Справа № 304/1922/25 Провадження № 1-кс/304/853/2025
21 жовтня 2025 року м. Перечин
Слідчий суддя Перечинського районного суду Закарпатської області ОСОБА_1 , з участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 , розглянувши клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12025071130000170 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна,
прокурор звернувся до слідчого судді з клопотанням на підставі матеріалів кримінального провадження, внесених до ЄРДР за № 12025071130000170 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, в якому просив накласти арешт шляхом позбавлення права на відчуження та розпорядження об'єктом нерухомого майна, який належав підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , а з 23 вересня 2025 року належить ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання, а саме на квартиру (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна 1695587046101), загальною площею 90,8 м кв, житловою площею 58,5 м кв, гараж, площею 23,8 м кв, підвал, площею 16,6 м кв, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , розглянувши таке клопотання у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України без повідомлення власника.
Клопотання мотивує тим, що Перечинським відділом Ужгородської окружної прокуратури здійснюється нагляд за додержанням законів під час проведення слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління Головного управління Національної поліції в Закарпатській області досудового розслідування даного кримінального провадження за підозрою ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Вказує, що невстановлена на даний час органом досудового розслідування особа, розробила злочинну схему, відповідно до якої особи призовного віку від 18 до 60 років, яким обмежено виїзд через Державний кордон України, всупереч обмеженням, встановленим Законом України «Про правовий режим воєнного стану», з корисливих мотивів, до якої залучила ОСОБА_4 , роль якого полягала у доставці осіб із міста Мукачево Мукачівського району до села Стужиця Ужгородського району, шляхом перевезення через контрольні пости пропуску ДПСУ, інструктажі, сприяння його вчиненню порадами, вказівками, наданні засобів та безпосередній доставці до місця незаконного перетину державного кордону поза межами пунктів пропуску за грошову винагороду.
Описуючи обставини організації незаконного перетину державного кордону громадянами України ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за участю ОСОБА_4 , прокурор вказує, що 25 серпня 2025 року о 14.16 год на контрольному посту у селі Дубриничі Ужгородського району Закарпатської області працівниками прикордонної служби було зупинено автомобіль марки «Шкода Октавія», р/н НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_4 , у салоні якого виявлено ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які мали намір незаконно перетнути кордон, у зв'язку з чим ОСОБА_4 затримано у порядку ст. 208 КПК. Наступного дня ОСОБА_4 , повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, санкція якого передбачає покарання у виді конфіскації майна.
Вказує, що 17 вересня 2025 року органом досудового розслідування до суду скеровано клопотання про накладення арешту на майно, яке на момент подання клопотання, згідно з відомостями Державного реєстру прав власності на нерухоме майно перебувало у власності підозрюваного, однак після повідомлення слідчим суддею про розгляд вказаного клопотання захисника ОСОБА_8 , останній подав клопотання про відкладення розгляду, призначеного на 23 вересня 2025 року, після чого у судове засідання 29 вересня 2025 року не з'явився та направив заяву про розгляд клопотання без їх участі.
При цьому органу досудового розслідування відомо, що 23 вересня 2025 року з метою уникнення покарання у виді конфіскації майна, в разі засудження, ОСОБА_4 уклав договір купівлі-продажу вказаної квартири з ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а відтак прокурор вважає, що таке майно було відчужено підозрюваним з метою уникнення конфіскації майна.
За наведених обставин прокурор просить клопотання задовольнити.
Ініціатор клопотання у судове засідання не з'явився, про місце, дату та час розгляду такого повідомлявся у встановленому законом порядку.
Власник майна у порядку ч. 2 ст. 172 КПК України про розгляд клопотання не повідомлявся.
На підставі ч. 4 ст. 107 КПК України фіксування судового процесу за допомогою технічних засобів не проводиться.
Слідчий суддя, вивчивши надані ініціатором клопотання матеріали, прийшов до такого висновку.
Статтею 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом.
Слідчий суддя встановив, що з 25 серпня 2025 року слідчим відділенням відділення поліції № 1 Ужгородського районного управління поліції ГУ НП в Закарпатській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадження, внесеному до ЄРДР за № 12025071130000170 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України.
Двадцять шостого серпня 2025 року у даному кримінальному провадженні про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, повідомлено ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 170 КПК України передбачено, що арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.
Згідно з ч. 10 ст. 170 КПК України арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Частиною 2 статті 173 КПК України визначено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати, зокрема, правову підставу для арешту майна.
За приписами ст. 131, 132 КПК України арешт майна є одним із заходів забезпечення кримінального провадження, який застосовується на підставі ухвали слідчого судді або суду з метою досягнення дієвості такого провадження.
Разом з тим слідчим суддею встановлено, що орган досудового розслідування вже звертався до слідчого судді з аналогічним клопотанням (справа 304/1922/25, провадження 1-кс/304/816/2025), та ухвалою слідчого судді від 29 вересня 2025 року у задоволенні такого клопотання було відмовлено, про що постановлено вступну та резолютивну частину ухвали. При цьому за даними ЄДРСР повний текст ухвали (обґрунтування підстав відмови) станом на дату постановлення даної ухвали відсутній.
У свою чергу орган досудового розслідування не скористався своїми процесуальними правами та ухвалу слідчого судді про відмову у задоволенні клопотання про арешт майна не оскаржив, а вчинив на власний розсуд та повторно звернувся до слідчого судді з аналогічним клопотанням.
Слідчий суддя вказує, що норми КПК України не передбачають звернення до слідчого судді з клопотанням про арешт майна після відмови у задоволенні аналогічного клопотання про арешт цього ж майна, поданого у цьому ж кримінальному провадженні. Такі дії суперечать загальним засадам судочинства та принципу юридичної визначеності.
Враховуючи викладене вище слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання про арешт майна задоволенню не підлягає, оскільки аналогічне клопотання вже було предметом розгляду слідчого судді та у його задоволенні було відмовлено, причини такої відмови слідчому судді не відомі, прокурором у клопотанні не наведені, тому слідчий суддя не вбачає підстав для задоволення даного клопотання.
Керуючись ст. 22, 131, 132, 170, 173, 369-372 КПК України, слідчий суддя
у задоволенні клопотання прокурора Перечинського відділу Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_3 , подане на підставі матеріалів досудового розслідування, внесених до ЄРДР за № 12025071130000170 від 25 серпня 2025 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 332 КК України, про арешт майна - відмовити.
Ухвала може бути оскаржена до Закарпатського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її оголошення.
Слідчий суддя:ОСОБА_1