21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 454/2234/13-к
провадження № 51-1725км19
Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_6 на ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2024 року і
Короткий зміст оскаржуваного судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2024 року відмовлено у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами - ухвали слідчого судді від 27 січня 2014 року у справі № 454/2234/13-к.
Не погоджуючись із вказаною ухвалою слідчого судді місцевого суду, ОСОБА_6 подав на неї апеляційну скаргу.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2024 року відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2024 року про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді на підставі ч. 4 ст. 399 КПК, тобто у зв'язку з тим, що апеляційна скарга подана на судове рішення місцевого суду, яке не підлягає оскарженню в апеляційному порядку.
Ухвалою Львівського апеляційного суду від 27 листопада 2024 року задоволено заяву ОСОБА_6 та виправлено описку у вступній, мотивувальній та резолютивній частинах ухвали цього суду від 01 листопада 2024 року, а саме замість «слідчий суддя» ухвалено правильно зазначити «суддя».
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі ОСОБА_6 посилається на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд кримінального провадження у суді апеляційної інстанції.
На обґрунтування касаційних вимог зазначає, що суддя апеляційного суду, відмовляючи у відкритті провадження, необґрунтовано послався на ст. 309 КПК, в якій визначено перелік ухвал слідчого судді, що можуть бути оскаржені під час досудового розслідування, та не врахував, що оскаржена в апеляційному порядку ухвала постановлена суддею місцевого суду, а не слідчим суддею, а тому вважає цю ухвалу судді апеляційного суду незаконною і такою, що обмежує його право на апеляційне оскарження судового рішення.
Позиції учасників судового провадження
В судовому засіданні прокурор заперечувала проти задоволення касаційної скарги, вважала ухвалу апеляційного суду законною та обґрунтованою і просила залишити її без зміни.
Інші учасники судового провадження були належним чином повідомлені про дату, час і місце касаційного розгляду, однак у судове засідання не з'явилися. У касаційній скарзі ОСОБА_6 просив здійснити судовий розгляду без його участі.
Мотиви суду
Колегія суддів заслухала суддю-доповідача, пояснення прокурора, перевірила матеріали провадження, наведені у касаційній скарзі доводи і дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення.
Згідно зі ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК підставою для скасування або зміни касаційним судом судового рішення є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.
Як визначено положеннями ч. 1 ст. 412 КПК, істотним є таке порушення вимог цього Кодексу, яке перешкодило чи могло перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Доводи ОСОБА_6 , наведені в касаційній скарзі, про допущення таких порушень під час вирішення питання про відкриття апеляційного провадження за його апеляційною скаргою суддею апеляційного суду, є необґрунтованими з огляду на таке.
З матеріалів провадження вбачається, що 22 січня 2018 року ОСОБА_6 звернувся до Сокальського районного суду Львівської області із заявою про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді цього суду від 27 січня 2014 року про відмову в задоволенні скарги на бездіяльність в.о. прокурора Сокальського району ОСОБА_7 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР.
Ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 23 січня 2018 року відмовлено у відкритті провадження, оскільки кримінальним процесуальним законом не передбачено перегляду ухвал слідчого судді за нововиявленими обставинами.
Далі 03 жовтня 2024 року ОСОБА_6 звернувся до суду із заявою про перегляд цієї ухвали від 23 січня 2018 року (про відмову у відкритті провадження за заявою ОСОБА_6 про перегляд ухвали слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 січня 2014 року у справі № 454/2234/13-к за нововиявленими обставинами) та ухвали слідчого судді цього суду від 27 січня 2014 року (про відмову в задоволенні скарги ОСОБА_6 на бездіяльність в.о. прокурора Сокальського району ОСОБА_7 щодо невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до ЄРДР) за нововиявленими обставинами, якими вважав висновок Львівського апеляційного суду в ухвалі від 09 вересня 2024 року у справі № 461/2373/21 про те, що відповідно до рішення Конституційного Суду України від 10 квітня 2024 року № 5-р(II)/2024 ухвала слідчого судді, що набрала законної сили, може бути переглянута за нововиявленими обставинами.
За наслідками розгляду вказаної заяви ОСОБА_6 ухвалою Сокальського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2024 року відмовив у відкритті провадження, оскільки ОСОБА_6 у заяві про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 27 січня 2014 року у справі № 545/2234/13-к не наводить обставини, що могли вплинути на зазначене вище судове рішення, не наводить доводів, що спростовують висновок слідчого судді. Водночас в ухвалі наголошено і на тому, що ОСОБА_6 звертався з ідентичними по суті скаргами та аналогічними заявами у всі судові інстанції, про що свідчить ухвали слідчих суддів Галицького районного суду м. Львова від 22 серпня 2024 року та від 29 березня 2021 року, ухвала Львівського апеляційного суду від 09 вересня 2024 року, що свідчить про зловживанням заявником процесуальними правами на подання скарги, та те, що з поданням скарг та заяв він переслідує інші цілі, оскільки слугувало в подальшому підставою для оскарження дій суддів після винесення ними рішень.
Суддя Львівського апеляційного суду ухвалою від 01 липня 2024 року відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді від 09 жовтня 2024 року з тих підстав, що така ухвала не входить до переліку ухвал слідчого судді, визначених у ст. 309 КПК, які можуть бути оскаржені в апеляційному порядку під час досудового розслідування.
У касаційній скарзі ОСОБА_6 стверджує про, що суддя апеляційного суду помилково вважав ухвалу від 09 жовтня 2024 року постановленою слідчим суддею, а не судом, як указано в самій ухвалі. Через це, на думку ОСОБА_6 , було безпідставно відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, чим обмежено його право на апеляційне оскарження судового рішення.
Однак такі доводи ОСОБА_6 колегія суддів вважає необґрунтованими.
Відповідно до ч. 11 ст. 35 КПК розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами здійснюється тим самим складом суду, який ухвалив рішення, що переглядається.
У постанові ОП ККС ВС від 24 лютого 2025 року у справі № 991/7253/23 зроблено висновок про те, що положеннями ч. 2 ст. 467 КПК чітко визначають, що рішення, які приймаються за заявою про перегляд за нововиявленими обставинами, оскаржуються в порядку, передбаченому для оскарження того рішення, про перегляд якого йдеться в клопотанні. Залежно від того, чи підлягає первісна ухвала слідчого судді або суду апеляційному оскарженню, вирішується питання про те, чи підлягає такому оскарженню ухвала, постановлена за заявою про перегляд такої ухвали.
Таким чином, суддя Сокальського районного суду Львівської області, розглядаючи заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвал від 27 січня 2014 року та від 23 січня 2018 року, фактично діяв тим самим складом суду, що й під час постановлення ухвали слідчого судді від 27 січня 2014 року.
Отже, суддя апеляційного суду, вирішуючи питання про можливість апеляційного оскарження ухвали слідчого судді від 09 жовтня 2024 року, правильно застосував положенням ст. 309 КПК. Зазначення в цій ухвалі про постановлення її судом, а не слідчим суддею, усупереч твердженням ОСОБА_6 , не призводить до необхідності застосовувати інші положення КПК, що регулюють питання про апеляційне оскарження судових рішень, ніж ті, якими керувався суддя апеляційного суду.
На підставі вищенаведеного, зазначена ухвала апеляційного суду про відмову у відкритті апеляційного провадження є законною і обґрунтованою, а її зміст відповідає вимогам статей 370, 399, 419 КПК.
Таким чином, колегією суддів не встановлено істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому оскаржуване судове рішення слід залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Керуючись статтями 433, 436, 442 Кримінального процесуального кодексу України, Суд
Ухвалу Львівського апеляційного суду від 01 листопада 2024 року, якою відмовлено у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Сокальського районного суду Львівської області від 09 жовтня 2024 року залишити без зміни, а касаційну скаргу ОСОБА_6 - без задоволення.
Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3