Справа № 467/936/25
Провадження № 2/467/355/25
(заочне)
27.10.2025 року Арбузинський районний суд Миколаївської області
у складі:
головуючого судді Догарєвої І.О.,
за участю секретаря Скорнякової С.В.,
позивача ОСОБА_1
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с. Арбузинка цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності, виділення в натурі земельної ділянки та визнання права власності на окремий об'єкт нерухомого майна,
27.11.2024 року позивач звернулась до суду з даним позовом, в обґрунтування якого зазначила, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати, ОСОБА_3 . Після її смерті відкрилась спадщина, до складу якої увійшли земельні ділянки площею 5,73 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0589 та площею 0,25 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0424, загальна площа яких становить 5,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області.
23.09.2011 року державним нотаріусом Арбузинської державної нотаріальної контори Миколаївської області видано свідоцтво про право на спадщину за законом №2171, згідно якого позивачка ОСОБА_4 успадкувала 2/3 зазначеного майна, а відповідач ОСОБА_2 , який є сином спадкодавиці та братом позивачки, успадкував 1/3 частину спадкового майна.
Відповідач за місцем реєстрації не проживає з 2010 року, його місце перебування позивачці не відоме, спілкування вони не підтримують, домовленості про поділ спільного майна відсутні. Зазначене перешкоджає позивачці, як співвласниці майна вільно володіти та розпоряджатися належними їй частинами земельних ділянок, тож позивачка просила виділити їй та визнати за нею право власності на 2/3 частини спірних земельних ділянок згідно варіанту поділу, зазначеного у висновках сертифікованого інженера - землевпорядника, припинивши спільну часткову власність на них.
Ухвалою судді від 09.07.2025 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження.
14.08.2025 року підготовче судове засідання закрите, справу призначено до розгляду по суті в судовому засіданні.
Позивач ОСОБА_1 в судовому засіданні позовні вимоги підтримала в повному обсязі, просила їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Крім того пояснила, що ОСОБА_2 є її братом, однак вони не спілкуються, так як брат зловживав алкогольними напоями, покинув місце свого проживання та на даний час місце його перебування їй не відоме, отже вирішити спір в позасудовому порядку вона не може. Не заперечувала щодо винесення заочного рішення у справі.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання повторно не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належно за зареєстрованим місцем проживання рекомендованими поштовими відправленнями, які було повернуто до суду Укрпоштою з відміткою про відсутність відповідача за місцем проживання. Відповідно до п.4 ч.8 ст.128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Крім того відповідач додатково повідомлявся про дату, час і місце розгляду справи шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України. Про причини неявки суду не повідомив. Відзиву на позов не подав.
Відповідно до ст. 280 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений про час і місце судового засідання і від якого не надійшло повідомлення про поважність причин неявки, відповідач не подав відзив, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
З огляду на викладене, керуючись положеннями ст.ст. 280, 281 ЦПК України, суд ухвалив проводити заочний розгляд даної справи.
Згідно зі статтями 12, 13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, при цьому суд розглядає цивільні справи не інакше як в межах заявлених вимог і на підставі наданих учасниками справи доказів.
Відповідно до статті 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених статтею 82 цього Кодексу, тобто тягар доказування лежить на сторонах цивільно-правового спору.
За змістом частини 1 статті 89 ЦПК України,суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позовна заява, оцінивши докази в їх сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого 23.09.2011 року та зареєстрованого в реєстрі за №2171 є власницею 2/3 частки спадкового майна, а саме земельної ділянки № НОМЕР_1 площею 5,73 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0589 та земельної ділянки № НОМЕР_2 площею 0,25 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0424, загальна площа яких становить 5,98 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташовані в межах Костянтинівської селищної ради Арбузинського району Миколаївської області, які належали спадкодавиці ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку Серії МК №039854, виданого 12.07.2004 року. Свідоцтво про право на спадщину на 1/3 частку спадкового майна , а саме двох земельних ділянок, ОСОБА_2 ще не видане.
Відповідно до свідоцтва про шлюб Серія НОМЕР_3 від 10.04.2015 року позивачка змінила прізвище з ОСОБА_6 на ОСОБА_7 .
За повідомленням Відділу в Арбузинському районі ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області №С-1/131-21 від 04.01.2021 року кадастровий номер 4820355700:06:000:0424 земельної ділянки, вказаний в Державному акті на право власності на земельну ділянку серії МК №039854 від 12.07.2004 року реєстраційний номер 010400500053 вважати недійсним. Єдиновірним кадастровим номером земельної ділянки є 4820355700:06:000:1779.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №430302947 від 06.06.2025 року ОСОБА_1 належить на праві власності 2/3 частки земельної ділянки площею 5,7343 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0589.
Згідно витягу з Державного реєстру речових прав №430304309 від 06.06.2025 року ОСОБА_1 належить на праві власності 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2548 га кадастровий номер 4820355700:06:000:1779.
З копії спадкової справи №168/2010 до майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 встановлено, що заповіту на випадок смерті вона не складала. Із заявою по прийняття спадщину після її смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 звернулась дочка ОСОБА_5 . Дочка ОСОБА_2 звернулась 07.09.2010 року до нотаріуса із заявою про відмову від спадщини на користь ОСОБА_5 .
Відповідач ОСОБА_2 на момент смерті проживав зі спадкодавицею та не заявив про відмову від спадщини, однак за отриманням свідоцтва про право на спадщину до нотаріуса не звертався.
Статтями 1216, 1217 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) встановлено, що спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
Відповідно до статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
За змістом статті 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу.
У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки (стаття 1261 ЦК України).
В силу частини першої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.
Згідно з частиною першою статті 1269, частиною першою статті 1270 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини. Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.
Відповідно до ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього кодексу, він не заявив про відмову від неї.
Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини, вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України).
З огляду на встановлені судом обставини, враховуючи зазначені норми закону, позивач ОСОБА_1 та відповідач ОСОБА_2 є співвласниками спірних земельних ділянок з частками у праві власності 2/3 та 1/3 відповідно.
За положеннями ст.1297 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є майно та/або майнові права, які обтяжені, та/або нерухоме майно та інше майно, щодо якого здійснюється державна реєстрація, зобов'язаний звернутися до нотаріуса або в сільських населених пунктах - до уповноваженої на це посадової особи відповідного органу місцевого самоврядування за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на таке майно.
Якщо спадщину прийняло кілька спадкоємців, свідоцтво про право на спадщину видається на ім'я кожного з них, із зазначенням імені та частки у спадщині інших спадкоємців.
Відповідач ОСОБА_2 , прийнявши спадщину після смерті ОСОБА_3 набув майнове право на 1/3 частину спадкового майна, однак тривалий час не виконує свого обов'язку звернення до нотаріуса за видачею свідоцтва про право на спадщину за законом щодо належних йому часток земельних ділянок, що перешкоджає позивачу як співвласнику розпоряджатися майном, та є підставою для захисту порушених прав у судовому порядку шляхом поділу в натурі спільних ділянок та припинення права спільної часткової власності на ці ділянки.
Статтею 41 Конституції України гарантується, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 321 ЦПК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 356 ЦК України власність двох чи більше осіб із визначенням часток кожного з них у праві власності є спільною частковою власністю.
Згідно з частиною третьою статті 358 ЦК України кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
На підставі частини першої, другої статті 367 ЦК України майно, що є у спільній частковій власності, може бути поділене в натурі між співвласниками за домовленістю між ними. У разі поділу спільного майна між співвласниками право спільної часткової власності на нього припиняється.
Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою. Право на частку у праві спільної часткової власності у співвласника, який отримав таку компенсацію, припиняється з дня її отримання.
Частиною 3 статті 364 ЦК України, у разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.
У частині першій статті 86 ЗК України передбачено, що земельна ділянка може знаходитись у спільній власності з визначенням частки кожного з учасників спільної власності (спільна часткова власність) або без визначення часток учасників спільної власності (спільна сумісна власність).
Відповідно до частин першої, третьої статті 88 ЗК України володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою, що перебуває у спільній частковій власності, здійснюються за згодою всіх співвласників згідно з договором, а у разі недосягнення згоди - у судовому порядку. Учасник спільної часткової власності має право вимагати виділення належної йому частки із складу земельної ділянки як окремо, так і разом з іншими учасниками, які вимагають виділення, а у разі неможливості виділення частки - вимагати відповідної компенсації.
Для виділу частки із спільного нерухомого майна повинна бути технічна можливість. Насамперед це означає, що частка яка виділяється повинна бути реально окремим об'єктом нерухомого майна. При цьому частка яка залишається у іншого власника (власників) має також бути окремим об'єктом нерухомого майна в розумінні ст. 181 ЦК України. Тобто, з певної точки зору, при будь-якому виділі частки з нерухомості, завжди відбувається поділ цієї нерухомості на два самостійних об'єкта.
Оскільки учасники спільної часткової власності мають рівні права щодо спільного майна пропорційно своєї частки в ньому, то здійснюючи поділ майна в натурі (виділ частки), суд повинен передати співвласнику частину нерухомого майна, яке відповідає розміру й вартості його частки, якщо це можливо, без завдання неспівмірної шкоди господарському призначенню майна.
Згідно висновку сертифікованого інженера - землевпорядника щодо можливості виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки із спільної часткової власності від 12.06.2025 року, складеного щодо земельної ділянки площею 5,7343 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0589 сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності є технічно можливим: ОСОБА_5 - 2/3 частки, орієнтовно 3,8229 га; ОСОБА_2 - 1/3 частки, орієнтовно 1,9114 га.
Згідно висновку сертифікованого інженера - землевпорядника щодо можливості виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки із спільної часткової власності від 12.06.2025 року, складеного щодо земельної ділянки площею 0,2548 га кадастровий номер 4820355700:06:000:1779 сертифікованим інженером-землевпорядником ОСОБА_8 , виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності є технічно можливим: ОСОБА_5 - 2/3 частки, орієнтовно 0,1699 га; ОСОБА_2 - 1/3 частки, орієнтовно 0,0849 га.
Враховуючи викладені обставини, а також те, що на даний момент сторони не досягли згоди щодо користування та розпорядження земельними ділянками, які перебувають в їх спільній частковій власності, а це в свою чергу, перешкоджає позивачу, як співвласнику, вільно володіти та розпоряджатися своїм майном, суд вважає за необхідне здійснити поділ спірних земельних ділянок в натурі та визнати за позивачкою право власності на земельні ділянки, що відповідають її частці у спільній частковій власності.
Керуючись ст. 4, 13, 81, 263-265, 268 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про припинення спільної часткової власності, виділення в натурі земельної ділянки та визнання права власності на окремий об'єкт нерухомого майна задовольнити.
Виділити ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в натурі у власність 2/3 частки земельної ділянки площею 5,7343 га кадастровий номер 4820355700:06:000:0589, що становить орієнтовно 3,8229 га в межах згідно Плану-схеми поділу земельної ділянки до висновку сертифікованого інженера - землевпорядника ОСОБА_8 щодо можливості виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки із спільної часткової власності від 12.06.2025 року, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно.
Виділити ОСОБА_1 (народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 в смт. Костянтинівка Арбузинського району Миколаївської області, зареєстрована по АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) в натурі у власність 2/3 частки земельної ділянки площею 0,2548 га кадастровий номер 4820355700:06:000:1779, що становить орієнтовно 0,1699 га в межах згідно Плану-схеми поділу земельної ділянки до висновку сертифікованого інженера - землевпорядника ОСОБА_8 щодо можливості виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки із спільної часткової власності від 12.06.2025 року, припинивши при такому виділі право спільної часткової власності на вказане нерухоме майно.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Заочне рішення може бути переглянуте Арбузинським районним судом Миколаївської області за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Рішення може бути оскаржене іншими учасниками справи в апеляційному порядку безпосередньо до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Суддя І.О. Догарєва