27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 724/2959/24
провадження № 51-4055 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційні скарги захисника ОСОБА_4 в інтересах засудженого
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 липня 2025 року.
Обставини справи
1. Оскарженим вироком, залишеним без змін апеляційним судом, ОСОБА_5 засуджено:
за частиною 1 статті 296 Кримінального кодексу України (КК) до обмеження волі на строк 3 роки;
за частиною 1 статті 122 КК до позбавлення волі на строк 3 років;
за частиною 2 статті 121 КК до позбавлення волі на строк 9 років.
На підставі частини 1 статті 70 КК засудженому за сукупністю злочинів остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 9 років.
2. Суд визнав доведеним, що 15 травня 2024 року приблизно о 20:00 засуджений в с. Владична Дністровського району Чернівецької області в стані алкогольного сп'яніння прийшов до господарства ОСОБА_6 і, грубо порушуючи громадський порядок, не зважаючи на вимогу останнього припинити протиправні дії і залишити територію господарства, наніс потерпілому дерев'яним предметом удари в різні частини тіла, спричинивши середнього ступеня тяжкості тілесне ушкодження.
2. 06 вересня 2024 року приблизно о 22:00 засуджений в с. Недобоївці Дністровського району Чернівецької області у стані алкогольного сп'яніння на ґрунті неприязних відносин наніс не менш ніж 22 ударів кулаками та ногами в голову, тулуб, руки і ноги ОСОБА_7 , заподіявши тому тяжкі тілесні ушкодження, що спричинили смерть потерпілого.
Доводи касаційних скарг
3. Захисник просить скасувати оскаржені рішення, оскільки вважає, що немає доказів винуватості засудженого у вчиненні злочинів за ч. 1 ст. 296 та ч. 2 ст. 121 КК.
4. Він вважає, що висновки судів не відповідають фактичним обставинам справи та не підтверджуються доказами і суд без належного обґрунтування надав перевагу одним доказам перед іншими.
5. Крім того, захисник просить пом'якшити призначене за ч. 1 ст. 122 КК покарання, застосувавши положення ст. 69 КК.
6. Захист вважає, що апеляційний суд не зважив на допущені судом першої інстанції порушення, не спростував доводів, наведених в апеляційній скарзі і постановив ухвалу, яка не відповідає ст. 419 КПК.
Оцінка суду
7. Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши судові рішення, Суд дійшов висновку, що у відкритті касаційного провадження слід відмовити.
8. Згідно зі ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
9. Доведеність винуватості та правильність кваліфікації дій засудженого за ч. 1 ст. 122 КК стороною захисту не оспорюються, однак оспорюється правильність встановлення судом фактичних обставин кримінального правопорушення, кваліфікованих за ч. 1 ст. 296, ч. 2 ст. 121 КК.
9. Відповідно до статті 433 КПК Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин, встановлених судами першої та апеляційної інстанції. Зміст касаційної скарги зводиться до незгоди з оцінкою судами попередніх інстанцій фактичних обставин справи. Однак така незгода з висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення ними процесуального закону. Будь-яких інших доводів щодо порушення судами норм матеріального чи процесуального права в скаргах засудженого та захисника не наведено.
12. Суд першої інстанції зробив висновок про винуватість засудженого на підставі об'єктивного з'ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими в їх взаємозв'язку.
13. Воснову обвинувального вироку було покладено як показання свідків, які є послідовні та узгоджуються між собою, так і ряд інших доказів, які є належними, достовірними і допустимими. Суд не вбачає підстав для сумніву в обґрунтованості фактичних висновків суду.
15. Апеляційний суд залишив вирок без зміни, зазначивши підстави для такого рішення. Він послався на конкретні докази, що містяться у кримінальному проваджені та свідчать про правильність висновків суду першої інстанції щодо доведеності обставин справи та правової кваліфікації дій засудженого, і мотиви незгоди з доводами апеляційної скарги.
16. Незгода з висновками судів, зробленими на підставі досліджених доказів, не є свідченням порушення судами процесуального закону.
17. Щодо доводів касаційної скарги в частині незастосування апеляційним судом положень ст. 69 КК при призначенні засудженому покарання, то вони є необґрунтованими.
18. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання має бути пропорційним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом'якшують та обтяжують.
19. Суд вже зазначав, що частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м'яке ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони (1) можуть бути визнані такими, що пом'якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК, і (2) істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.[1]
20. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв'язку з цілями та/або мотивами злочину, роллю, яку виконувала особа, визнана винуватою у вчиненні злочину, її поведінкою під час та після вчинення злочину, а також іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватця.
21. Отже, призначення більш м'якого покарання, ніж визначене санкцією кримінального закону, можливе лише у випадку, коли встановлені у справі обставини в своїй сукупності настільки істотно знижують ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим[2].
22. Ухвала апеляційного суду належним чином вмотивована і відповідає вимогам статті 419 КПК. Переконливих аргументів, які б вказували на неправильне застосування закону про кримінальну відповідальність при юридичній оцінці діяння, а також порушень процесуального закону, які перешкодили судам ухвалити законні та обґрунтовані рішення, в касаційній скарзі не зазначено.
23. Зміст судових рішень не дає підстав вважати, що покарання засудженому призначено з порушенням визначених у законі загальних засад. Із такими висновками судів погоджується і колегія суддів.
24. З огляду на викладене, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які свідчать про необхідність відкриття провадження і перевірки його матеріалів, а з касаційної скарги та долучених до них копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарг немає.
Керуючись пунктом 2 частини 2 статті 428 КПК, Суд постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою захисника ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 на вирок Хотинського районного суду Чернівецької області від 17 березня 2025 року та ухвалу Чернівецького апеляційного суду від 21 липня 2025 року.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3
[1] Постанови від 17 вересня 2019 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/84481797, від 05 листопада 2019 року у справі № 686/16988/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/85583597.
[2] Постанови від 25 листопада 2020 року у справі № 744/884/17, https://reyestr.court.gov.ua/Review/93217838 та 11 листопада 2020 року у справі № 370/2596/18, https://reestr.court.gov.ua/Review/92870356