Справа № 456/5826/25
Провадження № 2-н/456/881/2025
про відмову у видачі судового наказу
27 жовтня 2025 року місто Стрий
Суддя Стрийського міськрайонного суду Львівської області Бораковський В. М. , розглянувши заяву ОСОБА_1 до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України про видачу судового наказу, -
встановив:
24.10.2025 до суду через систему «Електронний суд» надійшла заява ОСОБА_1 до Державного підприємства «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України про видачу судового наказу про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати у сумі 45389,97 грн.
Вивчивши заяву про видачу судового наказу та долучені до неї матеріали, суд доходить такого висновку.
Згідно з ч.2 ст.19 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного); 3) окремого провадження.
Згідно з ч.3 ст.19 ЦПК України наказне провадження призначене для розгляду справ за заявами про стягнення грошових сум незначного розміру, щодо яких відсутній спір або про його наявність заявнику невідомо.
Особа має право звернутися до суду з вимогами про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку, в наказному або в спрощеному позовному провадженні на свій вибір.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 160 ЦПК України, судовий наказ є особливою формою судового рішення, що видається судом за результатами розгляду вимог, передбачених ст. 161 цього Кодексу. Із заявою про видачу судового наказу може звернутися особа, якій належить право вимоги, а також органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Пунктом 1 ч. 1ст. 161 ЦПК України визначено, що судовий наказ може бути видано, якщо заявлено вимогу про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати та середнього заробітку за час затримки розрахунку.
Наказне провадження - це особливий спрощений вид цивільного процесу, спрямований на швидкий та ефективний захист безспірних прав осіб шляхом видачі судового наказу, що одночасно є судовим рішенням та виконавчим документом.
Загальна характеристика вимог, за якими може бути видано судовий наказ - вони повинні бути безспірними.
Судом встановлено, що у період з 01.12.2023 по 18.06.2024 ОСОБА_1 знаходилась у трудових відносинах з ДП «Стрийський комбінат хлібопродуктів №1» Державного агентства резерву України, що підтверджується записами №38, №39 у трудовій книжці (серія НОМЕР_1 ).
В той же час заявниця в заяві зазначає, що у період з 20.06.2024 по 12.08.2024 працювала на посаді юрисконсульта за сумісництвом, про що запису у трудовій книжці серія НОМЕР_1 не має.
Відповідно до довідки ДП «Стрийський Комбінат Хлібопродуктів №1» Державного Агенства Резерву України № 411 від 14.10.2024, ОСОБА_1 працювала на посаді юрисконсульт з 20.06.2024 по 12.08.2024. Сукупний дохід ОСОБА_1 за період з 01.08.2024 по 12.08.2024 склав 15249,55 грн., утримання 2973,66 грн., сума до виплати 12275,89 грн. Таким чином сума до виплати заборгованості по заробітній платі за мінусом відрахувань із нарахованої заробітної плати становить 12275,89 грн. Однак, заявниця просить стягнути заборгованість у сумі 45389,97 грн. за період квітень - вересень 2024, що не підтверджується належно оформленим документом, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати.
Вказана обставина свідчить про розбіжність між сумою заборгованості по заробітній платі, яка підлягає стягненню та сумою, яку просить стягнути заявниця у її користь, тобто наявність спору, що суперечить правилам цивільного судочинства у порядку наказного провадження передбаченого ч.3 ст.19 ЦПК України.
Відповідно до пункту 12 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про практику розгляду судами заяв у порядку наказного провадження» від 23.12.2011 до заяви про стягнення нарахованої, але не виплаченої працівникові суми заробітної плати має бути додано докази перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а підтвердженням суми, яка стягується, може бути будь-який належно оформлений документ, що вказує на розмір нарахованої заробітної плати та компенсації за порушення строків її виплати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо. Не допускається розгляд вимог про стягнення заробітної плати у разі наявності спору щодо розміру заборгованості чи права на її отримання. Відсутність документів, що підтверджують наявність суб'єктного права у заявника, документів, що підтверджують порушення суб'єктного права, або документів, що підтверджують виникнення права вимоги, вказує на наявність спору про право.
Таким чином, судом видаються судові накази у разі відсутності між сторонами спору про право, та наявністю документів на підтвердження перебування заявника у трудових відносинах із боржником, а також документів, що вказують на розмір нарахованої, але не виплаченої працівникові заробітної плати, зокрема, довідка бухгалтерії боржника, розрахунковий лист чи копія платіжної відомості тощо.
Під час розгляду вимог у порядку наказного провадження та видачі судового наказу суд не розглядає обґрунтованість заявлених стягувачем вимог по суті. Також суд не наділений повноваженнями в межах наказного провадження здійснювати розрахунки сум.
Частиною 2 статті 167 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду заяви про видачу судового наказу суд видає судовий наказ або постановляє ухвалу про відмову у видачі судового наказу.
Суд звертає увагу, що заявниця має право звернутись до суду із вказаними вимогами у порядку позовного провадження, шляхом звернення з відповідною позовною заявою.
Таким чином, суд вважає, що у видачі судового наказу за заявою ОСОБА_1 про стягнення нарахованої, але невиплаченої заробітної плати слід відмовити, оскільки із поданої заявницею заяви не вбачається безспірність правовідносин, а отже наявний спір про право.
Керуючись статтею 165, 260, 261 ЦПК України, -
постановив:
Відмовити у видачі судового наказу.
Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п'ятнадцяти днів з дня її підписання безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Суддя В. М. Бораковський