Справа № 308/11358/25
28 жовтня 2025 року місто Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі: головуючого судді Логойди І.В., за участі секретаря судового засідання Лутнянського І.Р., розглянувши у порядку загального позовного провадження цивільну справу №308/11358/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про стягнення 3% річних та інфляційних, а також моральної шкоди,
ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_2 , звернулася до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовом до ТОВ «Хелск Пром» про Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про стягнення 3% річних та інфляційних, а також моральної шкоди, згідно з яким просить стягнути з відповідача за рахунок коштів державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1 суму 109 907,67 грн. в т. ч 3% річних - 13 029,27 грн., інфляційних втрат 66 878,40 грн. та моральної шкоди в розмірі 30 000,00 грн. Позовні вимоги мотивує наступним. ОСОБА_1 , є дружиною ОСОБА_3 та у зв'язку з його смертю на підставі її заяви Головне управління Пенсійного фонду України у Закарпатській області, внесло її у картку в Реєстрі судових рішень по справі № 260/2842/21 від 20.09.2021 та по справі №260/10540/23 від 29.01.2024. Вказане підтверджується, листом Головного управління Пенсійного фонду у Закарпатській області від 19.06.2025 р. Крім того, з листа Головного управління Пенсійного фонду у Закарпатській області від 19.06.2025 вбачається, що вказані рішення суду є невиконаними, грошові кошти в сумі 150 398,76 грн. - не сплачені. Зазначені обставини невиконання рішення судів протягом багатьох років, позбавляли її чоловіка законних засобів до існування та порушували його права. Станом на сьогодні не виконання вказаних рішень порушує її права, як спадкоємиці. ОСОБА_3 був звільнений з органів Служби безпеки України в запас та виключений із списків особового складу 23.07.1996 року. Вислуга років при звільненні на пенсію складала 24 роки 08 місяців та 18 днів (посвідчення серія НОМЕР_1 ). 20 вересня 2021 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/2842/21 задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні обчислення і перерахунку з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки № 131 від 22 квітня 2021 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 01 квітня 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-XII та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 22 квітня 2021 року № 131, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.10.2021 та в повній мірі на даний час не виконано. Як вбачається з листа Головного управління пенсійного фонду у Закарпатській області від 29.10.2021 розмір перерахованої пенсії з 01.11.2021 становить 11 629,43 грн. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період 01.04.2019 по 31.10.2021 року склала 92 398,76 грн. Крім того, згідно з листом вказана сума коштів в розмірі 92 398,76 грн. буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Однак станом на момент звернення до суду, вказані кошти залишаються не виплаченими. 29 січня 2024 р. рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/10540/23 задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_3 у нарахуванні та виплаті з 01 листопада 2021 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713, зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 листопада 2021 року нарахування і виплату щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Вказане рішення суду набрало законної сили 28.02.2024 р. та в повній мірі на даний час не виконано. Як вбачається з довідки Головного управління Пенсійного фонду у Закарпатській області від 05.03.2024. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період 01.11.2021 р. по 31.03.2024 р. склала 58 000,00 грн. Таким чином, розмір нарахованої та не виплаченої суми пенсії за період з 01.04.2019 р. по 31.03.2024 р. складає 150 398,76 грн. Індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми по заборгованості за рішенням по справі № 260/2842/21 від 20.09.2021 р. за період з 20.10.2021 по 06.08.2025 р. становить - 10 525,78 грн. - 3% річних - 56 212,50 грн. - інфляційних втрат. Індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми по заборгованості за рішенням № 260/10540/23 від 29 січня 2024 р. за період з 28.02.2024 р. по 06.08.2025 р. становить - 2 503,49 грн. - 3% річних- 10 665,90 грн - втрат від інфляції. Таким чином, загальна сума 3% річних - 13 029,27 грн. та втрат від інфляції 66 878,40 грн.
Щодо відшкодування моральної шкоди, зокрема, зазначила, що вислуга років покійного чоловіка при звільненні на пенсію складала 24 роки 08 місяців та 18 днів (посвідчення серія НОМЕР_1 ). Він всього себе присвятив роботі та країні, натомість після виходу на пенсію, змушений був неодноразову звертатись до суду для отримання належного перерахунку пенсії, вказані обставини позбавлення нашої родини належних нам засобів до існування, безумовно приносили чоловіку моральних страждань та суттєво порушувало його життєві плани. Таких страждань зазнавала і позивачка. Разом з тим, найгірше, що він так і не дочекався виплати йому вказаних коштів. В цілому зазначене та необхідність повторних звернень до суду, з метою хоч - якось захистити кошти зароблені чоловіком від знецінення, завдає моральних страждань. У зв'язку з чим, вважає, що існують підстави для стягнення з відповідача суми в 30 000, 00 грн. моральної шкоди.
Відповідач у відзиві на позов вказав, 20 вересня 2021 рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/2842/21 задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні обчислення і перерахунку з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки № 131 від 22 квітня 2021 року, виданої Управлінням Служби безпеки України в Закарпатській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 01 квітня 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262- XII, статті 9 Закону України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей від 20 грудня 1991 року № 2011-ХІІ та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від ЗО серпня 2017 року № 704, згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 22 квітня 2021 року № 131, з урахуванням раніше виплачених сум. Вказане рішення суду набрало законної сили 20.10.2021 р. та виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області добровільно шляхом відповідного перерахунку. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період 01.04.2019 р. по 31.10.2021 року склала 92 398,76 грн. та облікована ГУ ПФУ в Закарпатській області. 29 січня 2024 р. рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду по справі №260/10540/23 задоволено позовну заяву ОСОБА_3 та визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_3 у нарахуванні та виплаті з 01 листопада 2021 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Зобов'язано Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 листопада 2021 року нарахування і виплату ОСОБА_3 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб. Вказане рішення суду набрало законної сили 28.02.2024 р. та виконано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області добровільно шляхом відповідного перерахунку Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період 01.11.2021 р. по 31.03.2024 р. склала 58 000,00 грн.та облікована ГУ ПФУ в Закарпатській області. 24.04.2025 (вх. № 2514/02-16) із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області звернулася дружина померлого пенсіонера ОСОБА_3 - ОСОБА_1 . Враховуючи вищевикладене, у картку в Реєстрі судових рішень по справах №260/2842/21 від 20.09.2021, дата набрання законної сили 20.10.2021, та №260/10540/23 від 29.01.2024, дата набрання законної сили 28.02.2024 внесено дружину ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 для подальшої виплати недоотриманої пенсії. Вказані дії здійснені у відповідності з нормами ст.61 Закону України № 2262 «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (далі- Закон), відповідно до якої суми пенсії, що підлягали виплаті пенсіонерові з числа військовослужбовців, осіб, які мають право на пенсію за цим Законом та членів їх сімей і залишилися недоодержаними у зв'язку з його смертю, не включаються до складу спадщини і виплачуються тим членам його сім'ї, які належать до осіб, що забезпечуються пенсією у разі втрати годувальника. Проте батьки і дружина (чоловік), а також члени сім'ї, які проживали разом із пенсіонером на день його смерті, мають право на одержання цих сум і в тому разі, якщо вони не належать до осіб, які забезпечуються пенсією в разі втрати годувальника. Порядок подання особою заяви про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера, її форма, а також перелік необхідних документів визначені Порядком подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», затвердженим постановою Правління Пенсійного фонду України від 30 січня 2007 року № 3-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 02 березня 2023 року № 10-1) (далі Порядок № 3 -1). Разом з тим, щодо позовних вимог про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, слід зазначити наступне. Відповідно до статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати», компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів. Відповідно до частини другої статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів. Компенсація втрати частини пенсії у зв'язку з порушенням строків її виплати пенсіонерам здійснюється згідно із законом. Питання, пов'язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України від 19.10.2000 року № 2050-НІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» (далі - Закон № 2050-ПІ) та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв'язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 року № 159. Суми пенсії за рішенням суду носять разовий характер і не підпадають під визначення доходів, передбачених Законом №2050, за порушення строків виплати яких сплачується компенсація. Така сама позиція викладена в у постанові Верховного Суду України від 10.12.2013 по справі № 21-329а/13. Зі вказаного також випливає відсутність у діях Головного управління Пенсійного фонду України умислу щодо спричинення чоловікові позивачки моральної шкоди. В деліктних правовідносинах саме на позивача покладається обов'язок довести наявність обставин наявність такої шкоди: наявність шкоди; протиправність діяння; наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювана та вини останнього в її заподіянні. Звертаючись до суду із зазначеним позовом, позивач має довести, яких сам втрат немайнового характеру (моральну шкоду) він зазнав, та яке саме їх матеріальне вираження. Недоведеність особою зазначених обставин у справі є підставою для відмови у задоволенні позову. Позивач не надав достатніх і допустимих доказів на підтвердження заподіяння йому Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області моральної шкоди, яка згідно з частиною другою статті 23 ЦК України полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. При цьому звертаємо увагу суду, що сам лише факт порушення прав позивача не може слугувати виключною підставою для стягнення моральної шкоди, оскільки моральна шкода має бути обов'язково аргументована поза розумним сумнівом із зазначенням того, які конкретно дії (бездіяльність) спричинила моральні переживання та наскільки вони були інтенсивними, щоб досягнути рівня страждань. Просив відмовити у задоволенні позову.
Представник позивача подала відповідь на відзив, згідно з якою зазначила на неправильне посилання відповідача на вказану у відзиві на позов судову практику.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 13.08.2025 відкрито в порядку загального позовного провадження у справі.
Ухвалою Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 29.09.2025 закрито підготовче провадження та призначено цивільну справу до судового розгляду по суті.
У судове засідання позивач та його представник не з'явились, представник подала заяву про розгляд без її участі, просить позовні вимоги задовольнити.
Представник відповідача у судове засідання не з'явився, належним чином повідомлений.
Вимогами ч. 2 ст. 247 ЦПК України передбачено, що у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, у порядку загального позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, встановив наступні обставини та дійшов до наступного висновку.
До суду надано рішення Закарпатського окружного адміністративного суду від 20.09.2021 у справі №260/2842/21 вирішено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови у здійсненні обчислення і перерахунку з 01 квітня 2019 року пенсії ОСОБА_3 на підставі довідки № 131 від 22 квітня 2021 року, виданої Управлінням Служби безпеки України Закарпатській області, про розмір грошового забезпечення ОСОБА_3 станом на 05.03.2019 року. Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_3 за вислугу років з 01 квітня 2019 року з урахуванням додаткових видів грошового забезпечення (надбавки, доплати, підвищення) та премій, у відповідності до вимог статей 43 і 63 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992 року №2262-ХІІ, статті 9 Закону України “Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII та з урахуванням положень постанови Кабінету Міністрів України "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб" від 30 серпня 2017 року № 704, згідно з довідкою Управління Служби безпеки України в Закарпатській області від 22 квітня 2021 року № 131, з урахуванням раніше виплачених сум.
Згідно з рішенням Закарпатського окружного адміністративного суду від 29.01.2024 у справі №260/10540/23 ухвалено визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області щодо відмови ОСОБА_3 у нарахуванні та виплаті д 01 листопада 2021 року доплати до пенсії згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб». Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснити з 01 листопада 2021 року нарахування і виплату ОСОБА_3 щомісячної доплати у розмірі 2000 грн відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2021 року №713 “Про додатковий соціальних захист окремих категорій осіб».
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 19.06.2025 №2594-2587/Ф-02/8-0700/25 позивачку повідомлено про наступне. На звернення від 24.04.2025 року із заявою про виплату недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області. На підставі поданої заяви, її як дружину - ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) внесено у картку в Реєстрі судових рішень по справі №260/2842/21 від 20.09.2021 року (дата набрання законної сили 20.10.2021 року) та по справі №260/10540/23 від 29.01.2024 року (дата набрання законної сили 28.02.2024 року) для подальшої виплати недоодержаної пенсії у зв'язку зі смертю пенсіонера. Черговість виплат на виконання рішень суду визначається датою набрання ними законної сили, згідно з абзацом 2 пункту 7 розділу II Порядку розроблення, затвердження та виконання бюджету Пенсійного фонду України, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 31.08.2009 № 21-2, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 23.09.2009 за № 897/16913 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 09.12.2021 № 35-1 (із змінами)). На сьогоднішній день заборгованість за рішеннями судів виплачено по 19.11.2020. Згідно статті 16 Закону України «Про звернення громадян» скарга на дії чи рішення органу державної влади, посадової особи подається в порядку підлеглості вищому органу або посадовій особі, що не позбавляє громадянина права звернутися до суду, а в разі відсутності такого органу, або незгоди громадянина з прийнятим рішенням - безпосередньо до суду. Відповідно до частини 1 статті 18 Закону «Про адміністративну процедуру» особа має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідного цього Закону та/або в судовому порядку.
Згідно з листом Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 29.10.2021 №0700-0307-8/41909 Ф.Фраткіна повідомлено, що на виконання рішення Закарпатського окружного адміністративного суду № 260/2842/21 від 20.09.2021 року, яке набрало законної сили 20.10.2021 року, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області здійснено перерахунок пенсії з 01.04.2019 року на підставі довідки № 131 від 22.04.2021 року про розмір грошового забезпечення станом на 05 березня 2019 року. Розмір перерахованої пенсії з 01.11.2021 р. становить 11629,43 грн. Різниця в пенсії за минулий час (з урахуванням виплачених сум) за період з 01.04.2019 року по 31.10.2021 року склала 92398,76 грн. Оскільки відповідно до статті 8 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» виплата пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом забезпечується за рахунок коштів Державного бюджету України, вищезазначена сума буде виплачена після виділення коштів з Державного бюджету України. Що стосується виплати судових витрат, то відповідно до частини 2 статті 6 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-УІІІ «Про виконавче провадження», частини 1 статті 3 Закону України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та постанови Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845 рішення про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Казначейства.
До матеріалів справи додано розрахунок на доплату пенсії за пенсійною справою №N/A 1524 ОСОБА_3 з листопада 2021 по березень 2024 р.
Позивачем подано розрахунок нарахування інфляційних та 3% річних за заборгованість рішенням №260/2842/21 від 20.09.2021 та за рішенням №260/10540/23 від 29.01.2024, які, як вказує позивач не виплачені станом на день звернення до суду, що не спростовано відповідачем, включно з наданим розрахунком.
Відповідно до статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з статтею 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Право на судовий захист гарантується Конституцією України (статті 8, 56, 129-1), міжнародними договорами України і включає, у тому числі, і право на виконання судового рішення у розумний строк, яке реалізується за допомогою створення державою умов і забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України, пункт перший статті 6 Конвенції).
Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням щодо кола осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до статті 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.
Право на судовий захист гарантується Конституцією України (статті 8, 56, 129-1), міжнародними договорами України і включає, у тому числі, і право на виконання судового рішення у розумний строк, яке реалізується за допомогою створення державою умов і забезпечення виконання судового рішення у визначеному законом порядку (стаття 129-1 Конституції України, пункт перший статті 6 Конвенції).
Конституція України встановлює, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України. Ці положення також відображені у статтях 1, 11 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», із уточненням щодо кола осіб, а саме: судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими особами, об'єднаннями громадян та іншими організаціями, громадянами та юридичними особами на всій території України.
Згідно з ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно з частиною другою статті 509 ЦК України, зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.
Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є не лише договори й інші правочини, а й завдання майнової (матеріальної) і моральної шкоди іншій особі та інші юридичні факти.
За змістом статей 524,533-535 і 625 ЦК України, грошовим є зобов'язання, виражене у грошових одиницях (національній валюті України чи у грошовому еквіваленті зобов'язання, вираженого в іноземній валюті), що передбачає обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов'язку. Тобто, грошовим є будь-яке зобов'язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов'язок боржника з такої сплати.
Стаття 625 ЦК України розміщена у розділі І «Загальні положення про зобов'язання» книги 5 ЦК України. Тому приписи розділу І книги 5 ЦК України поширюються як на договірні зобов'язання (підрозділ 1 розділу III книги 5 ЦК України), так і на недоговірні (зокрема деліктні) зобов'язання (підрозділ 2 розділу III книги 5 ЦК України). Отже, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов'язання незалежно від підстав його виникнення (договір, делікт тощо). Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов'язань, якщо інше не передбачають договір або спеціальний закон, який регулює, зокрема, окремі види зобов'язань.
У разі порушення державою-боржником строку виконання судового рішення про стягнення на користь стягувача-кредитора коштів із Державного бюджету України (прострочення виконання підтвердженого судовим рішенням грошового зобов'язання держави з відшкодування завданої нею шкоди) стаття 625 ЦК України та частина перша статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» встановлюють ефективний компенсаторний механізм захисту від такого порушення, дозволяючи кредитору стягнути з держави 3% річних від вчасно несплаченої за чинним рішенням суду суми й інфляційні втрати за період прострочення виконання цього рішення.
Отже, у разі неналежного виконання (прострочення) державою підтвердженого (визначеного, конкретизованого) судовим рішенням її грошового зобов'язання перед кредитором до правовідносин щодо прострочення виконання грошового зобов'язання слід застосовувати приписи частини другої статті 625 ЦК України.
У справі, що розглядається, спір виник стосовно стягнення на підставі статті 625 ЦК України інфляційних втрат та 3% річних у зв'язку з нарахованою, але не виплаченою пенсією спадкодавця на виконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду.
Як зазначено у позові та не спростовано відповідачем виплата заборгованості з виплати пенсії у розмірі спадкоємцю не проведена.
Позивач та відповідач підтверджують невиплату доплати пенсії позивачу.
Позивачем як спадкоємцем заявлено до стягнення: індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми по заборгованості за рішенням по справі № 260/2842/21 від 20.09.2021 р. за період з 20.10.2021 по 06.08.2025 р. становить- 10 525,78 грн - 3% річних- 56 212,50 грн - інфляційних втрат; індекс інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми по заборгованості за рішенням № 260/10540/23 від 29 січня 2024 р. за період з 28.02.2024 р. по 06.08.2025 р. становить - 2 503,49 грн - 3% річних- 10 665,90 грн - втрат від інфляції. Таким чином, загальна сума 3% річних - 13 029,27 грн. та втрат від інфляції 66 878,40 грн., які суд вважає такими, що підлягають стягненню. Контррозрахунку представником відповідача не надано.
Твердження відповідача згідно із Законом України «Про компенсацію громадянами втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» не є предметом заявлених позовних вимог, а отже, не заслуговують на увагу.
Відповідно до ч. 1 ст. 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Згідно із ч. ч. 2, 3 ст. 23 Цивільного кодексу України моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
Згідно зі ст. 1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
Відповідно до ст. 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.
При визначенні розміру компенсації моральної шкоди суд має врахувати характер та обсяг заподіяних позивачеві моральних і фізичних страждань, ступінь вини відповідача у кожному конкретному випадку, а також інші обставини, зокрема, характер і тривалість страждань, стан здоров'я потерпілого, тяжкість завданої травми, наслідки тілесних ушкоджень, істотність вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках.
З урахуванням комплексного аналізу статей 3, 15, 16, 23, 1173 Цивільного кодексу України компенсація за порушення права на виконання судового рішення у розумний строк як захід відповідальності держави має на меті відшкодування заподіяної немайнової шкоди фактом порушення процедурних умов, що забезпечують реалізацію цього права упродовж розумного строку, незалежно від наявності чи відсутності вини органів, на які покладено обов'язок щодо виконання судових актів, інших державних органів та їх посадових осіб, хоча законом у цьому випадку передбачена умисна форма вини особи, що завдала моральної шкоди.
Розглядаючи вимоги про компенсацію, суд встановлює факт порушення права спадкоємця отримання виконання судового рішення в розумний строк, виходячи зі змісту судових актів та інших матеріалів справи з урахуванням правової та фактичної складності справи, поведінки заявника, ефективності та достатності дій суду або судді, що здійснюються з метою своєчасного розгляду справи, ефективності та достатності дій органів, організацій або посадових осіб, на які покладено обов'язок щодо виконання судових актів, характер дій та діяльності, спрямованих на своєчасне виконання судового акта, загальної тривалості провадження у справі і виконання судового акта.
Оскільки сам факт порушення права на виконання судового акта в розумний строк свідчить про заподіяну немайнову шкоду (порушення права на судовий захист), а її відшкодування не залежить від вини органу або посадової особи, особа, яка звернулася із заявою про компенсацію, не повинна доводити наявність цієї шкоди. Встановлення факту порушення права на виконання судового акта (рішення) в розумний строк є підставою для присудження компенсації.
Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 та практику Суду як джерело права.
Відповідно до судової практики Європейського суду судове та виконавче провадження є першою та другою стадіями у загальному провадженні. Таким чином, виконання рішення не відокремлюється від судового розгляду і провадження повинно розглядатися загалом (рішення у справі «Сіка проти Словаччини» №2132/02, пп. 24-27, від 13 червня 2006 року) «Ліпісвіцька проти України», заява № 11944/05, рішення від 12 травня 2011 року.
У пунктах 35, 38, 82 справи «Бурмич та інші проти України» від 12 жовтня 2017 Європейський суд посилається на рішення у справі «Бурдов проти Росіїї (№2), де, зокрема, вказано, що у випадку надмірної затримки у виконанні державою винесеного проти неї судового рішення, враховуючи те, що недотримання державою свого зобов'язання з повернення боргу після того, як заявник, пройшовши через судовий прогрес, домігся успіху, неминуче викликатиме у нього почуття розпачу.
Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (ч. 5, 6 ЦПК України). Критерії оцінки судом наданих сторонами доказів визначені у ст. ст. 77-80 ЦПК України.
В ході судового розгляду даної справи обставини, на які посилався позивач, факт спричинення йому моральної шкоди знайшли своє підтвердження доказами, які суд визнає належними і допустимими, оскільки вони логічно пов'язані між собою.
Судом, зокрема, встановлено, що діями відповідача спричинено моральну шкоду, що полягає у душевних стражданнях через порушення прав, неможливості отримати як спадкоємець за спадкодавцем його конституційного права на виплати з пенсії. Крім того, суд враховує, що позивачці доводилося звертатися до відповідача з метою реалізації свого права на отримання коштів за судовими рішення. Тривале невиконання судових рішень викликало у неї відчуття несправедливості, зневіри у справедливість, моральну напругу, стурбованість тривалістю виконання судових рішень та невизначеністю термінів виконання.
Суд приймає до уваги те, що протиправні дії відповідача щодо нездійснення своєчасного перерахунку і невиплати в перерахованому (збільшеному) вигляді пенсії, тривале зволікання у виконанні цього обов'язку, негативно впливають на моральний стан позивача.
Натомість, суд не погоджується з доводами відповідача про відсутність належних та допустимих доказів на підтвердження факту заподіяння позивачу моральної шкоди, недоведеність причинного зв'язку між неналежним контролем за виконанням судового рішення та настанням тих негативних наслідків, про які він вказує. Такі доводи не заслуговують на увагу, оскільки протиправність дій відповідача встановлена судовим рішенням у іншій справі та у суду відсутні підстави для здійснення переоцінки встановлених доказів та фактів, вина відповідача у даному випадку презюмується. Наявність моральної шкоди є доведеною, оскільки у зв'язку з бездіяльністю відповідача, встановленою судовими рішеннями, та тривалим невиконанням цих рішень, позивачу довелося прикладати додаткові зусилля для організації свого життя.
Також суд не погоджується з тим, що невиплата грошових коштів за відсутності коштів не може вважатися невиконанням судового рішення без поважних причин, оскільки завдання моральної шкоди позивач обґрунтовував не лише тим, що судове рішення не виконується, а й тим, що з вини відповідача йому неправильно обчислювався розмір пенсії і вона виплачувалась в заниженому розмірі, що підтверджено судовими рішеннями.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 03.07.2019 у справі №750/1591/18-ц зазначила, що Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у рішенні у справі «Шмалько проти України» (заява № 60750/00, пункт 44, від 20.07.2004) зауважив, що держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за виконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному та вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади (рішення від 26.04.2005 у справі «Сокур проти України», заява № 29439/02, та від 19.02.2009 у справі «Крищук проти України», заява № 1811/06).
Отже, протиправними діями відповідача щодо не виплати позивачу належних сум пенсії спадкодавця порушено гарантоване Конституцією та Законами України, Протоколом 1 до «Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод» від 4 листопада 1950 року, право позивача на отримання та мирне володіння майном, що знайшло своє підтвердження належними та допустимими доказами.
При визначенні розміру стягнення моральної шкоди, суд враховує систематичність порушення права позивача на належне отримання коштів за судовими рішеннями, тривалість невиконання рішень суду, сумарний розмір коштів, які внаслідок протиправних дій відповідача не були своєчасно нараховані та, як наслідок, не виплачені позивачу.
З урахуванням послідовності та систематичності вчинення відповідачем протиправних дій, характеру та тривалості моральних страждань позивача, негативних наслідків від перенесених ним моральних та психоемоційних травм, виходячи із засад розумності, справедливості, виваженості, суд вважає за необхідне задовольнити позов частково та стягнути з відповідача у рахунок відшкодування моральної шкоди у розмірі 4000 грн.
Саме такий розмір стягнення забезпечить належну сатисфакцію отриманої позивачем моральної шкоди та не призведе до надмірного його збагачення.
Згідно з ч. 1 ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Позивач звільнений від сплати на підставі ст. 5 Закону України «Про судовий збір» і судовий збір при подачі позову не сплачував.
Керуючись ст. ст. 89, 95, 258, 259, 263-265, 317, 352, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про стягнення 3% річних та інфляційних, а також моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з держави Україна за рахунок грошових коштів Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 79907,67 грн. за невиконання рішень Закарпатського окружного адміністративного суду та у відшкодування моральної шкоди суму в розмірі 4000 (чотири тисячі) грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складання його повного тексту до Закарпатського апеляційного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: ОСОБА_1 , адреса АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .
Відповідач: Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області (місце знаходження пл. Народна, 4, м. Ужгород, 88008, код ЄДРПОУ 20453063).
Повне рішення складено 28.10.2025.
Суддя Ужгородського міськрайонного суду
Закарпатської області І.В.Логойда