Справа № 471/807/25
Провадження №2/471/359/25
Номер рядка звіту 9
23 жовтня 2025 року с-ще Братське
Братський районний суд Миколаївської області
в складі:
головуючого судді - Гукової І.Б.,
за участю секретаря - Прокопчук Н.Г.,
представника позивача - ОСОБА_1 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду с-ще Братське цивільну справу № 471/807/25 за позовною заявою ОСОБА_2 до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання власності на земельну ділянку,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 про визнання власності на земельну ділянку.
В своєму позові позивач зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в смт. Братське Миколаївської області помер її батько ОСОБА_4 . Відповідно після його смерті відкрилась спадщина яка, зокрема складалась з земельної ділянки площею 10,65 га, (цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва), розташована в межах території Шевченківської сільської ради Братського району Миколаївської області, кадастровий номер 4821485100:01:000:0086. За своє життя ОСОБА_4 заповіту не склав. Спадщину прийняли дочка -позивачка ОСОБА_5 та мати - ОСОБА_6 . Інших спадкоємців, які б прийняли спадщину немає. На ім'я ОСОБА_7 та ОСОБА_6 державним нотаріусом Братської державної нотаріальної контори Миколаївської області було видано свідоцтва про право на спадщину за законом на земельну ділянку площею 10,65 га, кадастровий номер 4821485100:01:000:0086, по 1/2 частці кожній. Після отримання свідоцтва про право на спадщину за законом 03.03.2004 року, за заявою спадкоємиці ОСОБА_6 землевпорядною організацією було виготовлено технічну документацію щодо переоформлення документів, що посвідчують право власності на земельні ділянки, на підставі якої 15.06.2004 року Братською райдержадміністрацією видано державний акт на право власності на земельну ділянку серії МК № 067086. Вказаний правовстановлюючий документ посвідчував право власності спадкоємця ОСОБА_6 на цілу земельну ділянку площею 5,32 га (кадастровий номер 4821485100:01:000:0085). 27.11.2008 року позивачка ОСОБА_8 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом на 1/2 частку земельної ділянки кадастровий номер 4821485100:01:000:0086. Однак, остання позбавлена можливості зареєструвати належне їй право власності на успадковану 1/2 частку вказаної земельної ділянки, оскільки в результаті поділу земельної ділянки площею 10,65 га, кадастровий номер 4821485100:01:000:0086, було фактично утворено дві земельні ділянки:- площею 5,3250 га (кадастровий номер 4821485100:01:000:0085, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за № 13891067 за ОСОБА_6 ).- площею 5,2877 га (кадастровий номер 4821485100:01:000:0588) право власності не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав. На даний момент у позивачки немає можливості вирішити дане питання в позасудовому порядку, оскільки ОСОБА_6 померла та в Державному земельному кадастрі відсутня земельна ділянка з кадастровим номер 4821485100:01:000:0086.
Представник позивача під часу судового засідання підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.
Відповідач в судове засідання не з'явився, надіслав заяву до суду про розгляд справи без участі представника та вирішення питання залишити на розсуд суду.
Третя особа, що не заявляє самостійних вимог до суду не з'явився, причини не явки не відомі.
Дослідивши надані докази, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.
ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_4 (а.с. 5).
Після його смерті була заведена спадкова справа № 249/2003 згідно інформації наданої Братською державною нотаріальною контрою Миколаївської області (а.с. 32).
Спадкоємцями після його смерті є ОСОБА_6 та ОСОБА_9 (а.с. 32).
Родинні відносини позивачки ОСОБА_2 з померлим батьком ОСОБА_4 , підтверджуються документально, а саме свідоцтвом про народження позивачки та свідоцтвом про шлюб (а.с. 13 на звороті, 14).
Після смерті ОСОБА_4 відкрилась спадщина, яка складається з земельної ділянки, що підтверджується копією Державного акту (а.с. 5 на звороті, 6).
Однак, позивачка позбавлена можливості зареєструвати належне їй право власності на успадковану 1/2 частку вказаної земельної ділянки, оскільки в результаті поділу земельної ділянки площею 10,65 га, кадастровий номер 4821485100:01:000:0086, було фактично утворено дві земельні ділянки:
- площею 5,3250 га (кадастровий номер 4821485100:01:000:0085, право власності зареєстроване в Державному реєстрі речових прав за № 13891067 за ОСОБА_6 ).
- площею 5,2877 га (кадастровий номер 4821485100:01:000:0588) право власності не зареєстроване в Державному реєстрі речових прав.
В результаті поділу земельної ділянки кадастровий номер 4821485100:01:000:0086, первинна земельна ділянка припинила своє існування як об'єкт цивільних прав, що позбавляє можливості реєстрації права власності позивачки на новостворену земельну ділянку (рішення державного реєстратора Виконавчого комітету Вознесенської міської ради про відмову в проведенні реєстраційних дій № 74529680 від 12.08.2024 року (а.с.11 на звороті, 12).
Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відповідно до статті 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.
Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Стаття 41 Конституції України наголошує, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Згідно із ч. 1 ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном (стаття 317 ЦК України).
Статтею 319 ЦК України передбачено що, власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Відповідно до статті 373 Цивільного кодексу України право власності на землю (земельну ділянку) набувається та здійснюється відповідно по закону, а згідно зі статтею 321 ЦК України право власності є непорушним, ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Згідно зі ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об'єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема шляхом поділу чи об'єднання раніше сформованих земельних ділянок; шляхом інвентаризації земель у випадках, передбачених законом. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера. Формування земельних ділянок (крім випадків, визначених у частинах шостій - сьомій цієї статті) здійснюється за проектами землеустрою щодо відведення земельних ділянок. Винесення в натуру (на місцевість) меж сформованої земельної ділянки до її державної реєстрації здійснюється за документацією із землеустрою, яка стала підставою для її формування. У разі встановлення (відновлення) меж земельних ділянок за їх фактичним використанням у зв'язку з неможливістю виявлення дійсних меж, формування нових земельних ділянок не здійснюється, а зміни до відомостей про межі земельних ділянок вносяться до Державного земельного кадастру. Земельна ділянка може бути об'єктом цивільних прав виключно з моменту її формування (крім випадків суборенди, сервітуту щодо частин земельних ділянок) та державної реєстрації права власності на неї. Державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі. Межі суміжних земельних ділянок приватної власності можуть бути змінені їх власниками без формування нових земельних ділянок за технічною документацією із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості).
До 01.01.2013 року державна реєстрація земельних ділянок, які передавалися у власність із земель державної чи комунальної власності, здійснювалась з видачею державних актів на право власності на земельні ділянки. Реєстрація державних актів на право власності здійснювалась у книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі.
З 01.01.2013 року у зв'язку з набранням чинності Закону України «Про Державний земельний кадастр» державні акти на право власності чи право постійного користування земельною ділянкою не видаються, а право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» шляхом внесення відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Відповідно до ч. 2 ст. 116, ст. 152 ЗК України набуття права власності громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування і власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов'язанні з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.
Відповідно до ст. 392 ЦК України власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Частиною 1 ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому Цим кодексом звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно з ч. 2 ст. 10 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом.
Частиною 1 ст. 13 ЦПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Згідно п. 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 30.05.2008 року «Про судову практику у справах про спадкування», відповідно до ст. 1225 ЦК України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців за загальними правилами спадкування (зі збереженням її цільового призначення) при підтвердженні цього права спадкодавця державним актом на право власності на землю або іншим право установчим документом. Відповідно до п. «г» ст. 81, ч.1 ст. 131 ЗК України громадяни України набувають права власності на земельні ділянки на підставі прийняття спадщини.
За змістом статей 1216-1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла, до інших осіб (спадкоємців), спадкування здійснюється за заповітом або законом, до складу спадщини входять вся права, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.
Статтею 328 ЦК України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Враховуючи вказане, суд вважає можливим визнати за позивачем право власності на земельну ділянку.
Судові витрати слід залишити за позивачем.
Керуючись ст.ст. 259, 264, 265 ЦПК України, суд
Позов ОСОБА_2 до Братської селищної ради Вознесенського району Миколаївської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог - ОСОБА_3 , про визнання власності на земельну ділянку - задовольнити.
Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , право власності на земельну ділянку загальною площею 5,2877 га (кадастровий номер 4821485100:01:000:0588), цільове призначення - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташованої в межах Шевченківської сільської ради Братського району Миколаївської області.
Судові витрати залишити за позивачем.
Позивач - ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 .
Відповідач: Братська селищна рада Вознесенського району Миколаївської області, місцезнаходження: вул. Миру, 131, с-ще Братське Вознесенського району Миколаївської області, код ЄДРПОУ 04375926.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: ОСОБА_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_2 .
На рішення протягом тридцяти днів з дня його проголошення може бути подана апеляційна скарга до Миколаївського апеляційного суду.
Повний текст рішення виготовлено 28.10.2025 року.
Суддя Гукова І. Б.,