Справа № 605/433/25
Іменем України
28 жовтня 2025 рокум.Підгайці
Підгаєцький районний суд Тернопільської області
в складі :
головуючого судді Горуц Р.О.
при секретарі судового засідання Костенюк М.Я.
за участю:
представника позивача Прийдун В.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Підгайці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, -
Позивач ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції в Тернопільській області про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5784609 від 23 вересня 2025 року.
В судове засідання позивач не з'явився, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи. Причин неявки суду не повідомив.
Представник позивача в судовому засіданні просить позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити з підстав зазначених у адміністративному позові. Крім того, додав, що матеріали адміністративної справи не містять будь-яких належних та допустимих доказів, які б підтверджували винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП.
Представник відповідача повторно в судове засідання не з'явилася, хоча належним чином була повідомлена про дату, час та місце розгляду справи. Відповідачем подано до суду відзив, в якому той вказує на те, що позов не визнає. З підстав викладених у відзиві просить суд у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 , відмовити. Просить справу розглядати у її відсутності.
Суд, заслухавши представника позивача, дослідивши матеріали справи, об'єктивно оцінивши докази у їх сукупності, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення виходячи із наступних підстав.
Положенням ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Статтею 77 Кодексу адміністративного судочинства України у справах про оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Частиною п'ятою статті 14 Закону України «Про дорожній рух» передбачено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху, створювати безпечні умови для дорожнього руху, не завдавати своїми діями або бездіяльністю шкоди підприємствам, установам, організаціям і громадянам, виконувати розпорядження органів державного нагляду та контролю щодо дотримання законодавства про дорожній рух.
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Судом встановлено, що працівником поліції справа про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 була розглянута 23 вересня 2025 року.
За наслідком розгляду справи була винесена постанова про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.122 КУпАП у зв'язку з тим, що він керуючи транспортним засобом марки Mazda 6, державний номерний знак НОМЕР_1 , при повороті не подав сигнал світловим покажчиком повороту відповідного напрямку, чим порушив п.9.2.б. ПДР.
Позивач заперечуючи свою вину вказує, що він рухаючись на вищевказаному автомобілі, перед автовокзалом в м. Підгайці включив лівий поворот, а потім правий поворот та їхав в напрямку вул. Бережанська. Таким чином виконав всі вимоги ПДР.
Окрім того, зазначає, що працівником поліції було порушено порядок розгляду справи, не дотримано вимог ст.ст.268, 280 КУпАП, а також не надано можливості реалізувати право на отримання правничої допомоги. У зв'язку з чим позивач вважає, що така постанова є незаконною, і підлягає до скасування.
Представник відповідача позов не визнає, у відзиві вказує, що ОСОБА_1 не увімкнув сигнал повороту здійснюючи такий маневр, у зв'язку з чим на нього була винесена оскаржувана постанова. На підтвердження вини ОСОБА_1 , до відзиву, додано два файли з відеозаписами, які розміщено на DVD-R диску.
Із досліджених в судовому засіданні відеозаписів з відеореєстратора патрульного автомобіля та портативного відеореєстратора поліцейського, неможливо підтвердити чи спростувати факт увімкнення покажчика повороту відповідного напрямку руху, ОСОБА_1 , при з'їзді з перехрестя з круговим рухом, оскільки від патрульного автомобіля до транспортного засобу, яким керував позивач, була значна відстань, а якість відеозапису не є чіткою, що перешкоджає достовірно встановити вищевказаний факт.
Встановлено, що при розгляді справи про адміністративне правопорушення, поліцейським не було роз'яснено ОСОБА_1 права передбачені ст.268 КУпАП та ст.63 Конституції України.
Твердження ОСОБА_1 про те, що поліцейським не було надано можливості реалізувати право на отримання правничої допомоги, суд до уваги не бере, оскільки із досліджених відеозаписів видно, що позивач не заявляв клопотання про надання йому можливості скористатись його правом на правничу допомогу. Поряд з тим, суд наголошує на тому, що позивачу не було роз'яснено право мати захисника, чи будь-які інші його права, передбачені ст.268 КУпАП.
Будь-яких інших належних та допустимих доказів, які б підтверджували факт вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, в матеріалах справи немає.
Твердження позивача про те, що працівником поліції не вжито жодних дій щодо надання йому можливості реалізувати право на отримання правової допомоги, не заслуговує на увагу, оскільки як вбачається з відеозапису з портативного відеореєстратора, який додано представником відповідача до відзиву, ОСОБА_1 не заявляв клопотання про залучення до розгляду справи адвоката чи будь-якого іншого фахівця в галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, таким чином у працівника поліції такого обов'язку не виникало.
Відповідно до ч.2 ст.122 КУпАП адміністративна відповідальність передбачена за порушення правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.
Частина 2 статті 122 КУпАП за своєю структурою є бланкетною та відсилає саме до Правил дорожнього руху, зокрема до п.9.2.б ПДР.
Відповідно до п.9.2.б ПДР, водій повинен подавати сигнали світловими покажчиками повороту відповідного напрямку: перед перестроюванням, поворотом або розворотом.
Докази вчинення позивачем порушення п.9.2.б ПДР, як то вказано в оскаржуваній постанові, в матеріалах справи відсутні, а позивач такі обставини заперечує.
Суд, вважає, що візуальне спостереження за дотриманням Правил дорожнього руху працівниками органу Національної поліції може бути доказом у справі лише у тому випадку, коли воно зафіксовано у встановленому законом порядку.
Відповідно до ст.19 Конституції України вбачається, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.
Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
В силу статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом. Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Статтею 245 КУпАП визначено, що завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.
Стаття 280 КУпАП закріплює обов'язок посадової особи при розгляді справи про адміністративне правопорушення з'ясувати чи було вчинено адміністративне правопорушення та чи винна дана особа в його вчиненні.
За змістом статті 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності події адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.
Пунктом 24 Постанови ПВС України від 23.12.2005 року №14 “Про практику застосування судами законодавства про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративне правопорушення на транспорті» роз'яснено судам, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КУпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилається правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Разом з цим, суд не вважає постанову про притягнення позивача до адміністративної відповідальності беззаперечним доказом вчинення ним правопорушення, оскільки сам по собі опис адміністративного правопорушення не може бути належним доказом вчинення особою такого порушення. Така постанова за своєю правовою природою є рішенням суб'єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.
Будь-яких доказів, що свідчили б про вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 2 статті 122 КУпАП, відповідачем не надано, а матеріали справи таких не містять.
Отже, судом не здобуто, а відповідачем не представлено жодних належних та допустимих доказів в розумінні ст.251 КУпАП, які б підтверджували наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.122 КУпАП, зокрема об'єкту адміністративного правопорушення, тобто суспільні відносини на які посягнув останній.
Згідно ч.2 ст.77 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, проте відповідач не представив суду належних та допустимих доказів, що підтверджують правомірність його дій та винність позивача у вчиненні даного правопорушення.
Викладене дає підстави вважати, що відповідачем не вжито заходів для забезпечення всебічного, повного і об'єктивного з'ясування всіх обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Наявні у справі матеріали не містять беззаперечних доказів і є не достатніми для однозначного висновку про винність позивача в порушенні Правил дорожнього руху.
Таким чином, оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку, що відповідач не довів правомірності своїх дій щодо прийняття рішення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності постановою про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, серії ЕНА №5784609 від 23 вересня 2025 року.
При цьому, суд враховує правові висновки Верховного Суду, наведені в постанові від 08 липня 2020 року у справі №463/1352/1-а, де суд касаційної інстанції вказав на те, що в силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
За наведених вище обставин, суд вважає, що позов ОСОБА_1 підставний, а тому підлягає до задоволення.
Судові витрати відповідно до ч.1 ст.139 КАС України слід стягнути із відповідача на користь позивача.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 5, 6, 9, 77, 90, 139, 194, 242-246, 286 КАС України, Правилами дорожнього руху затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 (із змінами та доповненнями), ст.ст.247, 251, 252, 268, 278, 280, 283, 287, 288 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд, -
Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.
Постанову про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ЕНА №5784609 від 23 вересня 2025 року щодо накладення на ОСОБА_1 адміністративного стягнення у виді штрафу в сумі 510 гривень - скасувати, а провадження в справі про адміністративне правопорушення - закрити на підставі п.1 ч.1 ст.247 КУпАП.
Стягнути із Головного управління Національної поліції в Тернопільській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жителя АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 , судові витрати понесені ним при поданні адміністративного позову до суду, а саме судовий збір в сумі 605,60 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Позивач: ОСОБА_1 , житель АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;
Представник позивача: Прийдун Володимир Михайлович, 47501, м. Бережани вул. С.Бандери, 1 Тернопільського району Тернопільської області, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю від 18 червня 1993 року №58;
Відповідач: Головне управління Національної поліції в Тернопільській області, 46001, м.Тернопіль вулиця Валова, 11, Тернопільської область, код ЄДРПОУ: 40108720.
Головуючий: Р. О. Горуц