Справа № 484/5419/25
Провадження: № 1-кп/484/445/25
28.10.2025 Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області
у складі: головуючого судді: - ОСОБА_1
секретар судового засідання : - ОСОБА_2
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Первомайську кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025152110000744 за обвинуваченням ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Первомайська Миколаївської області, громадянина України, який має професійно-технічну освіту, не одружений, дітей не має, не працює, проживає без реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України,
за участю учасників судового провадження:
прокурора - ОСОБА_4
обвинуваченого - ОСОБА_3
Постановою Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.05.2025 (справа № 484/1932/25), яка набрала законної сили 26.05.2025, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
02.09.2025 о 00:23 ОСОБА_3 , діючи в порушення вимог ч. 2 ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», якими визначено, що судові рішення, які набрали законної сили, є обов'язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об'єднаннями на всій території України, діючи умисно, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підриваючи авторитет органів правосуддя України, достовірно знаючи про наявність вказаної постанови, відповідно до якої його позбавлено права керувати транспортними засобами строком на 3 роки, маючи реальну можливість її виконати, керував транспортним засобом марки «SKODA FABIA», номерний знак: НОМЕР_1 , який належить ОСОБА_5 , по вул. Грушевського у м. Первомайську Миколаївської області, однак такі дії ОСОБА_3 були припинені, оскільки його зупинено працівниками поліції.
Відповідно до витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань 02.09.2025 внесені відомості за № 12025152110000744 за ч.1 ст. 382 КК України. Про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення повідомлено ОСОБА_3 .
Обвинувачений у судовому засіданні, свою вину у пред'явленому йому обвинуваченні визнав у повному обсязі та пояснив, що він був притягнутий неодноразово до адміністративної відповідальності, передбаченої ст. 130 КУпАП, та знав, що він не має права керувати транспортними засобами. 02.09.2025 він взяв автомобіль у свого знайомого для того, щоб завести особу до залізничного вокзалу. Повертаючись до дому, він був зупинений працівниками поліції. У вчиненому щиро розкаявся.
Крім того, вина обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України, також підтверджується доказами, наданими прокурором в судовому засіданні.
Відповідно до копії постанови Первомайського міськрайонного суду Миколаївської області від 13.05.2025 (справа № 484/1932/25), яка набрала законної сили 26.05.2025, ОСОБА_3 визнаний винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 130 КУпАП, та підданий адміністративному стягненню у виді штрафу в розмірі 34 000 грн, з позбавленням права керування транспортними засобами строком на три роки.
Про дослідження інших доказів сторони не наполягали.
Враховуючи те, що обвинувачений визнав себе винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, інкримінованого йому органами досудового розслідування за обставин, викладених в обвинувальному акті, правильно розуміє зміст цих обставин, які не оспорюються учасниками судового провадження, та відсутні сумніви щодо добровільності його позиції, суд, відповідно до ч.3 ст.349 КПК України, визнав недоцільним дослідження доказів стосовно тих обставин, які ніким не оспорюються, та роз'яснив, що у такому випадку учасники судового провадження будуть позбавлені права оскаржити обставини, які ніким не оспорювалися під час судового розгляду і дослідження яких було визнано судом недоцільним, в апеляційному порядку.
Отже, суд вважає, що дії обвинуваченого правильно кваліфіковані органами досудового слідства за ч.1 ст.382 КК України умисне невиконання постанови суду, що набрала законної сили.
Відповідно до вимог, викладених в п.п.1,3 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24.10.2003 «Про практику призначення судами кримінального покарання» при призначенні покарання в кожному випадку і щодо кожного підсудного, який визнається винним у вчиненні злочину, суди мають суворо додержувати вимог ст.65 КК України стосовно загальних засад призначення покарання, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.
Згідно із ст. 65 КК України суд призначає покарання у межах, установлених у санкції статті Особливої частини КК України, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, відповідно до положень Загальної частини Кримінального кодексу України, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.
Статтею 50 КК України передбачено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Обираючи міру покарання суд враховує, що обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, вперше притягується до кримінальної відповідальності, на обліку у лікаря-нарколога або лікаря-психіатра не перебуває, за місцем проживання характеризується позитивно, не прпацює.
Обставинами, що пом'якшують покарання обвинуваченого, суд вважає повне визнання своєї вини, щире каяття у скоєному.
Обставини, що обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлені.
Прокурор просив призначити обвинуваченому міру покарання у виді позбавлення волі строком на 1 рік із звільненням його від відбуття покарання із випробуванням відповідно до ст. 75 КК України. Обвинувачений проти призначення такого покарання не заперечував.
Ураховуючи викладене вище, дані про особу обвинуваченого, який офіційно не працює, отже у нього відсутній стабільний заробіток, обставини вчинення злочину, суд вважає за можливе призначити обвинуваченому покарання у межах санкції ч.1 ст. 382 КК України, у виді позбавленні волі строком на 1 рік.
За приписами ч. 1 ст. 75 КК України якщо суд при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п'яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
На підставі викладеного вище, враховуючи обставини, що пом'якшують покарання обвинуваченого, дані про його особу, суд вважає що виправлення обвинуваченого можливе без відбування покарання, отже вважає за необхідне звільнити обвинуваченого від відбуття покаяння з випробуванням відповідно до ст.75 КК України з покладенням обов'язків, передбачених ст.76 КК України.
На думку суду таке покарання є необхідним й достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження нових злочинів.
Речові доказ, судові витрати відсутні.
Керуючись ст. ст.323, 324 КПК України, суд
ОСОБА_3 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.382 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 1 (один) рік.
На підставі ст.75 КК України обвинуваченого від відбуття призначеного покарання звільнити з випробуванням з іспитовим строком на 1 (один) рік.
Відповідно до ч.1 ст.76 КК України покласти на обвинуваченого обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. Уразі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили.
На вирок може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду протягом 30 днів з моменту його проголошення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Роз'яснити, що обвинувачений має право подати клопотання про помилування, право ознайомитися із журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження.
Суддя ОСОБА_1