Справа №468/1773/25 Пров. №2/478/492/2025
28 жовтня 2025 року смт.Казанка
Казанківський районний суд Миколаївської області, у складі:
головуючого судді Томашевського О.О.,
за участі:
секретаря судового засідання Луговської А.І.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, в залі суду, в селищі Казанка, цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
встановив:
В серпні 2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» звернулось до Баштанського районного суду Миколаївської області з позовом до ОСОБА_1 , в якому просить стягнути з відповідачки заборгованість за кредитним договором №668169 від 27.07.2021 в розмірі 10 527,70 грн, судового збору в розмірі 2 422,40 грн та витрат на професійну правничу допомогу в сумі 6 000,00 грн.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 27.07.2021 рокуміж ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту №668169, відповідно до умов якого відповідачка отримала кредит в розмірі 15 000,00 грн під зобов'язання його повернути та сплатити відсотки за його використання.
У зв'язку із невиконанням своїх зобов'язань з повернення кредиту та сплати відсотків, у відповідачки виникла заборгованість в розмірі 10 527,70 грн, з яких: 7 827,29 грн - заборгованість за тілом кредиту; 2 700,41 грн - заборгованість за відсотками.
28.08.2023 між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ДіджиФінанс» було укладено договір факторингу № 2808-23, згідно якого позивач набув право вимоги до відповідачки, яку просить стягнути з відповідача.
Ухвалою Баштанського районного суду Миколаївської області від 13.08.2025 року цивільну справу було передано на розгляд в порядку підсудності до Казанківського районного суду Миколаївської області.
Ухвалою Казанківського районного суду Миколаївської області від 08.09.2025 року провадження у справі було відкрито в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін.
В судове засідання сторони, які були повідомлені належним чином про дату, час та місце судового засідання повідомлялись належним чином. Згідно поданої заяви від 20.10.2025 року представник позивача просив провести судовий розгляд справи без участі позивача та проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідачка про причини своєї неявки в суд не повідомила, правом на подання відзиву не скористалась, будь-яких клопотань про відкладення судового засідання не подавала.
В постанові від 01 жовтня 2020 року у справі № 361/8331/18 Верховний Суд зазначив, що якщо представники сторін чи інших учасників судового процесу не з'явилися в судове засідання, а суд вважає, що наявних у справі матеріалів достатньо для розгляду справи та ухвалення законного і обґрунтованого рішення, не відкладаючи розгляду справи, він може вирішити спір по суті. Основною умовою відкладення розгляду справи є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.
На думку суду, неявка сторін у судове засідання не перешкоджає розгляду справи за наявними матеріалами справи.
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; відповідач не подав відзив; позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
Виходячи з викладеного, суд ухвалив проводити заочний розгляд справи.
Згідно з ч. 2 ст. 247 ЦПК України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.
Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, встановив наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Як вбачається з матеріалів справи, 27.07.2021 року між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 було укладено договір про надання споживчого кредиту № 668169, відповідно до умов якого кредитодавець зобов'язується на умовах, визначених договором, надати позичальнику грошові кошти в розмірі 18 750,00 грн настрок 365 днів, з кінцевим терміном повернення 27.07.2022 року (п.п. 1.2-1.4 Договору).
За змістом п. 1.5 Договору сторони узгодили процентну ставку за користування кредитом, яка становить: за перший день користування кредитом (включно)25 % в день (9125 % річних); за всі наступні дні користування кредитом 85 % річних.
Згідно з п. 2.1 Договору кошти кредиту надаються товариство шляхом їх перерахування/утримання: в розмірі 15 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , або іншої платіжної картки, реквізити якої зазначені споживачем в особистому кабінеті; в розмірі 3 750,00 грн на користь товариства з метою виконання зобов'язань оплати процентів за перший день користування кредитом.
Відповідно до п. 3.1 Договору нарахування процентів за Договором здійснюється в межах строку надання кредиту (365 днів) на залишок заборгованості за кредитом, що вказаний у Графіку платежів, виходячи з припущення, що споживач виконає свої зобов'язання на умовах та строки, передбачені Договором (Графіком платежів).
Договір підписано відповідачкою електронним підписом одноразовим ідентифікатором: К061 27.07.2021 року о 10:14:40.
Згідно листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» від 26.09.2023 року № 2646_230926155615 ТОВ «Слон Кредит» перераховано на платіжну картку № НОМЕР_2 грошові кошти в сумі 15 000,00грн.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 28.08.2023 року відповідачка має непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 9 710,89 грн та відсотками 816,81 грн. Загальний розмір заборгованості складає 10 527,70 грн.
28.08.2023 року між ТОВ «Слон Кредит» та ТОВ «ДіджиФінанс» було укладено договір факторингу № 2808-23, відповідно до якого клієнт зобов'язується відступити фактору права вимоги, зазначені в реєстрі прав вимоги, а фактор зобов'язується їх прийняти та сплатити суму фінансування за таке відступлення. На підставі викладеного позивач набув права вимогидо відповідачки за договором про споживчий кредит №668169 від 27.07.2021 в розмірі 10 527,70 грн, з яких: 9 710,89 грн заборгованість за кредитом та 816,81 грн заборгованість за відсотками.
Факт передачі права вимоги до відповідачки за договором факторингу позивачу підтверджується актом приймання - передачі реєстру прав вимог від 28.08.2023 року, Витягом з реєстру прав вимог на суму 10 527,70 грн, з яких: 7 827,29 грн заборгованість за кредитом та 2700,41 грн заборгованість за відсотками та платіжною інструкцією від 28.08.2023 року № 4565.
Таким чином, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка отримала кредит від ТОВ «Слон Кредит» в розмірі 18 750,00 грн (15 000,00 грн за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 та в розмірі 3 750,00 грн на рахунок товариства)на підставі укладеного договору про надання споживчого кредиту № 668169 від 27.07.2021 року. Станом на 28.08.2023 року, Первинним кредитором рахувалась за відповідачкою непогашена заборгованість за кредитом в розмірі 9 710,89 грн та відсотками 816,81 грн. Загальний розмір заборгованості складає 10 527,70 грн.
В подальшому, на підставі договору факторингу від 28.08.2023 року до позивача перейшло право вимоги до відповідачки на суму 10 527,70 грн за кредитним договором № 668169 від 27.07.2021 року, проте за вказаним договором факторингу, заборгованість складається із 7 827,29 грн заборгованості за кредитом та 2700,41 грн заборгованості за відсотками.
Будь-яких обставин, що свідчать про відсутність фінансових правовідносин між ТОВ «Слон Кредит» та відповідачкою ОСОБА_1 , про недійсність договору про надання споживчого кредиту № 668169 від 27.07.2021 року, неотримання кредиту чи його погашення, відповідачкою не наведено, у зв'язку із чим, суд вважає доведеним факт наявності заборгованості за кредитним договором у відповідачки.
Між тим, суд враховує й ту обставину, що складові заборгованості наведені Первинним кредитором у розрахунку заборгованості та позивачем у позовній заяві та доданих до них матеріалів різняться, а саме: за даними Первинного кредитора розмір заборгованості відповідачки складає 10 527,70 грн, з яких: 9 710,89 грн заборгованість за кредитом та 816,81 грн заборгованість за відсотками; розмір заборгованості відповідачки за даними позивача складає 10 527,70 грн, з яких: 7 827,29 грн заборгованості за кредитом та 2700,41 грн заборгованості за відсотками.
Встановивши наведені обставини, суд керується наступним.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. (ч.1 ст. 15 ЦК України).
Стаття 16 ЦК України визначає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Вказаною нормою встановлено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб'єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.
У цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який покладає на суд обов'язок розглядати лише ті питання, про вирішення яких його просять сторони у справі, та позбавляє можливості ініціювати судове провадження. Формування змісту й обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача.
Отже, кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно в межах заявлених ними вимог і наданих доказів (ст. ст. 12, 13 ЦПК України).
В свою чергу, суд розглядає справу в межах та обсязі пред'явлених вимог та поданих доказів.
Відповідно до ч. 1 ст. 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.)
Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст. 79 ЦПК України).
Статтею 80ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам у цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Виходячи із сукупності доказів, які містять матеріали справи, судом встановлено, що позивачем доводиться наявність заборгованості у відповідачки за договором про надання споживчого кредиту № 668169 від 27.07.2021 року та право вимоги до неї.
Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші, тощо) або утриматись від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку.
Відповідно до ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно з ч.1 ст. 1054 ЦК України передбачено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ст. ст. 526, 527, 530 ЦК України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог закону.
Згідно зі ст. ст. 610, 629 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням вимог, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ч.1 ст. 638 ЦК України, договір вважається укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Відповідно до ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Відповідно до п. 5 ч.1 ст. 3 Закону України «Про електрону комерцію», електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов'язків та оформлена в електронній формі.
Згідно з ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію», якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Відповідно до абз.2 ч.2 ст. 639 ЦК України, договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.
Верховний Суд у постанові від 07.10.2020 року під час розгляду справи №127/33824/19 зауважив, що без отримання листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір не був би укладений.
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09.09.2020 у справі №732/670/19, від 23.03.2020 у справі №404/502/18, від 14.06.2022 у справі №757/40395/20.
Судом встановлено, що відповідачка погодилася на умови кредитного договору шляхом його підписання своїм електронним підписом та в подальшому порушила строки та порядок погашення заборгованості за кредитним договором, що призвело до утворення заборгованості. Відповідачка під час укладення договору надала свої персональні дані. зокрема банківський рахунок № НОМЕР_1 , на який Первинним кредитором було перераховано кредитні кошти в розмірі 15000,00 грн, а 3 750,00 грн зараховано в рахунок виконання зобов'язань з оплати процентів за перший день користування кредитом.
Відповідно до ч.1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події.
У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З досліджених судом доказів, які містять матеріали справи, вбачається, що Первинний кредитор відступив позивачу право вимоги до відповідачки за існуючою заборгованістю в розмірі 10 527,70 грн, з яких: 9 710,89 грн заборгованість за кредитом та 816,81 грн заборгованість за відсотками на підставі укладеного договору факторингу.
Відповідно до встановленого, суд бере до увагу ту заборгованість та її складові, що були визначені Первинним кредитором на момент укладання договору факторингу та передачі права вимоги до відповідачки, тобто станом на 28.08.2023 року.
Згідно з розрахунком заборгованості, станом на 28.08.2023 року відповідачка мала непогашену заборгованість за кредитом в розмірі 9 710,89 грн та відсотками 816,81 грн. Загальний розмір заборгованості складає 10 527,70 грн.
За таких обставин, позивач отримав право вимоги до відповідачки у виді наявної заборгованості розрахованої Первинним кредитором.
Як вбачається зі змісту позовних вимог, позивач просить суд стягнути з відповідачки суму заборгованості в розмірі 10 527,70 грн, з яких: 7 827,29 грн заборгованості за кредитом та 2 700,41 грн заборгованості за відсотками, тобто заявляючи вимоги відносно залишку кредиту у сумі 7 827,29 грн та визначивши розмір відсотків у сумі 2 700,41 грн, яка не відповідає наданому самим позивачем розрахунку, згідно якого розмір відсотків складає лише 816,81 грн. Відомостей щодо будь-яких нарахувань зі сторони позивача після отримання права вимоги матеріали справи також не містять.
Виходячи з цього, суд приходить до висновку, що факт наявності заборгованості у відповідачки за договором про надання споживчого кредиту № 668169 від 27.07.2021 року підтверджується матеріалами справи.
Проте, беручи до уваги розмір такої заборгованості, суд керується розрахунком Первинного кредитора в частині розрахованих відсотків у сумі 816,81 грн та з огляду на принцип диспозитивності враховує пред'явлені позивачем вимоги про стягнення з відповідачки заборгованості за кредитом на суму 7 827,29 грн.
Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги позивача підлягають до задоволення в частині стягнення з відповідачки на користь позивача заборгованості за договором про надання споживчого кредиту № 668169 від 27.07.2021 року в розмірі 8 644,10 грн, з яких: 7 827,29 грн - заборгованість за кредитом та 816,81 грн - заборгованості за відсотками.
Відповідно до частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За результатами розгляду справи, суд дійшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог на суму 8 644,10 грн, що складає 82,10% ціни позову в розмірі 10 527,70 грн.
Таким чином, з відповідачки підлягає стягненню на користь позивача судовий збір в розмірі 1 988,79 грн.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат на правничу допомогу отриману позивачем, суд керується наступним.
Згідно з ч.ч.1 - 6 ст. 137 ЦПК України встановлено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
Суд зазначає, що розгляд справи було постановлено проводити у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.
Відповідно до ч.8 ст. 279 ЦПК України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення та показання свідків. Судові дебати не проводяться.
Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 визначила докази, які є необхідними для компенсації витрат на правничу допомогу: «…На підтвердження цих обставин (складу та розміру витрат) суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат, є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування витрат».
Згідно з п. 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
На підтвердження понесених витрат на професійну правову допомогу представник позивача надав суду копії: договору про надання правничої допомоги №42649746 від 01січня 2025 року,детального опису робіт наданих адвокатом, акту підтвердження факту надання правничої допомоги адвокатом. Заявлений розмір витрат на правничу допомогу складає 6 000,00 грн, за наступний обсяг робіт, а саме: правовий аналіз обставин та надання правової консультацій, складання позовної заяви та формування додатків.
Проаналізувавши надані представником позивача документи, що підтверджують витрати позивача на правничу допомогу у цій справі, виходячи з критерію розумності, пропорційності та співмірності, суд вважає, що розмір вказаних витрат не відповідає складності справи та розумностіпонесених витрат. Також, суд бере до уваги, що за результатами справи, розмір задоволених вимог складає 82,10% ціни позову, яку було завлено на суму 10 527,70 грн.
За таких обставин, суд вважає, що з відповідачки слід стягнути 2 000,00 грн витрат на професійну допомогу на користь позивача і саме вказана сума буде відповідати розумності та співмірності розглянутої справи.
Враховуючи вище викладене, керуючись статтями 12, 13, 76-81, 89, 137, 141, 259, 263, 264, 265, 279 ЦПК України, на підставі статей 509, 525, 526, 610, 625, 628, 629, 1048, 1050, 1054, 1077, 1078 ЦК України, суд,-
Ухвалив:
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДіджиФінанс» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 42649746) заборгованість за договором про надання споживчого кредиту № 668169 від 27.07.2021 року в розмірі 8 644,10 грн, з яких: 7 827,29 грн - заборгованість за кредитом та 816,81 грн - заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс» (місце знаходження: 04112, м. Київ, вул. Авіаконструктора Ігоря Сікорського, буд. 8, ЄДРПОУ 42649746) судові витрати у вигляді судового збору в розмірі 1 988,79 грнта витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2 000,00 грн.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
На рішення може бути подано апеляційну скаргу безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його складення.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення, заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку.
Повний текст рішення виготовлено та підписано 28.10.2025 року.
Суддя