КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/4787/24
Провадження № 2/488/481/25 р.
Іменем України
11.08.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд міста Миколаєва
у складі головуючого судді ЩегловоїЯ.В.,
за участю секретаря судового засідання Чемерової Н.Ю.,
за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2 у залі суду, відповідача ОСОБА_3 - в режимі ВКЗ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві у режимі відеоконференції в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Львівської міської ради, приватний нотаріус Валієва Валерія Валеріївна, до ОСОБА_3 про розірвання договору про спільне утримання та виховання дитини,
У жовтні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , в якому просить розірвати договір про спільне утримання та виховання дитини, укладений 06.07.2020 між сторонами та посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Валієвою В.В.
Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі з 05.10.2010 до 12.04.2021, мають малолітню дитину - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
У 2020 році сторони досягли домовленості щодо проживання їх сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком, та 06.07.2020 уклали договір про спільне виховання та утримання дитини.
За умовами цього договору місце проживання сина сторін визначене разом з батьком - відповідачем ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 . Відповідач, згідно з умовами договору, зобов'язаний забезпечувати матері дитини можливість виховувати та спілкуватися з сином, а також не перешкоджати їй у цьому.
До лютого 2022 року позивач мала безперешкодні зустрічі та необмежене спілкування з дитиною. З метою дотримання умов договору сторони нормально спілкувалися та разом вирішували нагальні потреби.
З лютого 2022 року, з початком військової агресії РФ проти України, відповідач без погодження з позивачем змінив місце проживання дитини, вивіз його у м. Винники Личаківського району Львівської області, до цього часу.
До правоохоронних органів із заявою про викрадення дитини позивач не зверталася, оскільки відповідач не перешкоджав спілкуванню з дитиною засобами мобільного зв'язку.
Надалі відповідач дозволяв позивачу відвідувати дитину лише за їх новим місцем проживання у Львівській області.
У період з червня 2022 року позивач відвідувала дитину у період: з 27.06.2022 до 01.07.2022, з 10.10.2022 до 02.11.2022, з 04.11.2023 до 10.11.2023, з 02.04.2024 до 08.04.2024, з 19.06.2024 до 29.06.2024, з 22.08.2024 до 30.08.2024. У період з 21.06.2023 до 15.08.2023 дитина проживала разом із матір'ю у м. Миколаєві.
Позивач зазначає, що поїздки для зустрічі з дитиною за місцем її проживання тягнуть за собою значні матеріальні витрати з її боку, а відповідач категорично забороняє проводити час з дитиною за місцем проживання позивача.
На сьогодні сторони самостійно не можуть досягнути згоди щодо порядку спілкування з дитиною, а спілкування між ними зведене до цинічного листування. Крім того, відповідач неодноразово ініціював судові справи проти позивача у 2024 році.
Вважає, що вказані обставини та цинічна поведінка відповідача стосовно неї, як матері дитини, свідчать про не виконання умов договору саме з боку відповідача та є підставою для розірвання договору між сторонами.
Як на юридичну підставу позову позивач посилається на положення ч. 1 ст. 610, ч. 1 ст. 611, ст. 651 ЦК України.
Посилаючись на викладене позивач просила позов задовольнити.
Ухвалою судді Корабельного районного суду м. Миколаєва від 28.10.2024 у справі відкрите провадження, постановлено розглядати справу в порядку загального позовного провадження та призначено її розгляд у підготовчому судовому засіданні. Цією ж ухвалою у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, залучено приватного нотаріуса Миколаївського міського нотаріального округу Валієву Валерію Валеріївну.
12.11.2024 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому він просив відмовити у задоволенні позову за безпідставністю вимог.
При цьому зазначав, що обставини, на які позивач посилається як на обґрунтування своїх вимог, не підтверджені належними доказами. Позов ОСОБА_1 є засобом уникнути відповідальності у вигляді пені за несплачені аліменти, визначені умовами договору. Саме по собі невиконання стороною умов договору, яке на думку позивача мало місце, не є достатньою підставою для розірвання договору судом, з огляду на положення ст. 651 ЦК України.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 02.12.2024 до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору залучено орган опіки та піклування Львівської міської ради, інтереси якого представляє відділ служби у справах дітей Личаківського району м. Львова.
Ухвалою Корабельного районного суду м. Миколаєва від 17.02.2025 закрито підготовче провадження у справі, призначено розгляд справи по суті.
Під час розгляду справи по суті сторони підтримали свої позовні вимоги та заперечення.
Треті особи в судові засідання не з'являлися, причини неявки суду не повідомили. Приватний нотаріус Валієва В.В. повідомила про припинення нотаріальної діяльності по Миколаївському міському нотаріальному округу. Орган опіки та піклування пояснень, заперечень по суті позовних вимог не надав.
Суд, дослідивши матеріали справи, встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
26.03.2012, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , виданого повторно 27.03.2024, народився ОСОБА_4 , про що Корабельним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції складено актовий запис № 208 від 03.04.2012. Батьками ОСОБА_4 є ОСОБА_3 та ОСОБА_1 .
Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 12.04.2021 у справі № 488/1993/20 розірвано шлюб між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , зареєстрований 05.10.2010 Корабельним відділом реєстрації актів цивільного стану Миколаївського міського управління юстиції, актовий запис № 471.
До розірвання шлюбу між сторонами, приватний нотаріус Миколаївського міського нотаріального округу Валієва В.В. 06.07.2020 посвідчила договір про спільне утримання та виховання дитини, укладений між батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_3 та ОСОБА_1 (реєстровий № 419) (а. с. 13-15, 42-43).
За умовами розділу 1 цього договору сторони дійшли згоди, що їх малолітня дитина ОСОБА_4 проживатиме з батьком за адресою: АДРЕСА_1 . Матеріальне забезпечення (утримання) дитини вчиняється сторонами спільно у порядку та у розмірах, узгоджених цим договором. Крім того, сторони домовилися про питання виховання, навчання, медичного обслуговування дитини, її відпочинок та дозвілля тощо.
У розділі 2 договору визначено права та обов'язки сторін.
Згідно з умовами цього договору сторони зобов'язалися брати участь у вихованні дитини та виховувати її з повагою один до одного; у разі виїзду з дитиною за межі України узгоджувати між собою і з урахуванням побажань та інтересів дитини, час, термін, місце і супровід дорослих; (підпункти 2.1.1, 2.1.4, 2.3.1, 2.3.4).
Крім того, батько, згідно з підпунктами 2.1.2, 2.1.3, 2.1.5, зобов'язався: надавати матері будь-яку інформацію про дитину, можливість брати участь у вирішенні питань, пов'язаних з освітою, здоров'ям, вільним часом дитини, а також не перешкоджати реалізації батьківських прав; забезпечувати можливість виховання, спілкування дитини з матір'ю та не перешкоджати у цьому.
Відповідно до підпунктів 2.3.2, 2.3.3, 2.3.5 договору мати дитини зобов'язалася: сплачувати внесок у забезпечення (утримання) дитини у розмірі 500 грн. не пізніше п'ятого числа кожного поточного місяця готівкою або на банківський рахунок батька дитини; узгоджувати місце проведення канікул дитини, у разі необхідності сприяти в оформленні документів, необхідних для виїзду дитини за кордон виключно в супроводі дорослих на період відпочинку.
Згідно з пунктом 2.2 договору батько має право, у разі хворобливого стану дитини чи іншої необхідності, викликаної їх інтересами, перенести зустріч дитини з матір'ю з обов'язковим попередженням про це та узгодженням дати наступної зустрічі. Мати, відповідно до підпункту 2.4.1, вправі спілкуватися з дитиною у будь-який час, завчасно узгодивши місце та час такого спілкування з урахуванням інтересів та потреб дитини.
Договір, відповідно до пункту 3.3, діє з дня підписання сторонами і до дня досягнення дитиною повноліття.
Сторони узгодили, що внесення змін у договір чи його розірвання допускається тільки за згодою сторін. Спори, що виникають між сторонами, вирішуються сторонами шляхом переговорів, а у випадках неможливості вирішити конфлікт - в судовому порядку (пункти 3.4, 3.6).
Згідно з частинами 2, 8, 9 статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Відповідно до статті 8 Закону «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей.
Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина 3 статті 11 Закону «Про охорону дитинства»).
Згідно зі статтею 12 цього Закону на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Місцем проживання дитини є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає.
Відповідно до частин 1, 2 статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
Здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини (ст. 155 СК України).
Питання виховання дитини вирішується батьками спільно, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою цієї статті. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини. Батьки мають право укласти договір щодо здійснення батьківських прав та виконання обов'язків тим з них, хто проживає окремо від дитини. Договір укладається у письмовій формі та підлягає нотаріальному посвідченню. Той з батьків, хто проживає з дитиною, у разі його ухилення від виконання договору зобов'язаний відшкодувати матеріальну та моральну шкоду, завдану другому з батьків (ст. 157 СК України).
За змістом ст. 189 СК України, батьки мають право укласти договір про сплату аліментів на дитину, у якому визначити розмір та строки виплати. Умови договору не можуть порушувати права дитини, які встановлені цим Кодексом. Договір укладається у письмовій формі і нотаріально посвідчується. У разі невиконання одним із батьків свого обов'язку за договором аліменти з нього можуть стягуватися на підставі виконавчого напису нотаріуса.
Відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров'я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.
Наведені норми Сімейного Кодексу України передбачають можливість врегулювання між батьками дитини питань виховання, спілкування, місця проживання та сплати аліментів за домовленістю і на підставі укладеного між ним нотаріально посвідченого договору.
З огляду на докази, наявні в матеріалах цивільної справи, і це не заперечують сторони, малолітній ОСОБА_4 проживає разом з батьком - ОСОБА_3 . Після 24.02.2022, внаслідок повномасштабного вторгнення РФ, ОСОБА_3 змінив місце проживання дитини і, наразі, вони проживають за адресою: АДРЕСА_2 . Дитина у період з 01.09.2023 до 08.07.2024 навчалася у шостому класі середньої загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів № 29 м. Львова. З 01.09.2022 навчається у Львівській школі мистецтв (а. с. 46-47).
Мати дитини - ОСОБА_1 обізнана про місце проживання дитини.
На сьогодні між сторонами існує спір щодо здійснення батьківських прав та обов'язків, визначених у договорі від 06.07.2020, оскільки сторони не завжди можуть дійти згоди щодо часу та місця спілкування матері з дитиною. Викладене підтверджується, як поясненнями сторін, так і наданими копіями листування сторін в меседжерах та електронною поштою (а. с. 26-30).
Наявність спору між сторонами щодо здійснення ними батьківських прав та обов'язків підтверджується також і наявністю звернень позивача до органів опіки та піклування для розв'язання спору щодо визначення місця проживання дитини, до підрозділів Національної поліції України - з питань вчинення перешкод у спілкуванні з дитиною з боку відповідача (а. с. 16-21).
Натомість, ОСОБА_3 неодноразово звертався до Інгульського (раніше Ленінського) районного суду м. Миколаєва з позовними заявами до ОСОБА_1 , щодо стягнення з неї, передбачених спірним договором щомісячних платежів на утримання дитини (судові справи №№ 489/3425/24, 489/5232/24, 489/7395/24) (а. с. 22-25, 41).
Частиною першою статті 121 СК України встановлено, що права та обов'язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу.
При цьому, статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
Таким чином, батьківські обов'язки є невідчужуваними, а у відповідності до частини 4 статті 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов'язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.
При цьому, права і обов'язки у кожного з батьків не тільки рівні, але і взаємні. Отже, право одного з батьків протистоїть обов'язку іншого не перешкоджати у здійсненні права на виховання дитини і навпаки.
Обоє батьків несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини.
Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.
Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.
Відповідно до положень ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.
Позивач просить суд, з метою відновлення її порушеного з боку відповідача права, розірвати укладений сторонами договір про спільне утримання та виховання дитини з підстав, визначених у ст. 651 ЦК України, а саме внаслідок істотного порушення договору відповідачем.
Таким істотним порушенням позивач вважає зловживання з боку відповідача своїм при наданні згоди на спілкування позивача з дитиною, а також щодо визначення місця та часу такого спілкування, без врахування інтересів позивача як матері дитини, а також дитини.
Згідно ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Між тим, позивач не надала суду належних та допустимих доказів того, що саме діями відповідача їй завдана шкода, внаслідок якої вона позбавлена того, на що розраховувала при укладенні договору.
На переконання суду, загалом положення ст. 651 ЦК України, у спорі, що виник з сімейних відносин, не можуть застосовуватися, оскільки об'єктивно не узгоджуються із суттю сімейних відносин.
Статтею 18 СК України передбачено, що кожен учасник сімейних відносин, який досяг чотирнадцяти років, має право на безпосереднє звернення до суду за захистом свого права або інтересу. Суд застосовує способи захисту, які встановлені законом або домовленістю (договором) сторін. Способами захисту сімейних прав та інтересів зокрема є: 1) встановлення правовідношення; 2) примусове виконання добровільно не виконаного обов'язку; 3) припинення правовідношення, а також його анулювання; 4) припинення дій, які порушують сімейні права; 5) відновлення правовідношення, яке існувало до порушення права; 6) відшкодування матеріальної та моральної шкоди, якщо це передбачено цим Кодексом або договором; 7) зміна правовідношення; 8) визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від виду та змісту правовідносин, які виникли між сторонами, від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес суд має захистити у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див. mutatis mutandis постанови від 05.06.2018 у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 11.09.2018 у справі № 905/1926/16 (пункт 40), від 30.01.2019 у справі № 569/17272/15-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц (пункт 89), від 16.06.2020 у справі № 145/2047/16-ц (пункт 7.23), від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 (пункт 67), від 26.01.2021 у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 98), від 15.06.2021 у справі № 922/2416/17 (пункт 9.1), від 22.06.2021 у справах № 334/3161/17 (пункт 55) та № 200/606/18 (пункт 73), від 29.06.2021 у справі № 916/964/19 (пункт 7.3), від 31.08.2021 у справі № 903/1030/19 (пункт 68), від 26.10.2021 у справі № 766/20797/18 (пункт 19), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 143), від 14.12.2021 у справі № 643/21744/19 (пункт 61), від 25.01.2022 у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 08.02.2022 у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 13.07.2022 у справі № 363/1834/17 (пункт 56), від 14.12.2022 у справі № 477/2330/18 (пункт 55) тощо).
Інакше кажучи, застосування кожного способу захисту цивільного права та інтересу має бути об'єктивно виправданим і обґрунтованим. Це означає, що спосіб захисту, який обрав позивач, у разі задоволення відповідної вимоги має реально відновити його суб'єктивне право, яке порушене, оспорене або не визнане. Для визначення цього суд має насамперед з'ясувати: які правовідносини є спірними; чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи є цей спосіб ефективним для захисту саме того права позивача, яке у спірних правовідносинах порушив, оспорив або не визнав належний відповідач.
Якщо обраний позивачем спосіб захисту відповідає змісту відповідного права, характеру його порушення, оспорення чи невизнання, наслідкам цих дій і меті, яку обґрунтовано прагне досягнути позивач, забезпечує відновлення, наскільки це можливо, такого права (зумовлює потрібний для захисту результат без необхідності вчинення інших дій з цією метою, зокрема повторного звернення до суду), такий спосіб захисту відповідає вимогам належності й ефективності. У кожному юридичному спорі судовий захист повинен бути повним і відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 13.02.2024 у справі № 910/2592/19 (пункти 110-115)).
Однак, позивач, звертаючись з цим позовом, не заявила будь-яких інших вимог крім як розірвання договору про спільне утримання та виховання дитини, не скористалася своїм правом протягом підготовчого провадження у справі змінити предмет або підстави позову. Відповідач позов не визнав, однак, також не скористався своїм правом подати зустрічний позов з вимогами щодо вирішення наявного між сторонами спору щодо батьківських прав та обов'язків.
За таких обставин ОСОБА_1 належить відмовити у задоволенні позову про розірвання договору про спільне утримання та виховання дитини.
Відповідно до ч. 1 ст. 244 ЦПК України ухвалення та проголошення судового рішення відкладене до 14.00 год. 11.08.2025.
Керуючись статтями 4, 19, 27, 141, 263-265 ЦПК України, суд
У задоволенні позову ОСОБА_1 , треті особи: орган опіки та піклування - виконавчий комітет Львівської міської ради, приватний нотаріус Валієва Валерія Валеріївна, до ОСОБА_3 про розірвання договору про спільне утримання та виховання дитини- відмовити.
Рішення може бути оскаржено до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.
Відомості про учасників справи:
позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_3 ;
відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , місце проживання: АДРЕСА_4 ;
треті особи:
Приватний нотаріус Валієва Валерія Валеріївна, 65045, м. Одеса, вул. Катериниська, 48;
Відділ служби у справах дітей Личаківського району м. Львова, 79000, м. Львів, вул. К. Левицького, 67, код ЄДРПОУ 04056109.
Повне рішення суду складено 11 серпня 2025 року.
Суддя: Я.В. Щеглова