490/9611/24 27.10.2025
нп 1-кп/490/710/2025
Центральний районний суд м. Миколаєва
Справа № 490/9611/24
27 жовтня 2025 року м.Миколаїв
Центральний районний суд м.Миколаєва у складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
при секретарі ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Миколаєва кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020001009 від 30.07.2024 року, за обвинуваченням
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в с-ще Слобідка Городенківського району Івано-Франківської області, є громадянином України, має повну загальну середню освіту, вдівець, офіційно не працює, пенсіонер, інвалід ІІІ групи, раніше не судимий, зареєстрований та проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,
за участю прокурора ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника - адвоката ОСОБА_5 ,
29.07.2024 року не раніше 18:00 години, більш точного часу в ході досудового розслідування встановити не представилось можливим, ОСОБА_3 перебував у спальній кімнаті будинку, котрий розташований за адресою: АДРЕСА_1 , разом зі своїм сином ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , де разом вживали спиртні напої.
Перебуваючи у вище вказаному місці, між ОСОБА_3 та його сином ОСОБА_6 почався словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_3 виник злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень та невизначеної шкоди здоров'ю ОСОБА_6 ..
Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на спричинення тяжких тілесних ушкоджень, ОСОБА_3 , на ґрунті особистих неприязних стосунків, що виникли під час сварки, повною мірою усвідомлюючи протиправність та суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, дістав з правої кишені штанів розкладний ніж, який утримував у правій руці, розташовуючись обличчям до ОСОБА_6 , в положенні стоячи, знаходячись у спальній кімнаті, вище описаного будинку, наніс останньому, щонайменше 2 удари у передню поверхню черевної порожнини, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді проникаючого колото різаного поранення черевної порожнини з наскрізним пошкодженням лівої долі печінки та гапатошлункової зв'язки, яке ускладнилось внутрішньочеревною кровотечею, відноситься до категорії тяжких тілесних ушкоджень за ознакою небезпеки для життя.
Отримавши вищевказані тілесні ушкодження ОСОБА_6 , намагаючись уникнути нападу, почав рухатись в сторону дальнього кута кімнати, в той час ОСОБА_3 , продовжуючи свою злочинну діяльність, наздоганяючи ОСОБА_6 , наніс останньому декілька ударів ножем, чим спричинив колото-різану рану правої здухвинної ділянки, колото-різані рани лівої поперекової ділянки, колото-різане поранення лівої заочеревинної ділянки, що призвели до легких тілесних ушкоджень з короткочасним розладом здоров'я.
Таким чином, своїми умисними та протиправними діями ОСОБА_3 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.1 ст.121 КК України, а саме спричинення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.
27 жовтня 2025 року між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 , укладено угоду про визнання винуватості у кримінальному провадженні №12024152020001009 від 30.07.2024 року.
Згідно з угодою, обвинувачений ОСОБА_3 у ході проведення досудового розслідування беззастережно визнав свою винуватість у вчиненні вказаного кримінального правопорушення, надав покази щодо обставин його вчинення, щиро розкаявся. Крім того, вказав, що наразі вони з сином ОСОБА_6 примирилися, підтримують добрі стосунки. З урахуванням обставин, передбачених ст.470 КПК України, а також з урахуванням особи обвинуваченого ОСОБА_3 , сторони дійшли згоди, що за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, ОСОБА_3 слід призначити покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, сторони дійшли висновку про можливість його виправлення без відбування покарання та звільнення від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, з покладенням обов'язків, визначених ст.76 КК України. Сторонами угоди, з урахуванням позиції потерпілого, узгоджено застосування обмежувальних заходів у порядку ст.91-1 КК України в межах строків, визначених ч.3 цієї статті.
В угоді передбачені наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, встановлені ст.473 КПК України, та наслідки її невиконання.
У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 , захисник ОСОБА_5 та прокурор ОСОБА_4 просили затвердити угоду про визнання винуватості та призначити узгоджене сторонами покарання.
Потерпілий ОСОБА_6 в судове засідання не з'явився, прокурором надано суду письмову заяву - згоду потерпілого, відповідно до якої останній претензій морального та матеріального характеру до свого батька ОСОБА_3 не має, цивільний позов не заявляв. Також, надає згоду на укладення угоди про визнання винуватості між прокурором та обвинуваченим ОСОБА_3 , проти призначення покарання, визначеного в угоді, не заперечує. Приймати участь у судовому засіданні не бажає.
Розглядаючи питання про затвердження угоди, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст.468 КПК України, у кримінальному провадженні може бути укладена угода між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим про визнання винуватості.
Згідно з ч.4 ст.469 КПК України, угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам. Укладення угоди про визнання винуватості у кримінальному провадженні щодо уповноваженої особи юридичної особи, яка вчинила кримінальне правопорушення, у зв'язку з яким здійснюється провадження щодо юридичної особи, а також у кримінальному провадженні щодо кримінальних правопорушень, внаслідок яких шкода завдана державним чи суспільним інтересам або правам та інтересам окремих осіб, у яких беруть участь потерпілий або потерпілі, не допускається, крім випадків надання всіма потерпілими письмової згоди прокурору на укладення ними угоди.
Кримінальне правопорушення, у вчиненні якого обвинувачений ОСОБА_3 визнав себе винуватим, віднесене до категорії тяжких злочинів.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, суд переконався, що укладення угоди сторонами є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дій будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений у присутності захисника, цілком розуміє права, визначені п.1 ч.4 ст.474 КПК України, наслідки укладення та затвердження даної угоди, характер обвинувачення, вид покарання, а також інші заходи, які будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди судом, передбачені п.п.2, 3, 4 ч.4 ст.474 КПК України, та наполягає на затвердженні угоди про визнання винуватості.
Умови угоди про визнання винуватості не суперечать вимогам кримінального процесуального закону, кримінального закону та інтересам суспільства. Міра покарання, узгоджена обвинуваченим, захисником та прокурором, з урахуванням: тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжкого злочину; особи обвинуваченого ОСОБА_3 , який раніше до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався, за даними КНП "Миколаївського обласного центру психічного здоров'я" Миколаївської обласної ради обстежувався стаціонарно в психіатричному відділенні з 1998 року з діагнозом: "Атипова форма сп'яніння, суїцидальна демонстрація на фоні сп'яніння", неодноразово проходив стаціонарне лікування в наркологічному відділенні, останній раз в 2009 року з діагнозом: "Синдром залежності від алкоголю, стан відміни без ускладнень", за місцем проживання характеризується посередньо, наявність кількох обставин, передбачених ст.66 КК України (щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення), які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, та обставину, яка обтяжує покарання - вчинення кримінального правопорушення щодо особи, з якою винний перебуває у сімейних відносинах (п.6-1 ч.1 ст.67 КК України).
Підстав для відмови в затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч.7 ст.474 КПК України, не встановлено.
Враховуючи викладене та приймаючи до уваги те, що умови угоди про визнання винуватості між прокурором ОСОБА_4 та обвинуваченим ОСОБА_3 відповідають вимогам КПК України та КК України, дії ОСОБА_3 кваліфіковані вірно, покарання, узгоджене сторонами угоди про визнання винуватості, є достатнім для попередження вчинення нових злочинів, а також для виправлення обвинуваченого, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для затвердження цієї угоди.
Визначаючи тривалість іспитового строку, протягом якого засуджена особа повинна довести своє виправлення, суд враховує тяжкість кримінального правопорушення, а також особу ОСОБА_3 та вважає доцільним визначити тривалість іспитового строку два роки із покладенням відповідних обов'язків, передбачених п.п.1, 2 ч.1 ст.76 КК України.
Крім того, відповідно до ч.2 ст.76 КК України, на осіб, засуджених за злочини, пов'язані з домашнім насильством, суд може покласти інші обов'язки та заборони, передбачені статтею 91-1 цього Кодексу.
Зважаючи на умови укладеної угоди, суд вважає за необхідне застосувати до ОСОБА_3 відповідно до ст.91-1 КК України на строк три місяці обмежувальний захід, визначений п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, а саме: направити для проходження програми для кривдників.
Цивільний позов по справі не заявлено, судові витрати відсутні.
Питання про речові докази суд вирішує на підставі ст.100 КПК України.
Крім того, відповідно до ч.4 ст.174 КПК України, суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові.
Ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.08.2024 року відносно ОСОБА_3 по даному кримінальному провадженню було застосовано запобіжний захід у вигляді домашнього арешту із покладенням на нього обов'язки з'являтися за викликом слідчого, прокурора або суду на весь строк досудового розгляду та розгляду справи в суді, а також на строк до 30.09.2024 року: не залишати місце мешкання за адресою: АДРЕСА_1 , у період часу з 16:00 години до 10:00 години.
Ухвалою Центрального районного суду м.Миколаєва від 26.09.2024 року ОСОБА_3 продовжено строк застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту строком до 30.10.2024 року включно із забороною залишати місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 , у період доби з 16:00 години до 10:00 години наступного дня та залишенням обов'язків, визначених ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 02.08.2024 року.
Керуючись ч.1 ст.369, ч.2 ст.373, ст.ст.374, 468, 469, 472, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду про визнання винуватості від 27 жовтня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024152020001009 від 30.07.2024 року, укладену між прокурором у кримінальному провадженні - прокурором Окружної прокуратури міста Миколаєва ОСОБА_4 і обвинуваченим ОСОБА_3 , за участю захисника - адвоката ОСОБА_5 .
ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 /п'ять/ років.
На підставі ст.75 КК України, звільнити обвинуваченого ОСОБА_3 від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом 2 /двох/ років з дня проголошення вироку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього судом обов'язки.
На підставі ст.76 КК України, покласти на ОСОБА_3 обов'язки:
- періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;
- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Відповідно до п.5 ч.1 ст.91-1 КК України, направити ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , для проходження програми для кривдників строком на 3 /три/ місяці.
Роз'яснити ОСОБА_3 , що умисне невиконання обмежувальних заходів, передбачених статтею 91-1 КК України, або умисне невиконання обмежувальних приписів, або умисне ухилення від проходження програми для кривдників особою, щодо якої такі заходи застосовані судом, є підставою для притягнення до кримінальної відповідальності за ст.390-1 КК України.
Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 , у вигляді домашнього арешту - вважати таким, що припинив свою дію у зв'язку із закінченням строку, на який його було обрано.
Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Центрального районного суду м.Миколаєва від 09.08.2024 року, на вилучені в ході проведених оглядів приміщень та особистого огляду ОСОБА_3 : складний ніж, сорочка чоловіча біло-сірого кольору, джинсові шорти, кросівки, ніж з дерев'яною рукояттю, сорочка яскраво-синього кольору.
Речові докази:
- сорочка чоловіча біло-сірого кольору в клітинку з візерунками сірого кольору у вигляді плям, джинсові шорти чорного кольору, які поміщено до сейф-пакету №WAR 1770176; кросівки фірми «Nike AIR» білого кольору, які поміщено до сейф-пакету №WAR 1688260, передані на зберігання до камери речових доказів відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області - повернути за належністю;
- розкладний ніж, який поміщено до паперового конверту №1 та передано на зберігання до камери речових доказів відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області - знищити;
- ніж з дерев'яною рукояткою, поміщений до паперового конверту №1; змив РБК з підлоги поряд з пральною машиною, поміщений до паперового конверту №2; змив РБК з підлоги перед вхідними дверима до житлової кімнати, поміщений до паперового конверту №3; ніж з дерев'яною рукояткою, поміщений до паперового конверту №4; змив РБК з підлоги у приміщенні житлової кімнати, поміщений до паперового конверту №5; сорочка яскраво-синього кольору, поміщена до паперового конверту №6, які передані на зберігання до камери речових доказів відділення поліції №1 Миколаївського РУП ГУ НП в Миколаївській області - знищити.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Миколаївського апеляційного суду через Центральний районний суд м.Миколаєва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.
Головуючий ОСОБА_1