Справа № 487/1640/25
Провадження № 2/487/1540/25
15 жовтня 2025 року м. Миколаїв
Заводський районний суд м. Миколаєва у складі головуючого судді Сухаревич З.М., за участю секретаря судового засідання Марченко Л.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Універсальна Товарна біржа «Нерухомість Н» про визнання договору дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом,
18 березня 2025 року до Заводського районного суду м. Миколаєва надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , територіальної громади в особі Миколаївської міської ради, третя особа: Універсальна Товарна біржа «Нерухомість Н» про визнання договору дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом, в якій позивач просить: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 42 від 15.05.1998 року, укладений між ОСОБА_11 та відповідачами, згідно якому право власності на квартиру АДРЕСА_1 , зареєстрований в комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» за №16692 за ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_9 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
21 березня 2025 року вказана позовна заява залишена без руху.
26 травня 2025 року до суду надійшла заява на усунення недоліків, до якої долучено позовну заяву з виправленими недоліками, а саме відповідачами зазначено: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Універсальна Товарна біржа «Нерухомість Н». Змінено позовні вимоги на: визнати дійсним договір купівлі-продажу нерухомого майна № 42 від 15.05.1998 року, укладений між ОСОБА_11 та відповідачами, на квартиру АДРЕСА_2 . Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частину квартири АДРЕСА_2 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Позов обґрунтований тим, що вказаний договір був укладений між ОСОБА_11 , яка діяла від імені ОСОБА_9 і ОСОБА_10 з однієї сторони та ОСОБА_2 , яка діяла від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , а також ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 і ОСОБА_8 з другої сторони було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_2 на Універсальній товарній біржі «Нерухомість Н» та зареєстрований в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», проте не посвідчений нотаріально. ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_11 , яка є дружиною позивача, та він звернувся до приватного нотаріуса Добринової Л.А. із заявою про прийняття спадщини, а 03.10.2024 із заявою про видачу свідоцтва. Однак нотаріусом було відмовлено, оскільки не надано документ, який посвідчує право власності.
28 травня 2025 року відкрито провадження, призначено підготовче засідання, витребувано докази.
30 лютого 2025 року надійшла копія спадкової справи №5/2024.
Ухвалою суду від 30 липня 2025 року закрито підготовче провадження, справу призначено до судового розгляду.
Представник позивача до судового засідання подав заяву про розгляд справи за його відсутності.
Відповідач та третя особа в судове засідання не прибули, причин не повідомили, відзиву не подали.
Враховуючи повторну неявку відповідачів та третьої особи, заяву позивача, у відповідності до положень ст. 280-281 ЦПК України, суд вважає можливим ухвалити заочне рішення.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов такого висновку.
Судом встановлено, що 15 травня 1998 року укладено договір №42 купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ОСОБА_2 , яка також представляє інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 1993 р.н., ОСОБА_4 , 1996 р.н., а також інтереси членів своєї сім'ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_11 , яка також представляє інтереси своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , 1985 р.н., ОСОБА_9 , 1994 р.н., придбали квартиру АДРЕСА_2 .
Вказаний договір складено й зареєстровано на Універсальній товарній біржі «Нерухомість Н», зареєстрований за № 42, а також зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 22.06.1998 р. за реєстровим №16692 (довідка КП «ММБТІ» № 39 від 09.01.2025).
ІНФОРМАЦІЯ_3 померла ОСОБА_11 (копія свідоцтва про смерть Серія НОМЕР_1 , видане 27 лютого 2024 р.).
Згідно з копією спадкової справи № 5/2024, заведеної приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Добриновою Л.А. після смерті ОСОБА_11 , ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем її майна. Діти спадкодавиці: ОСОБА_9 та ОСОБА_10 відмовились від усієї спадщини на користь батька ОСОБА_1 .
03 жовтня 2024 року приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Миколаївської області Добриновою Л.А. відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом через відсутність документів, що посвідчують право власності на нерухоме майно.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Як вбачається з договору №42 купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 1998 року, укладеного на біржі, вказаний договір нотаріально не посвідчений.
На момент укладення договору купівлі-продажу правовідносини підлягали регулюванню за нормами ЦК УРСР, який втратив чинність з 01.01.2004 р. на підставі ЦК України N 435-IV (435-15) від 16.01.2003, який набрав чинності 01.01.2004 р.
Відповідно до положень п. 4 Прикінцевих і перехідних положень ЦК України, цей Кодекс застосовується до цивільних правовідносин, що виникли після набрання ним чинності.
Згідно зі ст. 153 ЦК УРСР, договір є укладеним, якщо сторонами досягнуто згоди за всіма істотними умовами. Істотними є ті умови договору, які визнані такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, що до яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР, за договором купівлі-продажу продавець зобов'язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов'язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.
Статтею 227 ЦК УРСР, договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу).
Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.
Разом з цим, зі змісту договору № 42 купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 1998 року вбачається, що даний договір укладений у відповідності до вимог ст. 15 Закону України «Про товарну біржу», зареєстрований на Універсальній товарній біржі «Нерухомість Н» за №42 та подальшому нотаріальному посвідченню не підлягає.
Стаття 15 Закону України «Про товарну біржу», на яку є посилання у договорі купівлі-продажу, дозволяла членам біржі проводити біржову операцію з купівлі-продажу товарів, допущених до обігу на товарній біржі, якщо її учасниками є члени біржі та якщо вона подана до реєстрації та зареєстрована на біржі не пізніше наступного за здійсненням угоди дня. В такому випадку біржовий договір подальшому нотаріальному посвідченню не підлягав, проте набувача нерухомості це не звільняло від здійснення реєстрації договору, за яким набуто право власності на нерухоме майно в органах БТІ, що на той час виконували функції органу державної реєстрації об'єктів нерухомості. Угода вважалась укладеною з моменту її реєстрації на біржі.
Таким чином, на дату укладання договору купівлі-продажу квартири, в законодавстві існували протиріччя щодо необхідності нотаріального посвідчення вказаного договору, мала місце колізія норми ст. 15 Закону України "Про товарну біржу" та норми кодифікованого нормативно-правового акту, а саме ст. 277 ЦК Української РСР 1963 року.
Разом з цим, у відповідності з ч.2 ст. 47 ЦК УРСР (у редакції 1963 р.), якщо одна зі сторін цілком або частково виконала угоду, що вимагає нотаріального посвідчення, а інша сторона ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, суд вправі за вимогою сторони, що виконала угоду, визнати угоду дійсною.
З матеріалів справи встановлено, що вищевказаний договір купівлі-продажу був укладений на біржі відповідно до ЗУ "Про товарну біржу", зареєстрований в КП «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації», виконаний сторонами, але на теперішній час укласти нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу нерухомого майна неможливо у зв'язку зі смертю одного з покупців.
Враховуючи наведене, вказаний договір купівлі-продажу слід визнати дійсним.
Щодо визнання права власності.
Статтею 1218 ЦК України передбачено, що до складу спадщини входить усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до договору № 42 ОСОБА_11 діяла також від імені неповнолітніх дітей ОСОБА_12 та ОСОБА_9 , їх частки у праві власності не визначені.
Отже, до складу спадкового майна після смерті ОСОБА_11 входить частина квартири АДРЕСА_2 , яка належала їй на підставі договору № 42 купівлі-продажу нерухомого майна від 15 травня 1998 року (розпорядженням Миколаївського міського голови від 19 лютого 2016 р. № 28р було перейменовано АДРЕСА_3 ).
Відповідно до частини першої статті 1226 ЦК України частка у праві спільної сумісної власності спадкується на загальних підставах.
Згідно з п.5 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах за позовами про захист права приватної власності» за №20 від 22.12.1995 року частка учасника спільної сумісної власності визначається при поділі майна, виділі частки з спільного майна, зверненні стягнення на майно учасника спільної власності за його боргами, відкритті після нього спадщини.
Відповідно до ст. 355 ЦК України, майно, що є у власності двох або більше осіб (співвласників), належить їм на праві спільної власності (спільне майно). Майно може належати особам на праві спільної часткової або на праві спільної сумісної власності. Право спільної власності виникає з підстав, не заборонених законом. Спільна власність вважається частковою, якщо договором або законом не встановлена спільна сумісна власність на майно.
Відповідно до ч. 1 ст. 357 ЦК України, частки у праві спільної часткової власності вважаються рівними, якщо інше не встановлено за домовленістю співвласників або законом.
Оскільки в судовому засіданні встановлено, що частки співвласників не визначалися, будь-якої домовленості між ними щодо відступлення від рівності часток у спільній сумісній власності між ними не укладалося, суд приходить до висновку про рівність часток співвласників у вказаній квартирі, а саме частки співвласників квартири АДРЕСА_2 ( ОСОБА_11 , ОСОБА_13 , ОСОБА_9 ) складають по 1/3 частки у кожного.
Враховуючи наведене, до складу спадкового майна увійшла 1/3 частка квартири АДРЕСА_2 .
У позивача відсутні правовстановлюючі документи на вказане майно, через що нотаріусом відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину.
Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Як роз'яснено у п. 3.1. листа Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16.05.2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних прав про спадкування» - право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності (ст. 392 ЦК України).
Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Отже, діючим законодавством України чітко визначений порядок отримання спадкоємцем документа, який посвідчує його право на успадковане майно - Свідоцтва про право на спадщину, видачу якого, відповідно до норм цивільного законодавства та Закону України «Про нотаріат», покладено на нотаріальний орган. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення у нотаріальному порядку.
Оскільки у позивача відсутній правоввстановлюючі документи на спірну квартиру, нотаріус відмовив у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом, у позивача наявні перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
Оцінивши в сукупності наявні у справі докази та враховуючи, що існують перешкоди в оформленні права на спадщину в нотаріальному порядку, судом встановлено коло спадкоємців та склад спадкового майна, при обставинах, коли у позивача відсутні інші способи захисту цивільних прав та інтересів, чим може бути визнання права, позовні вимоги не суперечать закону та не порушують права, свободи та інтереси інших осіб, а тому позов підлягає задоволенню.
Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 259, 263-265, 354 ЦПК України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , третя особа: Універсальна Товарна біржа «Нерухомість Н» про визнання договору дійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом - задовольнити.
Визнати дійсним договір № 42 купівлі-продажу нерухомого майна, укладений 15 травня 1998 року на Універсальній товарній біржі «Нерухомість Н»» та зареєстрований в Комунальному підприємстві «Миколаївське міжміське бюро технічної інвентаризації» 22.06.1998 р. за реєстровим №16692, відповідно до якого ОСОБА_2 , яка також представляє інтереси неповнолітніх дітей ОСОБА_3 , 1993 р.н., ОСОБА_4 , 1996 р.н., а також інтереси членів своєї сім'ї ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 продали, а ОСОБА_11 , яка також представляє інтереси своїх неповнолітніх дітей ОСОБА_12 , 1985 р.н., ОСОБА_9 , 1994 р.н., придбали квартиру АДРЕСА_2 .
Визнати за ОСОБА_1 право власності на 1/3 частку квартири АДРЕСА_2 , в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_11 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом 30 днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
Заочне рішення суду може бути оскаржене позивачем до Миколаївського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня складення повного судового рішення.
Заочне рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання заяви про перегляд заочного рішення, апеляційної скарги, якщо їх не буде подано, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_2 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_4 .
Відповідачі: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_5 .
ОСОБА_5 , місце проживання: АДРЕСА_4 .
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 .
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .
ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_7 .
ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_12 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_8 .
Третя особа: Універсальна Товарна біржа «Нерухомість Н», ЄДРПОУ 22438613, місцезнаходження: м. Миколаїв, просп. Центральний, 73/511.
Повне судове рішення складено 15 жовтня 2025 року.
Суддя З.М.Сухаревич