Справа № 489/5966/24
Номер провадження 2/489/2887/25
Іменем України
28 жовтня 2025 року місто Миколаїв
Інгульський районний суд м. Миколаєва в складі:
головуючого судді Кокорєва В. В.,
за участі секретаря судового засідання Ковальової С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань № 10 Інгульського районного суду м. Миколаєва цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (далі ТОВ «ФК «ЄАПБ» або позивач) до ОСОБА_1 (далі - відповідач) про стягнення заборгованості за кредитним договором
встановив
Представник позивача звернувся до суду із позовом у якому просить стягнути із відповідача заборгованість за Кредитним договором №74729213 в розмірі 26725,66 грн., з яких: 14562,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12163,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором №784256717 в розмірі 20170,80 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7170,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором №19230-12/2021 в розмірі 8500,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками. Крім того, представник позивача просить стягнути з відповідача на користь позивача понесені судові витрати.
В обгрунтування позовних вимог зазначено, що 07.01.2022 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ОСОБА_1 було укладено Договір позики №74729213. 14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, на підставі якого останнє набуло права грошової вимоги до відповідача на суму 26725,66 грн.
Окрім того, 05.01.2022 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем було укладено кредитний договір №784256717. 20.10.2022 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №20102022, відповідно до якого позивачу перейшли права вимоги до відповідача на суму 20170,80 грн.
Також, 23.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено кредитний договір №19230-12/2021. 13.01.2023 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №13012023, на підстав якого позивачу перейшло до відповідача право грошової вимоги на суму 8500,00 грн.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, просив розглядати справу без його участі.
Представник відповідача просив справу розглядати без їх участі та відмовити в задоволенні позову. В заяві від 30.09.2025 вказав, що відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав. Як вбачається із матеріалів справи, право вимоги первісного кредитора перейшло до правонаступника - позивача 14.06.2021 року, тобто задовго до укладення кредитного договору № 74729213 від 07.01.2022 року. Отже, за договором факторингу від 14.06.2021 року було здійснено передачу права невизначених вимог, оскільки на момент його укладення у позивача не тільки було відсутнє право вимоги до відповідача, а на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та відповідачем. Також, договір факторингу між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога", з однієї сторони та ТОВ «ФК «ЄАПБ», з другої сторони ніколи не укладався. Як вбачається із матеріалів справи право вимоги первісного кредитора перейшло до правонаступника 28.11.2018 року, тобто задовго до укладення кредитного договору № 784256717 від 05.01.2022 року. Таким чином, ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від відповідача сплати заборгованості за Договором позики № 784256717, укладеним 05.01.2022 року між ним та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога». Окрім того, відповідач перебуває наразі на військовій службі, таким чином, нарахування відсотків за користування кредитом, штрафів, пені за несвоєчасну сплату платежів по кредиту протирічить вимогам закону.
Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Постановою Верховного Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05.09.2022 у справі № 1519/2-5034/11, провадження № 61-175сво21, роз'яснено, що при ухваленні рішення суду, у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, зазначення судом датою ухвалення судового рішення дати складення повного судового рішення, внаслідок чого дата судового засідання та дата ухвалення судового рішення не співпадатимуть, це відповідає вимогам ЦПК України і не є порушенням прав сторін.
Дослідивши докази у справі, суд встановив такі обставини та відповідні правовідносини.
07.01.2022 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та відповідачем було укладено Договір позики №74729213, відповідно до умов якого сума позики склала 14562,00 грн., строк позики 64 днів, процентна ставка 1,6% фіксована, знижена процентна ставка 0,88%, процентна ставка за понадстрокове користування позикою 2,70%, пеня 2,70%, орієнтовна реальна річна процентна ставка 2093,01%, орієнтовна загальна вартість позики 20023,96 грн. Вказаний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.
14.06.2021 між ТОВ «ФК «1 БЕЗПЕЧНЕ АГЕНСТВО НЕОБХІДНИХ КРЕДИТІВ» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» укладено договір факторингу №14/06/21, на підставі якого позивач набув права грошової вимоги до відповідача на суму 26725,66 грн., що підтверджується витягом з реєстру боржників №11 від 27.20.2023.
05.01.2022 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та відповідачем було укладено кредитний договір №784256717, відповідно до умов якого сума кредиту склала 13000,00 грн., кредит надається строком на 126 днів, нарахування процентів здійснюється в розмірі 251,85% річних, що становить 0,69% в день від суми кредиту за час користування ним.
Відповідно до п.1.5 Договору №784256717, на умовах, викладених в п.1.6 Договору, до відносин між сторонам застосовується умовами нарахування процентів за ставкою 474,50 % річних , що становить 1,30 відсотків в день від суми кредиту за час користування ним (базова процентна ставка).
Згідно з п.1.6.1 Договору №784256717 загальні витрати за кредитом складають 13261,50 грн., орієнтовна загальна вартість кредиту складає 26261,50 грн.
Вказаний кредитний договір разом з Паспортом споживчого кредиту підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
20.10.2022 між ТОВ "МАНІВЕО ШВИДКА ФІНАНСОВА ДОПОМОГА" та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №20102022, відповідно до якого позивачу перейшли права вимоги до відповідача на суму 20170,80 грн., що підтверджується витягом з Реєстру прав вимоги №2 від 06.03.2023.
23.12.2021 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та відповідачем було укладено кредитний договір №19230-12/2021, відповідно до умов якого сума кредиту склала 4000,00 грн., строком на 30 днів, тобто до 20.01.2022. За користування кредитом клієнт сплачує товариству 182,5% річних від суми кредиту в розрахунку 0,50% (процентів) на добу (п.1.3 Договору)
Згідно з п. 1.4 Кредитного договору №19230-12/2021 для клієнта, якому товариство вперше надає кредит, діє акційний період і нарахування процентів в цей час здійснюється за ставкою 0,5% на добу за умови повного повернення кредиту протягом 30 днів моменту надання кредиту.
Відповідно до п.1.5 Кредитного договору №19230-12/2021 з метою поглиблення довіри до Товариства клієнту може бути запропонований індивідуальний промокод для зниження стандартної процентної ставки, яка становить 2,5% на добу. Вказаний кредитний договір підписано відповідачем за допомогою електронного підпису з одноразовим ідентифікатором.
Також відповідачем підписано і Паспорт споживчого кредиту, відповідно до якого строк кредитування 30 днів; загальні витрати за кредитом 600 грн., орієнтовна вартість кредиту для споживача за весь строк користування 4600,00 грн. , реальна річна процентна ставка 480,71%.
13.01.2023 між ТОВ «ФК «ІНВЕСТРУМ» та ТОВ "ФК "ЄАПБ" було укладено договір факторингу №13012023, на підстав якого позивачу перейшло до відповідача право грошової вимоги на суму 8500,00 грн., що підтверджується витягом з Реєстру боржників від 13.01.2023.
За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
У статті 526ЦК України зазначено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України). До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
Процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором (ч.1 ст. 1056-1 ЦК України).
В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у справі №561/77/19 від 16.12.2020 зазначено, що особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з ч.ч. 1, 3, 4, 8, 12 ст. 11Закону України"Про електронну комерцію" пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти)однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. У разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-комунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору. Інформаційна система суб'єкта електронної комерції, який пропонує укласти електронний договір, має передбачати технічну можливість особи, якій адресована така пропозиція, змінювати зміст наданої інформації до моменту прийняття пропозиції. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12цього Закону,вважається таким,що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12цього Закону, є оригіналом такого документа.
Відповідно до ст.12 Закону України "Про електронну комерцію" якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
За змістом статті 549ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (ст. 625 ЦК України).
Згідно з п.1 ч.1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ч.1 ст. 514 ЦК України).
Відповідно до статті 516 ЦК України заміна кредитора у зобов'язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов'язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов'язку первісному кредиторові є належним виконанням.
В ч.2 ст. 517 ЦК України зазначено, що боржник має право не виконувати свого обов'язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов'язанні.
Відповідно до постанови Верховного Суду України у справі № 6-979цс15 від 23.09.2015 боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов'язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним.
Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 18.06.2020 у справі №681/44/15-ц.
Відповідно до наданих представником позивача розрахунків заборгованості, заборгованість відповідача за договором позики №74729213 складає 26725,66 грн., з яких: 14562,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 12163,66 грн. - сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором №784256717 складає 20170,80 грн., з яких: 13000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу; 7170,80 грн. - сума заборгованості за відсотками; за Кредитним договором №19230-12/2021 складає 8500,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу, 4500,00 грн. - сума заборгованості за відсотками.
Підписання договору позики №74729213 від 07.01.2022, Кредитного договору №784256717 від 05.01.2022, Кредитного договору №19230-12/2021 від 23.12.2021 здійснювалось електронним підписом відповідача, відтвореним шляхом використання одноразового ідентифікатора, який було надіслано на номер мобільного телефону вказаний ОСОБА_1 у вище зазначених договорах. Відповідно до вимог законодавства, електронні договори, укладені шляхом обміну електронними повідомленнями, підписані електронним підписом одноразовим ідентифікатором, вважаються такими, що за правовими наслідками прирівнюються до договорів, укладених у письмовій формі. Відповідачем факт укладення таких договорів не оскаржувався.
Відповідач посилається на той факт, що позивач у справі не наділений правом вимоги до нього, оскільки відступлення права вимоги може здійснюватися лише відносно дійсної вимоги.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 березня 2021 року у справі № 906/1174/18 зазначено, що правова природа договору відступлення права вимоги полягає у тому, що у конкретному договірному зобов'язанні первісний кредитор замінюється на нового кредитора, який за відступленою вимогою набуває обсяг прав, визначений договором, у якому виникло таке зобов'язання.
Як зазначив Верховний Суд України у своїх постановах від 05 липня 2017 року у справі № 752/8842/14-ц та від 16 жовтня 2018 року у справі №914/2567/17, відступлення права вимоги може здійснюватися тільки відносно дійсної вимоги, що існувала на момент переходу цих прав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2022року у справі № 910/12525/20 зроблено висновок, що відповідно до статті 514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За змістом зазначених норм, права кредитора у зобов'язанні переходять до іншої особи (набувача, нового кредитора), якщо договір відступлення права вимоги з такою особою укладений саме кредитором. Отже, якщо такий договір був укладений особою, яка не володіє правом вимоги з будь-яких причин (наприклад, якщо право вимоги було раніше відступлене третій особі або якщо права вимоги не існує взагалі, зокрема у зв'язку з припиненням зобов'язання виконанням), тобто якщо ця особа не є кредитором, то права кредитора в зобов'язанні не переходять до набувача. Разом з тим положення частини першої статті 203 ЦК України прямо встановлюють, що застосовуються саме до змісту правочину (сукупності його умов), а не до його суб'єктного складу. В тому випадку, коли особа відступає право вимоги, яке їй не належить, у правовідносинах відсутній управнений на таке відступлення суб'єкт. За загальним правилом п. 1 ч. 1 ст. 512, ст. 514 ЦК України у цьому разі заміна кредитора у зобов'язанні не відбувається.
Передача за правочином невизначених, позбавлених конкретного змісту вимог, у тому числі й на майбутнє, тягне за собою наслідки у вигляді неукладеності відповідного правочину, оскільки його сторонами не досягнуто згоди щодо предмета правочину або такий предмет не індивідуалізовано належним чином (постанова Верховного Суду від 24 квітня 2018 року по справі № 914/868/17).
При цьому, суд зазначає, що чинне законодавство не забороняє відступлення майбутніх вимог, однак це стосується майбутніх вимог тільки за умови їх визначеності та існування на момент укладення договору факторингу.
Так, з матеріалів справи вбачається, що кредитний договір №74729212 був укладений між ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем 07.01.2022, натомість договір факторингу № 14/06/21, за яким ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" відступило право вимоги позивачу, був укладений 14.06.2021, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати позивачу на підставі договору факторингу від 14.06.2021.
Також, кредитний договір №784256717 був укладений між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем 05.01.2022, натомість договір факторингу № 28/1118-01, за яким ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступило право вимоги ТОВ "Таліон Плюс" та в подальшому 20.10.2022 позивачу, був укладений 28.11.2018, тобто, на момент укладення договору факторингу ще не виникло зобов'язання між первісним кредитором та боржником ОСОБА_1 , відтак у первісного кредитора не виникло право вимоги за зобов'язанням, яке він міг би передати позивачу на підставі договору факторингу від 28.11.2018.
Тож, позивач є неналежним позивачем, оскільки не має права вимагати від ОСОБА_1 сплати заборгованості за кредитним договором, укладеним 07.01.2022 між ТОВ "ФК "1 Безпечне агентство необхідних кредитів" та відповідачем та за кредитним договором, укладеним 05.01.2022 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем.
Як слідує з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у в/ч НОМЕР_1 з 23.05.2023 по теперішній час, що підтверджується довідкою , виданою ТВО командира в/ч НОМЕР_1 ОСОБА_2 від 26.05.2025.
Судом встановлено, що відповідач не оспорює укладення між сторонами кредитних договорів та отримання згідно його умов грошових коштів в кредит, а тому ці обставини відповідно до частини першої статті 82 ЦПК України додатковому доказуванню не потребують.
Разом з тим, не надаючи доказів погашення заборгованості, відповідач заперечує проти задоволення позову в цілому з посиланням на те, що на нього поширюються пільги передбачені статтею 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей», а тому йому не повинні нараховуватися штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань, а також проценти за користування кредитом.
Закон України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.
У статті 1, 2 даного Закону закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що Військовослужбовцям, які були призвані на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період або на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період на весь час їх призову, а також їх дружинам(чоловікам), а також іншим військовослужбовцям, під час дії особливого періоду, які брали або беруть участь у захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення, перебуваючи безпосередньо в районах антитерористичної операції у період її проведення, у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення, перебуваючи безпосередньо в районах та у період здійснення зазначених заходів, у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку із збройною агресією Російської Федерації проти України, їх дружинам (чоловікам)-штрафні санкції, пеня за невиконання зобов'язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються, крім кредитних договорів щодо придбання майна, яке віднесено чи буде віднесено до об'єктів житлового фонду (жилого будинку, квартири, майбутнього об'єкта нерухомості, об'єкта незавершеного житлового будівництва, майнових правна них), а/або автомобіля, а також крім кредитних договорів щодо придбання та встановлення фотоелектричних модулів та/або вітрових електроустановок разом із гібридними інверторами та установками зберігання енергії, проценти за якими можуть бути погашені чи компенсовані за рахунок третіх осіб або держави.
Верховний Суд у постанові від 15.07.2020 у справі № 199/3051/14 (провадження № 61-10861св18) виклав висновок про перелік необхідних документів доведеності статусу особи, яка має право на пільги, визначені пунктом 15 частини третьої статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей». У цій постанові Верховний Суд зазначив, що Національний банк України листом від 02 вересня 2014 року № 18-112/48620 надав роз'яснення, що для звільнення від нарахування штрафів, пені та відсотків за користування кредитом мобілізовані позичальники повинні надати банку перелік документів, встановлений листом Міністерства оборони України від 21 серпня 2014 року № 322/2/7142.
Такими документами є: військовий квиток, в якому у відповідних розділах здійснюються службові відмітки, або довідка про призов військовозобов'язаного на військову службу, видана військовим комісаріатом або військовою частиною, а для резервістів - витяг із наказу або довідка про зарахування до списків військової частини, які видаються військовою частиною.
Таким чином, у момент укладення та період виконання умов кредитних договорів, а також станом на момент ухвалення цього рішення, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тобто до нього не може застосовуватись відповідальність у виді штрафних санкцій та пені за невиконання зобов'язань за користування кредитом, а також був відсутній обов'язок щодо сплати процентів за користування кредитом згідно договору.
На підставі вище викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, тому з відповідача на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Європейська агенція з повернення боргів" необхідно стягнути заборгованість за Кредитним договором №19230-12/2021 в розмірі 4000,00 грн., з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.
В прохальній частині позовної заяви, позивач просив суд також стягнути з відповідача судові витрати, які відповідно до мотивувальної частини позову складаються з судового збору (3028 грн.) та витрат, пов'язаних з розглядом справи (1514 грн.), проте жодних доказів на підтвердження витрат у розмірі 1514 грн. позивач суду не надає, тому в цій частині необхідно відмовити.
Відповідно до ч. 1 ст.141 Цивільного процесуального кодексу України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 218,64 грн., що є пропорційним до розміру задоволених вимог.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст.89,259,263-265 ЦПК України, суд вирішив
Позовні вимоги задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» заборгованість за Кредитним договором №19230-12/2021 від 23.12.2021 в розмірі 4000,00 грн. (чотири тисячі гривень нуль копійок), з яких: 4000,00 грн. - сума заборгованості за основною сумою боргу.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 218 грн. 64 коп. (двісті вісімнадцять гривень шістдесят чотири копійки).
В задоволенні вимог про стягнення витрат, пов'язаних з розглядом справи відмовити.
Інформація про учасників справи:
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», код ЄДРПОУ 35625014, адреса: 01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, реквізити IBAN № НОМЕР_2 в АТ «ТАСКОМБАНК».
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП - НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.
Рішення може бути оскаржено шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а у разі оголошення лише вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи - з моменту складення повного тексту рішення
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складено 28.10.2025. Відповідно до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Суддя В. В. Кокорєв