27 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 676/3084/24
провадження № 51-3606ск25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
розглянув касаційну скаргу засудженого ОСОБА_4 на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2025 року у кримінальному провадженні № 12024242160000034 щодо
ОСОБА_4 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця с. Ямпільчик Городоцького району Хмельницької області, зареєстрованого там же на АДРЕСА_1 , без фактичного місця проживання, раніше не судимого,
засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4
ст. 186 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області
від 27 лютого 2025 року ОСОБА_4 визнано винуватим та засуджено за ч. 4
ст. 186 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років.
Згідно з вироком суду ОСОБА_4 засуджено за те, що він приблизно о 17:30
09 квітня 2024 року, перебуваючи у приміщенні магазину « ІНФОРМАЦІЯ_2 » на АДРЕСА_2 ,
в якому здійснює торгівельну діяльність ФОП ОСОБА_5 , вирішивши незаконно заволодіти чужим майном, діючи умисно, відкрито, з корисливих мотивів,
з метою незаконного збагачення за рахунок чужого майна, в умовах воєнного стану, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, підійшов до холодильної вітрини, яка розташована по центру від входу торгівельного приміщення магазину та, відкривши її шляхом вільного доступу, умисно взяв батон вареної ковбаси «Сімейна», відрізав собі шматок, вагою 500 г, вартістю 248 грн за кілограм, вартістю 124 грн, з хлібного стелажа, який розташований під вікном праворуч торговельної зали, взяв буханку білого різаного хліба «Карпатський», вартістю 31 грн, зі стелажа, що розташований за холодильною вітриною, взяв один стік кави «Якобс Монарх», вартістю 6 грн, яку приготував та випив в технічному приміщенні магазину. Продовжуючи свої протиправні дії, спрямовані на незаконне заволодіння чужим майном, не реагуючи на зауваження власниці магазину про припинення протиправних дій щодо викрадення її майна, зайшов у складське приміщення магазину, звідки умисно відкрито викрав пакет молока вартістю 43 грн, місткістю
1 літр, біля овочевого відділу торгівельного приміщення магазину почав набирати
в поліетиленовий пакет цибулю, але, реагуючи на зауваження потерпілої щодо припинення протиправних дій, спрямованих на незаконне заволодіння чужим майном, жбурнув у її бік пакет з цибулею. При цьому ОСОБА_5 , реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, з метою особистого незаконного збагачення, поєднаного з насильством, яке не є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, підійшов до останньої, умисно завдав їй один удар правим кулаком в голову, та, незважаючи на свідків, які намагались припинити його протиправні дії, умисно завдав ОСОБА_5 лівим кулаком один удар в праве плече, один удар правим кулаком в ліве плече, чим спричинив потерпілій легкі тілесні ушкодження. В подальшому ОСОБА_4 залишив приміщення магазину з викраденим майно, яким розпорядився на власний розсуд, чим спричинив ОСОБА_5 майнову шкоду на загальну суму 204 грн.
Хмельницький апеляційний суд ухвалою від 10 червня 2025 року вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року щодо ОСОБА_4 в частині призначення покарання змінив, пом'якшивши йому призначене покарання за ч. 4 ст. 186 КК із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК до 4 років позбавлення волі. В решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
Засуджений у касаційній скарзі, посилаючись на невідповідність призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість, просить змінити оскаржені судові рішення, пом'якшивши призначене йому призначене покарання із застосуванням ст. 69 КК до 1 року 2 місяців позбавлення волі.
Свої вимоги мотивує тим, що суди повною мірою не врахували пом'якшуючі покарання обставини - щире каяття та добровільне відшкодування шкоди, суму викраденого - 204 грн, його неодноразові вибачення перед потерпілою, осуд ним своїх неправомірних дій, його позитивне налаштування на майбутнє, характеристику з ДУ «Хмельницький слідчий ізолятор», його вік, відсутність обтяжуючих покарання обставин.
Мотиви суду
Перевіривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку,
що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з такого.
Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК суд постановляє ухвалу про відмову у відкритті касаційного провадження, якщо з касаційної скарги, наданих до неї копій судових рішень та інших документів убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення
у межах касаційної скарги.
Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК, і правильність кваліфікації його дій у касаційній скарзі засудженого не оспорюються.
Доводи засудженого щодо невідповідності призначеного покарання тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі через суворість та можливості його пом'якшення колегія суддів вважає необґрунтованими.
Положеннями ст. 50 КК визначено, що покарання має на меті не тільки кару,
а й виправлення засудженого. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Згідно зі ст. 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. При цьому підлягають урахуванню ступінь тяжкості вчиненого злочину, особа винного й обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Відповідно до принципів співмірності й індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
За змістом ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і
не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або через суворість.
Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання та тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги під час призначення покарання.
У цьому кримінальному провадженні не встановлено обставин, які би давали підстави вважати, що покарання винній особі призначено з порушенням указаних норм права.
Як убачається із копій судових рішень, суд першої інстанції під час призначення
ОСОБА_4 покарання, дотримуючись наведених вимог закону України
про кримінальну відповідальність, врахував ступінь тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, дані про особу винного, який не судимий,
на диспансерному обліку у нарколога та психіатра не перебуває, а також взяв
до уваги відсутність обтяжуючих та пом'якшуючих покарання обставин.
З урахування викладеного, а також ступеня порушення цінностей суспільства
в цьому кримінальному провадженні, критично оцінивши каяття обвинуваченого, думку прокурора, який просив призначити покарання у вигляді позбавлення волі
з конфіскацією майна, думку потерпілої, яка у вирішенні питання про призначення покарання просила призначити покарання в максимальному розмірі без застосування умовного покарання, суд дійшов висновку про те, що ці дані
в сукупності свідчать про неможливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства та вважав за можливе призначити ОСОБА_4 покарання в межах санкції ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років, оскільки,
як зазначив суд, саме таке покарання гарантуватиме безпеку для суспільства, буде необхідним і достатнім для виправлення та попередження вчинення нових злочинів.
Апеляційний суд, переглянувши вирок місцевого суду щодо ОСОБА_4
за апеляційними скаргами сторони захисту, ствердив про необхідність пом'якшення призначеного винному покарання та, застосувавши положення ст. 69 КК, призначив його у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
При цьому колегія суддів зазначила, що суд першої інстанції, призначаючи
ОСОБА_4 покарання, правильно врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, його суспільну небезпечність, дані про особу винного, позицію прокурора та потерпілої. Що ж стосується обставин, що пом'якшують ОСОБА_4 покарання, то, як зауважив апеляційний суд, такі необґрунтовано не були враховані судом.
Зокрема, суд вказав на те, що згідно матеріалів кримінального провадження, як
у місцевому суді, так і в суді апеляційної інстанції, ОСОБА_4 визнав свою вину, щиро розкаявся у скоєному, попросив вибачення у потерпілої, добровільно повернув потерпілій грошові кошти за викрадений товар, що остання підтвердила під час розгляду справи місцевим судом. Проте, призначаючи обвинуваченому покарання, суд першої інстанції залишив вказане поза увагою, а тому колегія суддів вважала за необхідне визнати обставинами, які пом'якшують ОСОБА_4 покарання - щире каяття та добровільне відшкодування завданого збитку.
Водночас, як вказав апеляційний суд слушними є доводи сторони захисту про суворість призначеного ОСОБА_4 покарання, оскільки поза увагою місцевого суду залишилося й те, що вартість викраденого ОСОБА_4 майна є незначною. Також під час перегляду вироку апеляційним судом ОСОБА_4 з власної ініціативи перерахував потерпілій на відшкодування моральної шкоди грошові кошти в сумі 15 000 грн, що вказує на намагання усунути негативні наслідки його протиправної діяльності. Наведене, на переконання колегії суддів, свідчить про наявність у обвинуваченого критичного ставлення до своїх дій та готовність нести кримінальну відповідальність за вчинене.
Отже, враховуючи наявність кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ОСОБА_4 кримінального правопорушення, а саме: щирого каяття та добровільного відшкодування завданого збитку, даних про особу обвинуваченого, який не судимий, позитивно характеризується за місцем проживання, з власної ініціативи відшкодував потерпілій моральну шкоду, негативно оцінив вчинене ним кримінальне правопорушення, відсутність обставин, які б обтяжували покарання, незначну вартість викраденого майна, колегія суддів дійшла висновку про можливість застосування вимог ч. 1 ст. 69 КК із призначенням обвинуваченому покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч. 4 ст. 186 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, оскільки його виправлення можливе у менш короткий строк, ніж передбачено санкцією зазначеної норми.
З наведеними висновками погоджується і колегія суддів касаційного суду.
Постановлені у кримінальному провадженні судові рішення є належно вмотивованими та обґрунтованими, їх зміст відповідає вимогам статей 370, 374,
419 КПК, у них наведено мотиви, з яких виходили суди, та положення закону, якими вони керувалися під час їх постановлення.
Покарання, призначене апеляційним судом ОСОБА_4 на підставі ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 4 роки, із урахуванням усіх обставин справи у їх сукупності відповідає принципам співмірності вчиненому та індивідуалізації, є справедливим, необхідним і достатнім для виправлення винного та попередження вчиненню нових кримінальних правопорушень.
При цьому колегія суддів зауважує, що справедливість покарання повинна визначатися з точки зору врахування інтересів усіх суб'єктів кримінально-правових відносин, у тому числі й потерпілих, та відповідати справедливому балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи.
Отже, Суд не вбачає підстав для зміни оскаржених судових рішень внаслідок невідповідності призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого через суворість.
В касаційній скарзі засудженого не наведено переконливих доводів
на обґрунтування невиправданої суворості призначеного йому покарання та необхідності його пом'якшення із застосуванням ст. 69 КК до 1 року 2 місяців позбавлення волі.
Доводів щодо істотних порушень вимог кримінального процесуального закону,
які були би безумовними підставами для скасування оскаржених судових рішень, касаційна скарга не містить.
Отже, обґрунтування касаційної скарги не містить доводів, які викликають необхідність перевірки їх матеріалами кримінального провадження, а з касаційної скарги та копій судових рішень убачається, що підстав для задоволення скарги немає.
Враховуючи викладене, Суд вважає, що відповідно до вимог п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК
у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою засудженого слід відмовити.
Керуючись п. 2 ч. 2 ст. 428 КПК, Суд,
постановив:
Відмовити засудженому ОСОБА_4 у відкритті касаційного провадження за його касаційною скаргою на вирок Кам'янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 27 лютого 2025 року та ухвалу Хмельницького апеляційного суду від 10 червня 2025 року щодо нього.
Ухвала є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3