28 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 581/336/20
провадження № 51-6955ск23
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 ,
встановив:
До Верховного Суду від потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 надійшла спільна касаційна скарга на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 , перевіривши яку на відповідність вимогам ст. 427 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), колегія суддів дійшла висновку, що її необхідно залишити без руху, встановивши строк для усунення недоліків.
Відповідно до змісту положень п. 3 ч. 2 ст. 427 та ч. 5 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначається судове рішення, що оскаржується, й копія такого рішення додається до касаційної скарги.
У прохальній частині касаційної скарги потерпілі висувають вимогу про скасування ухвали Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 , натомість копії оскарженої ухвали Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, в недотримання приписів ч. 5 ст. 427 КПК, до скарги не додано.
Крім того, зміст касаційної скарги потерпілих містить суперечності стосовно предмету касаційної перевірки, оскільки в прохальній частині йдеться про ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року, яку потерпілі просять скасувати, тоді як в мотивах, наведених на обґрунтування такої вимоги, послідовно йдеться про незгоду з ухвалою Полтавського апеляційного суду від 29 липня 2025 року.
Згідно з п. 5 ч. 2 ст. 427 КПК у касаційній скарзі зазначаються вимоги особи, яка подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції. При цьому такі вимоги повинні відповідати, серед іншого, положенням ст. 436 цього Кодексу.
Статтею 436 КПК визначено повноваження суду касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги. Відповідно до її змісту, суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право: залишити судове рішення без зміни, а касаційну скаргу - без задоволення; скасувати судове рішення і призначити новий розгляд у суді першої чи апеляційної інстанції; скасувати судове рішення і закрити кримінальне провадження; змінити судове рішення.
Потерпілі у касаційній скарзі сформулювали до Верховного Суду наступну вимогу: «Скасувати ухвалу Недригайлівського районного суду від 10 березня 2025 року (суддя ОСОБА_7 ) та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року (суддя ОСОБА_8 ). Направити на розгляд справи в апеляційний суд першої інстанції в суди любої області крім Сумської та Полтавської».
Указана вимога не відповідає повноваженням суду касаційної інстанції, визначеним ст. 436 КПК, за наслідками розгляду касаційної скарги. Вимога повинна бути конкретною, такою, яка би відповідала положенням вищезазначеної норми, без
будь-якої альтернативи.
Верховний Суд звертає увагу, що за умови якщо особа, яка звертається з касаційною скаргою, висуває вимогу про скасування судових рішень та призначення нового розгляду в суді першої інстанції, то у такому разі касаційна скарга має містити відповідне обґрунтування в аспекті положень ст. 415 КПК, тобто обґрунтування щодо тих порушень кримінального процесуального закону, які б відповідно до указаної норми КПК слугували підставою для призначення нового розгляду саме у суді першої інстанції та не можуть бути виправлені апеляційним судом, проте такого обґрунтування потерпілими в касаційній скарзі не наведено.
Разом із тим, якщо Суд дійде висновку про наявність підстав до призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції, скасування судових рішень як суду першої інстанції, так і апеляційного суду, про що йдеться в касаційній скарзі, призведе до відсутності предмета апеляційного перегляду.
З огляду на положення статей 433, 437 КПК, суд касаційної інстанції здійснює касаційний розгляд за касаційною скаргою про погіршення становища особи виключно в межах доводів і вимог касаційної скарги, тому указані недоліки щодо вимоги до суду касаційної інстанції та суперечності в даті постановлення оскарженої ухвали апеляційного суду, по своїй суті, є не просто формальним недотриманням приписів ст. 427 КПК, а фактично позбавляють суд касаційної інстанції процесуальної можливості визначити предмет та межі касаційного розгляду і в подальшому прийняти одне з рішень, передбачених ст. 436 цього Кодексу.
Відповідно до ст. 429 КПК суд касаційної інстанції, встановивши, що касаційну скаргу було подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, постановляє ухвалу про залишення касаційної скарги без руху, в якій зазначаються недоліки скарги і встановлюється строк, необхідний для їх усунення, що не може перевищувати п'ятнадцяти днів із дня отримання ухвали особою, котра подала касаційну скаргу.
Врахувавши вищенаведене, керуючись положеннями ст. 429 КПК, з огляду на те, що касаційну скаргу подано без додержання вимог, передбачених ст. 427 КПК, колегія суддів дійшла висновку, що скаргу необхідно залишити без руху і надати строк на усунення недоліків.
Недоліки касаційної скарги, пов'язані з її змістом, можуть бути усунуті шляхом подання нової касаційної скарги.
Керуючись ст. 429 КПК, Суд
постановив:
Касаційну скаргу потерпілих ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ухвалу Недригайлівського районного суду Сумської області від 10 березня 2025 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 23 липня 2025 року щодо ОСОБА_6 залишити без руху та встановити строк для усунення зазначених в ухвалі недоліків касаційної скарги - п'ятнадцять днів із дня її отримання.
Роз'яснити, що касаційна скарга повертається в разі, якщо особа в установлений строк не усунула недоліків касаційної скарги, залишеної без руху.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3