Справа № 468/2010/25
Номер провадження № 1-кп/488/300/25
28.10.2025 року
Корабельний районний суд міста Миколаєва в складі колегії суддів:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
суддів: ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 ,
за участю секретаря ОСОБА_4 ,
прокурорів ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,
представника потерпілої адвоката ОСОБА_7 ,
обвинуваченого ОСОБА_8 ,
захисника обвинуваченого адвоката ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів з використанням системи «EasyCon»),
розглянувши у закритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 за ст.336-2, ч.4 ст.152, ч.6 ст.152, ч.4 ст.185 КК України,-
Прокурор заявив клопотання про продовження дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_8 , посилаючись на те, що наявні ризики, передбачені статтею 177 КПК України, такі як, можливість переховування обвинуваченого від органу досудового розслідування і суду, скоєння нового злочину, незаконного впливу на свідків і потерпілу, не зменшилися.
Сторона захисту проти клопотання прокурора про продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого заперечувала, посилаючись на недоведення зазначених прокурором ризиків та їх припущення, а також міцні соціальні зв'язки обвинуваченого.
Представник потерпілої просив вирішити клопотання на розсуд суду.
В ході досудового розслідування у даному кримінальному провадженні відносно обвинуваченого ОСОБА_8 обрано міру запобіжного заходу у виді тримання під вартою, який в подальшому продовжено та строк дії запобіжного заходу спливає 04.11.2025 р.
Відповідно до ч.4 ст.199 та ч.3 ст.331 КПК України, до спливу продовженого строку суд зобов'язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.
Приймаючи рішення щодо заявленого клопотання сторони обвинувачення суд виходить з такого.
ОСОБА_8 , згідно обвинувального акту, обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, які відносяться до категорії тяжких та особливо тяжких злочинів. Санкція статті 152 частини 6 КК України передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк п'ятнадцять років або довічне позбавлення волі, ч.4 ст. 152 КК України - карається позбавленням волі на строк від десяти до п'ятнадцяти років, ч.4 ст. 185 КК - на строк від п'яти до восьми років, ст.336-2 КК - на строк від п'яти до десяти років.
Тяжкість покарання, що може бути призначене ОСОБА_8 у разі доведеності висунутого обвинувачення, істотно впливає на оцінку ризиків переховування від суду, на що скеровує і усталена практика ЄСПЛ (рішення ЄСПЛ від 20.05.2020 р. у справі “Москаленко проти України», від 26.07.2001 р. у справі “Ілійков проти Болгарії»).
Встановлено також, що обвинувачений ОСОБА_8 судимий неодноразово, у тому числі за вчинення тяжких корисливих злочинів проти власності із застосуванням насильства, звільнившись умовно-дострокового від відбування покарання, належних висновків для себе не зробив, на шлях виправлення не став та знову повторно, як-то інкримінується обвинуаченому, вчинив кримінальні правопорушення.
Поміж іншого, ОСОБА_8 на утриманні неповнолітніх дітей не має, не працевлаштований, не має стабільного легального джерела прибутку, що за думкою суду, свідчить про відсутність в обвинуваченого стійких соціальних зв'язків та про його антисоціальну поведінку та дає підстави суду дійти висновку про доведеність ризику можливого переховування ОСОБА_8 від органу досудового розслідування та/або суду, з метою уникнення покарання, яке йому загрожує, у разі доведення вини та ризику вчинення інших кримінальних правопорушень.
Таким чином, у суду є достатньо підстав вважати, що ОСОБА_8 може ухилитися від суду чи вчинити інше кримінальне правопорушення.
Окрім того, тяжкість висунутого обвинувачення та дана стадія кримінального провадження, у якій ще не проведено допит потерпілої особи та свідків судом, свідчать про можливість прийняття ОСОБА_8 заходів впливу на зазначених осіб з метою надання ними показів на свою користь.
За наведених обставин, приймаючи до уваги доведеність заявлених ризиків, суд приходить до висновку, що більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти заявленим ризикам.
З огляду на наведені прокурором доводи, суд дійшов висновку про доведеність заявлених ризиків, обгрунтування щодо цього наведено вище, як і підстави, що вказують на неможливість запобігти даним ризикам з обранням іншого виду запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання, враховуючи також, що вирогідність заявлених ризиків є настільки реальною, що вказаний запобіжний захід є неспроможним запобігти даним ризикам.
На підставі викладеного і керуючись ст. 176-178,183 КПК України, суд,-
Клопотання прокурора задовольнити.
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 продовжити запобіжний захід у вигляді тримання під вартою на строк до 60 (шістдесяти) діб, а саме до 27.12.2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення, що не зупиняє її виконання.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Суддя ОСОБА_2
Суддя ОСОБА_3