27 жовтня 2025 року
м. Київ
Справа № 759/5542/24
Провадження № 51-4059 ск 25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянувши касаційну скаргу прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги,
встановив:
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 03 грудня 2024 року обвинувальний акт у кримінальному провадженні за обвинуваченням
ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4
ст.410 КК України, повернуто прокурору з підстав невідповідності його вимогам КПК України.
На вказану ухвалу прокурор подав апеляційну скаргу, за результатом розгляду якої 14 серпня 2025 року Київський апеляційний суд постановив ухвалу, якою повернув апеляційну скаргу у зв'язку з тим, що скаржник пропустив строк на апеляційне оскарження, й не порушував питання про поновлення цього строку.
У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Вважає, що апеляційний суд безпідставно визначив початком строку апеляційного оскарження зазначеної вище ухвали місцевого суду саме день проголошення цієї ухвали.
Зазначає, що під час розгляду клопотання прокурора про повернення обвинувального акту було оголошено повітряну тривогу, у зв'язку з чим прокурор залишив залу судових засідань до проголошення ухвали.
Крім того, зазначену ухвалу місцевого суду фактично було надіслано прокурору 12 грудня 2024 року, а отримано ним 18 грудня 2024 року, що підтверджується розпискою в матеріалах справи.
Отже подання апеляційної скарги 20 грудня 2024 року, на думку прокурора, здійснено в межах строку, передбаченого КПК України.
На переконання прокурора, суд апеляційної інстанції не врахував зазначених обставин та безпідставно повернув апеляційну скаргу, чим допустив істотне порушення вимог КПК України.
Перевіривши доводи касаційної скарги, дослідивши додані копії оскаржуваних судових рішень, колегія суддів уважає, що у відкритті касаційного провадження потрібно відмовити з огляду на таке.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Відповідно до вимог ст.116 КПК України процесуальні дії мають виконуватися у встановлені цим Кодексом строки.
За змістом п. 2 ч. 2, ч. 3 ст. 395 КПК України апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції може бути подана протягом семи днів з дня її оголошення.
Згідно п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо вона подана після закінчення строку апеляційного оскарження і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку.
З доданої до касаційної скарги копії ухвали суду першої інстанції вбачається, що її постановлено 03 грудня 2024 року
Як вказує у касаційній скарзі прокурор, 03 грудня 2024 року було проголошено резолютивну частину ухвали Шевченківського районного суду м. Києва, а згідно з даними Єдиного державного реєстру судових рішень, де міститься окремо резолютивна частина ухвали місцевого суду, повний текст зазначеної ухвали було призначено до оголошення на 06 грудня 2024 року о 15 год. 10 хв.
Дійсно, як убачається з Єдиного державного реєстру судових рішень, де містяться вказані рішення судів першої та апеляційної інстанції, прокурор брав участь у судовому засіданні 03 грудня 2024 року під час розгляду клопотання про повернення обвинувального акту.
За таких обставин відсутні підстави вважати, що ухвала постановлена без виклику особи, яка її оскаржує, або те, що прокурор був позбавлений можливості бути присутнім при її оголошенні.
Апеляційний суд в оскаржуваній ухвалі зазначив, що апеляційну скаргу прокурор подав 20 грудня 2024 року, що не заперечується й самим прокурором у касаційній скарзі, тобто з пропуском семиденного строку на апеляційне оскарження.
При цьому в поданій апеляційній скарзі прокурор заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, від якого в подальшому, до початку апеляційного розгляду відмовився, вважаючи, що строк на апеляційне оскарження ним не пропущений.
Відповідно до правової позиції, яка відображена у постанові об'єднаної палати Касаційного кримінального суду від 27 травня 2019 року (справа № 461/1434/18, провадження № 51-6470 кмо 18), перебіг строку на апеляційне оскарження судового рішення за змістом ст. 376 КПК України розпочинається з моменту оголошення резолютивної частини негайно після виходу суду з нарадчої кімнати.
Положення ст. 395 КПК України, на які посилається прокурор у своїй касаційній скарзі, згідно з якими строк апеляційного оскарження обчислюється з дня отримання копії судового рішення, застосовується лише тоді, коли оскаржуване рішення ухвалювалося в принципі без виклику осіб, тобто в ситуації, коли такий виклик проводити згідно з положеннями КПК України не потрібно.
В оскаржуваній ухвалі апеляційного суду зазначено, що з матеріалів кримінального провадження, а саме журналу судового засідання від 03 грудня 2024 року та звукозапису до нього вбачається, що прокурор ОСОБА_5 був присутній в судовому засіданні, однак після виходу суду до нарадчої кімнати залишив зал судового засіданні.
Оскільки прокурор був учасником судового розгляду, судовий розгляд проводився з викликом сторін, строк апеляційного оскарження ухвали суду першої інстанції для прокурора необхідно обчислювати з наступного дня після її проголошення (в цьому конкретному випадку - з наступного дня після дня оголошення резолютивної частини ухвали місцевого суду), незалежно від того, чи перебував прокурор у залі судових засідань під час її проголошення.
Тому в цьому провадженні строк на апеляційне оскарження зазначеної ухвали суду мав рахуватися з наступного дня після проголошення її резолютивної частини, тобто з 04 грудня 2024 року, й відповідно останнім днем для прокурора на подання апеляційної скарги на вказану ухвалу суду першої інстанції було 10 грудня 2024 року (вівторок), тоді як апеляційна скарга була подана прокурором 20 грудня 2024 року, про що він сам вказує у касаційній скарзі.
На вказані аспекти не можуть впливати посилання прокурора на оголошення повітряної тривоги в ході розгляду провадження в місцевому суді.
Зі змісту ухвали апеляційного суду, що не заперечує й сам скаржник у касаційній скарзі, вбачається, що в поданій апеляційній скарзі прокурор заявив клопотання про поновлення йому строку на апеляційне оскарження ухвали місцевого суду, оскільки він не був присутній на проголошенні цієї ухвали, а про прийняте судом рішення він дізнався лише 17 грудня 2024 року з Єдиного державного реєстру судових рішень. Копію ухвали суду прокурором отримано лише 18 грудня 2024 року.
Однак, до початку апеляційного розгляду при вирішенні судом клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження прокурор ОСОБА_5 в судовому засіданні 14 серпня 2025 року відмовився від поданого ним клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Шевченківського районного суду міста Києва від 03 грудня 2024 року, будучи помилково впевненим, що строк на апеляційне оскарження ним не пропущений.
Вказана відмова була цілком обґрунтовано прийнята колегією суддів апеляційного суду, виходячи із загальної засади диспозитивності кримінального процесу (ст. 25 КПК України), про що окремо зазначено у змісті оскаржуваної ухвали апеляційного суду.
Таким чином, суд апеляційної інстанції, правильно встановивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений, й прокурор в апеляційній скарзі не порушує питання про його поновлення (в цьому випадку - відмовився від попередньо заявленого клопотання про це), на підставі п. 4 ч. 3 ст. 399 КПК України дійшов обґрунтованого висновку, що апеляційна скарга підлягає поверненню, з чим погоджується і колегія суддів Верховного Суду.
При цьому зазначення апеляційним судом у тексті оскаржуваної ухвали дати звернення прокурора до апеляційного суду як 20.12.2025 року, на що вказує прокурор у касаційній скарзі, на думку колегії суддів касаційного суду, є очевидною опискою, яка не впливає на обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду апеляційної інстанції й може за потреби бути виправлена у порядку положень ст. 379 КПК України.
Таким чином, з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Тому, керуючись положеннями п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК України, Суд
постановив:
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою прокурора на ухвалу Київського апеляційного суду від 14 серпня 2025 року про повернення апеляційної скарги.
Ухвала є остаточною й оскарженню не підлягає.
Судді
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3