Справа № 302/1356/25
Провадження № 2/302/525/25
(в повному обсязі)
27 жовтня 2025 року селище Міжгір'я
Міжгірський районний суд Закарпатської області
в особі головуючого судді Кривка В. П.,
з участю секретарки судового засідання Липей В.В.,
представник позивача - Пилипчук С.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», в інтересах якого діє Ткаченко М.М., Пилипчук С.В., до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором у сумі 48690 грн 00 коп,
Короткий зміст позовних вимог та доводів позивача
19.09.2025 року до суду надійшов вищенаведений позов, який обґрунтовано таким. 14.09.2021 між Товариство з обмеженою відповідальністю "МІЛОАН" та ОСОБА_1 укладено Договір № 4087849, згідно якого кредитодавець зобов'язався на умовах, визначених цим договором, на строк, визначений п. 1.3. договору, надати позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі, визначеній у п. 1.2. договору (далі - кредит), а позичальник зобов'язався повернути кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у встановлений п. 1.4 договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та строки/терміни, що визначені договором.
15.12.2021 було укладено договір № 15/12-2021-22 відповідно до якого ТОВ "МІЛОАН" відступило на користь ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4087849.
10.01.2023 було укладено договір № 10-01/2023 відповідно до якого ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступило на користь ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» права вимоги за кредитними договорами до позичальників, в тому числі за договором № 4087849.
Позивач зазначає, що загальний розмір заборгованості по поверненню кредитних коштів та сплаті процентів за користування кредитом за Договором №4087849 від 14.09.2021, що підлягає стягненню з позичальника станом на день формування позовної заяви відповідно до розрахунку заборгованості, становить 48690.00 грн, з яких: - заборгованість за основним зобов'язанням (за тілом кредиту) - 6000.00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами на дату відступлення права вимоги - 41550.00 грн; - заборгованість за нарахованими процентами згідно кредитного договору (з моменту відступлення права вимоги по дату виготовлення розрахунку заборгованості) - 0.00 грн; - заборгованість за пенею та/або штрафами - 0.00 грн; - заборгованість за комісіями - 1140.00 грн; - інфляційні збитки - 0.00 грн; - нараховані 3% річних - 0.00 грн.
Крім стягнення вищенаведеної заборгованості, позивач просить стягнути з відповідачки судові витрати у виді судового збору та витрат на правову допомогу у розмірі 16000,00 грн.
Винесені в справі процесуальні рішення
Ухвалами Міжгірського районного суду Закарпатської області від:
- 22.09.2025 року прийнято позовну заяву ТОВ "КОЛЛЕКТ ЦЕНТР" до розгляду та відкрито провадження в справі в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін;
- 07.10.2025 року здійснено перехід з розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін в розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження з викликом (повідомленням) сторін по цій цивільній справі;
- 07.10.2025 року поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» строк на подачу клопотання про витребування доказів та витребувано в Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» докази;
- 21.10.2025 року постановлено розглядати справу з участю представника позивача в судових засіданнях у режимі відеоконференції.
Позиції сторін за змістом процесуальних заяв
30.09.2025 року відповідачка подала суду відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» у повному обсязі, визнати пропуск позивачем строків позовної давності, визначити суму до сплати в межах договору, а саме основний борг 6000 грн та комісії 1140 грн та врахувати її фінансову неспроможність та передбачити можливість реструктуризації заборгованості. Відзив обґрунтовано таким.
Кредитний договір №4087849 було укладено 14.09.2021 року. З урахуванням умов договору та можливих пролонгацій (до 60 днів), обов'язок повернення кредиту виник у 2021 році. Строк позовної давності сплив наприкінці 2024 року, а позов подано у 2025 році, що підтверджує пропуск такого. Передача права вимоги іншим кредиторам (факторинг) не перериває і не поновлює перебігу строків позовної давності.
Загальна сума, яку позивач вказує у позові, становить 48 690 грн, з них 21 300 грн - відсотки. Згідно з договором процентна ставка становила 2,5% на день, а у разі пролонгації - 5% на день. Максимальний строк пролонгації - 60 днів. Заявлена позивачем сума відсотків перевищує навіть ті розміри, що могли бути нараховані за умовами договору. Відповідачка просить взяти до уваги, що стаття 18 Закону України «Про захист прав споживачів» передбачає, що умови, які встановлюють несправедливі зобов'язання, є недійсними, також частину 5 ст. 1056-1 ЦК України дозволяє суду визнавати умови договорів несправедливими, якщо вони порушують принципи добросовісності та справедливості.
Відповідачка зауважує, що позивач посилається на підписання договору одноразовим ідентифікатором (SMS-кодом), проте жодних доказів того, що саме вона отримала та ввела цей код, не надав.
Також відповідачка зазначає, що сума вимог у 48 690 грн перевищує тіло кредиту (6 000 грн) більш, ніж у 8 разів, вона не має можливості сплатити таку суму, оскільки це призведе до втрати можливості забезпечувати її базові потреби.
Щодо вимоги позивача стягнути з відповідачки судові витрати у виді витрат на правничу допомогу у розмірі 16 000 грн, відповідачка вважає таку необґрунтованою, адже у матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази фактичної сплати цих коштів адвокату.
06.10.2025 року представниця позивача подала суду відповідь на відзив, згідно якої просить позов задовольнити та відмовити відповідачці у задоволенні клопотання про застосування строку позовної давності. Відповідь на відзив обґрунтована таким.
Відповідачка здійснила дії, спрямовані на укладання договору шляхом заповнення заявки на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору, та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому було перераховано грошові кошти. Факт ідентифікації відповідачки підтверджується довідкою про ідентифікацію. Згідно даної довідки на номер телефону відповідачки було направлено одноразовий ідентифікатор, яким і було підписано договір. Крім того, відповідачка не заперечує, що всі відомості, вказані в Заявці-Анкеті є коректними, зокрема: ПІБ, РНОКПП, паспортні дані, телефон, реквізити банківської картки, тощо. Крім того, ідентифікація здійснювалася в ІТС, яке належить первісному кредитору і він гарантував дійсність вимоги при відступленні прав вимоги по даному кредиту. Будь-яких доказів того, що персональні дані відповідачки були використані для укладення договору від її імені нею не надані. З наданих документів вбачається, що договір було підписано одноразовим ідентифікатором, відповідно до правил та Закону України «Про електронну комерцію», що має таку саму юридичну силу, як і власноручний підпис. Враховуючи вищенаведене, правове регулювання та наявні в матеріалах справи докази вбачається, що між первісними кредиторами та відповідачкою укладено електронний кредитний договір, адже без отримання відповідачем листа на адресу електронної пошти та смс-повідомлення, без здійснення входу на сайт Товариства за допомогою логіна особистого кабінету і пароля особистого кабінету кредитний договір між позивачем та відповідачкою не був би укладений. Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», при укладенні цього договору сторони досягли згоди щодо всіх істотних умов та у сторін, відповідно до приписів статті 11 ЦК України, виникли права та обов'язки, які витікають із кредитного договору.
У матеріалах справи наявна квитанція АТ КБ «Приватбанк» про успішне перерахування 14.09.2021 року грошових коштів у розмірі 6 000,00 грн на картку № НОМЕР_1 , призначення: кошти згідно договору № 4087849. Твердження відповідачки про те, що вона не отримувала кредитних коштів, тощо не заслуговують на увагу. Відповідачка вказує лише на недоведеність факту перерахування їй кредитних грошових коштів, але будь-яких доказів цьому не надає. При цьому позивач зазначає, що відповідачка має вільний доступ до своїх рахунків у банківських установах і мала безперешкодну можливість надати суду докази про те, що кредитні грошові кошти на її банківську картку, вказану в договорі чи іншу картку, якою вона користується, не надходили. Зокрема, вона мала можливість здійснити запит до банку про наявність у неї карткового рахунку, вказаного в заяві на отримання кредиту, та отримати виписку по вказаному рахунку за період кредитування.
Позивач посилається на правову позицію викладену у постанові Верховного Суду від 07.06.2023 року по справі №234/3840/15, згідно якої непогодження (незгода) з розрахунком, наданим позивачем, не є підставою для відмови у задоволенні позову у повному обсязі. Незгода відповідача із розрахунком заборгованості не позбавляє його можливості, на підтвердження своїх доводів, надати свій «контррозрахунок». Відповідачем не було надано ніяких доказів виконання зобов'язань, в тому числі доказів невірного нарахування виниклої суми заборгованості по відсоткам, відповідно до умов договору, в тому числі шляхом проведення та надання власного контррозрахунку. Таким чином, представником відповідача не були зроблені арифметичні розрахунки суми заборгованості належним чином та у відповідності до всіх визначених та погоджених сторонами умов договору.
Позивач зазначає, що сторонами погоджено, строк користування кредитом продовжується у разі наявності непогашеної заборгованості, а таке продовження не потребує додаткових дій ні від кредитора, ні від позичальника. Сторони договору погодили окремий випадок автоматичної пролонгації договору, без необхідності вчинення будь-яких додаткових дій з боку сторін. Підписанням даного договору відповідачка погодилася на зазначені умови. Отже, нею було надано згоду на автопролонгацію договору у разі наявності заборгованості. Таким чином, кредитором нараховано заборгованість відповідно до умов укладеного договору.
Відповідачка посилається ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів», проте, вказана норма застосовується щодо нарахування штрафних санкцій за порушення виконання умов договору, зокрема неустойки (штрафу та пені), а не відсотків за користування кредитом або відсотків річних. У справі, що розглядається, заборгованість складається із: заборгованості за тілом кредиту та заборгованості за відсотками. Позивач не нараховував пеню, неустойку та/або інші штрафні санкції за невиконання умов договору, а лише відсотки, у розмірі та строк, погоджений сторонами. Враховуючи, що відсотки не є пенею, їх зменшення чинним законодавством не передбачено.
Крім того, відповідачка посилається на скрутне матеріальне становище, як на підставу неможливості сплати заборгованості. Разом з тим, такі обставини жодним чином не звільняють сторону боржника від виконання взятих на себе зобов'язань.
Позивач зауважує також, що перебіг строків позовної давності було зупинено у зв'язку з введенням карантину, а в подальшому - воєнного стану (з 12.03.2020 по 01.07.2023 року перебіг строків позовної давності продовжено, а з 24.02.2022 року та по даний час перебіг строків позовної давності зупинено). Отже, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а, підстави для застосування наслідків спливу строку позовної давності у суду відсутні.
Відповідачка не наводить обґрунтування неспівмірності витрат із складністю справи та не надає суду будь-яких доказів на підтвердження такої позиції. При цьому, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Представник позивача у залі судового засідання позов підтримав та просив такий задовольнити з огляду на те, що факт укладення кредитного договору та отримання кредитних коштів підтверджено матеріалами справи. Крім того, просить взяти до уваги, що відповідачка користувалась кредитними коштами, що підтверджено випискою наданою АТ КБ «ПРИВАТ БАНК».
Відповідачка на розгляд справи в судове засідання не з'явилася, проте подала суду заяву про розгляд справи за її відсутності на підставі поданих нею письмових пояснень та доказів.
Встановлені судом обставини
14.09.2021 року між ТОВ «Мілоан» (Кредитодавець) та ОСОБА_1 (Позичальник) було укладено електронний договір про споживчий кредит №4087849. Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W64027.Сторони в договорі обумовили наступне:
- Кредитодавець зобов'язується на умовах визначених цим Договором, на строк визначений п.1.3. Договору надати Позичальнику грошові кошти (фінансовий кредит) у сумі визначеній у п.1.2. Договору (далі - кредит), а Позичальник зобов'язується повернути Кредитодавцю кредит, сплатити комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом (далі - плата) у встановлений п.1.4. Договору термін та виконати інші зобов'язання у повному обсязі на умовах та в строки/терміни, що визначені Договором. Кредит надається з метою задоволення потреб Позичальника не пов'язаних з підприємницькою, незалежною професійною діяльністю та виконанням обов'язків найманого працівника. Типом кредиту є кредит (п.1.1 договору);
- сума (загальний розмір) кредиту становить 6000.00 грн. у валюті: Українські гривні (п. 1.2. договору);
- кредит надається строком на 15 днів з 14.09.2021 (строк кредитування) (п.1.3 договору);
- термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом (дата платежу): 29.09.2021 (п.1.4 договору);
- Загальні витрати Позичальника за кредитом, що включають загальну суму зборів, платежів та інших витрат Позичальника, пов'язаних з отриманням, обслуговуванням та поверненням кредиту, включаючи проценти за користування кредитом та комісії (без врахування суми (тіла) кредиту) складають 3390.00 грн. в грошовому виразі та 5,409,714.00 відсотків річних у процентному значенні (орієнтовна реальна річна процентна ставка), і включає в себе складові, визначені у п.п. 1.5.1-1.5.2 Договору. Орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, що складається з суми загального розміру кредиту та загальних витрат Позичальника за кредитом складає 9390.00 гривень. Загальні витрати Позичальника за кредитом, орієнтовна реальна річна процентна ставка, орієнтовна загальна вартість кредиту для Позичальника, а також строк кредиту розраховані виходячи з припущення, що Позичальник отримає кредитні кошти в день укладення цього договору, а строк кредитування залишиться не змінним та що Кредитодавець і Позичальник виконають свої обов'язки на умовах та у строки, визначені в цьому Договорі, зокрема Позичальник здійснить повне погашення заборгованості в термін, вказаний в п.1.4 Договору. Позичальник розуміє та погоджується, що наведені в цьому пункті показники не підлягають оновленню у випадку продовження Позичальником строку кредитування, часткового дострокового погашення заборгованості чи прострочення виконання ним зобов'язань (п.1.5 договору);
- комісія за надання кредиту: 1140.00 грн., яка нараховується за ставкою 19.00 відсотків від суми кредиту одноразово (п.1.5.1 договору);
- проценти за користування кредитом: 2250.00 грн., які нараховуються за ставкою 2.50 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом (п.1.5.2 договору);
- стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5.00 відсотків від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом (п. 1.6. договору);
- тип процентної ставки за цим Договором: фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2,.2.3 цього Договору (п.1.7 договору);
- Позичальник сплачує Кредитодавцю комісію за надання кредиту та проценти за користування кредитом у розмірах, зазначених в п 1.5.1.-1.5.2. Договору, в термін (дату) вказаний в п.1.4. У випадку якщо Позичальник продовжує строк кредитування вказаний в п.1.3 Договору, він додатково має сплатити комісію за управління та обслуговування кредиту, проценти за ставкою визначеною п.1.5.2. або проценти за стандартною (базовою) ставкою, визначеною п.1.6 Договору, в сумі та на умовах визначених п.2.3 Договору (п.2.2.1 договору);
- нарахування Кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування, з урахуванням особливостей передбачених п.2.2.3 Договору (п. 2.2.2 договору);
- проценти нараховуються за стандартною (базовою) ставкою, що визначена п.1.6. цього Договору, яка є незмінною протягом всього строку кредитування, окрім випадків, коли за умовами акцій, програм лояльності, спеціальних пропозицій, тощо, визначена в п.1.5.2 процентна ставка протягом первісного строку кредитування визначеного п.1.3, запропонована Позичальнику зі знижкою і є меншою за стандартну (базову) ставку встановлену п.1.6 Договору. Якщо визначена п.1.5.2 процентна ставка є нижчою від стандартної (базової) ставки, то після завершення первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах, проценти з дня продовження строку кредитування (пролонгації) на стандартних (базових) умовах, згідно п.2.3.1.2 продовжують нараховуватись за базовою ставкою згідно п.1.6. Договору. Стандартна (базова) процентна ставка не є підвищеною. Якщо розмір зобов'язань Позичальника зі сплати процентів протягом первісного строку кредитування та/або строку пролонгації на пільгових умовах є меншим ніж заборгованість зі сплати процентів за аналогічний строк кредитування, що продовжений на стандартних (базових) умовах, це означає, що протягом первісного строку кредитування та/або в період пролонгації на пільгових умовах Позичальнику була надана знижка, що дорівнює різниці між стандартною (базовою) ставкою встановленою п.1.6 та процентною ставкою визначеною п.1.5.2 Договору. Після спливу строку кредитування (з урахуванням пролонгацій) нарахування процентів за користування кредитом припиняється. Розмір стандартної (базової) ставки не може бути збільшено Товариством без письмової (такої, що прирівнюється до письмової) згоди Позичальника (п. 2.2.3 договору);
- пролонгація на стандартних (базових) умовах: Позичальник може збільшити строк кредитування на 1 (один) день шляхом продовження користування кредитними коштами після завершення строку кредитування (з урахуванням всіх пролонгацій). Таке збільшення (продовження) строку кредитування відбувається кожен раз коли Позичальник продовжує користуватись кредитними коштами після спливу раніше визначеного строку кредитування, але загалом не може перевищувати 60 днів. У випадку, якщо внаслідок чергового продовження строку кредитування Позичальником у спосіб вказаний цим пунктом, загальний період пролонгації на стандартних (базових) умовах перевищить 60 днів, таке продовження здійснюється на кількість днів, що залишилась до досягнення загальним строком пролонгації на стандартних (базових) умовах 60 днів. Користування кредитними коштами припиняється, якщо у Позичальника відсутня заборгованість перед Кредитодавцем за кредитом (тілом кредиту). Якщо Позичальник здійснює продовження строку кредитування (пролонгацію) на стандартних (базових) умовах, проценти за користування кредитом протягом періоду на який продовжено строк кредитування нараховуються за стандартною (базовою) ставкою наведеною в п.1.6 Договору. У випадку, якщо Позичальник протягом періоду на який продовжено строк кредитування(пролонгації) на стандартних (базових) умовах вчинить дії для продовження строку кредитування на пільгових умовах, такі дії зупиняють строк пролонгації на стандартних (базових) умовах до моменту спливу строку пролонгації на пільгових умовах (п.2.3.1.2 договору);
- у разі прострочення Позичальником зобов'язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього Договору, Кредитодавець починаючи з дня наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв'язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право (не обов'язок) нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою передбаченою п.1.6 Договору в якості процентів за порушення грошового зобов'язання, передбачених ст.625 Цивільного кодексу України. У випадку нарахування процентів, вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів в розумінні ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, на рівні стандартної (базової) ставки, передбаченої п.1.6 Договору. Обов'язок Позичальника по сплаті таких процентів настає після відповідної вимог Кредитодавця (п.4.2 договору);
- кредитодавець на свій розсуд може не застосовувати жодного виду відповідальності передбаченого п.п.4.1, 4.2 цього Договору, застосувати один з них або всі одночасно. Вимога(и) Кредитодавця про сплату вказаних процентів та/або пені Позичальником вважається здійсненою(ими), якщо заборгованість зі сплати процентів та/або пені відображена в Особистому кабінеті Позичальника чи іншим чином доведена до його відома (листування, повідомлення, тощо) (п.4.3 договору).
Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №4087849 від 14.09.2021 року ідентифікована ТОВ «Мілоан»; акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором W64027, дата відправки ідентифікатора позичальнику - 14.09.2021 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_3.
Згідно з анкетою-заявою на кредит №4087849 від 14.09.2021 року, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , номер телефону: НОМЕР_3 , електронна пошта: ІНФОРМАЦІЯ_2 , паспорт громадянина України у формі картки НОМЕР_4 , місце реєстрації та проживання: АДРЕСА_1 , 14.09.2021 року погоджено надати кредит на таких умовах: сума кредиту -6000 грн строком 15 днів, ставка - 2,50% за кожен день користування кредитом.
Згідно з квитанцією LIQPAY 14.09.2021 року ТОВ «Мілоан», ЄДРПОУ-40484607, переказано 6000 грн згідно з договором 4087849 на картку НОМЕР_8.
Згідно з відповіддю АТ КБ «ПРИВАТ БАНК» від 15.10.2025 року №20.1.0.0.0/7-251008/58100-БТ на ім'я ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , № паспорту НОМЕР_4 , мешканка АДРЕСА_1 , номер телефону: НОМЕР_3 , в банку емітовано картку № НОМЕР_6 (IBAN НОМЕР_7 ).
Згідно з випискою по рахунку № НОМЕР_6 за період 14.09.2021 року по 14.10.2021 року, ОСОБА_1 отримала кредитні кошти 14.09.2021 року в сумі 6000 грн на картку № НОМЕР_6 .
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором №4087849, надані ТОВ «Мілоан», 14.09.2021 року ОСОБА_1 надано кредит у сумі 6000 грн та нараховано комісію за оформлення кредиту - 1140 грн; з 15.09.2021-29.09.2021 року нараховано проценти згідно з п.1.5.2 договору по 150 грн за кожен день; з 30.09.2021 року по 28.11.2021 нараховано проценти згідно з п.1.6, 2.3.1.2 договору по 300 грн за кожен день; загальна сума заборгованості за кредитом становить 27390 грн, яка складається з заборгованості за тілом кредиту -6000 грн, заборгованості за процентами -20250 грн; заборгованість по комісії - 1140 грн.
15.12.2021 року між ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) було укладено договір факторингу №15/12-2021-22, відповідно до умов якого за цим договором клієнт зобов'язується відступити за плату право грошової вимоги у сумі 89 575 232 грн 26 коп, а фактор зобов'язується, здійснивши фінансування в порядку, передбаченому цим договором, прийняти право грошової вимоги до боржників, що належить клієнту, і стає новим кредитором за договорами про надання фінансових послуг, укладеними між клієнтом і боржниками (п.2.1 договору); за цим договором фактор одержує право замість клієнта вимагати від боржників належного виконання всіх грошових зобов'язань за договорами про надання фінансових послуг, право вимоги за якими передається (п.2.4 договору); фактор має право здійснити наступне відступлення прав вимоги будь-якій третій особі, але не раніше оплати повного фінансування фактором придбаного у клієнта права вимоги в порядку та на умовах, передбачених цим договором (п.2.5 договору); право вимоги переходить до фактора після здійснення повної оплати фінансування з моменту підписання сторонами акту приймання-передавання реєстру боржників, який є підтвердженням передачі фактору права грошової вимоги до боржників, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно переданого права вимоги (п.6.1.4 договору).
15.12.2021 року ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) підписали та уклали акт приймання-передавання реєстру боржників в електронному вигляді за договором факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 (а.с.96).
15.12.2021 року ТОВ «МІЛОАН» (клієнт) та ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (фактор) підписали та уклали акт приймання-передавання реєстру боржників за договором факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 (а.с.95).
Згідно з платіжним дорученням №313550011 від 20.12.2021 року ТОВ «Мілоан» сплатило ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» 4014759 грн 20 коп як оплату за договором факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021.
Згідно з формою реєстру боржників до договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 року ТОВ «МІЛОАН» відступає ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» право вимоги заборгованостей до боржників ТОВ «МІЛОАН», а саме до ОСОБА_1 за договором №4087849 у сумі 27390 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 6000 грн, заборгованості за процентами 20250 грн та заборгованості по комісії 1140 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ», за кредитним договором №4087849 станом на 10.01.2023 року ОСОБА_1 перед ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» має заборгованість у сумі 48690 грн, що складається з заборгованості по основній сумі кредиту 6000 грн, заборгованості за відсотками на дату відступлення права вимоги 20250 грн, нараховані відсотки згідно кредитного договору 21300 грн (за період з 15.12.2021 року по 23.02.2022 року за ставкою 5% денних), заборгованості за комісією 1140 грн, заборгованість з пені - 0, 00 грн, нараховані 3% річних за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України- 0,00 грн, інфляційні збитки за користування грошовими коштами у відповідності до ст.625 ЦК України - 0,00 грн.
10.01.2023 року між ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» (первісний кредитор) та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення прав вимоги №10-01/2023 відповідно до умов якого за цим договором в порядку та на умовах, визначених цим договором, первісний кредитор відступає шляхом продажу новому кредитору належні первісному кредитору, а новий кредитор набуває у обсязі та на умовах, визначених цим договором, права вимоги первісного кредитора до боржників, права вимоги, що є предметом цього договору належить первісному кредитору, зокрема на підставі договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 року між первісним кредитором та ТОВ «МІЛОАН»; права вимоги вважаються відступленими первісним кредитором та набутими новим кредитором в день належного підписання сторонами акту приймання-передачі реєстру боржників у друкованому вигляді.
10.01.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» та ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» підписали та уклали акт прийому-передачі реєстру боржників за договором про відступлення прав вимоги №10-01/2023 (а.с.70).
Згідно з реєстром боржників до договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року ТОВ «ВЕРДИКТ КАПІТАЛ» відступає ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» право вимоги до ОСОБА_1 за договором №4087849 у сумі 48690 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 6000 грн, заборгованості за процентами 41550 грн та заборгованості за комісією 1140 грн.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», за кредитним договором №4087849 станом на 04.09.2025 року ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має заборгованість у сумі 48690 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 6000 грн, заборгованості за процентами 41550 грн та заборгованості за комісією 1140 грн.
Нормативно-правове обґрунтування
За нормою ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).
Загальні правила щодо форми договору визначено ст. 639 ЦК України, згідно з якою: договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлено законом; якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для такого виду договорів не вимагалася; якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі; якщо сторони домовились укласти у письмовій формі договір, щодо якого законом не встановлено письмової форми, такий договір є укладеним з моменту його підписання сторонами; якщо сторони домовилися про нотаріальне посвідчення договору, щодо якого законом не вимагається нотаріального посвідчення, такий договір є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення.
Отже, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.
Відповідно до ч.ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов'язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (ч. 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис» за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей договору, щодо виконання якого виник спір між сторонами, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему позивача можливе за допомогою електронного цифрового підпису відповідача лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.
В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Не кожна електронна правова угода вимагає створення окремого електронного договору у вигляді окремого електронного документа. Електронний договір можна укласти в спрощеній формі, а можна класично - у вигляді окремого документа.
Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.
Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.
При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.
За правилами статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Судом встановлено та з матеріалів справи слідує, що 14.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 було укладено електронний договір про споживчий кредит №4087849.
Договір підписано ОСОБА_1 за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором W64027.
Згідно з довідкою про ідентифікацію ТОВ «Мілоан» ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , з якою укладено договір №4087849 від 14.09.2021 року ідентифікована ТОВ «Мілоан»; акцепт договору позичальником підписано одноразовим ідентифікатором W64027, дата відправки ідентифікатора позичальнику - 14.09.2021 року, номер телефону, на який було відправлено ідентифікатор НОМЕР_3.
Таким чином, враховуючи, що кредитний договір №4087849 від 14.09.2021 укладено його сторонами в електронному вигляді за допомогою одноразового паролю-ідентифікатора, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», чому передувала верифікація відповідачки в інформаційно-телекомунікаційній системі із зазначенням її особистих даних, зокрема, дати народження, РНОКПП, адреси реєстрації місця проживання, номеру телефону, електронної пошти, паспорт громадянина України, та за відсутності належних доказів про те, що договір укладено іншою особою, відтак вказане підтверджує факт його укладення.
Окрім того, суд звертає увагу, що договір містить РНОКПП ОСОБА_1 , дату народження, відомості про паспорт, її номер телефону, адресу реєстрації місця проживання, а також електронної пошти, і саме такі дані про себе вона зазначає у відзиві на позов, тобто вони є актуальними та дійсно їй належать. Крім того, ці дані збігається з відомостями з Єдиного державного демографічного реєстру та відомостями наданими про неї АТ КБ "ПРИВАТ БАНК".
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
Статтею 1077 ЦК України визначено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов'язання клієнта перед фактором. Зобов'язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов'язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає.
Згідно зі статтею 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається.
З доданих доказів вбачається, що відбулася заміна кредитодавця на підставі укладених договору факторингу №15/12-2021-22 від 15.12.2021 року, договору про відступлення прав вимоги №10-01/2023 від 10.01.2023 року, реєстрів боржників та актів прийому-передачі реєстру боржників, платіжного доручення, тому до позивача перейшло право вимоги за кредитним договором №4087849 від 14.09.2021 року, укладеним між ТОВ «МІЛОАН» та відповідачкою.
Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (статті 626, 628 ЦК України).
За змістом статті 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (стаття 526 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до частини другої статті 1054 ЦК України до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Відповідно до частини 3 статті 1054 ЦК України особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом.
Статтею 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України встановлено: позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
14.09.2021 року відповідачка отримала кредитні кошти в розмірі 6000 грн.
Доказів належного виконання зобов'язань по сплаті кредиту відповідачка суду не надала.
Згідно з розрахунком заборгованості ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР», за кредитним договором №4087849 станом на 04.09.2025 року ОСОБА_1 перед ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» має заборгованість у сумі 48690 грн, що складається з заборгованості за тілом кредиту 6000 грн, заборгованості за процентами 41550 грн та заборгованості за комісією 1140 грн.
Однак суд не бере до уваги цей розрахунок заборгованості у частині розрахунку заборгованості за відсотками, адже такий не відповідає умовам кредитного договору.
Зокрема, сторони обумовили, що кредит надається на 15 днів з 14.09.2021 року (п.1.3 договору), нарахування кредитодавцем процентів за користування кредитом здійснюється з дати наступної за днем надання кредиту по дату завершення строку кредитування (29.09.2021) (з урахуванням можливих пролонгацій) на залишок фактичної заборгованості за кредитом за кожен день користування (п.2.2.2 договору). Згідно з анкетою-заявою на кредит та п.1.5.2, п.2.2.3 договору на строк кредитування сторони обумовили проценти за ставкою 2,50 % за кожен день строку користування кредитом. Тому на строк кредитуванням з 15.09.2021 по 29.09.2021 заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитними коштами становить 2250 грн (6000 грн*15 днів*2,50%).
Згідно з відомостями про щоденні нарахування та погашення за кредитним договором (первісного кредитора) (а.с. 39-40) відповідачка продовжувала користуватися кредитними коштами після завершення строку кредитування, тобто згідно з п.2.3.1.2 кредитного договору відбулася пролонгація на стандартних (базових) умовах, яка не може перевищувати 60 днів, на період якої діє стандартна (базова) процентна ставка 5%. За цей період (з 30.09.2021 по 28.11.2021) заборгованість відповідачки за відсотками за користування кредитними коштами становить 18000 грн (6000 грн*5%*60 днів).
Згідно з умовами кредитного договору після 28.11.2021 року у відповідачки відсутній обов'язок сплати відсотків за користування кредитними коштами, а згідно з п.4.2 договору обов'язок позичальника (відповідачки) по сплаті процентів за порушення грошового зобов'язання настає після відповідної вимоги кредитодавця. Однак позивачем не додано жодного доказу, який б підтверджував факт здійснення ним чи первісними кредиторами вимоги про сплату вказаних процентів. Зокрема, позивачем не подано доказів про вчинення дій, передбачених п.4.3 договору (відомостей про надсилання до кабінету позичальника вимоги, надсилання відповідачці повідомлення про вимогу чи інше листування, яке б вказувало на пред'явлення відповідачці вимоги про сплаті процентів за порушення зобов'язання).
Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Суд зазначає, що п.1.10 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» від 17.12.2013 № 14 за загальним правилом, закріпленим у частині першій статті 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання через відсутність у нього необхідних коштів, оскільки згадане правило обумовлено замінністю грошей як їх юридичною властивістю. Тому у випадках порушення грошового зобов'язання суди не повинні приймати доводи боржника з посиланням на неможливість виконання грошового зобов'язання через відсутність необхідних коштів (стаття 607 ЦК України) або на відсутність вини (статті 614, 617 ЦК України чи стаття 218 ГК України).
Щодо можливості застосування строків позовної давності суд зазначає таке.
Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Закон України № 540-IX від 30.03.2020, який набрав законної сили 02.04.2020 року, додано пункт 12 Прикінцевих та перехідних положення ЦК України «12. Під час дії карантину, встановленого КМУ з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені ст. 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 ЦК України, продовжуються на строк дії такого карантину».
Закон України № 2120-IX від 15.03.2022, який набрав законної сили 17.03.2022 року, додано пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії».
Закон України № 3450-IX від 08.11.2023, який набрав законної сили 30.01.2024 року, змінено пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України: «19. У період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану».
Закон України №4434-IX від 14.05.2025, який набрав законної сили 04.09.2025 року, пункт 19 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України виключено.
З огляду на те, що кредитний договір укладений 14.09.2021 року, з урахуванням положень вищенаведених законів про продовження та зупинення строків давності, строки позовної давності не були пропущені позивачем, а тому в суду відсутні підстави для застосування наслідків спливу позовної давності.
Розподіл судових витрат
Згідно з ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
За подання позову позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 2422 грн 40 коп. Оскільки позовні вимоги задоволено частково (на 56,25 %), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача з відповідачки підлягає стягненню судовий збір у розмірі 1362 грн 60 коп (2422 грн 40 коп х 56,25 % = 1362 грн 60 коп).
Відповідно до п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
У позовній заяві позивач просив стягнути на його користь з відповідачки витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 16000 грн., яка була надана згідно з договором про надання правової допомоги №01-07/2024, укладеного між ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС», 01 липня 2024 року.
Згідно з заявкою на надання юридичної допомоги №1057 від 01.08.2025 слідує, що ТОВ «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» та АО «ЛІГАЛ АССІСТАНС» погодили надання наступних правових (юридичних послуг) адвокатським об'єднанням товариству по супроводу примусового стягнення заборгованості з ОСОБА_1 : 1) надання усної консультації з вивченням документів 4000 грн за 2 год (1 год =2000 грн); 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду 12000 грн за 4 год (1 год.=3000 грн).
Відповідно до Акта №13 про надання юридичної допомоги від 31.08.2025 року слідує, що Адвокатським об'єднанням надано наступні послуги: 1) надання усної консультації з вивченням документів за 2 год - 4000 грн.; 2) складання позовної заяви про стягнення боргу для подачі до суду за 4 год - 12000 грн.
Згідно з правовими висновками, викладеними в додаткових постановах Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі №873/244/21, від 19 липня 2022 року у справі №910/6807/21, від 16 березня 2023 року у справі №927/153/22 витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.
Відповідно до ч.5 ст.137 ЦПК України у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Аналогічна правова позиція викладена у постановах Об'єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19 та від 06 грудня 2019 року у справі №910/353/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 25 травня 2021 року у справі №910/7586/19, постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 січня 2022 року у справі № 757/36628/16-ц.
Відповідачка у своєму відзиві посилається на відсутність доказів фактичної оплати витрат на правничу допомогу, однак вона не оспорює недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим адвокатом на виконання робіт. Натомість суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
З урахуванням п.3 ч.2 ст.141 ЦПК України, тієї обставини, що позовні вимоги задоволено частково (на 56,25 %), тому пропорційно до розміру задоволених позовних вимог на користь позивача з відповідачки підлягають стягненню судові витрати у виді витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн 00 коп (16000 грн х 56,25 % = 9000 грн 00 коп).
Керуючись ст.ст. 137, 141, 263-265, 272, 273, 279 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації проживання: АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» (код ЄДРПОУ 44276926, місцезнаходження: м.Київ, вул. Мечнікова, буд. 3, офіс 306) заборгованість за договором про споживчий кредит № 4087849 від 14.09.2021 року в розмірі 27390 грн.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «КОЛЛЕКТ ЦЕНТР» судові витрати у виді:
- судового збору в розмірі 1362 грн 60 коп;
- витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 грн 00 коп.
Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано безпосередньо в Закарпатський апеляційний суд або через Міжгірський районний суд Закарпатської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.
Повне рішення складено 28.10.2025 року.
Суддя В. П. Кривка