Справа № 467/1395/25
3/467/603/25
27.10.2025 року суддя Арбузинського районного суду Миколаївської області Явіца І.В., з участю секретаря судового засідання Рожкової Т.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в с-щі Арбузинка справу про притягнення до адміністративної відповідальності
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, фізичної особи - підприємця, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ; раніше до адміністративної відповідальності не притягувалась,
за ч.3 ст. 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним
27 вересня 2025 року о 22 год. 24 хв. ОСОБА_1 ухилилась від виконання передбачених ст. 150 СК України обов'язків щодо виховання свого неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який 27 вересня 2025 року о 22 год. 24 хв. на дорозі між с. Мар'янівка та с-щем Арбузинка Первомайського району, керував мотоциклом марки «Geon Scrambler 250», реєстраційний номер НОМЕР_1 , не маючи права керування таким транспортним засобом, за що передбачена відповідальність за ч.2 ст. 126 КУпАП, і тим самим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.
Позиція особи, яка притягається до адміністративної відповідальності і її процесуальна поведінка щодо справи
ОСОБА_1 про дату, час і місце розгляду справи була повідомлена належно, але на слухання справи не з'явилась, направила до суду заяву, якою просила розглядати справу за її відсутності і паралельно вказала на свою незгоду із складеним відносної неї протоколом, із посиланням, зокрема, на те, що її син ОСОБА_2 27 вересня 2025 року весь день перебував вдома, через що поліція не могла зупинити його на автодорозі, що, звісно, можуть підтвердити сусіди.
Натомість мотоциклом керував її другий син ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який і був зупинений працівниками поліції.
З цим, вважала безпідставним твердження поліції про неналежне виховання нею сина ОСОБА_4 .
І одночасно просила врахувати свідчення її сусідки ОСОБА_5 , яка може підтвердити факт перебування ОСОБА_4 вдома в момент, коли працівники поліції нібито зупинили його під час керування мотоциклом.
У свою чергу, суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, дослідивши матеріали справи у відповідності до положень ст. 252 КУпАП, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом, ураховуючи положення ст.ст. 245, 251, 280 цього ж Кодексу, проаналізував наступні питання.
Чи було учинено адміністративне правопорушення
Пунктом 11 частини першої статті 23 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів.
У цій справі установлено, що 27 вересня 2025 року о 22:24 год. поліція зупинила неповнолітнього ОСОБА_2 , який керував мотоциклом.
Та оскільки останній не отримував у встановленому законом порядку посвідчення водія, тобто, не має права керування транспортними засобами, у тому числі й, категорії А, А1, то його дії однозначно підпадають під ознаки правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, відповідальність за якою, серед іншого, настає у разі керування транспортним засобом особою, яка не має права керування таким транспортним засобом.
Проте, притягнути ОСОБА_2 до відповідальності за ч.2 ст.126 КУпАП змоги немає, бо на день настання події, що окреслена у протоколі, йому не виповнилось 16 років.
Отже, його мати ОСОБА_1 допустила керування її неповнолітнім сином транспортним засобом у темну пору доби і без наявності у нього права керування таким транспортним засобом, тобто, цілком розуміючи, що дитина не проходила у встановленому законом порядку спеціальну підготовку з метою вивчення ПДР України і отримання певних навичок для керування джерелом підвищеної небезпеки, що створює потенційну небезпеку як для самого ОСОБА_2 , так і для інших учасників дорожнього руху.
Крім цього, ОСОБА_1 не виховувала дитину у ключі поваги до закону, що призвело до неодноразового нехтування ним встановленої законом заборони керування мотоциклом без відповідної водійської категорії і надання негативного прикладу, зокрема, його одноліткам.
Але відповідно до приписів ст. 150 СК України батьки зобов'язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.
Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Відповідальність же за ч.3 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.
На час настання події ОСОБА_2 досяг чотирнадцяти років і є встановленим факт, що він керував транспортним засобом, не маючи відповідного права, тобто, його дії носять ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 126 КУпАП, проте, не може бути притягнутий за нею через недосягнення віку, із якого настає адміністративна відповідальність.
Натомість, за таких обставин, в силу ч.3 ст. 184 КУпАП, притягненню до відповідальності підлягають батьки дитини, яка вчинила правопорушення у віці від 14 до 16 років.
Тому суд приходить до висновку, що було вчинене адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст. 184 КУпАП.
Чи винна ця особа у вчиненні адміністративного правопорушення
Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП, підтверджується, перш за все, даними протоколу про ВАД №720494 від 27 вересня 2025 року щодо часу, місця та способу учинення правопорушення, у тому числі й наслідків, як то керування дитиною ОСОБА_2 транспортним засобом і кваліфікації його дій за нормою КУпАП, яку суд вважає правильною.
У цілому протокол відповідає вимогам ст. 256 КУпАП щодо свого змісту, зокрема, і суті викладеного у ньому правопорушення, а тому підстав вважати, що поліція висунула ОСОБА_1 звинувачення із порушенням вимог закону у частині формулювання обвинувачення немає.
Звідси, вважати, що протокол належить до недопустимих доказів і через це підлягає виключенню з доказової бази, не можна.
Щоправда суд виключає із нього твердження про порушення ОСОБА_2 вимог п. 2.1. «а» ПДР України, так як останній стосується виключно водіїв і зобов'язує останніх мати при собі відповідне посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії.
А так як ОСОБА_2 не набув у встановленому законом порядку статусу водія , то й не може мати при собі ніякого посвідчення і тим самим порушити вимоги цього пункту.
Але суб'єкт за ч.2 ст. 126 КУпАП є загальним, а не спеціальним, тому ОСОБА_2 є суб'єктом цього правопорушення.
Втім, зазначення поліцією у протоколі про таке порушення не тягне за собою недопустимості протоколу, так як і зазначення про недотримання з боку ОСОБА_1 вимог ст. 150 КУпАП, бо це не спотворює самої суті порушення у порівнянні з диспозиціями вказаних норм.
Так як протокол, як вказував суд вище, містить у собі усі ознаки, що дозволяють кваліфікувати дії ОСОБА_1 за ч.3 ст. 184 КУпАП.
Обставини, що відображені у протоколі, до цього ж, підтверджуються й відеозаписом з нагрудної камери поліції, у тому числі щодо факту керування ОСОБА_2 мотоциклом із зазначеним у протоколі реєстраційним номером в пізній час доби.
Відеозапис, з - поміж цього, вказує, що при складанні протоколу відносно ОСОБА_1 поліція дотрималась приписів ст.254-256 КУпАП і не допустила істотних порушень прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Тим самим, ця справа забезпечена доказами у їх розумінні згідно із ст. 251 КУпАП.
Натомість сама ОСОБА_1 відмовилась від надання письмових пояснень при складанні протоколу. Але, з рештою, їх відсутність не впливає на достатність доказів у цій справі.
Крім цього, суд робить висновок, що правопорушення було учинено умисно, так як відеозапис з боді - камери поліцейського містить інформацію про неодноразове попередження про недопустимість керування транспортним засобом дитиною, яка не має відповідного права, і ОСОБА_1 цього не заперечувала, і водночас вона не може не розуміти, що дитина тим самим наражає на небезпеку як себе, так і інших учасників дорожнього руху.
Тому у ракурсі установлених фактичних обставин справи, підтверджених доказами, шляхом встановлення юридично значущих ознак, визначення правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненої дії інкримінованому складу правопорушення (кваліфікації правопорушення), суд приходить до висновку про винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 184 КУпАП.
Мотиви відхилення судом пояснень особи, яка притягається до адміністративної відповідальності
Суд встановив, що ОСОБА_6 має двох дітей з однаковою датою народження, а саме: синів ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Своїми поясненнями ОСОБА_1 намагалась спростувати відображені у протоколі обставини, вказавши на сина ОСОБА_7 , у той час, як ОСОБА_4 27 вересня 2025 року, за її словами, знаходився вдома протягом усього дня і не міг бути зупинений поліцією.
Однак, ОСОБА_1 не врахувала, що до протоколу долучено відеозапис з боді- камери поліцейського, із якого слідує, що при зупинці дитина назвала своє ім'я.
До того ж, ОСОБА_1 прибула до місця зупинки, була присутня при оголошенні протоколу і не вказувала на те, що він складений невірно, зокрема, у частині зазначення імені дитини. Натомість підписала його без заперечень.
Тут суд враховує положення ст. 63 Конституції України та ст. 268 КУпАП, однак, вважає такі пояснення особи, яка притягається до відповідальності, цілеспрямованим намаганням ввести суд в оману стосовно фактичних обставин справи з метою уникнення адміністративної відповідальності.
Надані ж суду письмові пояснення ОСОБА_5 суд не сприймає як доказ, оскільки він не встановлював її особу.
Безпосередньо сама ОСОБА_5 на слухання справи не прибула, своїх пояснень суду не надала, що позбавило його можливості уточнити у неї, яким чином і з якою метою вона, особливо після 22:30 години, так пильно слідкувала за місцеперебуванням ОСОБА_2 та запам'ятала точний час за подією, яка, фактично, мала місце майже місять тому.
Та й у будь - якому випадку ці пояснення повністю спростовуються відеозаписом з боді - камери та іншими матеріалами справи, а тому є завідомо неправдивими.
Тому суд відхиляє таку позицію особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, і вважає, що поліція надала достатні докази щодо обставин, передбачених ст. 280 КУпАП.
Чи підлягає порушник адміністративній відповідальності
Обставин, що виключають адміністративну відповідальність, передбачених ст.ст. 18-20 КУпАП, суд не встановив.
Так само як і обставини, що виключають провадження в справі про адміністративне правопорушення, із числа передбачених ст. 247 КУпАП.
Тому ОСОБА_1 підлягає відповідальності за ч.3 ст.184 КУпАП і застосуванням її санкції.
Мотиви накладення стягнення
На підставі ч.2 ст. 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, зокрема, його обставини, що дитина керувала транспортним засобом в темну пору доби без підтвердження відповідних навичок у встановленому законом порядку і тим самим створювала небезпеку, як собі, так і оточуючим; особу ОСОБА_1 , яка раніше не притягувалась до адміністративної відповідальності, є фізичною особою - підприємцем, має двох неповнолітніх дітей; ступінь її вини, у тому числі й факти, які свідчать про намагання уникнути відповідальності, і що її правопорушенням не було завдано шкоди правам і свободам сторонніх осіб чи їх майну; а так само і відсутність обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, із числа передбачених ст. 34, 35 КУпАП,т ак і будь - яких інших обставин, що здатні вплинути на міру стягнення.
Адміністративне стягнення накладається у межах строку, визначеного ч.2 ст. 38 КУпАП.
Інші питання, що вирішуються судом при винесенні постанови
На підставі ст. 40-1 КУпАП із ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню й судовий збір у розмірі 605,60 грн., розмір якого передбачений ст. 4 Закону України «Про судовий збір».
З цих мотивів, керуючись ст.ст. 245, 246, 251,280, 283,284 КУпАП, суд,
ОСОБА_1 притягнути до адміністративної відповідальності за ч.3 ст. 184 КУпАП і накласти на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі п'ятдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що на день винесення цієї постанови становить 850 (вісімсот п'ятдесят) грн. 00 коп.
Стягнути із ОСОБА_1 в дохід держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) грн. 60 коп.
Відповідно до ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першоюстатті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується: 1) подвійний розмір штрафу, визначеного у відповіднійстатті цього Кодексута зазначеного у постанові про стягнення штрафу; 2) витрати на облік зазначених правопорушень. Розмір витрат на облік правопорушень визначається Кабінетом Міністрів України.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через 15 (п'ятнадцять) днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.(ч.1ст.307 Кодексу України про адміністративні правопорушення).
Постанова може бути оскаржена шляхом подання апеляційної скарги до Миколаївського апеляційного суду через Арбузинський районний суд Миколаївської області протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги на неї.
Строк пред'явлення постанови до виконання - три місяці з дня її винесення.
Суддя Ірина Явіца