Справа № 308/14964/25
1-кс/308/6240/25
23 жовтня 2025 року м. Ужгород
Слідчий суддя Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного - ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 12025071030001851 від 07.10.2025 року, про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, відносно:
ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Керч, АРК, громадянина України, не працюючого, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.10.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки, 23.08.2022 звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання, підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 ККУкраїни,-
Старший слідчий СВ відділу поліції №1 Ужгородського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Закарпатській області капітана поліції ОСОБА_6 , звернулася до слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Слідчий зазначає, що Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався, та діє по теперішній час.
В ході досудового розслідування встановлено, що 06.10.2025, приблизно о 12:20 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 слідуючи по вул. Фединця в м. Ужгород, побачив на землі гаманець. В цей момент у ОСОБА_4 , виник протиправний корисливий мотив, направлений на таємне викрадення вищевказаного гаманця.
Слідчий зазначає, оглянувши вміст викраденого гаманця, ОСОБА_4 виявив всередині наявність банківської картки № НОМЕР_1 , яка відкрита в АТ КБ «Приват Банк» ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється офіційним документом. Також виявив всередині наявність посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дозвіл на перебування в Чеській Республіці на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та усвідомлюючи, що вказані документи являються важливими особистими документами іншої особи, ОСОБА_10 разом з гаманцем та з його вмістом, викрав дані документи, чим саме здійснив незаконне заволодіння іншими важливими особистими документами.
В подальшому на виконання свого злочинного умислу, з метою заволодіння грошовими коштами, які знаходяться на рахунку вказаної банківської карти ОСОБА_10 діючи умисно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та суспільну небезпечність, скориставшись моментом коли за його діями ніхто не спостерігав, реалізуючи свій корисливий мотив незаконного збагачення за рахунок чужого викраденого майна, таємно підняв з землі та поклав у свою кишеню гаманець з його вмістом, тим самим привласнив банківську картку № НОМЕР_1 , яка відкрита в АТ КБ «Приват Банк» ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка являється офіційним документом.
Оглянувши вміст викраденого гаманця, ОСОБА_4 виявив всередині наявність посвідчення водія серії НОМЕР_2 на ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та дозвіл на перебування в Чеській Республіці на ім'я ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та усвідомлюючи, що вказані документи являються важливими особистими документами іншої особи, ОСОБА_10 разом з гаманцем та з його вмістом, викрав дані документи, чим саме здійснив незаконне заволодіння іншими важливими особистими документами.
В подальшому, за допомогою вищевказаної банківської картки № НОМЕР_1 , яка відкрита в АТ КБ «Приват Банк» ім'я ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , якою він попередньо заволодів шляхом привласнення, 06.10.2025, в період часу з 14:20 год. по 15:49 год., реалізовуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, прагнучі задовольнити особисті потреби за рахунок незаконного викрадення майна, тобто діючи з корисливими мотивом, реалізовуючи заздалегідь обдуманий умисел, спрямований на здійснення крадіжки, таємно, повторно, здійснив операції з розрахунку даною банківською карткою за покупки різного роду товарів в магазинах на території м. Ужгород на загальну суму 4652 гривні 40 копійок, тим самим спричинивши потерпілій ОСОБА_8 матеріальний збиток на загальну суму 7652 гривень 40 копійок.
20.10.2025, приблизно о 20:00 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлений), ОСОБА_4 , всупереч вимогам ст. 12 Загальної декларації прав людини, яка прийнята і проголошена Резолюцією 217 А (ІІІ) Генеральної Асамблеї ООН від 10 грудня 1948 року та ст. 17 Міжнародного пакту про громадські і політичні права, прийнятого Генеральною Асамблеєю ООН 16 грудня 1966 року, який набув чинності для України23 березня 1976 року, згідно якої «… ніхто не може зазнавати безпідставного втручання у його особисте і сімейне життя, безпідставного посягання на недоторканість його житла… Кожна людина має право на захист закону від такого втручання або таких посягань», а також всупереч ст. 30 Конституції України, яка передбачає, що проникнення до житла чи до іншого володіння особи, проведення в них огляду чи обшуку є можливим виключно на підставі мотивованого рішення суду, не маючи такого рішення суду і інших законних підстав, або дозволу власника чи володільця, умисно, протиправно, усвідомлюючи, що порушує недоторканість володіння особи і бажаючи вчинити такі дії, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння, самовільно, шляхом вільного доступу через незачинені на запірні пристрої вхідні двері, проник в приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_2 , в якому мешкає ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив особисті права користувача вказаного житла, передбачені ст. 30 Конституції України, а саме право на недоторканість житла особи.
Так, 21.10.2025 приблизно о 10:30 годині (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено), під час перебування в АДРЕСА_3 у ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , виник протиправний корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у вказане житло.
Реалізовуючи свій злочинний умисел та корисливий мотив, направлений на таємне викрадення чужого майна, поєднане з проникненням у житло, діючи умисно, повторно, усвідомлюючи протиправний характер своїх дій, їх караність та настання суспільно небезпечних наслідків і бажаючи їх настання, тобто діючи з прямим умислом, ОСОБА_4 , шляхом вільного доступу, через незачинені вхідні двері проник у приміщення будинку за адресою: АДРЕСА_3 , в якому мешкає ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , де перебуваючи в приміщенні коридору у поліетиленовий пакет почав складати речі, які хотів викрасти, а саме: електронні ваги «Tefal», парфуми «Miss Dior blooming bouquet», електрична бритва «VGR super trim professional», зарядну станцію «Bluetti EВ3А» та поводок для тварин. Після чого з вказаними речами почав втікати.
Однак, виконавши всі дії, які ОСОБА_4 вважав необхідним для вчинення кримінального правопорушення, свій злочинний умисел не довів до кінця з причин, що не залежали від її волі, оскільки була викритий з вказаними викраденими речами та затриманий потерпілою ОСОБА_12 .
За таких обставин, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
ч. 1 ст. 162 КК України, тобто у незаконному проникненні до житла особи, ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у закінченому замаху на таємне викрадення чужого майна (крадіжці), поєднаному з проникненням у житло, вчинене повторно, в умовах воєнного стану, ч. 1 ст. 357 КК України, тобто у привласненні офіційного документа, вчиненому з корисливих мотивів, ч. 3 ст. 357 КК України, тобто у незаконному заволодіння іншим важливим особистим документом, ч. 4 ст. 185 КК України, тобто у таємному викраденні чужого майна (крадіжці), вчиненій повторно, в умовах воєнного стану.
21.10.2025 о 13:20 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було затримано на підставі п. 2 ч. 1 ст. 208 КПК України.
22.10.2025 о 12:55 год. ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357КК України.
У вчиненні вказаного кримінального правопорушення обґрунтовано підозрюється ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець м. Керч, АРК, громадянин України, не працюючий, який фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимий вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.10.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. 23.08.2022 звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання.
Слідчий зазначає, що наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом допиту потерпілої ОСОБА_8 ; протоколом огляду місця події від 08.10.2025; протоколом огляду відеозапису від 13.10.2025; протоколом допиту потерпілої ОСОБА_11 ; протоколом огляду місця події від 21.10.2025; протоколом допиту потерпілого ОСОБА_12 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілій ОСОБА_12 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_13 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_13 ; протоколом допиту свідка ОСОБА_14 ; протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками свідку ОСОБА_14 ; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину від 21.10.2025, тим самим встановлена достатність доказів для підозри ОСОБА_4 у вчиненні ним кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України.
Враховуючи той факт, що скоєні ОСОБА_4 кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких кримінальних правопорушень, обрати відносно останнього запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання не надається можливим.
Крім того, враховуючи те, що підозрюванийОСОБА_4 ніде не працює, а від так його майновий стан залишається незадовільним, тому відносно нього не представляється можливим обрати запобіжний захід у вигляді застави.
Слідчий зазначає, обрання відносно ОСОБА_4 запобіжний захід у вигляді домашнього арешту не надається можливим, оскільки останній розуміючи невідворотність призначення йому покарання терміном від 5 до 8 років позбавлення волі за вчинені ним тяжкі кримінальні правопорушення, ОСОБА_4 може зникнути від слідства і суду, що зокрема підтверджується тим, що останній не має постійного місця проживання на території м. Ужгород чи Ужгородського району.
Окрім цього, ОСОБА_4 раніше судимий вироком Виноградівського районного суду Закарпатської області від 09.10.2020 за ч. 2 ст. 185, ч. 3 ст. 185, ч. 3 ст. 357, ч. 1 ст. 70, ч. 4 ст. 70 КК України до покарання у вигляді позбавлення волі строком на 4 роки. 23.08.2022 звільнений у зв'язку з відбуттям строку покарання. Однак на шлях виправлення не став та продовжив вчиняти нові умисні кримінальні правопорушення.
Також, ВП №1 Берегівського РВП ГУНП в Закарпатській області у рамках кримінального провадження №12022071080000454 від 11.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення ч. 4 ст. 185 КК України було повідомлено про підозру у вчиненні вказаного кримінального правопорушення ОСОБА_4 14.10.2022 Виноградівським районним судом останньому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою та визначено заставу в розмірі двадцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 52000,00 (п'ятдесят дві тисячі) грн. та 06.12.2022 направлено до суду з обвинувальним актом. В подальшому, 17.04.2025 ОСОБА_4 було звільнено під заставу. Однак, вказаний запобіжний захід не забезпечив належної процесуальної поведінки ОСОБА_4 .
Вказані обставини свідчать про неможливість застосування щодо
ОСОБА_4 особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту або застави, так як такі ним дотримані не будуть та являються недостатньо ефективними запобіжними заходами для запобігання ризикам порівняно з запобіжним заходом у вигляді тримання під вартою.
З цих підстав більш м'які запобіжні заходи, такі як особисте зобов'язання, особиста порука, домашній арешт та застава не зможуть запобігти ризикам, визначеним ч. 2 ст. 177 КК України.
Відповідно до вимог п.4 ч.1. ст. 184 КПК України під час досудового розслідування встановлено наявність декількох ризиків, передбачених у
ст. 177 КПК України, а саме ОСОБА_4 може:
- переховуватися від органу досудового розслідування;
- незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні з метою зміни їх показань на свою користь;
- вчинити інше кримінальне правопорушення;
- знищити, сховати або спотворити будь-які із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Слідчий наголошує щодо вищевикладеного, а також відсутність міцних соціальних зв'язків у ОСОБА_4 , зокрема те, що останній не одружений, майновий стан його залишається незадовільним, оскільки він ніде не працює, а також те, що скоєні ОСОБА_4 кримінальні правопорушення передбачені ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачає позбавлення волі строком від 5 до 8 років, а тому, з метою забезпечення виконання ОСОБА_4 покладених на нього обов'язків, а також запобігання ризикам: спробам переховуватися від органу досудового розслідування і суду та незаконно впливати на свідків та потерпілих у цьому ж кримінальному провадженні, з метою відмови останніх від дачі правдивих свідчень, а також з метою запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень та враховуючи те, що підстав для застосування до
ОСОБА_4 більш м'якого запобіжного заходу у слідства не має та менш суворі запобіжні заходи не достатні для запобігання вищевказаних ризиків, а тому, необхідно застосувати до підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиція сторони обвинувачення в суді
В судовому засіданні прокурор клопотання підтримав та просив його задовольнити з підстав наведених у клопотанні. Прокурор надав пояснення аналогічні викладеним у клопотанні. Просив обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Позиція сторони захисту в суді
Захисник підозрюваного ОСОБА_4 - ОСОБА_5 , проти обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 заперечила, просила суд обрати запобіжний захід у вигляді домашнього арешту. Наголосила на тому, що її підзахисний зазначив про те, що має трьох неповнолітніх дітей, цивільну дружину, тяжко хворіє, має невиліковні хвороби, які потребують значних коштів на лікування.
Підозрюваний ОСОБА_4 у судовому засіданні, проти обрання відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою не заперечив.
Заслухавши думку прокурора про доцільність обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, пояснення захисника, підозрюваного, перевіривши докази, якими обґрунтовується клопотання, слідчий суддя приходить до наступних висновків.
Клопотання слідчого мотивоване тим, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Згідно п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
За змістом ст.ст. 131-132 КПК України, запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.
Стаття 177 КПК України містить правові норми щодо мети та підстав застосовування запобіжних заходів.
Крім того, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, враховуються обставини, передбачені ст. 178 КПК України.
Відповідно п. 3 абз. 1 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" від 25.04.2003 року № 4, запобіжні заходи застосовується за наявності підстав вважати, що підозрюваний, обвинувачений буде намагатись ухилятися від слідства або суду, перешкоджати встановленню істини по кримінальній справі або продовжити злочинну діяльність, а також для забезпечення виконання процесуальних рішень. Разом з тим взяття під варту є найбільш суворим запобіжним заходом, у зв'язку з чим такий обирається лише за наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи можуть не забезпечити виконання підозрюваним, обвинуваченим процесуальних обов'язків, що випливають з норм КПК України, і його належної поведінки.
Разом з тим, в п. 13.3 вищевказаної Постанови роз'яснено, що обов'язковою умовою взяття під варту (виходячи з його правової природи) має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки підозрюваного, обвинуваченого.
Це можливо, коли особа немає постійного місця проживання, зловживає спиртними напоями чи вживає наркотичні засоби, продовжує вчиняти злочини, підтримує соціальні зв'язки негативного характеру, порушила умови запобіжного характеру, не пов'язаного з позбавленням волі, раніше ухилялася від слідства, суду чи виконання судових рішень.
Відповідно до п. 10 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25 квітня 2003 року "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" розглядаючи подання, суддя з'ясовує, чи є підозра у вчиненні особою злочину або обвинувачення останньої обґрунтованими, тобто чи є в розпорядженні органу дізнання, слідчого встановлені у визначеному законом порядку достатні дані, що свідчать про наявність ознак злочину, вчиненого саме цією особою (ними можуть бути заяви й повідомлення про злочин, явка з повинною, документи, складені за результатами оперативно-розшукової діяльності, протоколи слідчих дій, висновки експертиз тощо).
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування підозрюваного від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Аналізуючи доцільність обрання запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує наступне.
Відповідно до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України взяття під варту як запобіжний захід може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Щодо обґрунтованості повідомленої підозри.
Так, при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу підозрюваному ОСОБА_4 слідчий суддя враховує наявність обґрунтованої підозри у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень.
Також, слідчий суддя враховує тяжкість покарання, що загрожує останньому у разі визнання його винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень передбачені ч. 4 ст. 185 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, покарання за яке передбачає позбавлення волі строком від 5 до 8 років.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, приходжу до висновку про обґрунтованість підозри останнього у вчиненні кримінальних правопорушень за викладених в клопотанні обставин. Зокрема, кримінальне правопорушення передбачене ч. 4 ст. 185 КК України відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів, за вчинення якого передбачено зокрема, покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до восьми років.
Прокурором та слідчим наведено обставини, які свідчать про обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення. Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень підтверджується зібраними у кримінальному провадженні та доданими до клопотання доказами, які на даній стадії процесу є достатніми для висновку про обґрунтованість підозри, і на підставі яких слідчий виніс повідомлення ОСОБА_4 про підозру, копія якого 22 жовтня 2025 року, йому вручена. Суд звертає увагу сторони захисту, що дослідження доказів з метою визнання їх такими, які можуть бути покладені в основу винуватості особи у вчиненні того чи іншого злочину відноситься до стадії судового розгляду по суті, та не вирішується на стадії досудового розслідування.
Дослідивши матеріали судового провадження, приєднані прокурором до клопотання докази, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України.
Обставини здійснення підозрюваною конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки в сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Разом з тим, перевіряючи наявність обґрунтованої підозри ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України, слідчий суддя виходить з того, що сукупність матеріалів кримінального провадження на даній стадії розслідування, є достатньою для застосування щодо ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об'єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.
При цьому, слід зауважити, що стандарт доведення обґрунтованості підозри є нижчим від стандарту доведеності винуватості поза розумним сумнівом та вимагає меншої ваги доказів, ніж для ухвалення обвинувального вироку.
Окрім того, у п. 48 рішення «Чеботарь проти Молдови» Європейський Суд з прав людини зазначив, що поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідуваннякримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання.
Слідчий суддя, звертає увагу сторони захисту на те, що питання щодо доведеності чи недоведеності вини підозрюваного не являється предметом розгляду клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
Оцінюючи обґрунтованість підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України за наведених у повідомленні про підозру обставин, суд керується стандартом доказування «обґрунтована підозра». Цей стандарт є менш суворим у порівнянні зі стандартом доказування «поза розумним сумнівом», який застосовується під час розгляду висунутого особі обвинувачення по суті, та не передбачає оцінку доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні злочину.
Як зазначав Європейський Суд з прав людини у рішеннях «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», під обґрунтованою підозрою слід розуміти існуючі факти або інформацію, яка може переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити кримінальне правопорушення. Отже, факти, які є причиною виникнення підозри, не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування обвинувального вироку чи висунення обвинувачення особі, але вони мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування та застосування заходів забезпечення кримінального провадження.
На підставі оцінки сукупності отриманих фактів та обставин слідчий суддя лише визначає, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї запобіжного заходу.
Виходячи з наявних матеріалів, слідчий суддя приходить до висновку про можливу причетність ОСОБА_4 до вчинення кримінального правопорушення та відповідно встановлення викладених вище обставин за стандартом доказування «обґрунтована підозра».
На переконання слідчого судді стороною обвинувачення наведені достатні відомості про обставини вчинення ОСОБА_4 кваліфікованого за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України злочинів, який в сукупності з дослідженими матеріалами у судовому засіданні та наданими сторонами поясненнями дають підстави для висновку, що мали місце події, про які зазначається у цьому клопотанні, ОСОБА_4 міг вчинити інкриміноване йому кримінальне правопорушення, тобто про те, що підозра є обґрунтованою. На підтвердження цього сторона обвинувачення надала достатні матеріали.
Щодо доводів сторони захисту про відсутність у діях ОСОБА_4 складу інкримінованого йому кримінального правопорушення, то слідчий суддя зазначає, що на цьому етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати слідчий суддя під час розгляду по суті, зокрема, пов'язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинуватою у вчиненні злочину.
Оцінка судом наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК.
Перевіряючи доводи клопотання слідчого на предмет наявності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, слідчий суддя приходить до переконання, що прокурором під час розгляду клопотання доведено наявність ризиків, передбачених п. п. 1, 2, 3, 5, ч. 1 ст. 177 КПК України.
Вирішуючи питання про існування передбачених кримінальним процесуальним законом ризиків неправомірної процесуальної поведінки підозрюваного,слідчий суддя відмічає, що ризиком не можна вважати прогнозовану подію, настання якої розглядається як цілком гарантоване.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, у цьому випадку підозрюваний, можуть вдатися до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.
Таким чином, суд, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи. Позитивна відповідь свідчить про реально існуючий ризик неправомірної поведінки підозрюваного.
Обґрунтовуючи клопотання про застосування запобіжного заходу ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, прокурор послався на існування ризиків, передбачених п.п.1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а тому слідчому судді належить оцінити наявність кожного з них.
На думку органу досудового розслідування наявний ризик переховуватися від органів досудового розслідування та суду.
На думку слідчого, ризик, передбачений п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України, підтверджується тим, що ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185, що відповідно до ст. 12 КК України є тяжкими злочинами, за які законом передбачене покарання лише у вигляді позбавлення волі на строк до восьми років відповідно, тому ОСОБА_4 , без належного контролю за його поведінкою може переховуватись від органів досудового розслідування, з метою уникнення покарання, оскільки останнє є доволі значним терміном ув'язнення. Також оскільки ОСОБА_4 є мешканцем Закарпатської області, яка межує з кордоном іншої країни має змогу в будь-який час виїхати за кордон та покинути країну, з метою уникнення відповідальності може переховуватись від правоохоронних органів.
Отже, обставини, встановлені під час розгляду клопотання, у сукупності дають підстави для висновку про те, що ризик переховування ОСОБА_4 від органів досудового розслідування та суду є актуальним.
Даний факт у сукупності з обставинами, що характеризують особу підозрюваного, його соціальні зв'язки, не спростовує наявність ризику переховування від органів досудового розслідування та суду.
Кримінальне правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_4 належить до тяжких злочинів, за які передбачено відповідальність у виді позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років.
Дана обставина, може спонукати підозрюваного до переховування від органів досудового розслідування та суду.
З огляду на зазначене, а також в сукупності з іншими встановленими слідчим суддею обставинами, передбаченими ст. 178 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про наявність існування ризику переховування від органів досудового розслідування та суду, а належна процесуальна поведінка ОСОБА_4 у статусі підозрюваного не може свідчити про відсутність даного ризику.
Щодо ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення
Слідчий суддя прийшов до висновку щодо наявності ризику знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, оскільки у зв'язку із набуттям статусу підозрюваного та отримання примірнику клопотання про застосування запобіжного заходу з додатками, ОСОБА_4 отримав можливість оцінити обсяг наявних у сторони обвинувачення доказів, роль речей і документів, які можуть бути використані як докази стороною обвинувачення. Враховуючи стадію досудового розслідування, необхідність проведення слідчих дій щодо встановлення та отримання додаткових доказів, достатньо ймовірним для ствердження є те, що останній використовуючи власні ділові зв'язки, можливості, може вживати заходи щодо знищення, приховування або спотворення речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин правопорушення, у тому числі тих, що знаходяться у володінні підприємств, а також може здійснюватися перешкоди у отриманні (вилученні) таких речей і документів стороною обвинувачення.
Також, ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України підтверджується тим, що ОСОБА_4 може незаконно впливати на свідків з метою відмови або зміни їх показань.
Оцінюючи можливість впливу на свідків, слід виходити із передбаченої КПК України процедури отримання свідчень від осіб, які є свідками у кримінальному провадженні, а саме на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - шляхом допиту особи в судовому засіданні. Суд може обґрунтовувати свої висновки лише на свідченнях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них. За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та дослідження їх судом.
Слідчий зазначає, що перебуваючи на волі, ОСОБА_4 має реальну можливість спілкуватися зі свідками та потерпілими, зокрема перешкоджати повному, всебічному та неупередженому проведенню досудового розслідування, вчиняти погрози, умовляння до свідків та потерпілих даного кримінального провадження, оскільки суд допитує свідків та потерпілих безпосередньо під час судового розгляду, щоб отримати прямі свідчення, а не посилатися на показання, дані на стадії досудового розслідування.
Щодо ризику вчинити інше кримінальне правопорушення.
Так, на переконання слідчого судді, ОСОБА_4 не має будь-яких офіційних джерел заробітку коштів, що свідчить про те, що він надалі може вчиняти корисливі кримінальні правопорушення для власного збагачення. Окрім того, ОСОБА_4 неодноразово судимий за вчинення корисливих кримінальних правопорушень та у Виноградівському районному суді Закарпатської області розглядається обвинувальний акт відносно ОСОБА_4 у кримінальному провадженні № 12022071080000454 від 11.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України.
Оцінивши вказані обставини у їх сукупності із встановленими ризиками і обставинами розслідуваного злочину та відомостями про ймовірну участь у ньому підозрюваного, слідчий суддя вважає, що такі відомості про особу підозрюваного не спростовують висновків слідчого судді про високу ймовірність перешкоджання кримінальному провадженню і необхідність застосування запобіжного заходу.
На переконання слідчого судді, очікування можливого суворого покарання саме по собі може бути реальним мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування та суду. Це твердження узгоджується з позицією Європейського суду з прав людини, який зазначав, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (п. 80 рішення у справі «Ілійков проти Болгарії»).
Вказані ризики на думку органу досудового розслідування доводяться вагомістю доказів про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, тяжкістю покарання, яке загрожує, оскільки санкція ч. 4 ст. 185 КК України, передбачає покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п'яти до десвосьмияти років.
Таким чином, підставою застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінальниого правопорушення та наявність вищевказаних ризиків.
На думку сторони обвинувачення, з урахуванням сукупності обставин, наведених вище, а саме обґрунтованості підозри у вчиненні тяжких злочинів, тяжкості кримінальних правопорушень, способу їх вчинення, наслідків, які вони потягли, суворості можливого покарання, наявності кількох ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, та відсутності обставин, які перешкоджають триманню під вартою ОСОБА_4 , застосування більш м'яких запобіжних заходів аніж тримання під вартою буде недостатнім, для запобігання ризикам, зазначеним у клопотанні.
Враховуючи наведені в клопотанні обставини, сторона обвинувачення вважає, що застосування більш м'яких запобіжних заходів не забезпечать належну поведінку підозрюваної, виконання нею покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання ризикам, зазначеним у ст. 177 КПК України.
Враховуючи викладене, беручи до уваги те, що ОСОБА_4 органом досудового розслідування обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 185 Кримінального кодексу України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, тяжкість покарання, яке йому загрожує, та приймаючи до уваги, що жоден більш м'який запобіжний захід не зможе запобігти вказаним ризикам, прокурор просить застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 строком на 60 (шістдесят) днів.
Згідно ст. 197 КПК України строк дії ухвали слідчого судді, суду про тримання під вартою або продовження строку тримання під вартою не може перевищувати шістдесяти днів. Строк тримання під вартою обчислюється з моменту взяття під варту, а якщо взяттю під варту передувало затримання підозрюваного, обвинуваченого - з моменту затримання.
В судовомузасіданні встановлено, що ОСОБА_4 був затриманий, 21.10.2025 року о 13 год. 20 хв., а відтак строк тримання його під вартою слід рахувати з моменту затримання.
Щодо розміру застави та обов'язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України, які необхідно покласти на підозрюваного
Відповідно до ч. 4 ст. 183 КПК України передбачені випадки, коли слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні.
В судовому засіданні не встановлено передбачених вказаною нормою підстав для не визначення розміру застави у кримінальному провадженні.
Відповідно до вимог ч. 3 ст. 183 КПК України слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Застава полягає у внесенні коштів у грошовій одиниці України на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, з метою забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, під умовою звернення внесених коштів у доход держави в разі невиконання цих обов'язків; розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Відповідно до ч. 4 ст. 182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов'язків. Цей розмір повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від порушення встановлених процесуальними нормами таабо покладених судом на нього обов'язків, забезпечувала його належну процесуальну поведінку, та не була надмірною. Водночас також слід враховувати, що застава може бути внесена, як самим підозрюваним, так і іншою фізичною та/або юридичною особою (заставодавцем), що передбачено ч. 2 ст. 182 КПК.
Для того, щоб розмір застави можна було вважати таким, що здатен забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного слідчий суддя з урахуванням положень ст. ст. 177, 178 КПК України, повинен раціонально співставити його з доведеними у справі ризиками, даними про особу підозрюваного, тяжкістю злочину у вчиненні якого він підозрюється. При цьому, необхідно мати на увазі, що розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб у особи, щодо якої застосовано заставу, не виникло бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
При вирішенні питання про розмір застави, який необхідно визначити підозрюваному, слідчий суддя має враховувати тяжкість злочину, в якому він підозрюється, його майновий та сімейний стан, інші дані про особу підозрюваного та ризики, передбачені статтею 177 КПК України.
Як встановлено вище, ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 185 КК України, тобто тяжкого кримінального правопорушення, а тому враховуючи положення п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України розмір застави щодо нього, за загальним правилом, має визначатися у межах від 20 до 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
При визначенні розміру застави у якості альтернативного запобіжного заходу слідчий суддя також враховує рішення ЄСПЛ у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20 листопада 2010 року, у якому зазначено, що гарантії передбачені п. 3 статті 5 Конвенції (звільнення особи обумовлене гарантіями з'явитися на судове засідання) покликані забезпечить не компенсацію втрат, а зокрема явку обвинуваченого на судове засідання. Таким чином, вказана сума (застави) повинна бути оцінена враховуючи самого обвинуваченого, його активи та його взаємовідносини з особами які мають забезпечить його безпеку, іншими словами, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри (впевненості) при якому перспектива втрати застави, чи дій проти поручителів, у випадку його відсутності появи в суді, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні. Тобто, з одного боку розмір застави повинен бути таким, щоб загроза її втрати утримувала б підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого не має бути таким, щоб через очевидну неможливість виконання умов цього запобіжного заходу це фактично призвело б до подальшого його ув'язнення, яке в останньому випадку перетворилося б на безальтернативне.
Таким чином, враховуючи обставини розслідуваних злочинів, які інкримінуються підозрюваному, спосіб вчинення вказаних злочинів, слідчий суддя вважає, що розмір застави слід визначити у розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181 680,00 гривень. Такий розмір з урахуванням майнового стану підозрюваної та членів її родини, а також його індивідуальних обставин, зможе забезпечити її належну поведінку, запобігти ризикам кримінального провадження та не являється непомірним для неї. Визначений розмір застави є співмірним, а також відповідним з огляду на імовірно завдану шкоду та буде достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваною покладених на неї обов'язків.
Саме такий розмір, на переконання слідчого судді, буде тим стимулюючим фактором, який стримуватиме підозрювану від реалізації наявних ризиків і такий розмір підозрювана або інша особа (заставодавець) боятиметься втратити внаслідок невиконання процесуальних обов'язків. Такий розмір застави є розумним з огляду на необхідність виконання завдань кримінального провадження та не є завідомо непомірним для підозрюваної.
Відповідно до ч. 7 ст. 182 КПК України підозрюваний або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави, на ОСОБА_4 відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України, слід покласти відповідні обов'язки.
Слідчий суддя також акцентує увагу на тому, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 177 КПК України, будь-який запобіжний захід (у тому числі і винятковий запобіжний захід - тримання під вартою) застосовується виключно з метою забезпечення виконання підозрюваним/обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків та запобігання спробам вчиняти дії перелічені у п. п. 1-5 ч. 1 ст. 177 КПК України, не є покаранням за вчинене кримінальне правопорушення у розумінні норм кримінального закону і не може застосовуватися у якості такого.
Керуючись ст. ст. 177, 178, 183, 184, 186, 193-194, 196, 197,309 КПК України, слідчий суддя,-
Клопотання - задовольнити.
Застосувати відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , підозрюваного у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185, ч. 1 ст. 162, ч.ч. 1, 3 ст. 357 КК України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 (шістдесят) днів, а саме до 19 грудня 2025 року.
Визначити заставу, достатню для забезпечення виконання підозрюваного ОСОБА_4 , покладеного на нього обов'язків передбачених цим Кодексом - в розмірі 60 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3028 грн.), тобто - 181 680,00 грн.
Роз'яснити, що підозрюваний ОСОБА_4 або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави у вказаному розмірі покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду на їх першу вимогу;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання;
- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Встановити строк дії обов'язків до 19.12.2025 року включно.
Роз'яснити ОСОБА_4 , що в разі невиконання вище перерахованих обов'язків до нього може бути застосований більш суворий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Після внесення застави у визначеному розмірі оригінал документу із відміткою банку має бути наданий уповноваженій службовій особі місця ув'язнення, яка після його отримання та перевірки має негайно здійснити розпорядження про звільнення з-під варти та повідомити усно і письмово слідчого, прокурора та Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.
У разі внесення застави та з моменту звільнення з-під варти підозрюваного вважається такою, до якої застосовано запобіжний захід у виді застави.
Ухвала підлягає негайному виконанню.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
Повний текст ухвали оголошено 24.10.2025 року о 11 год. 00 хв.
Слідчий суддя Ужгородського
міськрайонного суду ОСОБА_1