Провадження: 2/484/2275/25
Справа: 484/5228/25
28.10.2025 м. Первомайськ
Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі:
головуючого - судді Коваленко Н.А.,
секретар судового засідання - Голубкова Н.М.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) учасників справи в залі суду в м. Первомайську цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
18.09.2025 позивач Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», через свого представника - адвоката Ученко М.І., через систему «Електронний суд» звернувся з позовом до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 31303,54 грн. Крім того, позивач просить суд стягнути з відповідача понесені витрати по сплаті судового збору в розмірі 2422,40 грн та понесені витрати на правову допомогу в розмірі 8000,00 грн.
Позивач обґрунтовує свій позов наступними обставинами.
18.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лінеура Україна» (далі ТОВ «Лінеура Україна») та ОСОБА_1 (далі відповідач) було укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2705043, відповідно до умов якого товариство надало відповідачу грошові кошти у розмірі 7000,00 грн, а відповідач зобов'язався повернути проценти за користування кредитом в порядку та строки, визначені договором. Відповідно до п. 1.1 договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2705043, укладання договору здійснюється сторонами за допомогою ІТС Товариства, доступ до якого забезпечується клієнту через вебсайт або мобільний додаток. Електронна ідентифікація клієнта здійснюється при вході клієнта в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення коду, направленого товариством на номер мобільного телефону клієнта, вказаний при вході, та/або шляхом перевірки правильності введення пароля для входу до особистого кабінету. Надалі, 10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, у відповідності до умов якого ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2705043 від 18.12.2021. Отже, термін повернення кредиту у повному обсязі настав, а заборгованість за кредитним договором у встановлений строк не була погашена, у зв'язку з чим ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» вимушене звернутись із даним позовом до відповідача про стягнення заборгованості у судовому порядку з метою захисту та поновлення порушених прав, а саме повернення кредитних коштів та відсотків у зв'язку із неналежним виконанням позичальником зобов'язання за кредитним договором. Станом на дату подання позову заборгованість відповідача перед позивачем становить 31303,54 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6997,20 грн; заборгованість за процентами - 24306,34 грн.
Викладені обставини послугували підставою для звернення до суду.
Ухвалою суду від 30.09.2025 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін по справі.
01.10.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано відзив на позовну заяву, згідно якого, не заперечуючи наявність зобов'язання, останній вважає нараховану суму процентів за користування кредитом завищеною та не справедливою, отже просить зменшити суму стягнення.
08.10.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» скеровано додаткові пояснення у справі щодо нарахування відсотків за кредитним договором.
16.10.2025 відповідачем через систему «Електронний суд» подано заперечення на відповідь позивача в яких окрім непогодження з правомірністю і пропорційністю усіх нарахувань, відповідач вказує на пропуск позивачем строку позовної давності, оскільки кредитний договір укладено 18.12.2021, а позов подано лише у 2025 році.
22.10.2025 представником позивача через систему «Електронний суд» скеровано додаткові пояснення у справі щодо зауважень відповідача, у тому числі стосовно строку позовної давності.
В судове засідання учасники справи не прибули.
Згідно з ч. 2ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
В судовому засіданні 24.10.2025 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та відклав його ухвалення та проголошення на 28.10.2025.
Дослідивши матеріали справи, повно і всебічно з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, об'єктивно оцінивши докази, які мають істотне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 18.12.2021 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 відповідачем укладено договір про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2705043, за умовами якого ТОВ «Лінеура Україна» надало клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов'язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов'язки, передбачені договором. Тип кредиту кредит, сума кредиту (загальний розмір) 7000,00 грн (п. 1.2 кредитного договору).
Відповідно до п. 1.3 кредитного договору, строк кредиту становить 360 днів, періодичність платежів зі сплати процентів кожні 30 днів.
Тип процентної ставки фіксована. За користування кредитом нараховуються проценти на таких умовах: стандартна процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується в межах всього строку кредитування, вказаного в п. 1.3 договору, та знижена процентна ставка становить 0,01% в день та застосовується на таких умовах: якщо клієнт до 17.01.2022 (включно) або протягом трьох календарних днів, що слідують за вказаною датою, сплатить кошти, а саме не менше суми першого платежу, визначеного в графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту, клієнт, як учасник програми лояльності отримає від товариства індивідуальну знижку на стандарту процентну ставку, в зв'язку з чим розмір процентів, що повинен оплатити клієнт за стандартною процентною ставкою до вказаної вище дати, буде перераховано за зниженою процентною ставкою (п. 1.4 1.4.2 кредитного договору).
Орієнтовна реальна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 29 653,85% річних, за зниженою ставкою 6 961,93% річних (п.п. 1.5 1., п.п. 1.5.2 п. 1.5 кредитного договору).
Згідно з п.п. 1.6.1, 1.6.2 п. 1.6 кредитного договору, орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає за стандартною ставкою 57 148,00 грн, за зниженою ставкою 52 990,00 грн.
Мета отримання кредиту споживчі (особисті) потреби (п. 1.8 кредитного договору).
Також, згідно з п. 2.1 кредитного договору, товариство надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту з використанням реквізитів платіжної картки № НОМЕР_1 або іншої платіжної картки клієнта, реквізити якої надані клієнтом товариству з метою отримання кредиту. Кредит вважається наданим в день перерахування Товариством суми кредиту за реквізитами та погашеним в день отримання Товариством коштів.
Кредитний договір №2705043 укладено в електронній формі відповідно до Закону України «Про електрону комерцію» та підписано електронним підписом одноразового ідентифікатора: «Т894», 18.12.2021 ОСОБА_1 .
Встановивши зазначені обставини у справі, суд приходить до висновку, що між сторонами у справі укладено кредитний договір, за умовами якого відповідач зобов'язався прийняти грошові кошти та повернути їх у визначений договором строк, а також сплатити відповідні проценти у погодженому сторонами розмірі за користування такими кредитними коштами. Доказів повернення вказаних грошових коштів матеріали справи не містять. Отже, підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами. Відповідач з власної ініціативи звернувся за отриманням кредиту до вільно обраної ним фінансової установи, а саме ТОВ «Лінеура Україна», отримавши від останнього всю передбачену законодавством інформацію перед укладанням договору.
Відповідно до листа Вих. №2091-0403 від 04.03.2024, відповідно до договору ТОВ «Лінеура Україна» 18.12.2021 було здійснено успішний переказ коштів на суму 7000,00 грн, номер картки № НОМЕР_1 , номер транзакції в системі iPay.ua 125882557, призначення платежу зарахування на картку.
Згідно додатку №1 до договору про надання коштів на умовах споживчого кредиту №2705043 від 18.12.2021, сторони погодили таблицю обчислення загальної вартості кредиту для клієнта (споживача) та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, а саме дату видачі кредиту 18.12.2021 та дату платежів, останній 13.12.2022, кількість днів у розрахунковому періоді 360.
10.08.2023 між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» було укладено договір факторингу № ККЛУ-10082023, у відповідності до умов якого Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Лінеура Україна», включно і до ОСОБА_1 за кредитним договором №2705043 від 18.12.2021.
Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №ККЛУ-10082023 від 10.08.2023, заборгованість ОСОБА_1 за договором №2705043 від 18.12.2021 становить 31303,54 грн, а саме: заборгованість за тілом кредиту - 6997,20 грн; заборгованість за процентами - 24306,34 грн.
Відповідач взяті на себе зобов'язання за договором належним чином не виконував, оскільки не надавав своєчасно ТОВ «Фінансова компанія «Кредит Капітал» грошові кошти для погашення заборгованості за кредитним зобов'язанням.
Відповідно до ч. 1 ст. 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
Згідно зі статями 525, 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк, відповідно до умов договору та вимог закону, одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Статтею 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або за законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюється договором.
Згідно з ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), тобто ухиляючись від сплати заборгованості за кредитом, відповідач порушує зобов'язання за даним Договором.
Згідно з ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема відшкодування збитків.
Відповідно до ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Боржник, який прострочив виконання зобов'язання, відповідає перед кредитором за завдані простроченням збитки і за неможливість виконання, що випадково настала після прострочення. Якщо внаслідок прострочення боржника виконання зобов'язання втратило інтерес для кредитора, він може відмовитися від прийняття виконання і вимагати відшкодування збитків.
Статтею 525 ЦК України передбачена недопустимість односторонньої відмови від зобов'язання.
Відповідно до ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч. 1 ст. 598 ЦК України, зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.
Статтею 599 ЦК України визначено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Закон України «Про електронну комерцію» визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов'язки учасників відносин у сфері електронної комерції.
Статтею 3 цього Закону визначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Відповідно до ч. 7, 12ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.
Статтею 12 зазначеного Закону встановлено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором; аналога власноручного підпису ( факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису ) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Норми статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису, так і електронного підпису визначеним цим Законом одноразовим ідентифікатором. Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа і не може визнаватися недійсним лише через його електронну форму.
Стаття 513 ЦК України передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні, яке виникло на підставі правочину, що підлягає державній реєстрації, має бути зареєстрований в порядку, встановленому для реєстрації цього правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно з положеннями ст. 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ст. 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
Статтею 517 ЦК України визначено, що первісний кредитор у зобов'язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Згідно ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 ЦПК України, предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.
Суд вважає, що позивачем доведено на підставі наданих належних доказів, що відповідачу були надані кредитні кошти, однак ОСОБА_1 допустив неналежне виконання своїх обов'язків, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість у розмірі 31303,54 грн.
Враховуючи те, що відповідачем не спростовано розмір боргу і не доведено його відсутність або його повне погашення, наявні підстави стверджувати про порушення позичальником права позивача на повернення йому грошових коштів, наданих у кредит.
На підставі належним чином оцінених доказів, суд дійшов висновку про задоволення позову, оскільки фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку не повернуті, що свідчить про порушення прав нового кредитора, який вправі вимагати захисту своїх прав через суд шляхом зобов'язання виконати боржником обов'язку з повернення грошових коштів.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача про те, що проценти за користування кредитом є завищеними та не справедливими, оскільки підписавши кредитний договір, ОСОБА_1 посвідчив свою обізнаність та згоду з його умовами, волевиявлення учасників було вільним та відповідало їх внутрішній волі, правочин вчинено в формі, встановленій законом, та він був спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлений ним, а саме отримання кредитних коштів позичальником, що і було здійснено сторонами.
Також, суд вказує і на відсутність підстав для застосування строку позовної давності з огляду на таке.
Згідно зі статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Відповідно до частини першої, п'ятої статті 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила. За зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання.
Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Позовна давність переривається у разі пред'явлення особою позову до одного із кількох боржників, а також якщо предметом позову є лише частина вимоги, право на яку має позивач (частини перша та друга статті 264 ЦК України).
У частині першій статті 266 ЦК України передбачено, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважаться, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).
Відповідно до частини четвертої статті 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
Враховуючи, що Договір між сторонами укладено 18 грудня 2021 року на 360 днів, враховуючи строк виконання відповідачем своїх зобов'язань, а також те, що позовна заява подана 18 вересня 2025 року, позивачем строк звернення з позовом до суду не пропущено.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд враховує наступне.
Згідно частин 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
На підставі ст. 141 ЦПК України, ч.3 ст.4 ЗУ «Про судовий збір», враховуючи подання позивачем позову в електронному вигляді з використання підсистеми ЄСІТС «Електронний суд», з відповідача підлягають стягненню на користь позивача також понесені позивачем та документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору у сумі 2 422,40 грн.
Вирішуючи питання витрат, що пов'язані з правничою допомогою, судом встановлено, що позивач просив суд стягнути на його користь витрати на професійну правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, з посиланням на договір №0107 про надання правової допомоги від 01.07.2025 між ТОВ «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» та АО «Апологет», додатком до договору №0107 - актом №495 наданих послуг (правової (правничої) допомоги), детальним описом наданих послуг до акту №495 за договором про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025.
Відповідно до ч. 1 ст. 137 ЦПК України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до п. 1, 2 ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
На підтвердження надання правової допомоги позивачем надано копії: договір про надання правової допомоги від 01.07.202, відповідно до умов якого п. 2.3 вартість наданих послуг правничої допомоги за 1 (одну) кредитну справу складає: 8000, 00 грн без ПДВ.
При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України, заява № 19336/04, п. 269).
У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) зауважила, що суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.
Отже, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та її адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
Оцінюючи подані позивачем докази на підтвердження понесених ним витрат судом встановлено, що зазначені позивачем витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 8000,00 грн включають послуги: усна консультація Клієнта, щодо перспектив та порядку стягнення заборгованості за кредитним договором 0 год. 30 хв.; ознайомлення з матеріалами кредитної справи 2 год. 00 хв.; погодження правової позиції Клієнта у справі 0 год. 30 хв.; складення позовної заяви з урахування правової позиції Клієнта 3 год. 30 хв.; подання заяви до суду від імені Клієнта 1 шт. Усього год.: 6 год. 30 хв.
Розподіляючи витрати, понесені позивачем на професійну правничу допомогу, суд приходить до висновку про те, що наявні в матеріалах справи докази не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі з відповідача, адже цей розмір має бути не тільки доведений, а й документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.
При цьому, суд звертає увагу на те, що предметом позову є стягнення заборгованості за кредитним договором, справа є малозначною в силу вимог закону та не є складною.
За таких обставин, суд вважає, що витрати на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 8000,00 грн є завищеними, та становлять надмірний тягар для відповідача, що суперечить принципу розподілу судових витрат.
Враховуючи складність справи та виконані роботи, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд доходить висновку про необхідність зменшення їх розміру до 3000,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10-13, 77-81, 89, 141, 258, 259, 263-265 ЦПК України, -
Позов задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за кредитним договором №2705043 від 18.12.2021 в розмірі 31303 (тридцять одна тисяча триста три) грн 54 коп., з яких: заборгованість за тілом кредиту - 6997,20 грн; заборгованість за процентами - 24306,34 грн.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» суму сплаченого судового збору в розмірі 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. та витрати на правничу допомогу у розмірі 3000 (три тисячі) грн 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана учасниками справи або особами, які не брали участь у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення до Миколаївського апеляційного суду безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України.
Інформація про учасників:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (код ЄДРПОУ 35234236, місце реєстрації - 79029, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, 28 корпус, 4-ий поверх);
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складене 28.10.2025.
Суддя Н.А. Коваленко