КОРАБЕЛЬНИЙ РАЙОННИЙ СУД М.МИКОЛАЄВА
Справа № 488/326/18
Провадження № 2/488/22/25
Іменем України
28.10.2025 року м. Миколаїв
Корабельний районний суд м. Миколаєва у складі:
головуючої по справі судді - Селіщевої Л.І.,
при секретарі судового засідання - Волошиній Я.І.,
за участю позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного Товариства Комерційний Банк "Приватбанк", третя особа: Приватний нотаріус Чернігівського міського нотаріального округу Завалієв Артем Анатолійович про визнання протиправними та скасування рішень, -
Позивачка ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом, уточнивши який, остаточно просить:
- Визнати дії приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича щодо проведення 15.09.2016 державної реєстрації права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" незаконними;
- Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, індексний номер: 31452183 від 19.09.2016, згідно з яким 15.09.2016 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис №16458979 про державну реєстрацію права власності на будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030483948101, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" на підставі - Договору іпотеки від 30.01.2007;
- Витребувати із чужого незаконного володіння Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на її користь будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 1030483948101.
- Визнати дії приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича щодо проведення 19.09.2016 державної реєстрації права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4810136600:11:002:0006, площею: 0,045га, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк «ПриватБанк», незаконними;
- Визнати протиправним та скасувати рішення приватного нотаріуса Чернігівського міського нотаріального округу Завалієва Артема Анатолійовича, індексний номер: 31504018 від 21.09.2016, згідно з яким 19.09.2016 внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно запис № 16511619 про державну реєстрацію права власності на земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , кадастровий номер: 4810136600:11:002:0006, площею: 0,045га, за Публічним акціонерним товариством Комерційний банк "ПриватБанк" на підставі - Договору іпотеки від 30.01.2007;
- Витребувати із чужого незаконного володіння Акціонерного товариства Комерційний Банк "ПриватБанк" на її користь земельну ділянку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; кадастровий номер 4810136600:11:002:0006, площею 0,0450 га.
В судовому засіданні ОСОБА_1 заявила про відвід головуючій у справі - судді Селіщевій Л.І.
Заява про відвід вмотивована тим, що при ознайомленні з матеріалами справи в електронному вигляді нею було виявлено втручання в авторозподіл справи при повторному автоматичному розподілі судової справи в провадження судді Селіщевої Л.І. Також, Янкович О.І. зазначила, що суддя Селіщева Л.І. при розгляді справи порушує принципи розумності, змагальності, доступу до правосуддя, неупередженості, та сприяє відповідачу АТ КБ "ПриватБанк" незаконно обмежувати позивачку в її правах, що може свідчити про упередженість судді у вирішенні даної справи та винесення незаконного рішення у справі.
В судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що 23.10.2025 року за її заявою їй надано доступ до матеріалів справи в електроннгому вигляді та при ознайомленні з матеріалами справи вона дізналася про зазначені в заяві про відвід судді обставини.
Суд, дослідивши матеріали справи, ознайомившись із заявою про відвід судді, прийшов до наступного.
Відповідно до ст. 6 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" правосуддя в Україні здійснюється на підставі Конституції України і Законів України незалежнім і безстороннім судом.
Відповідно до положень ст. 40 ЦПК України питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обгрунтованість.
Якщо суд доходить висновку про необгрунтованість заявленого відводу і заява про такий відвід надійшла до суду за три робочі дні (або раніше) до наступного засідання, вирішення питання про відвід здійснюється суддею, який не входить до складу суду, що розглядає справу, і визначається у порядку, встановленому частиною першою статті 33 цього Кодексу. Такому судді не може бути заявлений відвід.
Якщо заява про відвід судді надійша до суду пізніше ніж за три робочі дні до наступного засідання, така заява не підлягає передачі на розгляд іншому судді, а питання про відвід судді вирішується судом, що розглядає справу.
Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. За ініціативою суду питання про відвід судді може вирішуватися у судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неявка учасників справи у судове засідання, в якому вирішується питання про відвід судді, не перешкоджає розгляду судом питання про відвід судді (ч. 8 ст. 40 ЦПК України). Відвід, який надійшов поза межами судового засідання, розглядається судом у порядку письмового провадження (ч. 7 ст. 40 ЦПК України).
Так, ст. 36 ЦПК України передбачено обставини, наявність яких унеможливлює участь судді у розгляді цивільної справи та є підставою для його відводу (самовідводу), це, якщо:
1) він є членом сім'ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім'ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
2) він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;
3) він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;
4) було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;
5) є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.
Суддя підлягає відводу (самовідводу) також за наявності обставин, встановлених статтею 37 цього Кодексу.
Статтею 39 ЦПК України визначено, що з підстав, зазначених у статтях 36, 37 і 38 цього Кодексу, судді, зокрема, може бути заявлено відвід учасниками справи. Відвід повинен бути вмотивованим і заявленим до початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Частиною третьою статті 39 ЦПК України визначено, що відвід повинен бути вмотивованим і заявленим протягом десяти днів з дня отримання учасником справи ухвали про відкриття провадження у справі, але не пізніше початку підготовчого засідання або першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.
Після спливу вказаного строку заявляти відвід (самовідвід) дозволяється лише у виняткових випадках, коли про підставу відводу (самовідводу) заявнику не могло бути відомо до спливу вказаного строку, але не пізніше двох днів із дня, коли заявник дізнався про таку підставу.
Обґрунтовуючи наявність підстав для відводу головуючому судді, позивачка посилається на те, що суддею не вирішуються її клопотання, затягується розгляд справи, допущено до розгляду справи представників відповідача без належних повноважень, що ставить під сумнів неупередженість судді при розгляді даної справи.
Згідно з частиною 4 ст. 36 ЦПК України незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.
Крім цього, статтею 48 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" № 1402-УІІІ від 02.06.2016 р. встановлено, що суддя у своїй діяльності щодо здійснення правосуддя є незалежним від будь-якого незаконного впливу, тиску або втручання. Суддя здійснює правосуддя на основі Конституції і законів України, керуючись при цьому принципом верховенства права. Втручання у діяльність судді щодо здійснення правосуддя забороняється і має наслідком відповідальність, установлену законом.
Учасники справи не можуть використовувати інститут відводу судді з метою схиляння суду до ухвалення бажаного для них процесуального рішення.
Дослідивши підстави для відводу головуючого судді, заявлені позивачкою, суд приходить до переконання, що останні не знайшли свого належного підтвердження.
Разом із цим, при вирішенні заявленого відводу, суд враховує наступне.
Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року N 3477-IV, - суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною першою статті шостої Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка була ратифікована Законом № 475/97-ВР від 17.07.97 р., визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Європейський суд з прав людини у своєму рішенні від 9 листопада 2006 р. у справі «Білуха проти України» зазначив, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції має визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто те, чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у конкретній справі. Згідно з об'єктивним критерієм визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад умови, за яких були б неможливі будь-які сумніви в його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, які свідчать про відсутність безсторонності суду.
Що стосується суб'єктивного критерію, то особиста безсторонність судді презумується, поки не надано доказів протилежного.
Як установлено Бангалорськими принципами поведінки суддів, схваленими резолюцією Економічної і Соціальної Ради ООН № 2006/23 від 27.07.2006 р. «об'єктивність судді є необхідною умовою для належного виконання ним своїх обов'язків. Вона проявляється не тільки у змісті винесеного рішення, а й в усіх процесуальних діях, що супроводжують його прийняття».
При розгляді заяви про відвід слід виходити саме з суб'єктивної оцінки сторони у справі щодо дій головуючого у справі. Іншими словами, якщо сторона має сумнів в безсторонності судді, хоча об'єктивно це нічим не підкріплено, то практика Європейського суду з прав людини наголошує на необхідності задоволення такої заяви про відвід, адже в іншому випадку це буде розцінено як порушення права особи на справедливий суд. Отже, незадоволення заяви про відвід може сприйматися стороною як порушення її прав.
Крім того, важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві, а тому будь-який суддя, стосовно якого є підстави для підозри у недостатній неупередженості, повинен брати самовідвід або бути відведений.
З урахуванням вищенаведеного, і того, що позивачка має сумніви в об'єктивності та неупередженості судді, не довіряє через це розгляд даної справи, а відтак майбутнє рішення у справі може бути поставлено нею під сумнів через необ'єктивний розгляд справи, то заради уникнення цих сумнівів, суд вважає необхідним задовольнити заявлений відвід.
Керуючись ст.ст. 36, 39-41 ЦПК України, -
Заяву ОСОБА_1 про відвід судді Селіщевої Л.І. задовольнити.
Передати цивільну справу № 488/326/18 до канцелярії суду для визначення судді для розгляду справи у порядку, визначеному ч. 1 ст. 33 ЦПК України.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя Л.І. Селіщева