Справа № 467/1168/25
3/467/458/25
27.10.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В.,
з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; відомості про притягнення до адміністративної відповідальності, у тому числі й протягом року, відсутні
за ч. 1 ст. 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним
20 серпня 2025 року о 00 год. 52 хв. по пров. Каштановому, 2 в с-щі Арбузинка ОСОБА_1 керувала транспортним засобом марки «Volkswagen Passat», реєстраційний номер НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння, чим порушила вимоги п. 2.9 «а» ПДР України і тим самим учинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст.130 КУпАП.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і її процесуальна поведінка щодо справи
В судовому засіданні ОСОБА_1 вину у вчиненні зазначеного адміністративного правопорушення визнала та підтвердила факт керування автомобілем при зазначених у протоколі обставинах.
У свою чергу, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, аналізував наступні питання.
Чи було вчинено адміністративне правопорушення
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
Порядок дорожнього руху на території України, відповідно до Закону України «Про дорожній рух» від 30 червня 1993 року № 3353, встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року № 1306 (із змінами та доповненнями,далі - ПДР України).
Пунктами 1.3 та 1.9 ПДР України встановлено, що учасники дорожнього руху зобов'язані знати й неухильно виконувати вимоги цих Правил, а також бути взаємно ввічливими. Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.
Згідно ж вимог п. 2.9 «а» ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Відповідальність же безпосередньо за ч. 1 ст. 130 КУпАП настає у разі, серед іншого, керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції;
У цій справі установлено, що ОСОБА_1 не дотримався указаних положень ПДР України, так як керувала транспортним засобом із вмістом алкоголю в крові в концентрації 1,08 проміле (міліграм спирту на літр крові), що значно перевищує передбачений законом допустимий показник, який становить 0,2 проміле.
При цьому, відповідно до п. 27 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» від 23 грудня 2005 року № 14 (із змінами, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України № 18 від 19 грудня 2008 р.), за ст. 130 КУпАП стан сп'яніння встановлюють шляхом огляду правопорушника. Для притягнення до відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП не має значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту, коли останній почав рухатись.
Тим самим, суд констатує, що було учинене адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується, перш за все, даними протоколу про адміністративне правопорушення ЕПР1 № 428426 від 20 серпня 2025 року щодо часу, місця та способу учинення правопорушення, у тому числі й місця огляду на стан сп'яніння, його порядку та його результату.
У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту, зокрема, й у частині суті викладеного у ньому правопорушення, а тому підстав вважати, що поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення із істотним порушенням вимог закону немає.
Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази не можна.
Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з бодікамери поліції, зокрема, у частині факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, у тому числі й щодо процедури огляду на стан алкогольного сп'яніння.
Так само відеозапис підтверджує, що складання протоколу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , у цілому, мало місце із дотриманням поліцією приписів ст.ст. 254-256 КУпАП.
Істотних порушень прав особи та/або застосованої відносно неї процедури огляду, які б могли поставити під сумнів той чи інший доказ, що наявний у цій справі, судом встановлено не було.
Аналізом сукупності доказів було установлено, що поліція провела огляд на стан сп'яніння із дотриманням вимог ст. 266 КУпАП, а так само й вимог Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом МВС України за № 1395 від 07.11.2025 року та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої спільним наказом МВС України та МОЗ України за № 1452/35 від 09.11.2025 року.
Зокрема, судом було установлено, що водій погодилась пройти огляд на місці зупинки за допомогою спеціального технічного засобу, не оспорювала його результати і не заявляла про необхідність пройти огляд у закладі охорони здоров'я. Навпаки, чітко вказала про свою згоду з результатами тесту, що був проведений на місці зупинки, відмовившись від проходження медичного огляду в закладі охорони здоров'я, про що зазначила в направленні на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції від 20 серпня 2025 року.
Тому відсутні й підстави сумніватись у результатах тестування ОСОБА_1 за допомогою спеціального технічного засобу газоаналізатором ALCOTET 6820, який показав позитивну пробу на наявність алкоголю в крові в концентрації 1,08 проміле, про що поліція надала суду належні і допустимі докази, а саме: акт огляду на стан сп'яніння з використанням спеціальних технічних засобів та роздруківку з результатом тесу на алкоголь «Драгер».
Тим самим, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП.
Суд, з - поміж цього враховує, що ВС у постанові від 20 жовтня 2020 року в справі № 444/2115/17 указав, що невиконання вимоги працівника поліції, яка, очевидно, входить до кола його повноважень, не може бути визнане правомірним, якщо особа, виходячи зі своєї оцінки ситуації, вважає таку вимогу безпідставною, і навіть якщо в подальшому виявиться, що ця вимога ґрунтувалася на неправильній оцінці ситуації поліцейським і не мала достатніх підстав.
Крім цього, суд робить висновок, що правопорушення було учинено умисно, бо порушник є повнолітньою особою, а тому усвідомлювала протиправний характер своїх дій, передбачала їх шкідливі наслідки і свідомо допускала настання цих наслідків.
До того ж, ОСОБА_1 набула статусу водія, позаяк, отримала у встановленому законом порядку відповідне посвідчення і повинна знати положення ПДР України, у тому числі й щодо заборони керувати транспортними засобами у стані алкогольного сп'яніння.
Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення (кваліфікації правопорушення), суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.
Чи підлягає особа адміністративній відповідальності
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.
Так само, як і обставин, визначених ст. 247 КУпАП, що виключають провадження у справі.
Підстав для застосування положень ст. 22 КУпАП також немає, бо правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, не може вважатись малозначним, у тому числі й з огляду на його санкцію, а так само і дію прямої заборони звільняти від відповідальності за учинення такого роду порушення (ч. 2 ст. 22 КУпАП).
Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП із застосуванням її санкції.
Мотиви накладення стягнення
З огляду на викладене, суд приймає рішення про застосування стягнення згідно із санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, яка передбачає одночасне накладення стягнення як у виді штрафу, так і у виді позбавлення права керування транспортними засобами і є безальтернативною.
На підставі ч. 2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, як то, значно високий ступінь його суспільної небезпеки та відсутність наслідків для прав і собод інших осіб, у тому числі й їх майна; особу порушниці, яка працює і має неповнолітню дитину; ступінь її вини, зокрема, що правопорушення учинено умисно (1,08 проміле це легкий ступінь сп'яніння), відсутність обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Суд враховує, що у рішенні по справі «О'Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» («O'Halloran and Francis v. the United Kingdom») [GC] no. 15809/02 і 25624/02 ECHR 29.06.2007 р. постановлено, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов'язки у правовому полі.
Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч. 6 ст. 38 КУпАП.
Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 605,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
Із матеріалів справи не вбачається факту тимчасового вилучення поліцією посвідчення водія.
З цих мотивів, керуючись ст.ст.33, 245, 251, 280, 283,284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 17000 (сімнадцять тисяч) грн. 00 коп. з позбавленням права керування усіма видами транспортних засобів строком на 1 (один) рік.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до ст. 308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, його роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч. 1 ст. 307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Суддя Ірина Явіца