Справа № 605/219/25
Іменем України
28 жовтня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд
Тернопільської області
в складі:
головуючого судді Горуц Р.О.
при секретарі судового засідання Костенюк М.Я.
за участю:
представника позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Підгайці цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу, -
Позивач ОСОБА_2 звернувся в суд з позовом до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Підтримання ним позовних вимог та прохання про розгляд справи у його відсутності, викладено у поданій суду заяві, що не суперечить приписам ч.3 ст.211 ЦПК України.
Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав повністю та просить їх задовольнити з підстав викладених у позові. Крім того, додав, що сторони спільно не проживають понад два роки.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Прохання про розгляд справи у її відсутності викладено у адресованій суду заяві. Проти задоволення позову не заперечує.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.
Судом встановлено, що 10 липня 2018 року року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у Тернопільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, було зареєстровано шлюб, актовий запис №1116, що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 10 липня 2018 року.
Спільних дітей від даного шлюбу у сторін немає.
Позивач в обґрунтування своїх позовних вимог зазначає, що спільне життя з відповідачкою не склалось через відсутність між ними взаєморозуміння, почуття поваги один до одного та різних поглядів на сімейні відносини. Шлюб між сторонами фактично припинив своє існування, а подальше його збереження буде суперечити його інтересам. Сторони спільно не проживають вже більше двох років.
Статтею 17 Закону України від 23 лютого 2006 року №3477-IV “Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» передбачено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.
Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, закріплено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У пункті 84 рішення Європейського суду з прав людини по справі “Валліанатос та інші проти Греції» від 07.11.2013 року (Заяви №№29381/09 та 32684/09) передбачено: “Суд наголошує на принципах, встановлених у його практиці. Мета захисту родини у її традиційному сенсі є доволі абстрактною і для її реалізації може використовуватися широкий спектр конкретних заходів… Також, з огляду на те, що Конвенція є “живим» документом, який слід тлумачити у світлі умов сьогодення…, держава при виборі засобів, покликаних забезпечувати захист сім'ї та повагу до сімейного життя, як цього вимагає стаття 8, обов'язково має брати до уваги зміни, що відбуваються у суспільстві і у ставленні до соціальних питань, цивільного стану і міжособистісних стосунків, включаючи той факт, що не існує лише одного шляху чи лише одного вибору, коли йдеться про те, як вести сімейне або приватне життя».
Окрім цього, пунктом 126 рішення Європейського суду з прав людини по справі »Фернандес Мартінес проти Іспанії» (заява 56030/07) від 12 червня 2014 року встановлено: “Що стосується права на приватне та сімейне життя, Суд наголошує на важливості для осіб мати можливість вільно приймати рішення з приводу того, як вести своє приватне та сімейне життя. У зв'язку з цим повторно наголошується, що відповідно до статті 8 також надається охорона прав на самореалізацію як у формі особистого розвитку…, так і з точки зору права на встановлення та розвиток відносин з іншими людьми та навколишнім світом, при цьому поняття особистої автономії є важливим принципом, що береться за основу при тлумаченні гарантій, які викладені в такому положенні».
Зважаючи на принципи рівноправності жінки і чоловіка, закон вимагає, щоб згода на одруження була взаємною. Принцип добровільності шлюбу є чинним не лише на стадії його реєстрації, а й під час знаходження в шлюбі, що зумовлює можливість добровільного розірвання шлюбу, про що записано в статті 16 Конвенції “Про дискримінацію жінок» в ч.1 підпункту “с», “однакові права і обов'язки під час шлюбу і після його розірвання». Шлюб - це сімейний союз, при цьому слово “сімейний» засвідчує, що шлюб створює сім'ю, а слово “союз» підкреслює договірну природу шлюбу, яка зумовлює його добровільний характер.
У відповідності до ст.112 Сімейного кодексу України суд з'ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини з інвалідністю та інші обставини життя подружжя.
Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.
Частина перша ст.8 Конвенції про захист прав та основоположних свобод передбачає право особи на повагу до свого приватного та сімейного життя.
Поняття “приватного та сімейного життя» ЄСПЛ не є чітко визначеним, і охоплює широкий спектр питань, серед яких, зокрема, є права особи на приватний простір, право визначати своє приватне життя (справа “Пек проти Сполученого Королівства» від 28.01.2003 року, заява №44647\98).
Згідно зі ст. 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка.
В силу ч.ч.3, 4 ст.56 СК України кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини.
Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв'язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.
Відповідно до ч.3 ст.105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду.
Позов про розірвання шлюбу може бути пред'явлений одним із подружжя (ст. 110 СК України).
За наведених вище обставин, суд, з'ясувавши фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, відсутність у подружжя малолітніх дітей, а також, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б їх інтересам, що має істотне значення, враховуючи інші обставини життя подружжя, дійшов до переконання, що позовні вимоги ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, підлягають до задоволення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд зазначає, що відповідно до ч.1 ст.142 ЦПК України у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.
В даній справі відповідачем до початку її розгляду по суті, позовні вимоги про розірвання шлюбу визнано повністю, а тому суд вважає за необхідне, повернути позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого ним при поданні позову до суду, тобто в сумі 605 гривень 60 копійок.
Інших 50 відсотків судового збору, сплаченого позивачем при поданні позову до суду, тобто в сумі 605 гривень 60 копійок, стягнути на його користь, відповідно до вимог ст.141 ЦПК України, із відповідача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст.10, 12, 81, 141, 142, 263, 265 ЦПК України, ст. ст. 105, 112, 113 СК України, суд, -
Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу - задовольнити.
Розірвати шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , який 10 липня 2018 року зареєстрований у Тернопільському міськрайонному відділі державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, актовий запис №1116.
Судові витрати, а саме судовий збір в сумі 605,60 грн стягнути із ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 на користь ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованого в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 .
Повернути ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрованому в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 , з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову до суду згідно квитанції ID:4827-6887- 7276-5931 від 22 травня 2025 року, в сумі 605 гривень 60 копійок.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Тернопільського апеляційного суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.
Позивач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , зареєстрований в АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ;
Представник позивача: ОСОБА_1 , АДРЕСА_3 , свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №002952 від 18 квітня 2022 року;
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована в АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 .
Головуючий: Р. О. Горуц