Справа № 466/6971/25
Провадження № 2/466/3004/25
(заочне)
24 жовтня 2025 року м.Львів
Шевченківський районний суд м. Львова
в складі: головуючого судді Ковальчука О.І.
секретаря с/з Пилипців О.-І.І.
справа № 466/6971/25
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Львові цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 в інтересах дитини ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , треті особи Личаківська районна адміністрація ЛМР, Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини
23.07.2025 року адвокат Березка Я.О. звернувся до суду з позовом в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_2 треті особи Личаківська районна адміністрація ЛМР, Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини, в якому просить суд ухвалити рішення, яким надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , за місцем реєстрації та проживання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , без письмової згоди батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , з одночасним зняттям дитини із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що з відповідачем ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 уклала шлюб, який був зареєстрований 17 травня 2014 року Міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Львівського міського управління юстиції, актовий запис № 768. В шлюбі у них народився син ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.08.2022 року по справі №466/3721/22, шлюб між сторонами розірвано. Після розірвання шлюбу син проживає разом з матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 , проте зареєстрований за адресою реєстрації відповідача за адресою: АДРЕСА_1 , хоча там не проживає.
Бажаючи зареєструвати дитину за фактичним місцем проживання - АДРЕСА_3 , ОСОБА_1 звернулася до відповідача з проханням дати дозвіл на зняття дитини з реєстрації з адреси АДРЕСА_4 , однак останній категорично відмовився надати таку згоду або разом із позивачем відвідати відділ реєстрації місця проживання та підписувати відповідні заяви.
19.06.2025 року позивач звернулась із заявою до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за місцем реєстрації матері, однак їй було відмовлено через відсутність письмової згоди батька дитини на реєстрацію місця проживання. Відсутність дозволу на реєстрацію місця проживання малолітнього сина за місцем реєстрації матері суперечать його інтересам та обмежує реалізацію його прав, зокрема, права на вільний виріб місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист. Враховуючи неможливість отримання згоди батька дитини на реєстрацію дитини, виходячи з пріоритету інтересів дитини, її найкращого забезпечення, просить позовні вимоги задовольнити.
Позивач в судове засідання не з'явилася, однак представник позивача, адвокат Березка Я.О. подав до суду заяву, в якій підтримує позовні вимоги в повному обсязі та просить суд розглядати справу у їх відсутності, а тому суд вважає за можливе заслухати справу на підставі наявних доказів.
Відповідач у судове засідання не з'явився повторно з невідомих суду причин, хоча належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи, що стверджується відмітками у журналі реєстрації вихідної кореспонденції, наявним в матеріалах справи рекомендованим повідомленням про вручення, довідкою про доставку смс-повідомлення, відзив відповідачем до суду подано не було, а тому оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи без його участі, позивач не заперечувала проти заочного розгляду справи, суд у відповідності до вимог статтей 280-283 ЦПК України вважає за можливе провести заочний розгляд справи на підставі наявних доказів.
Представники третіх осіб в судове засідання не з'явилися, надіслали заяви про розгляд справи без їх участі.
У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд вважає за можливе розглянути дану справу у відсутності сторін без фіксування судового засідання технічними засобами.
З'ясувавши дійсні обставини справи, права та обов'язки сторін, перевіривши зібрані по справі матеріали, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.
Згідно з положеннями ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутись до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Відповідно до вимог ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим кодексом випадках.
Судом встановлено та підтверджено письмовими доказами такі факти.
Сторони по справі колишнє подружжя. Шлюб між ними розірвано згідно рішення Шевченківського районного суду м. Львова від 05.08.2022 року по справі №466/3721/22 (а.с.19).
Як вбачається з копії свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 , ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , батьками дитини є ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - сторони по справі (а.с.14).
Згідно витягу з реєстру Львівської територіальної громади від 19.07.2025 року, позивач ОСОБА_1 з 17.07.2025 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.10).
Відповідно до витягу з реєстру Львівської територіальної громади від 09.07.2025 року, малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 04.09.2015 року зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 (а.с.11).
Також судом встановлено, що малолітній ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає разом із матір'ю ОСОБА_1 , що підтверджується Актом ОСББ «Розточчя» від 20.05.2025 року про фактичне місце проживання осіб (а.с.20).
19.06.2025 року позивач ОСОБА_1 звернулася до Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради із заявою про реєстрацію місця проживання малолітньої дитини (а.с.12-13), однак у реєстрації місця проживання дитини було відмовлено згідно пп.3 п.87 постанови №265 Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 року (відсутня згода батька).
Згідно з ч.1 ст.29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров'я, в якому вона проживає (ч. 4 ст. 29 ЦК України).
Відповідно до ч.1 ст.242 ЦК України батьки є законними представниками своїх малолітніх та неповнолітніх дітей.
Частиною 1 статті 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.
Статтею 161 СК України визначено, що місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватись органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Відповідно до ч.1 ст.33 Конституції України кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України, за винятком обмежень, які встановлюються законом.
Відповідно до ч.8 ст.7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.
Згідно з статтями 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім'ї разом з батьками або в сім'ї одного з них та на піклування батька. Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини. Виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх заміняють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її для самостійного життя та праці.
Місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків (ч.1 ст.160 СК України).
Згідно з ч.2, 3 ст.5 Закону України «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні» батьки або інші законні представники зобов'язані задекларувати або зареєструвати місце проживання (перебування) новонародженої дитини протягом трьох місяців з дня державної реєстрації її народження. Задекларованим або зареєстрованим місцем проживання (перебування) дитини віком до 10 років є задеклароване або зареєстроване місце проживання (перебування) її батьків або інших законних представників чи одного з них, з яким проживає дитина, за згодою іншого з батьків або законних представників.
Відповідно до п.33 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України №265 від 07.02.2022 року подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) особи віком до 14 років здійснюється одним з її батьків або інших законних представників за згодою іншого з батьків або законних представників (крім випадків, коли місце проживання дитини визначено відповідним рішенням суду або рішенням органу опіки та піклування) . Згода батьків або інших законних представників може бути надана у присутності особи, яка приймає заяву про реєстрацію місця проживання, або засвідчена нотаріально в установленому законодавством порядку.
У постанові Верховного Суду від 20 лютого 2020 року по справі №711/1435/19 зроблено висновок про те, що у випадку наявності будь-якої правової колізії, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
Аналіз зазначених норм права свідчить про те, що рішення суду про надання дозволу на реєстрацію місця проживання дитини без згоди батька є самостійною підставою для реєстрації дитини.
Разом з тим, на переконання суду, надання позивачу права на реєстрацію місця проживання неповнолітнього сина, без згоди батька, жодним чином не позбавляє чи обмежує останнього права брати участь у вихованні дитини, незалежно від того, з ким із батьків, і де саме, проживає дитина.
Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.
Як зазначено у статті 3 Конвенції «Про права дитини», в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
У випадку наявності будь-якої правової колізій, неповноти, нечіткості або суперечливості законодавства, що регулює спірні правовідносини, що стосуються інтересів дитини, з урахуванням положень статті 3 Конвенції «Про права дитини», пріоритети повинні надаватися якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів дитини.
Частинами першою, другою статті 155 СК України передбачено, що здійснення батьками своїх прав та виконання обов'язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Так, відповідачем не надано суду будь-яких доказів, які б спростували доводи позивача, а також доказів щодо недоцільності реєстрації місця проживання дитини за зареєстрованою адресою позивача, а відтак суд вважає, що відсутність реєстрації місця проживання малолітньої дитини за місцем фактичного проживання матері суперечить інтересам дитини та обмежує реалізацію її прав, гарантованих Конституцією та законами України, зокрема, права на вільний вибір місця проживання, права на освіту, охорону здоров'я та соціальний захист.
Враховуючи викладене, а також те, що малолітня дитина, ОСОБА_2 , проживає разом з матір'ю, реєстрація дитини у квартирі АДРЕСА_5 , відповідатиме інтересам дитини і не порушуватиме прав інших учасників сімейних відносин, виходячи з пріоритету інтересів дитини, її найкращого забезпечення, суд дійшов висновку, що слід надати дозвіл позивачу на реєстрацію місця проживання дитини разом з матір'ю за вищезгаданою адресою без згоди батька ОСОБА_3 .
Згідно з вимогами ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Стаття 12 ЦПК України передбачає, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Приписами п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його цивільних прав та обов'язків … має право на справедливий і відкритий розгляд упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Зокрема, у п.33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі «Христов проти України» суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п.26 рішення ЄСПЛ у справі «Надточій проти України» та п.23 рішення ЄСПЛ у справі «Гурепка проти України» наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони гуртуються. Міра, до якої суд має виконати обв'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Справа "Серявін та інші проти України" № 4909/04 §58 ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, всебічно, повно, об'єктивно та безпосередньо дослідивши наявні у справі докази, з'ясувавши обставини, на які посилалися сторони, як на підставу своїх вимог, оцінивши належним чином зібрані по справі докази кожен окремо на їх достовірність та допустимість, а також їх достатність та взаємний зв'язок у сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають до задоволення.
Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача в користь позивача підлягає стягненню сплачений судовий збір в розмірі 1211,20 грн.
Керуючись ст.ст.13,76,81,82,83,89,95,141,247,263-265,268,274,280-283,289 ЦПК України, суд
позов задовольнити повністю.
Надати дозвіл на реєстрацію місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, без письмової згоди батька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за місцем реєстрації та проживання матері ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , за адресою: АДРЕСА_2 , з одночасним зняттям дитини із зареєстрованого місця проживання за адресою: АДРЕСА_1 .
Стягнути з відповідача ОСОБА_3 в користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1211,20 гривень (одна тисяча двісті одинадцять гривень двадцять копійок).
Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП - НОМЕР_2 , АДРЕСА_2 .
Відповідач: ОСОБА_3 , РНОКПП - НОМЕР_3 , АДРЕСА_1 .
Третя особа: Личаківська районна адміністрація ЛМР, код ЄДРПОУ - 04056109, м. Львів, вул. К. Левицького, 67.
Третя особа: Орган опіки та піклування Шевченківської районної адміністрації Львівської міської ради, код ЄДРПОУ - 04056115, м. Львів, вул. Липинського, 11.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про його перегляд, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів до Львівського апеляційного суду через Шевченківський районний суд м. Львова з дня його проголошення.
Текст рішення складено та підписано 24.10.2025 року.
Суддя О. І. Ковальчук