Заводський районний суд м. Запоріжжя
Справа № 332/4172/25
Провадження №: 2/332/2606/25
28 жовтня 2025 р. м. Запоріжжя
Заводський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Марченко Н.В., за участю секретаря судового засідання Петракея Р.С., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-
До Заводського районного суду м. Запоріжжя надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 03.01.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір № 1419164 (далі - Кредитний договір або Договір) про надання коштів на умовах споживчого кредиту який був укладений в електронному вигляді та підписаний за допомогою електронного підпису який був відтворений шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора (електронного підпису) та надісланий на номер мобільного телефону відповідача.
Підписуючи договір Відповідач підтвердив, що він ознайомився з усіма умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов'язується неухильно їх дотримуватися. Ці правила є публічною пропозицією (офертою) у розумінні ст.ст.641, 644 ЦК України на укладення договору кредиту та визначають порядок і умови кредитування, права і обов'язки сторін, іншу інформацію, необхідну для укладання договору. Згідно умов кредитного договору, Товариство надає Клієнту грошові кошти в гривні (далі - кредит) на умовах строковості, зворотності, платності, а Клієнт зобов'язується повернути позику та сплатити проценти за користування позикою, передбачені Договором на наступних умовах:
Сума виданого кредиту: 3500.00 гривень
Дата надання кредиту: 03.01.2021 року
Строк кредиту :30 днів
Валюта кредиту: UAH
Цільове призначення - на споживчі потреби
Стандартна процентна ставка - 1,9 % в день.
07.09.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» (далі - Первісний кредитор) та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1419164 від 03.01.2021 укладеним з ОСОБА_1 (далі - Відповідач).
07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1419164 від 03.01.2021 до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Згідно виписки з особового рахунку за кредитним договором, станом на 12.06.2025 року загальний розмір заборгованості за Кредитним договором становить 7479,50 грн., яка складається з: прострочена заборгованість за сумою кредиту в розмірі 3500.00 грн. ; прострочена заборгованість за процентами в розмірі 3979.50 грн.
Згідно умов кредитного договору, Позика надається шляхом перерахування Товариством грошових коштів на банківський картковий рахунок, вказаний Клієнтом.
На підтвердження видачі Товариством кредитних коштів, позивач надає інформаційну довідку, відповідно до якої 03.01.2021 року на картковий рахунок Відповідача було перераховано кредитні кошти в сумі 3500.00 грн. за реквізитами платіжної картки № НОМЕР_1 , що в свою чергу являється доказом видачі кредитних коштів.
На виконання вимог ч. 4 ст. 16 ЗУ «Про споживче кредитування» п. 6 ч. 3 ст. 175
ЦПК України позивач повідомляє, що останнім на адресу Відповідача була направлена вимога про дострокове погашення заборгованості за Кредитним договором № 1419164 від 03.01.2021 року, проте станом на дату подачі позову зазначена вимога була залишена Відповідачем без виконання, у зв'язку з чим вимушений звернутися до суду з даним позовом, яким просить суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за Кредитним договором у розмірі 7479,50 грн., яка складається з: 3500,00 грн. - прострочена заборгованість за сумою кредиту; 3979,50 грн. - прострочена заборгованість за процентами, також витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422,40 грн. та
Ухвалою судді Заводського районного суду м. Запоріжжя від 13.08.2025 по справі відкрите провадження, ухвалено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін.
03.09.2025, через підсистему «Електронний суд», від представника позивача надійшла заява про розподіл/відшкодування/компенсацію судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи, відповідно до якої просить суд стягнути з ОСОБА_1 на користь позивача витрати на професійну правову допомогу у розмірі 10500,00 грн.
У судове засідання представник позивача не з'явився, в прохальній частині позову просив розгляд справи проводити за його відсутності, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.
Відповідач в судове засідання повторно не з'явився повторно, про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся у встановленому процесуальним законом порядку. Будь-яких заяв, клопотань на адресу суду не надходило.
Відповідно до ч. 4 ст.223 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення).
Відповідно до ч. 1 ст. 280 ЦПК України суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з'явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
На підставі наявних у справі доказів, зі згоди представника позивача, прийнято рішення про заочний розгляд справи на підставі ст. 280 ЦПК України.
У зв'язку з неявкою у судове засідання сторін на підставі ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов таких висновків.
Відповідно до ч. 1ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Згідно положень статей 3,627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ст. 1046 ЦК України, за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей визначених родовими ознаками.
Згідно ч. 1ст. 1047 ЦК України, у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, договір позики укладається у письмовій формі незалежно від суми.
Відповідно до ч. 1ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму. Візуальною формою подання електронного документа є відображення даних, які він містить, електронними засобами або на папері у формі, придатній для приймання його змісту людиною.
Відповідно до ст. 8 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму. Допустимість електронного документа як доказу не може заперечуватися виключно на підставі того, що він має електронну форму.
Згідно ч. 6 ст. 11 Закону України "Про електронну комерцію", відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону.
Відповідно до ст.3,12 Закону України "Про електронну комерцію", якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом, тобто даними в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
За вимогами ЦПК України суди повинні враховувати висновки, викладені у постановах Верховного Суду.
Так, у пункті 141 Постанови від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16 Велика Палата Верховного Суду уточнила свій висновок зроблений у іншій справі таким, що у разі порушення виконання зобов'язання щодо повернення кредиту за період після прострочення виконання нараховуються не проценти за «користування кредитом»(стаття 1048 ЦК України), а проценти за порушення грошового зобов'язання (стаття 625 ЦК України) у розмірі, визначеному законом або договором.
Щодо факту укладення кредитного договору та договірних умов суд зазначає наступне:
Судом встановлено, що 03.01.2021 між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та відповідачем було укладено кредитний договір № 1419164.
Пунктом 1.2 договору передбачено загальний розмір кредиту 3500,00 грн.
Кредит надається строком на 30 днів, дата надання позики з 03.01.2021 до 02.02.2021, фіксована процентна ставка 1,90 % за день користування кредитом. (п. 1.4, 1.4.2)
Договір підписано електронним цифровим підписом за допомогою одноразового ідентифікатора.
Додатком 1 до договору сторони передбачили графік розрахунків за кредитом та орієнтовну сукупну вартість кредиту.
Розміру комісії ні договором, ні додатком до нього не встановлено.
Згідно ст. 5 Закону України "Про електронні документи та електронний документообіг", електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов'язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов'язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством. Електронний документ може бути створений, переданий, збережений і перетворений електронними засобами у візуальну форму.
Факт підписання кредитного договору відповідачем підтверджується також довідкою про його ідентифікацію, видану ТОВ «ЛІНЕУРА Україна».
За таких умов суд приходить до висновку, що факт укладення між сторонами зазначеного кредитного договору підтверджено належними та допустимими доказами.
Відповідно до довідки ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ» від 02.07.2025 №2643_250702150806 на платіжну картку відповідача НОМЕР_2 було перераховано 3500,00 грн. кредитних коштів.
З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позивачем ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» виконано зобов'язання за кредитним договором, та доведено цей факт належними та допустимими доказами.
Щодо того, чи виконував свої зобов'язання за кредитним договором відповідач щодо повернення отриманих коштів та процентів, нарахованих згідно цього договору суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Згідно ч. 1 ст. 1077, ч. 1 ст. 1078, ч. 1 ст. 1082 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).
Боржник зобов'язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.
Якщо відповідно до умов договору факторингу фінансування клієнта здійснюється шляхом купівлі у нього фактором права грошової вимоги, фактор набуває права на всі суми, які він одержить від боржника на виконання вимоги, а клієнт не відповідає перед фактором, якщо одержані ним суми є меншими від суми, сплаченої фактором клієнтові (ст. 530, ч. 1 ст. 1084 ЦК України).
07.09.2021 року між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНА» та ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» укладено договір факторингу №1-07092021 відповідно до умов якого первісний кредитор відступив до ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП» за плату належні йому права вимоги до боржників вказаних в реєстрі боржників в тому числі право вимоги за кредитним договором 1419164 від 03.01.2021 укладеним з ОСОБА_1 .
07.09.2021 року ТОВ «ФК «СІТІ ФІНАНС ГРУП», як новий кредитор, відповідно до умов договору відступлення права вимоги № 2-07/09/2021, відступив право вимоги за кредитним договором № 1419164 від 03.01.2021 до ТОВ «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» (далі - Позивач) у зв'язку з чим останній набув права грошової вимоги до Відповідача.
Відповідачем не надано суду жодних доказів, які б свідчили про факти погашення позики. За таких умов суд вважає факт повного невиконання зобов'язань відповідача за кредитним договором повністю доведеним.
Щодо розрахунку суми заборгованості по вказаним договором позики, то суд зазначає таке.
Враховуючи те, що вказаний кредитний договір підписаний відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора, тобто належними та допустимими доказами підтверджено укладання між сторонами договору надання грошових коштів у позику. Тому позов у частині стягнення з відповідача на користь позивача основної суми заборгованості у розмірі 3500,00 грн. підлягає задоволенню.
Разом з тим, з урахуванням висновків зроблених Великою Палатою Верховного Суду у Постанові від 05.04.2023 року у справі № 910/4518/16, підлягають частковому задоволенню позовні вимоги у частині стягнення з відповідача на користь позивача процентів, оскільки представником позивача не надано суду доказів, що строк дії договору продовжено та не надано поденного розрахунку заборгованості, суд розраховує їх наступних чином: за період з 03.01.2021 по 02.02.2021, виходячи з розрахунку 1,9 % за день користування позикою ( 3500,00 грн. х 1,9 % х 30 днів = 57% ), що дорівнює 1995,00 грн.
Отже, позов слід задовольнити частково, стягнути із відповідача: заборгованість у сумі 5495,00 грн., з яких: 3500,00 грн. - заборгованості з основного боргу, 1995,00 грн. - заборгованості за відсотками.
Щодо стягнення судових витрат суд зазначає наступне.
У силу приписів ст. 141 ЦПК України судові витрати покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Позивач просив стягнути із відповідача 7479,50 грн. Водночас судом вирішено стягнути 5495,00 грн., що становить 73,47 %.
Отже, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору у розмірі: (2422,40 грн. х 73,47 % ) = 1779,74 грн.
Що стосується витрат на правничу допомогу, то суд виходить з наступного.
Відповідно до ч.ч. 2-5 ст. 137 ЦПК України витрати на правничу допомогу складаються з гонорару адвоката за представництво в суді; іншої правничої допомоги, пов'язаної зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збору доказів тощо; вартості послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
На підтвердження понесених позивачем витрат на правничу допомогу представник позивача надав копію Договору про надання правової допомоги від 09.07.2025, копію Акту про отримання правової допомоги від 01.09.2025, копію Платіжної інструкції № 984 від 01.09.2025. Згідно наданих документів вартість наданих послуг становить 10500,00 грн. (консультація; складання позовної заяви, інших заяв, клопотань; виготовлення копій документів, відправка поштової кореспонденції).
Разом з тим, Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року в справі № 755/9215/15-ц).
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» від 28 листопада 2002 року зазначено, що відшкодовуються лише ті судові витрати, які мають розумний розмір.
Зазначений позивачем розмір вказаних витрат є завищеним, оскільки справа належить до категорії незначної складності, її розгляд відбувався в порядку спрощеного позовного провадження, судова практика у цій категорії справ є усталеною, в зв'язку з чим при підготовці позовної заяви у адвоката була відсутня необхідність досліджувати додаткові норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, витрачати значний час на складання позовної заяви. З огляду на викладене, суд дійшов до висновку, що співмірними із складністю справи, наданими послугами є витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 7714,35 грн. (пропорційно розміру задоволених позовних вимог 73,47 %).
Керуючись ст.ст. 301, 258, 259, 263-265, 280, 284-288 ЦПК України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» ( ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) заборгованість за кредитним договором №1419164 від 03.01.2021, укладеним між ТОВ «ЛІНЕУРА УКРАЇНИ» та ОСОБА_1 у розмірі 5495 ( п'ять тисяч чотириста дев'яносто п'ять ) гривень 00 копійок, з яких: 3500 ( три тисячі п'ятсот) гривень 00 копійок - заборгованості з основного боргу; 1995 ( одна тисяча дев'ятсот дев'яносто п'ять) гривень 00 копійок - заборгованості за відсотками.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» ( ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008) понесені витрати на сплату судового збору у розмірі 1779 ( одна тисяча сімсот сімдесят девять) гривень 74 копійки.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК АЙКОН ДЕБТ КОЛЛЕКШН» ( ЄДРПОУ: 44002941, місцезнаходження: м. Київ, вул.. Саперне Поле, буд. 12, інше, нежитлове приміщення 1008 понесені витрати на правову допомогу у розмірі 7714 ( сім тисяч сімсот чотирнадцять) гривень 35 копійок.
В іншій частині позовних вимог - відмовити.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Повний текст заочного рішення складено 28.10.2025.
Суддя Н.В. Марченко