Справа № 308/7345/25
27 жовтня 2025 року м. Ужгород
Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:
головуючого судді ОСОБА_1 ,
секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,
за участі сторін кримінального провадження:
за участю прокурора ОСОБА_3 ,
потерпілого ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
його захисника ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Ужгород, матеріали кримінального провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12025071030000662 від 21.04.2025 по обвинуваченню
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Ужгород Закарпатської області, громадянина України, українця, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , з середньою освітою, має на утриманні п'ять малолітніх дітей, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, -
20 квітня 2025 року, приблизно о 19 год. 30 хв. ОСОБА_5 , знаходячись за адресою: АДРЕСА_1 , на відкритій ділянці місцевості, у ході сварки, яка виникла на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин та словесного конфлікту із ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи настання суспільно небезпечних наслідків та бажаючи настання таких наслідків, розуміючи, що наносить без будь-якого попередження удар дерев'яним предметом, схожим на стовбур дерева потерпілому, який цього не очікував, розраховуючи на особливу силу удару, з метою спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_7 , наніс останньому один удар в область голови дерев'яним предметом, схожим на стовбур дерева.
В результаті чого потерпілому ОСОБА_7 спричинені тілесні ушкодження у вигляді: ВЧМТ, забою головного мозку І ступеню, переломів тім'яної, потиличної кісток справа зі зміщенням кісткових фрагментів, переломів основної кістки та обох соскоподібних відростків, з розвитком посттравматичного правобічного середнього отиту з зовнішнім отитом та ліквореєю, які виникли від дії обмеженої травмуючої поверхні тупих твердих предметів по ударному механізму спричинення, і не характерні для спричинення при падіння з висота власного зросту, як з наданням тілу попереднього прискорення так і без такого. Дані тілесні ушкодження були небезпечними для життя в момент їх спричинення, і за цією ознакою, згідно п. 2.1.3 (б) «Правил судово-медичного визначення ступеню тяжкості тілесних ушкоджень», затверджених Наказом №6 МОЗ України від 17.01.1995 року, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.
За такого, ОСОБА_5 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України, а саме в умисному тяжкому тілесному ушкодженні, небезпечному для життя в момент заподіяння.
Судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту згідно до вимог статті 337 КПК України.
Потерпілий у судовому засіданні вказав, що претензій до обвинуваченого не має та вказав на підтримав позицію прокурора.
Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 свою вину у вчиненні інкримінованому йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, визнав повністю. Пояснив, що примирився з потерпілим, росив суворо його не карати та зобов'язався не вчиняти таких дій у майбутньому.
У відповідності до вимог ч. 1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення), винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення.
Статтею 92 КПК України визначено, що обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу покладається на слідчого, прокурора, а обов'язок доказування належності та допустимості доказів покладається на сторону, що їх подає.
Враховуючи те, що обвинувачений в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених у обвинувальному акті, та беручи до уваги, що прокурор та обвинувачений не оспорювали фактичні обставини кримінального провадження і судом встановлено, що учасники судового провадження, в тому числі обвинувачений, правильно розуміють зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності їх позиції, роз'яснивши їм положення ч. 3 ст. 349 КПК України про те, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оспорювати фактичні обставини провадження у апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового провадження, які не заперечували проти розгляду кримінального провадження, в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким не оспорюються.
Допитавши обвинуваченого та дослідивши докази, що характеризують його особу, суд прийшов до висновку, що винуватість ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні при обставинах, викладених в обвинувальному акті, доведена повністю.
Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 1 ст. 121 КК України, а саме умисне тяжке тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
Відповідно до ст. 65 КК України, особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
При призначенні обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, який є осудним у розумінні ст. 19 КК України, є молодого віку та раніше не судимим, а також враховує, що суду не надано відомостей про його перебуванні на обліку у лікаря нарколога та фтизіатра.
Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого, суд визнає щире каяття.
Обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено.
Зважаючи на положення статті 50 КК України якою встановлено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами, зважаючи на те що особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу обвинуваченого суд, реалізуючи принцип законності, справедливості та індивідуалізації покарання, приходить до висновку про необхідність призначення обвинуваченому покарання за ч. 1 ст. 121 КК України в межах санкції вказаної статті у виді позбавлення волі на певний строк.
Також суд враховує, що обвинувачений примирився з потерпілим, наявність у нього на утриманні п'ятьох малолтініх дітей, а також позицію прокурора, який вказав на можливість застосування відносно обвинуваченого положення ст. 75 КК України та звільнити від покарання з іспитовим строком.
Таким чином, з урахуванням обставин і наслідків злочину, ставлення обвинуваченого до вчиненого діяння та можливість його виправлення без відбування призначеного покарання, суд вважає за необхідне застосувати до нього положення ст. 75 КК України та звільнити від відбування покарання з випробуванням, якщо він протягом іспитового строку не вчинить нового злочину та виконає покладені на нього обов'язки, передбачені ст. 76 КК України.
Саме таке покарання на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого ОСОБА_5 та попередження нових злочинів.
Судові витрати по справі відсутні.
Долю речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 369-371, 373-376 КПК України, суд,
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п'ять) років.
На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування призначеного судом покарання з випробуванням, з іспитовим строком 3 (три) роки.
На підставі ст. 76 КК України покласти на ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід, обраний ОСОБА_5 , у виді тримання під вартою згідно ухвали слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 22.04.2025, з подальшим внесенням застави скасувати.
Повернути заставу в розмірі 90 840 (дев'яносто тисяч вісімсот сорок) гривень заставодавцю.
Речові докази:
- медичну карту стаціонарного хворого №522-Н/650 від 20.04.2025 на 29 аркушах, які повернуті ВП "Клінічна лікарня з невідкладних станів та екстренної медичної допомоги" КНП УМБКЛ УМР - вважати повернуту за належністю.;
- оптичний диск, який упаковано до паперового конверту - залишити при матеріалах кримінального провадження;
- частину дерев'яного предмету, схожого на стовбур дерева, яку скрпілено биркою та пояснювальними надписами та підписами понятих; змив речовини бурого кольору, схожої на кров, яку упаковано до паперового конверту НПУ - знищити.
Вирок може бути оскаржений, з підстав, передбачених статтею 394 КПК України до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Апеляційна скарга на вирок може бути подана до Закарпатського апеляційного суду через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Вручити сторонам кримінального провадження копію вироку негайно після його проголошення.
Суддя ОСОБА_1