Справа № 490/6954/25
нп 2/490/4055/2025
ЦЕНТРАЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД м. МИКОЛАЄВА
вул. Захисників Миколаєва, 41/12, м. Миколаїв, 54607 тел. (0512) 53-31-08
e-mail: inbox@ct.mk.court.gov.ua, web: ct.mk.court.gov.ua Код ЄДРПОУ 02892528
28 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Центральний районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Саламатіна О.В., за участю секретаря судового засідання Рябой Д.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору Південна Товарна Біржа, про визнання угоди купівлі-продажу дійсною,
26.08.2025 року до Центрального районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: ОСОБА_3 , в якій позивачка просить суд визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №3072, укладений 21.11.1995 року на ОСОБА_3 , а саме квартири АДРЕСА_1 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 .
В обґрунтування вимог посилається на те, що згідно договору купівлі-продажу нерухомого майна за №3072, зареєстрованого на Південній Товарній Біржі 21.11.1995 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Вищевказаний договір купівлі-продажу не був посвідчений нотаріально, тому позивачка, як власниця, не може розпорядитися належним їй майном і таким чином відповідно до ст.ст. 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) вимушена звертатися до суду за захистом та відновленням своїх прав, шляхом визнання угоди купівлі-продажу дійсною.
Згідно протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 26.08.2025 року головуючим суддею по даній справі визначено суддю Саламатіна О.В.
26.08.2025 року матеріали справи передано на розгляд судді.
Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 29.08.2025 року прийнято до свого провадження цивільну справу за вказаним позовом та відкрито провадження у справі. Розгляд справи постановлено проводити в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
В судове засідання позивачка та її представниця не з'явилися, 28.10.2025 року представниця позивачки надала до суду заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представниці, позовні вимоги підтримує.
В судове засідання повторно відповідач та третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору не з'явилися, про причини неявки суду не повідомили, відзив та пояснення на позов не надали.
Пунктом 1 частини 3 статті 223 ЦПК України встановлено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.
У відповідності до частини 2 статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступне.
Згідно договору купівлі-продажу за №3072, зареєстрованого на Південній Товарній Біржі 21 листопада 1995 року, ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 . Квартира АДРЕСА_2 загальною площею 65,1 кв.м., складається з трьох житлових кімнат житловою площею 49,3 кв.м., збільшення житлової площі на 5,9 кв.м. оформлено рішенням Центрального РВКа №175 від 20.10.1995 року, (довідка-характеристики Миколаївського БТІ).
Вказана квартира належала ОСОБА_2 на підставі договору купівлі-продажу від 08.10.1993 року, посвідченого Першою Миколаївською державною нотаріальною конторою 08.10.1993 року за реєстровим №6-7920, зареєстрованого в БТІ 02.07.1994 року за реєстровим №16978.
Свої зобов'язання за договором купівлі-продажу за №3072 від 21.11.1995 року ОСОБА_1 виконала повністю: прийняла вищевказану квартиру, сплатила її вартість та зареєструвала даний договір купівлі-продажу 24.11.1995 року за реєстровим №16978.
З довідки КП ММБТІ №2-6124 від 15.08.2025 року вбачається, що згідно паперових носіїв інформації інвентаризаційної справи за адресою: АДРЕСА_3 , право власності зареєстроване за ОСОБА_1 в цілому на підставі договору купівлі-продажу №3072 від 21.11.1995 року укладеного на Південній товарній біржі, зареєстрованого в КП ММБТІ 24.11.1995 року, реєстровий №16978.
Згідно ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно ст. 328 далі ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Згідно зі ст. 58 Конституції України, закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.
Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» №9 від 06.11.2009 р. встановлено, що відповідність чи невідповідність правочину вимогам законодавства має оцінюватися судом відповідно до законодавства, яке діяло на момент вчинення правочину.
Згідно зі ст. 153 ЦК України (в редакції 1963 року), який діяв на момент укладення правочину та підлягає застосуванню до спірних правовідносин, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР 1963 року, що діяв на час укладення договору купівлі-продажу від 21.11.1995 року, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Відповідно до ст. 47 УРСР (в редакції 1963 року) нотаріальне посвідчення угод обов'язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими ч. 2 ст. 48 цього Кодексу.
Якщо одна зі сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається.
У пункті 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 28 квітня 1978 року №3 «Про судову практику в справах про визнання угод недійсними» (зі змінами та доповненнями) роз'яснено, що з підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов'язковому нотаріальному посвідченню, зокрема договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу (у тому числі при придбанні на біржових торгах). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч. 2 ст. 47 ЦК, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.
Зі змісту договору №3072 від 21.11.1995 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Товарній Біржі, та згідно пункту 11 цього договору, подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Пунктом 8 договору №3072 від 21.11.1995 року передбачено, що у відповідності до вимог ст. 227 ЦК України даний договір підлягає реєстрації в БТІ.
Відповідно до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу» в редакції, що діяла на час укладення договору купівлі-продажу, біржовою операцією визнається угода, що відповідає сукупності зазначених нижче умов: а) якщо вона являє собою купівлю-продаж, поставку та обмін товарів, допущених до обігу на товарній біржі; б) якщо її учасниками є члени біржі; в) якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. Угоди, зареєстровані на біржі, не підлягають нотаріальному посвідченню. Зміст біржової угоди (за винятком найменування товару, кількості, ціни, місця і строку виконання) не підлягає розголошенню. Цю інформацію може бути надано тільки на письмову вимогу судам, органам прокуратури, служби безпеки, внутрішніх справ, арбітражному суду та аудиторським організаціям у випадках, передбачених законодавством України. Угода вважається укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Договір купівлі-продажу №3072, було складено та зареєстровано 21 листопада 1995 року на Південній товарній біржі.
При цьому, здійснивши державну реєстрацію в КП «ММБТІ» право власності за №16978 від 24.11.1995 року, держава цим самим визнала право власності позивачки на спірну квартиру, як таке, що виникло на не заборонених законом підставах.
Закон України «Про товарну біржу" в редакції, діючий на час укладення договору купівлі-продажу, дозволяв членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржи та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості.
При цьому чіткої регламентації механізму допуску товарів до обігу на товарній біржі на той час не існувало. Необхідні зміни до ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», що дозволяли відмежувати об'єкти нерухомості від біржових операцій були внесені лише у 2003 році.
У редакції Закону України «Про товарну біржу», що діяла на час укладення договору купівлі-продажу спірної квартири у 1995 році, не передбачалися правові наслідки у вигляді недійсності договору, укладеного та зареєстрованого на біржі, у разі порушення вимог, встановлених ст. 15 цього Закону до біржової операції, як щодо допуску товарів до обігу на біржі, так і щодо прийняття у члени біржи.
Біржові операції дозволяється здійснювати тільки членам біржі або брокерам.
Тому в цьому контексті немає підстав для визнання нікчемним договору купівлі-продажу №3072, складеному та зареєстрованому 21 листопада 1995 року на Південній товарній біржі, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Водночас зазначений договір купівлі-продажу у встановленому законом порядку недійсним, як оспорюваний, в частині невідповідності вимогам Закону України «Про товарну біржу», не визнавався.
Згідно зі ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
З огляду на викладене, оскільки сторони домовилися щодо всіх істотних умов договору купівлі-продажу та така домовленість підтверджується письмовими доказами, повністю виконали умови угоди, яку не було нотаріально засвідчено з посиланням на ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», є підстави для визнання договору купівлі-продажу №3072 від 21.11.1995 року, складеного та зареєстрованого на Південній товарній біржі, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню.
Частиною 1 статті 141 ЦПК України встановлено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Розподіляючи судові витрати, суд виходить з положень ст. 141 ЦПК України та вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивачки суму сплаченого судового збору, згідно платіжної інструкції №2.277934137.1 в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись статтями 12, 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_4 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП невідомий, проживає за адресою: АДРЕСА_5 ), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог, щодо предмету спору: Південна Товарна Біржа (код ЄДРПОУ: 13854212, юридична адреса: 54040, м. Миколаїв, вул. Андрія Покровського, буд. 3, кв. 69) про визнання угоди купівлі-продажу дійсною, задовольнити.
Визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна №3072 від 21.11.1995 року, складеного та зареєстрованого на Південній товарній біржі, за яким ОСОБА_2 продав, а ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_1 .
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір, сплачений при поданні позову у розмірі по 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) гривень 20 копійок.
Рішення може бути оскаржено позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.В. Саламатін