нп 2-о/490/259/2025 Справа № 490/5627/25
Центральний районний суд м. Миколаєва
22 жовтня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м. Миколаєва у складі: головуючого судді Гуденко О.А., при секретарі Вознюк Д.І., за відсутності сторін, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаїв справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа - ОСОБА_2 про встановлення факту, що має юридичне значення,-
14.07.2025 року позивач звернувся до Центрального районного суду м. Миколаєва з позовною заявою про встановлення факту спільного проживання на день смерті його матері - ОСОБА_3 - однією сім'єю на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
В обгрунтування позову посилається на те, що після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина, яка скаладається з земельної ділянки площею 10,53 га, наданої для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акту серія ІУ-МК №010935. За життя, ОСОБА_3 склала заповіт 17.09.2010 року, який було зареєстровано під №89, стягнуто державне мито: 0,85 коп. та ознайомлено секретарем Єрмолівської сільської ради Бердарь І.А., яким заповіла належну їй земельну ділянку своєму синові - позивачу. Однак, звернувшись до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорік Юлії Вікторівни для оформлення спадщини, позивач дізнався, що Єрмолівською сільською радою не було належним чином зареєстровано заповіт, тобто теоретично він існує, однак в спадковому реєстрі його не було зареєстровано. У зв'язку з цим, оформлення спадщини за заповітом стало неможливим.
Єдиним можливим способом оформлення спадщини є спадкування за законом. Відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець фактично прийняв спадщину, проживаючи постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, це вважається її прийняттям.
Ухвалою судді Центрального районного суду м.Миколаєва Черенкової Н.П. від 16.07.2025 року матеріали заяви передано за підсудністю до Баштанського районного суду Миколаївської області.
Постановою Миколаївського апеляційного суду від 27.08.2025 року ухвалу Центрального районного суду м. Миколаєва від 16.07.2025 року скасовано, а справу направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Ухвалою судді від 02.09.2025 року постановлено відвести суддю Черенкову Н.П. від розгляду цивільної справи №490/5627/25.
Ухвалою суду від 08.09.2025 року справу прийнято до розгляду та постановлено витребувати у Приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Скорик Ю.В. (м. Миколаїв, вул.Адміральська, 15 м.Миколаїв 54001) належним чином засвідчену копію спадкової справи, яка відкрита після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , або надати відомості зі Спадкового реєстру щодо наявності заведеної спадкової справи після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
15.10.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла копія спадкової справи, яка відкрита після смерті ОСОБА_3 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Ухвалою суду від 08.09.2025 року розгляд справи призначено на 22.10.2025 року.
Представник позивача надала заява про розгляд справи за їх відсутності, позовні вимоги просила задовольнити.
Вивчивши доводи позову, дослідивши письмові докази, судом встановлено такі факти та відповідні ним правовідносини.
Як підтверджується матеріалами справи, ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_3 , про що в книзі реєстрації актів про смерть зроблено запис №2433 та видано свідоцтво про смерть НОМЕР_1 . Після смерті ОСОБА_3 залишилася спадщина - земельна ділянка, площею 10,53 га, надана для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, яка належала їй на підставі державного акту серія ІУ-МК №010935.
Судом встановлено , що у ОСОБА_3 було два сини - ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_2 . ОСОБА_2 надав до матеріалів справи пояснення, якими свідчив про те, що його брат, ОСОБА_1 , постійно проживав із матір'ю, вів з нею спільне господарство, забезпечував догляд, супроводжував її до лікарів, контролював лікування, опікувався її побутом і станом здоров'я, особливо у зв'язку з її важким станом у останні роки життя. Мати перебувала на домашньому лікуванні, майже не могла самостійно пересуватися, і вся допомога по догляду за нею лягла на плечі позивача. Також, останній зазначив, що позивач і ОСОБА_3 на день смерті ОСОБА_3 фактично проживали однією сім'єю, як співмешканці та члени родини, незважаючи на відсутність реєстрації місця проживання матері за адресою: АДРЕСА_1 .
Судом досліджено матеріали спадкової справи , заведеної після смерті громадянки ОСОБА_3 померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 , з якої вбачається , що 03.08.2025 року до приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області - Скорик Ю.В. з заявою про заведення спадкової справи та оформлення спадщини за заповітом звернувся син померлої ОСОБА_1 .
Інші спадкоємці з заявами про прийняття спадщини в установленому порядку не зверталаися..
Звернувшись до приватного нотаріуса Миколаївського МНО Скорік Ю.В. для оформлення спадщини, позивач дізнався, що Єрмолівською сільською радою не було належним чином зареєстровано заповіт, тобто теоретично він існує, однак в спадковому реєстрі його не було зареєстровано. У зв'язку з цим, оформлення спадщини за заповітом стало неможливим.
Єдиним можливим способом оформлення спадщини є спадкування за законом.
Відповідно до частини третьої статті 1268 Цивільного кодексу України, якщо спадкоємець фактично прийняв спадщину, проживаючи постійно зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, це вважається її прийняттям.
Приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області - Скорик Ю.В. видано Постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, в якій зазначено, що при вивченні поданих документів встановлено наступне: Факт смерті спадкодавця встановлено. Заява про прийняття спадщини в строк не була подана в нотаріальні органи. Доказів про постійне проживання разом із спадкодавцем на момент його смерті ОСОБА_1 не надав, тому факт прийняття спадщини не підтверджено".
Судом досліджено декларацію про вибір сімейного лікаря №0001-ТТЕ0-29А0, укладену з лікарем на ім'я ОСОБА_3 , з зазначенням адреси проживання, співпадаючою з місцем реєстрації позивача, Акт про фактичне проживання осіб за адресою: АДРЕСА_1 , пояснення рідного брата ОСОБА_2 .
Вказані обставини підтверджуються також висновком №1469 про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальні послуги з догляду на непрофесійній основі - де зазначено, що ОСОБА_3 проживала за адресою: АДРЕСА_1 , довідку про поховання №43218 з зазначенням що похованням займалася ОСОБА_4 (дружина ОСОБА_1 , свідоцтво про шлюб НОМЕР_2 ).
Згідно з вимогами ст. ст. 124, 129 Конституції України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов'язковість рішень суду до виконання.
Відповідно до ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17 липня 1997 року, кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Статтею 1216 ЦК України передбачено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до статті 1217 ЦК України: спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Згідно з ч. 1 статті 1220 ЦК України: спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Згідно з пунктом 211 Інструкціі? про порядок вчинення нотаріальних діи? нотаріусами Украі?ни, затвердженоі? наказом від 03 березня 2004 № 20/5, зареєстрованим в Міністерстві юстиціі? Украі?ни 03 березня 2004 року за № 283/8882, свідоцтво про право на спадщину видається спадкоємцям, що прии?няли спадщину, тобто тим, які постіи?но проживали разом зі спадкодавцем чи подали заяву нотаріусу про прии?няття спадщини. Доказом постіи?ного проживання разом зі спадкодавцем можуть бути: довідка житлово-експлуатаціи?ноі? організаціі?, правління житлово- будівельного кооперативу, відповідного органу місцевого самоврядування про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом зі спадкодавцем; копія рішення суду, що набрало законноі? сили, про встановлення факту своєчасного прии?няття спадщини; реєстраціи?нии? запис у паспорті спадкоємця або в будинковіи? книзі, якии? свідчить про те, що спадкоємець постіи?но проживав разом зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, та інші документи, що підтверджують факт постіи?ного проживання разом зі спадкодавцем.
Як роз'яснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» від 30.05.2008 якщо постійне проживання особи зі спадкодавцем на час відкриття спадщини не підтверджено відповідними документами, у зв'язку із чим нотаріус відмовив особі в оформленні спадщини, спадкоємець має право звернутися в суд із заявою про встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, а не про встановлення факту прийняття спадщини.
Відповідно до ст. 328 Цивільного кодексу України - право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до норм ч. 5 ст. 1268 ЦК незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини та згідно із ч. 3 ст.1296 ЦК відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.
Статтею 1297 ЦК встановлено обов'язок спадкоємця звернутися за свідоцтвом про право на спадщину на нерухоме майно. Проте нормами цієї статті, так само як й іншими нормами цивільного права, не визначено правових наслідків недотримання такого обов'язку у виді втрати права на спадщину.
Отже, таким чином, можна зробити відповідний висновок, що вимоги позивача про встановлення факту проживання ОСОБА_3 разом з сином за адресою його проживання за адресою: АДРЕСА_2 , є доведеними матеріалами справи та є ефективним способом захисту прав та інтересів заявника.
Відповідно до вимог ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Згідно ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
За такого, суд приходить до висновку, що вимоги щодо встановлення факту постійного проживання зі спадкодавцем на час смерті осьтаннього є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір сплачено призверненні до суду заявником.
Керуючись ст. ст. 18, 79-81, 141, 259, 263-265, 273, 293, 315 ЦПК України, суд, -
Заяву ОСОБА_1 про встановлення факту спільного проживання з ОСОБА_3 - задовольнити.
Встановити факт спільного проживання ОСОБА_1 разом зі спадкодавцем ОСОБА_3 - однією сім'єю на час її смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 за адресою: АДРЕСА_1 .
Рішення суду може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Суддя О.А. Гуденко