Справа № 604/1034/25
Провадження № 2/604/527/25
15 жовтня 2025 року селище Підволочиськ
Підволочиський районний суд Тернопільської області в складі:
головуючого - судді Сташківа Н.Б.,
за участю: секретаря судового засідання Крупи А.А.,
розглянувши в селищі Підволочиську Тернопільської області в залі суду у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Драус Ольга Олегівна до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування.
Представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Драус О.О. звернулась до суду з позовом до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права власності на спадкове майно.
Позов мотивований тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер чоловік позивача - ОСОБА_2 , після смерті якого відкрилась спадщина, в тому числі на земельну частку (пай) без визначення меж частки в натурі, із земель колективної власності КСП ім. Гагаріна на території с. Колодіївка Тернопільського району.
Позивач є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 . Однак після звернення до нотаріуса із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право на вказану вище земельну частку (пай), у видачі свідоцтва про право на спадщину позивачу було відмовлено у зв'язку з відсутністю правовстановлюючого документа про право власності на вказане майно, представник позивача просить суд визнати за позивачем право на вищевказану земельну частку (пай) в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Ухвалою судді Підволочиського районного суду Тернопільської області від 05 вересня 2025 року було відкрито провадження у вказаній цивільній справі за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.
У підготовче засідання позивач та представник позивача не з'явились, представник позивача подала до суду заяву в якій просила справу розглядати за її відсутності та відсутності позивача, заявлені позовні вимоги підтримала в повному обсязі.
Представник відповідача Скалатської міської ради у підготовче засідання не з'явився, подав до суду заяву, згідно якої Скалатська міська рада позов визнає та не заперечує проти його задоволення, просить справу розглядати за відсутності представника відповідача.
Враховуючи, що в підготовче засідання учасники судового розгляду не з'явились, то відповідно до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України суд розглядає справу без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Суд, дослідивши матеріали справи, приходить до висновку, що позов слід задовольнити, виходячи з наступного.
Частиною 3 ст.200 ЦПК України передбачено, що за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.
Відповідно до ч.1 ст.206 ЦПК України відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві.
На підставі письмових заяв сторін по справі, в зв'язку з визнанням відповідачем позову, суд вважає за можливе прийняти рішення у підготовчому засіданні на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, в порядку, передбаченому ст.ст.223,247 ЦПК України.
Суд, дослідивши та оцінивши докази по справі, встановив наступне.
Згідно копії свідоцтва про одруження серії НОМЕР_1 від 29 січня 1972 року, ОСОБА_2 , 1951 року народження та ОСОБА_3 , 1950 року народження одружились 29 січня 1972 року, про що Підволочиським райбюро ЗАГС зроблено відповідний запис за №3. Після реєстрації одруження прізвище дружини змінено на ОСОБА_4 .
Згідно копії №315 від 28 липня 2025 року, виданої Комунальною установою «Трудовий архів Підволочиської селищної ради» Тернопільської області, ОСОБА_2 перебував членом колгоспу ім. Ю. Гагаріна в с. Колодіївка з липня 1994 року по грудень 1996 року.
Згідно копії державного акта на право колективної власності на землю серії ТР №-16 від 04 вересня 1995 року, Колективному сільськогосподарському підприємству ім. Гагаріна (далі - КСП ім. Гагаріна), яке знаходиться в с. Колодіївка Підволочиського району Тернопільської області, Колодіївською сільською Радою народних депутатів Підволочиського району Тернопільської області передано у колективну власність 1563,6 гектарів землі в межах згідно з планом. Землю передано у колективну власність для сільськогосподарського використання відповідно до рішень Колодіївської сільської ради народних депутатів від 09 серпня 1995 року. Акт зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за №1/18.
Згідно додатку 1 до Державного акта ТР №16 «Список громадян-членів колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу або товариства», загальна кількість членів КСП ім. Гагаріна становить 463 особи, зокрема під №1 значиться ОСОБА_2 .
Згідно копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_2 від 30 березня 2001 року, ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Теофіполь Хмельницької області, про що відділом реєстрації актів громадянського стану Підволочиського районного управління юстиції Тернопільської області України зроблено запис за №24.
Згідно довідки №530 від 04 серпня 2025 року, виданої виконкомом Підволочиської селищної ради, на день смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 та шість місяців потому, разом з ним в житловому будинку АДРЕСА_1 була зареєстрована ОСОБА_1 , 1950 року народження.
З копії свідоцтва про право на спадщину за законом від 25 квітня 2005 року виданого державним нотаріусом Підволочиської державної нотаріальної контори Коломійчуком О.І., вбачається, що спадкоємцем майна ОСОБА_2 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 є його дружина ОСОБА_1 .
Згідно листа державного нотаріуса Підволочиської державної нотаріальної контори №108/02-31 від 26 серпня 2025 року, ОСОБА_1 зверталась до нотаріуса з метою видачі свідоцтва про право на спадщину за азконом на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що належала померлому ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 . Однак нотаріусом встановлено, що ОСОБА_1 не було надано жодного документа, що посвідчує право власності померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 на земельну ділянку та її державної реєстрації, у зв'язку із чим ОСОБА_1 рекомендовано звернутись до суду. Крім того нотаріусом встановлено, що прийняття спадщини ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 підтверджується матеріалами спадкової справи, крім ОСОБА_1 , відомостей про інших спадкоємці, які прийняли спадщину, у спадковій справі немає.
Відповідно до ч.3 ст.1296 ЦК України відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Згідно зі ст.11 ЦК України цивільні права виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також можуть виникати з рішення суду.
Відповідно до ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права, та відповідно до вимог ст.16 ЦК України має право звернутися до суду за захистом свого особистого майнового права та інтересу. Одним із способів захисту цивільного права особи є визнання такого права.
Відповідно до ч.1 ст.1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Відповідно до статті 1216 ЦК України, спадкування є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Частиною 1 статті 1218 цього Кодексу передбачено, що до складу спадщини входять усі права та обов'язки, які належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно положень ч.5 ст.1268 ЦК України, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч.1 ст.1297 ЦК України, спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якого є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачою йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.
Згідно положень ст.1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу).
Відповідно до ч.3 ст.1269 ЦК України, спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до положень ч.5 ст.1268 ЦК України незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.
Відповідно до частин першої та другої статті 2 Закону України «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» від 05 червня 2003 року № 899-IV основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є рішення суду про визнання права на земельну частку (пай).
Пленум Верховного суду України у п.11 постанови №7 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" роз'яснив, що при вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай).
Згідно з пунктом 17 Перехідних положень Земельного Кодексу України від 25 жовтня 2001 року, сертифікати на право на земельну частку (пай) є дійсними до виділення власникам таких часток (паїв) у натурі (на місцевості) земельних ділянок та видачі їм державних актів на право власності на землю.
Згідно із п.24 постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 06.04.2004р. «Про практику застосування судами земельного законодавства» передбачено, що член колективного сільськогосподарського підприємства, включений до списку, що додається до Державного акта на право колективної власності на землю, набуває права на земельну частку (пай) з дня видачі цього акта, і в разі його смерті успадкування права на земельний пай здійснюється за нормами Цивільного Кодексу, у тому числі й у випадку, коли з різних причин ця особа не отримала сертифікат на право на земельну частку (пай).
При вирішенні спору про спадкування права на земельну частку (пай) основним документом, що посвідчує таке право, є сертифікат про право на земельну частку (пай). Якщо спадкодавець мав право на земельну частку (пай), але за життя не одержав сертифіката на право власності на земельну частку (пай) або помилково не був включений (безпідставно виключений) до списку, доданого до державного акту про колективну власність на землю відповідного сільськогосподарського підприємства, товариства тощо, при вирішенні спору про право спадкування на земельну частку (пай) суд застосовує положення чинного на час існування відповідних правовідносин Земельного кодексу України, Указу Президента України від 08 серпня 1995 року № 720/95 «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям».
Відповідно до п.2 Указу Президента України «Про порядок паювання земель, переданих у колективну власність сільськогосподарським підприємствам і організаціям» № 720/95 від 08.08.1995 року, право на земельну частку (пай) мають члени колективного сільськогосподарського підприємства, сільськогосподарського кооперативу, сільськогосподарського акціонерного товариства, в тому числі пенсіонери, які раніше працювали в ньому і залишаються членами зазначеного підприємства, кооперативу, товариства, відповідно до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Отже, особа набуває права на земельну частку (пай) у разі, якщо на момент одержання колективним сільськогосподарським підприємством акта на право колективної власності на землю, вона працювала в цьому підприємстві, була його членом та включена до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю.
Ухвалою ВССУ від 27 серпня 2014 року по справі № 6-12823св14, встановлено, що право особи на земельну частку (пай) виникає з моменту отримання сільськогосподарським підприємством державного акта про право колективної власності, в якому ця особа вказана як така, що має право на земельну частку (пай). Це право є непорушним та підлягає захисту без обмеження строком позовної давності.
Судом встановлено, що ОСОБА_2 був членом КСП ім. Гагаріна, що знаходиться в с. Колодіївка, був включений до списку, що додається до державного акта на право колективної власності на землю КСП ім. Гагаріна, що знаходиться в с. Колодіївка, а отже мав право на земельну частку (пай) без визначення меж цієї частки в натурі із землі що перебуває у колективній власності КСП ім. Гагаріна, що знаходиться в с. Колодіївка, що підтверджується матеріалами справи, дослідженими судом.
Позивач ОСОБА_1 спадщину після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 прийняла, вона є єдиним спадкоємцем після смерті ОСОБА_2 та звернулась до державного нотаріуса Підволочиської державної нотаріальної контори із заявою про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом на право земельну частку (пай), однак у видачі такого свідоцтва, їй було відмовлено з підстави ненадання заявником необхідних правовстановлюючих документів на спадкове майно, яке підлягає реєстрації.
Отже, з вищенаведеного випливає, що позивач є спадкоємцем за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , однак свідоцтва про право на спадщину на земельну частку (пай) отримати не може, бо у неї відсутні оригінали правовстановлюючих документи на ім'я спадкодавця стосовно спадкового майна, оскільки такі документи спадкодавець за свого життя не оформив.
Відповідно до положень ст.2 ЗУ «Про порядок виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв)» основним документом, що посвідчує право на земельну частку (пай), є сертифікат на право на земельну частку (пай), виданий районною (міською) державною адміністрацією. Документами, що посвідчують право на земельну частку (пай), також є: свідоцтво про право на спадщину; посвідчені у встановленому законом порядку договори купівлі-продажу, дарування, міни, до яких додається сертифікат на право на земельну частку (пай); рішення суду про визнання права на земельну частку (пай). Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Згідно ч.3 ст.3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації.
Відповідно до п.4.18 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України затвердженого наказом МЮ України від 22 лютого 2012 року № 296/5 за відсутності у спадкоємця необхідних для видачі свідоцтва про право на спадщину документів, нотаріус роз'яснює йому процедуру вирішення зазначеного питання в судовому порядку, що стало причиною звернення позивача до суду.
Суд враховує, що ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 мав право на земельну частку (пай) ) із земель колективної власності КСП ім. Гагаріна, що знаходиться в с. Колодіївка, що підтверджується письмовими доказами у справі. Право ОСОБА_2 на земельну частку (пай) після його смерті успадкувала його дружина ОСОБА_1 - позивач у даній справі. Однак ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 за свого життя не оформив правовстановлюючих документів на відповідну земельну частку (пай) із земель колективної власності КСП ім. Гагаріна, що знаходиться в с. Колодіївка, що позбавляє позивача можливості реалізувати своє право на виділ в натурі належної їй земельної частки (паю).
Отже, із урахуванням зазначених вище вимог, суд вважає, доведеним факт того, що позивач ОСОБА_1 має право на земельну частку (пай), із землі що перебуває у колективній власності КСП ім. Гагаріна, що знаходилось в с. Колодіївка Тернопільського (підволочиського) району Тернопільської області, без визначення меж цієї частки в натурі.
Відповідно до ст.15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.
Згідно ч.2 ст.16 ЦК України, способом захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.
Враховуючи наведене, суд, належним чином оцінивши зібрані у справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст.81, 89, 247, 258-259, 264-265, 354, 355 ЦПК України, ст.ст.328,392,1216,1218,1261,1268,1269,1270ЦК України, суд, -
Позов ОСОБА_1 від імені та в інтересах якої діє адвокат Драус Ольга Олегівна до Скалатської міської територіальної громади в особі Скалатської міської ради Тернопільського району Тернопільської області про визнання права на земельну частку (пай) в порядку спадкування - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_3 право на земельну частку (пай) у землі, яка перебувала в колективній власності КСП ім. Гагаріна, що знаходилось на території с. Колодіївка Тернопільського (Підволочиського) району Тернопільської області, без визначення меж цієї частки в натурі (на місцевості), в порядку спадкування за законом після смерті чоловіка ОСОБА_2 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя: Н.Б. Сташків