимий, востаннє вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.02.2025 року за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850грн.
Санкція ч. 4 ст. 185 КК України (у її редакції, станом на час вчинення кримінального правопорушення), передбачає покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
При призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд, відповідно до вимог ст. ст. 50, 65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, які у відповідності до положень ст.12 КК України класифікується як тяжкий злочин, особу винного, його вік, сімейний стан обвинуваченого, стан здоров'я, а також обставини, які пом'якшують та обтяжують покарання.
Обставинами, які пом'якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до статті 66 КК України, суд визнає щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Так, згідно з письмовою заявою потерпілої ОСОБА_5 від 24.07.2025 року, ОСОБА_4 відшкодовано їй матеріальні збитки в сумі 6000грн., тому претензій до ОСОБА_4 не має, та просить суд його суворо не карати.
При цьому обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_4 у відповідності до положень ст.67 КК України, судом не встановлено.
Окремо суд враховує й позицію щодо покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , висловлену потерпілою ОСОБА_5 у письмовій заяві від 24.07.2025 року, яка просить суд обвинуваченому суворо не карати, що підлягає врахуванню в сукупності з усіма іншими обставинами, які суд повинен врахувати при призначенні покарання у відповідності до приписів закону про кримінальну відповідальність.
Згідно з положеннями статті 65 КК України підстави призначення більш м'якого покарання визначено статтею 69 КК України.
У відповідності до приписів статті 69 КК України (у її редакції станом на час вчинення кримінального правопорушення), за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов'язане з корупцією, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення. У цьому випадку суд не має права призначити покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої для такого виду покарання в Загальній частині цього Кодексу. За вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, суд з підстав, передбачених цією частиною, може призначити основне покарання у виді штрафу, розмір якого не більше ніж на чверть нижчий від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
Відповідно до п.8 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003р. «Про практику призначення судами кримінального покарання» призначення основного покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за даний злочин, або перехід до іншого, більш м'якого виду основного покарання, або не призначення обов'язкового додаткового покарання (ст. 69 КК) може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. Вказана норма Закону передбачає, що у кожному такому випадку суд зобов'язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу підсудного він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом'якшення покарання, а в резолютивній - послатися на ч.1 ст.69 КК України.
Таким чином, за наявності декількох обставин, що пом'якшують покарання за вчинене кримінальне правопорушення обвинуваченим, а саме: щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку, які суд визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, а також, при призначенні обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за вчинене кримінальне правопорушення, передбачене ч.4 ст.185 КК України, суд, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації та беручи до уваги, що покарання має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу, у даному конкретному випадку, вбачає за можливе застосувати ч.1 ст.69 КК України, та призначити обвинуваченому покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України, а саме у виді позбавлення волі.
На переконання суду, призначене обвинуваченому ОСОБА_4 покарання буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
5. Мотиви прийняття рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного покарання.
Приймаючи рішення про порядок відбування обвинуваченим ОСОБА_4 призначеного основного покарання суд враховує те, що положення статті 75 КК України наділяють суд дискреційними повноваженнями при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше п'яти років визначити, належним чином врахувавши тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини кримінального провадження, чи можливе виправлення засудженого шляхом звільнення від відбування покарання з випробуванням.
При цьому, суд враховує те, що обвинувачений ОСОБА_4 є раніше неодноразово судимим, та звільнившись 16.07.2024 року із Харківської ВК (№43) по відбуттю покарання за вироком Білопільського районного суду Сумської області від 23.03.2020 року, яким був засуджений за ч.2 ст.190, ч.ч. 2.3 ст.186 КК України до остаточного покарання у вигляді позбавлення волі на строк на 6 років, 25.01.2025 року вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.357 КК України, за яке засуджений вироком Галицького районного суду міста Львова від 14.02.2025 року за ч.1 ст.357 КК України до покарання у виді штрафу у розмірі 850 грн., та знову притягується до кримінальної відповідальності за даним вироком за кримінальним правопорушенням проти власності.
Із урахуванням ступеня тяжкості та суспільної небезпечності вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, яке є умисним тяжким злочином проти власності, в той час як у відповідності до статті 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності, а право приватної власності є непорушним, та особи винного, який раніше неодноразово притягувався до кримінальної відповідальності, зокрема за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, після чого належних висновків для себе не зробив та через нетривалий період часу після звільнення з місць позбавлення волі знову вчинив умисні кримінальні правопорушення, суд доходить висновку, що виправлення та перевиховання ОСОБА_4 можливі виключно в умовах ізоляції від суспільства, та у зв'язку із цим не знаходить підстав для звільнення останнього від відбування покарання з випробуванням на підставі статті 75 КК України.
На переконання суду, застосування інституту умовного звільнення (ст.75 КК України) до призначеного ОСОБА_4 покарання, не сприятиме меті покарання та може створити в обвинуваченого та інших осіб хибне уявлення про безкарність за вчинення кримінальних правопорушень проти власності, а також не призведе до виконання завдань кримінального провадження, визначених статтею 2 КПК України.
На думку суду, покарання у виді позбавлення волі та його відбування буде справедливим, необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого, попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень та відповідатиме принципам гуманності, справедливості, не потягне за собою порушення засад виваженості, що включає наявність розумного балансу між захищуваними інтересами суспільства та правами особи, яка притягається до кримінальної відповідальності, забезпечує співрозмірність діяння та кари, відповідає таким принципам Європейської конвенції захисту прав людини і основоположних свобод як пропорційність обмеження прав людини, легітимна мета та невідворотність покарання.
6. Мотиви прийняття рішення щодо застосованих заходів забезпечення кримінального провадження.
За змістом статей 369, 374 КПК України у разі визнання особи винуватою, у мотивувальній та резолютивній частинах вироку зазначається рішення щодо заходів забезпечення, в тому числі запобіжних заходів до набрання вироком законної сили, та мотиви його ухвалення.
За наведеного, та враховуючи призначення обвинуваченому покарання у вигляді позбавлення волі, яке він має відбувати реально, з огляду на наявність ризиків, передбачених ст.177 КПК України у даному кримінальному провадженні, з метою забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобіганню спробам обвинуваченого переховуватися від суду, ризик чого значно підвищується за умови обізнаності обвинуваченого із призначеним йому покаранням за вчинені кримінальні правопорушення у виді позбавлення волі, суд вважає за необхідне захід забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , - у період часу з 22-00 год. по 06-00 год., продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше шістдесяти днів, тобто до 21.12.2025 року, а також продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше шістдесяти днів, тобто до 21.12.2025 року строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
У відповідності до вимог частини четвертої статті 174 КПК України після набрання вироком законної сили слід скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.07.2025 у справі №607/13863/25 (провадження №1-кс/607/3838/2025) на майно, а саме:
- взуття чорного кольору, торговельної марки «Fila», яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке останній 02.07.2025 добровільно видав.
7 Вирішення питання про долю речових доказів у кримінальному провадженні у порядку ч.9 ст.100 КПК України.
При вирішенні питання про долю речових доказів у даному кримінальному провадженні суд керується положеннями частини 9 статті 100 КПК України.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- взуття чорного кольору, торговельної марки «Fila», яке поміщено в спец. упакування №НY00148580, слід повернути володільцю - обвинуваченому ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили.
8. Вирішення питання щодо стягнення з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави документально підтверджених витрат на залучення експертів в порядку ч.2 ст.124 КПК України.
За змістом частини другої статті 124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.
Таким чином, слід стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:
- судової товарознавчої експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8337-ТВ у розмірі 1782,80грн.;
- судової трасологічної експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8338-ТР у розмірі 2228,50грн.;
- судової трасологічної експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8339-ТР у розмірі 1337,10грн.;
- судової дактилоскопічної експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8452-Д у розмірі 2674,20грн.;
- судової трасологічної експертизи від 15.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8737-ТР у розмірі 2674,20грн.;
- судової дактилоскопічної експертизи від 23.07.2025 року №СЕ-19/120-25/9271-Д у розмірі 3565,60грн.
На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 100, 124, 369, 370, 374, 377 КПК України, ст. ст. 50, 65, 66, 67, 69, 185 КК України, суд, -
ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.185 КК України та призначити йому за даним кримінальним правопорушенням покарання, із застосуванням ст.69 КК України, у виді позбавлення волі на строк 2 (два) роки (6) шість місяців.
Строк відбуття покарання ОСОБА_4 рахувати з моменту звернення вироку до виконання.
Захід забезпечення кримінального провадження, а саме запобіжний захід у вигляді тримання під домашнім арештом обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , із забороною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , залишати житло за адресою: АДРЕСА_2 , - у період часу з 22-00 год. по 06-00 год., продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше шістдесяти днів, тобто до 21.12.2025 року, а також продовжити до набрання вироком законної сили, але не більше шістдесяти днів, тобто до 21.12.2025 року строк дії покладених на обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , обов'язків, передбачених ч.5 ст.194 КПК України, а саме: прибувати до слідчого, прокурора та суду за кожною вимогою; не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи.
Після набрання вироком законної сили скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 04.07.2025 у справі №607/13863/25 (провадження №1-кс/607/3838/2025) на майно, а саме:
- взуття чорного кольору, торговельної марки «Fila», яке належить ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та яке останній 02.07.2025 добровільно видав.
Речові докази у кримінальному провадженні:
- взуття чорного кольору, торговельної марки «Fila», яке поміщено в спец. упакування №НY00148580, -повернути володільцю - обвинуваченому ОСОБА_4 , після набрання вироком законної сили.
Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_4 на користь держави процесуальні витрати за проведення у кримінальному провадженні:
- судової товарознавчої експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8337-ТВ у розмірі 1782,80грн.;
- судової трасологічної експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8338-ТР у розмірі 2228,50грн.;
- судової трасологічної експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8339-ТР у розмірі 1337,10грн.;
- судової дактилоскопічної експертизи від 09.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8452-Д у розмірі 2674,20грн.;
- судової трасологічної експертизи від 15.07.2025 року №СЕ-19/120-25/8737-ТР у розмірі 2674,20грн.;
- судової дактилоскопічної експертизи від 23.07.2025 року №СЕ-19/120-25/9271-Д у розмірі 3565,60грн.
Вирок може бути оскаржений до Тернопільського апеляційного суду через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а обвинуваченим, в той же строк, з моменту вручення йому копії вироку.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо її не подано. У разі її подання вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.
Головуючий суддяОСОБА_1