21 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 526/50/22
провадження № 51 - 3202 км 24
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
потерпілої ОСОБА_6 ,
засудженого ОСОБА_7 ,
його захисника адвоката ОСОБА_8 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження, внесене
до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021170560000314
від 11 липня 2021 року, щодо
ОСОБА_7 ,
ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Миколаївка Гадяцького району Полтавської області, громадянина України, зареєстрованого та проживаючого
за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України,
за касаційною скаргою захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на вирок Шишацького районного суду Полтавської області
від 22 березня 2023 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року.
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Вироком Шишацького районного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року ОСОБА_7 засуджено:
- за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10 КК України до покарання у виді довічного позбавлення волі;
- за ст. 152 ч. 2 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років;
- за ст. 152 ч. 5 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 12 років.
На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 призначено остаточне покарання у виді довічного позбавлення волі.
Цивільні позови потерпілих ОСОБА_6 , ОСОБА_9 , ОСОБА_9 задоволено, стягнуто на їх користь з ОСОБА_7 по 500 000 грн у рахунок відшкодування моральної шкоди. Також на користь ОСОБА_6 стягнуто
з ОСОБА_7 11 625 грн у рахунок відшкодування матеріальної шкоди
та 3 997,75 грн процесуальних витрат.
Прийнято рішення щодо речових доказів, процесуальних витрат і заходів забезпечення кримінального провадження.
Вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за вчинення кримінальних правопорушень за таких обставин.
15 червня 2021 року ОСОБА_7 , за обставин, детально викладених у вироку суду, бажаючи сексуально самоствердитися, заподіяти своїй дружині ОСОБА_10 фізіологічні й моральні страждання, помститися за подружню зраду, під вигаданим приводом поїздки в інший населений пункт для продажу автомобіля «Ford Sierra», реєстраційний номер НОМЕР_1 , завіз ОСОБА_10 у безлюдне місце в лісовому масиві вздовж автодороги Гадяч - Лютенька, між селами Вельбівка та Запсільське Миргородського району Полтавської області, зірвав з неї одяг, зв'язав, для подолання опору наніс їй 17 ударів рукою по обличчю й умисно, без добровільної згоди ОСОБА_10 , вчинив дії сексуального характеру, пов'язані
із вагінальним проникненням у її тіло з використанням геніталій.
Він же в ніч на 10 липня 2021 року, повторно, з наведених вище мотивів, для задоволення свого статевого бажання, під вигаданим приводом виманив ОСОБА_10 у безлюдне місце між селами Ковалевщина та Біленченківка Миргородського району, де погрожував та душив її, вимагаючи здійснити
дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням у її тіло геніталій, допоки вона не виконала його вимогу.
Крім того, ОСОБА_7 24 липня 2021 року близько 23 години 25 хвилин, з метою примусити ОСОБА_10 забрати подану нею до правоохоронних органів заяву щодо вчинених ним злочинів, підстеріг дружину на території Біленченківської загальноосвітньої школи (площа 40-річчя Перемоги, 3, с. Біленченківка), після чого між ними виник конфлікт на ґрунті ревнощів, під час якого ОСОБА_7 вирішив повторно зґвалтувати ОСОБА_10 , після чого з метою приховання попередніх злочинів умисно вбити її.
Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_7 приставив до шиї
ОСОБА_10 гострий предмет з лезом та, погрожуючи його застосуванням, відвів дружину за кількасот метрів до саду, де почав душити її за шию до втрати свідомості, вставив їй у рот кляп та, здавлюючи лосинами шию ОСОБА_10 ,
без її добровільної згоди, здійснив вагінальне проникнення у її тіло з використанням геніталій, після чого залишив її без ознак життя на місці події. Смерть
ОСОБА_10 настала одразу після заподіяння їй тілесних ушкоджень
від механічної асфіксії внаслідок стискання шиї петлею при удушенні.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 - без зміни.
Вимоги касаційної скарги, узагальнені доводи особи, яка її подала, та короткий зміст поданих заперечень
У касаційній скарзі захисник, посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення й особі засудженого внаслідок суворості, просить скасувати зазначені вище судові рішення та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Вказує на недоведеність та безпідставну кваліфікацію дій ОСОБА_7
за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України, оскільки він винуватий тільки у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого
ст. 115 ч. 1 КК України, а саме у заподіянні ОСОБА_10 смерті з мотивів помсти та ревнощів.
Зазначає про порушення права ОСОБА_7 на захист, якому в суді першої інстанції не було надано ефективну правову допомогу, належним чином
не роз'яснено право на суд присяжних. При цьому апеляційний суд не усунув зазначені порушення, не дослідив повторно докази за клопотаннями сторони захисту, ретельно не перевірив та не надав вичерпні відповіді на доводи апеляційної скарги ОСОБА_7 , чим порушив вимоги статей 370, 404, 419 КПК України,
а також не звернув увагу на факти застосування до нього недозволених методів слідства.
У запереченнях на касаційну скаргу представник потерпілої просить залишити
її без задоволення через необґрунтованість наведених захисником доводів.
Від інших учасників судового провадження заперечень на касаційну скаргу захисника не надходило.
Учасників судового провадження належним чином повідомлено про час та місце касаційного розгляду, заяв про відкладення касаційного розгляду від учасників судового провадження, які не прибули в судове засідання, не надійшло.
Позиції учасників судового провадження
Захисник та засуджений у судовому засіданні підтримали касаційну скаргу, вважали
її обґрунтованою та просили задовольнити.
У судовому засіданні прокурор і потерпіла вважали касаційну скаргу необґрунтованою і просили залишити її без задоволення.
Мотиви Суду
Заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла до таких висновків.
Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального
та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання
про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Відповідно до ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94цього Кодексу,
та в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Відповідно до ст. 94 КПК України оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок. Касаційний суд при перевірці матеріалів кримінального провадження встановив, що суди дотримались зазначених вимог закону.
Обставини щодо неповноти судового розгляду, невідповідності висновків суду, викладених у судовому рішенні, фактичним обставинам кримінального провадження, визначення яких дано у статтях 410 та 411 КПК України
та на які є посилання у касаційній скарзі, не є відповідно до вимог
ст. 433 ч. 1, ст. 438 ч. 1 КПК України предметом дослідження та перевірки касаційним судом.
Висновки суду першої інстанції про доведеність винуватості ОСОБА_7
у вчиненні трьох епізодів зґвалтування та умисному протиправному заподіянні смерті ОСОБА_10 , підтверджуються безпосередньо дослідженими
і оціненими судом доказами.
Вирішуючи питання щодо доведеності вини ОСОБА_7 за пред'явленим йому обвинуваченням, суд першої інстанції безпосередньо дослідив та дав оцінку всім доказам у кримінальному провадженні, ретельно з'ясував обставини кримінального правопорушення, врахував позицію і доводи сторони захисту про недоведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень за відповідними кваліфікуючими ознаками. У вироку суд навів мотиви, з яких визнав зазначені доводи необґрунтованими, і на підтвердження винуватості ОСОБА_7 у вчиненні злочинів, передбачених ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України, послався на такі докази.
У суді обвинувачений ОСОБА_7 вину у вчиненні кримінальних правопорушень визнав частково, не заперечував того, що саме від його необережних дій загинула ОСОБА_10 . При цьому не погоджувався з пред'явленим йому обвинуваченням в частині зґвалтувань 15 червня і 10 липня 2021 року, також у вчиненні саме навмисного вбивства ОСОБА_10 .
Потерпіла ОСОБА_6 , свідки ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 ,
ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 надали суду показання про те,
що вони від ОСОБА_10 дізналися обставини її побиття і зґвалтування
ОСОБА_7 15 червня і 10 липня, а також про те, як у ніч на 25 липня 2021 року ОСОБА_10 не повернулась додому й уранці була знайдена мертвою.
При цьому свідки ОСОБА_17 і ОСОБА_15 зазначили, що в ніч перед загибеллю ОСОБА_10 спілкувалися з ними по мобільному телефону, поряд був
ОСОБА_7 , чули шурхіт та крики ОСОБА_10 про допомогу, а коли зв'язок обірвався, то ОСОБА_17 викликала поліцію.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 11 липня 2021 року на ділянці місцевості в лісі неподалік с. Вельбівка вилучено мотузку світлого кольору,
два канцелярські ножі, блістер від ліків, паперову упаковку від піци, жіночу нижню білизну й розірваний та порізаний одяг.
Згідно з протоколом огляду місця події від 11 липня 2021 року оглянуто ділянку місцевості поряд з дорогою між м. Гадяч та с. Біленченківка, виявлено прим'ятий трав'яний покров та сліди на ґрунті.
Відповідно до протоколу огляду від 11 липня 2021 року оглянуто добровільно виданий ОСОБА_10 одяг та мобільний телефон з фотознімками її частин тіла з ушкодженнями (фотографії зроблені 16 червня 2021 року).
Згідно з протоколами слідчих експериментів від 19 липня 2021 року
ОСОБА_10 відтворила обставини вчинених ОСОБА_7 15 червня
і 10 липня 2021 року кримінальних правопорушень щодо неї.
Відповідно до протоколу огляду місця події та трупа від 25 червня 2021 року в кущах неподалік від автодороги в с. Біленченківка виявлено труп ОСОБА_10
без одягу, із зав'язаною на шиї петлею з чорних лосин, кінець яких знаходився
в порожнині рота. Навколо трупа трава була витоптана, виявлено жіночі труси, сліди волочіння трупа, взуття та інші речі.
Відповідно до висновків судово-медичних експертиз від 22 липня 2021 року № 183,
від 07 серпня 2021 року № 236, від 20 серпня 2021 року № 100 встановлено локалізацію, характер, ступінь тяжкості, механізм утворення виявлених
у ОСОБА_10 тілесних ушкоджень. Причиною смерті ОСОБА_10
на початку доби ІНФОРМАЦІЯ_2 стала механічна асфіксія внаслідок здавлення органокомплексу її шиї петлею при удушенні.
Згідно з висновків судово-медичних експертиз від 26 липня 2021 року № 212, № 213 отримані від ОСОБА_10 під час слідчих експериментів відомості відповідають об'єктивним даним, отриманим при проведенні судово-медичної експертизи щодо способу, механізму та обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень, відповідно,
15 червня 2021 року в лісовому масиві неподалік с. Вельбівка, й у ніч на 10 липня 2021 року в яру неподалік с. Біленченківка.
Відповідно до висновку додаткової судово-медичної експертизи від 01 листопада 2021 року № 100-А отримані від ОСОБА_7 відомості під час слідчого експерименту від 27 липня 2021 року відповідають об'єктивним даним, отриманим при проведенні судово-медичної експертизи в частині, що стосуються можливого способу, механізму та обставин заподіяння відповідних тілесних ушкоджень, виявлених у ході проведення судово-медичної експертизи трупа ОСОБА_10 .
Згідно з висновком молекулярно-генетичної експертизи від 09 грудня 2021 року
№ СЕ-19/121-21/21620-БД генетичні ознаки сліду сперми та клітин з ядрами, виявлених на марлевому тампоні з вагінальним вмістом трупа ОСОБА_10
є змішаними, містять генетичні ознаки більше ніж однієї особи, серед яких генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_10 та генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 .
Відповідно до висновку молекулярно-генетичної експертизи від 22 грудня 2021 року № СЕ-19/121-21/21075-БД генетичні ознаки (ДНК-профіль) клітин з ядрами, виявлених на зрізах нігтьових пластин з лівої руки трупу ОСОБА_10
є змішаними, містять генетичні ознаки більш ніж однієї особи, серед яких генетичні ознаки зразка крові ОСОБА_10 та генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 .
Згідно з актами судово-психіатричних експертиз від 17 серпня 2021 року № 327,
№ 328, актом комплексної амбулаторної психолого-психіатричної експертизи
від 10 серпня 2022 року № 496 ОСОБА_7 у період часу, що відноситься
до інкримінованих йому протиправних діянь будь-яким хронічним психічним захворюванням не страждав, не виявляв ознак недоумства чи іншого хворобливого стану психіки, не перебував у стані фізіологічного афекту чи тимчасового розладу психічної діяльності й міг повною мірою усвідомлювати свої дії та керувати ними. Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.
Крім того, суд першої інстанції дослідив: копію свідоцтва від 14 травня 2015 року серії НОМЕР_2 про укладання шлюбу між ОСОБА_7 та ОСОБА_10 ; копію медичної картки стаціонарного хворого КНП «Гадяцька МЦЛ» № 2171/368 щодо ОСОБА_10 ; копію журналу обліку прийому хворих у стаціонар та відмов у госпіталізації вказаної лікарні із записом № 2171 про звернення 11 липня 2021 року о 09 годині 45 хвилин ОСОБА_10 , діагноз: травма м'язів шиї, ЗЧМТ, струс головного мозку, виписана 16 липня 2021 року; протокол огляду від 18 листопада 2021 року зазначеного журналу; копію свідоцтва про смерть ОСОБА_10
25 липня 2021 року; акт застосування службового пса від 25 липня 2021 року, згідно з яким встановлено маршрут пересування ОСОБА_10 , виявлено її кросівки
та труп; висновок судово-медичної цитологічної експертизи від 26 серпня 2021 року № 347 про виявлення на чоловічих трусах, вилучених у ОСОБА_7 , генетичного матеріалу; висновки молекулярно-генетичних експертиз від 07 серпня 2021 року
№ СЕ-19/121-21/21074-БД, від 28 серпня 2021 року № СЕ-19/117-21/9841-БД згідно
з якими встановлено генетичні ознаки (ДНК-профіль) зразка крові трупа ОСОБА_10 і зразка букального епітелію ОСОБА_7 ; висновки судово-медичних імунологічних експертиз від 03 серпня 2021 року № 1054, від 17 серпня 2021 року № 1125 про визначення групової належності крові ОСОБА_10 , ОСОБА_7 ; протокол огляду від 26 липня 2021 року - одягу та взуття
ОСОБА_7 ; лист Миргородського РВП ГУНП в Полтавській області
від 29 листопада 2021 року з відомостями про перетин державного кордону брата ОСОБА_7 - ОСОБА_18 ; речові докази - відрізок мотузки, два канцелярські ножі, речі, взуття, одяг, зокрема лосини ОСОБА_10 , інші докази і процесуальні документи, які підтверджують законність проведення слідчих дій у кримінальному провадженні, з урахуванням яких суд обґрунтував свої висновки.
Встановивши фактичні обставини, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази
в їх сукупності, надавши їм належну оцінку, суд першої інстанції дійшов
до обґрунтованого висновку про вчинення ОСОБА_7 інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильно кваліфікував його дії за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України. При цьому всім наявним доказам, суд відповідно до вимог КПК України дав оцінку з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупності зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
Всупереч доводам захисника у вироку суду наявний аналіз досліджених доказів
і мотиви відхилення судом версії ОСОБА_7 про те, що він не ґвалтував ОСОБА_10 15 червня і 10 липня 2021 року, а її убивство вчинив ненавмисно.
На спростування зазначених доводів суд першої інстанції послався на висновок судово-медичної експертизи від 20 серпня 2021 року № 100, згідно з яким
за результатами експертного дослідження трупа ОСОБА_10 встановлено причину її смерті - механічна асфіксія внаслідок здавлення органокомплексу шиї при удушенні петлею з лосин, двічі обкрученої навколо шиї та зав'язаної
на подвійний вузол, що в сукупності з іншими доказами вказує на те, що вбивство ОСОБА_10 . ОСОБА_7 вчинив, діючи саме з прямим умислом
на позбавлення її життя.
Як зазначив суд, ОСОБА_7 заздалегідь планував убивство ОСОБА_10
з метою приховування інших злочинів (двох епізодів зґвалтувань), вдавшись
до такого кроку лише після розмови його брата ОСОБА_18 з ОСОБА_10
з приводу відкликання нею поданої до поліції заяви, тобто остаточно впевнившись, що остання не піддалась на умовляння забрати свою заяву про попередні
її зґвалтування з поліції. При цьому ОСОБА_7 перестрів ОСОБА_10
у нічний час у малолюдному місці, силоміць відвів її в безлюдне місце, що свідчить про його бажання приховати свої дії від можливих свідків.
Водночас суд перевірив і з посиланням на показання свідків визнав неспроможною версію ОСОБА_7 про те, що смерть ОСОБА_10 трапилася через його необережні дії, пов'язані із застосуванням грубої сили під час статевих зносин,
що вони практикували під час подружнього життя.
При цьому показання потерпілої, свідків суд першої інстанції визнав послідовними й такими, що узгоджуються між собою, не містять суперечностей. Будь-яких підстав для недовіри показанням вказаних осіб суд першої інстанції також не встановив, оцінивши зазначені показання у сукупності з іншими доказами відповідно до вимог ст. 94 КПК України.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що вирок суду щодо ОСОБА_7 належним чином умотивований і відповідає вимогам статей
370, 374 КПКУкраїни. Зокрема, в ньому вказано формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення
та наслідків кримінальних правопорушень, форми вини і мотивів скоєного, диспозиції статей (частини статей) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачають відповідальність за кримінальні правопорушення, у вчиненні яких засудженого визнано винним, та об'єктивні докази
на підтвердження встановлених судом обставин.
Суд апеляційної інстанції, переглянувши кримінальне провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_7 на вирок місцевого суду, належним чином перевірив його доводи про неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і його особі внаслідок суворості,
які аналогічні доводам касаційної скарги захисника, визнав їх безпідставними, мотивував своє рішення і зазначив підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
На виконання вказівок, наведених в постанові Верховного Суду від 15 жовтня
2024 року, якою була скасована попередня ухвала Полтавського апеляційного суду від 07 травня 2024 року про залишення без зміни вироку Шишацького районного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року щодо ОСОБА_7 , апеляційний суд при новому розгляді справи відповідно до вимог ст. 439 КПК України ретельно перевірив доводи ОСОБА_7 про незаконність його засудження
за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України та недоведеність його вини.
Під час розгляду кримінального провадження в апеляційному суді ОСОБА_7
не заперечував того, що він у ніч на ІНФОРМАЦІЯ_2 заподіяв смерть своїй дружині ОСОБА_10 у саду біля межі домоволодіння
АДРЕСА_2 , визнавши,
що вчинив злочин умисно, з мотивів помсти, ревнощів, викликаних особистими відносинами між ними.
Статтею 152 ч. 2 КК України передбачено відповідальність, зокрема,
за зґвалтування, вчинене повторно або щодо подружжя, а зґвалтування,
що спричинило тяжкі наслідки підлягає кваліфікації за ст.152 ч. 5 цього Кодексу.
Диспозиціями ст. 115 ч. 2 пунктів 9 та 10 КК України встановлено відповідальність
за умисне вбивство, відповідно, вчинене з метою приховати інше кримінальне правопорушення та поєднане із зґвалтуванням.
Апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження зазначив, що питання про умисел слід вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер, локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку особи, якій заподіяно тілесні ушкодження, і винного, що передувала події, їх стосунки. При цьому, спосіб містить відображення насамперед причинного зв'язку між діянням і наслідками. Певна залежність між способом і метою вчинення тих чи інших діянь виявляється в тому, що спосіб і засоби вчинення злочинів обираються особою відповідно до поставленої цілі. Ціль є передумовою усвідомлення особою результатів і наслідків своїх діянь, що проявляє свою конкретизацію в способі вчинення діянь.
Необхідний же причинний зв'язок відображає закономірності розвитку об'єктивного світу, де причина сама в собі містить реальну можливість настання відповідного наслідку. За таких обставин, суб'єкт здатен передбачати розвиток природного перебігу подій як закономірних явищ. Учиняючи ті або інші дії, що із закономірністю тягнуть за собою настання певних наслідків, особа здатна їх передбачити
як невідворотний чи можливий результат своїх дій, і саме тому необхідний причинний зв'язок має кримінально-правове значення, а суспільно небезпечні наслідки, заподіяні діянням особи, ставляться їй у провину.
У випадку вчинення винним умисного вбивства з метою приховати раніше вчинений ним злочин, його дії кваліфікуються за тією статтею КК України, якою передбачено відповідальність за приховуваний злочин, та за ст. 115 ч. 2 п. 9 КК України, а якщо умисне вбивство було поєднане із зґвалтуванням особи, тобто мало місце в процесі вчинення зазначеного злочину чи одразу ж після нього, то воно тягне відповідальність за ст. 115 ч. 2 п. 10 КК України. При цьому, злочинні дії кваліфікуються і за відповідною частиною статті 152 КК України.
Переглянувши матеріали кримінального провадження за апеляційною скаргою обвинуваченого, апеляційний суд погодився із висновком місцевого суду
про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень і правильності кваліфікації його дій за: ст. 152 ч. 2 КК України -
як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням
у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди цієї особи (зґвалтування), вчинених щодо подружжя (епізод від 15 червня 2021 року); вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із оральним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди цієї особи (зґвалтування), вчинених повторно й щодо подружжя (епізод від 15 липня 2021 року); ст. 152 ч. 5
та ст. 115 ч. 2 пункти 9, 10 КК України - як вчинення дій сексуального характеру, пов'язаних із вагінальним проникненням у тіло іншої особи з використанням геніталій, без добровільної згоди цієї особи (зґвалтування), вчинених щодо подружжя, повторно та які спричинили тяжкі наслідки; умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіянні смерті іншій людині, вчинене з метою приховати інші кримінальні правопорушення та поєднане із зґвалтуванням (епізод
від 24 липня 2021 року), визнавши вказаний висновок обґрунтованим, зробленим
на підставі об'єктивного з'ясування обставин, підтверджених доказами, зокрема, показаннями потерпілої, свідків, висновками судових експертиз, дослідженими
та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК України
й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
При цьому, як зазначив суд апеляційної інстанції, дослідженими доказами встановлено, що ОСОБА_7 вчинив злочини на ґрунті ревнощів
ОСОБА_10 до іншого чоловіка, характер його дій і поведінка свідчить про те, що, вчиняючи злочини щодо своєї дружини, він бажав помститись їй за надання,
на його думку, нею переваги іншому чоловіку, задовольнити своє статеве бажання, заподіяти ОСОБА_10 фізичні й психічні страждання.
Зокрема, 15 червня 2021 року ОСОБА_7 вивіз ОСОБА_10 у безлюдне місце в лісовому масиві, де застосував до неї насильство з метою подолання опору та вчинив дії сексуального характеру, пов'язані з вагінальним проникненням у тіло ОСОБА_10 із використанням геніталій, проти її волі. У ніч на 10 липня
2021 року ОСОБА_7 , дочекавшись коли ОСОБА_10 буде проходити безлюдне місце, погрожуючи її задушити та застосовуючи насильство, повторно вчинив проти її волі дії сексуального характеру, пов'язані із оральним проникненням у тіло ОСОБА_10 геніталій. Тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_10 від насильницьких дій ОСОБА_7 бачили потерпіла й свідки, їх наявність зафіксовано у висновках судово-медичних експертиз, якими також підтверджено, що відтворені ОСОБА_10 у ході слідчих експериментів обставини відповідають об'єктивним судово-медичних даним щодо способу, механізму та обставин заподіяння їй тілесних ушкоджень 15 червня і 10 липня
2021 року.
Потім, 24 липня 2021 року близько 23 години 00 хвилин ОСОБА_7 знову перестрів ОСОБА_10 , затягнув її углиб садка на околиці села, роздягнув,
туго зав'язав на два вузли лосини ОСОБА_10 навколо її шиї, тобто життєво-важливого органу, в результаті стиснення якого унеможливлюється дихання,
та вільний кінець холоші лосинів засунув углиб її ротової порожнини (на 12 см
із притисканням язика до твердого піднебіння), після чого здавив лосинами шию ОСОБА_10 , зґвалтував її, повторно вчинивши дії сексуального характеру проти її волі, та умисно заподіяв смерть ОСОБА_10 .
Тому такі протиправні дії ОСОБА_7 , наявність прямого причинного зв'язку між заподіяними ним тілесними ушкодженнями та смертю ОСОБА_10 , його поведінка до вчинення злочинів (попередньо два рази зґвалтував ОСОБА_10 у безлюдних місцях), так і після (відразу залишив місце вчинення злочину, не вжив жодних заходів для збереження життя ОСОБА_10 , спричинивши
їй смертельне удушення), показання свідків, які в слухавку телефона чули крики ОСОБА_10 перед смертю та її прохання до ОСОБА_7 , щоб той не чіпав її, висновок молекулярно-генетичної експертизи про те, що генетичні ознаки сліду сперми та клітин з ядрами, виявлених на марлевому тампоні з вагінальним вмістом трупа ОСОБА_10 містять генетичні ознаки зразка букального епітелію ОСОБА_7 , підтверджують вчинення останнім сексуальних дій проти волі ОСОБА_10 та спрямованість його дій саме на позбавлення життя
ОСОБА_10 і наявність у нього прямого умислу на її вбивство. Зазначене спростовує показання ОСОБА_7 у місцевому суді про неумисний характер його дій, а також те, що він не ґвалтував ОСОБА_10 .
З огляду на зазначене, апеляційний суд констатував правильність висновку суду першої інстанції про доведеність поза розумним сумнівом винуватості
ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень
і обґрунтовану кваліфікацію його дій за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2,
ст. 152 ч. 5 КК України.
Як убачається з ухвали апеляційного суду, під час нового розгляду цим судом були ретельно перевірені й визнані необґрунтованими доводи ОСОБА_7
про порушення його права на захист, зокрема й через його неефективність.
На спростування цих тверджень суд апеляційної інстанції зазначив, що захист прав і законних інтересів ОСОБА_7 під час досудового розслідування
та кримінального провадження у суді першої інстанції здійснював професійний захисник - адвокат ОСОБА_19 , якого, з огляду на обов'язковість участі захисника в цьому кримінальному провадженні відповідно до вимог ст. 52 ч. 1
КПК України, було залучено згідно з постановою слідчого від 26 липня 2021 року для здійснення захисту ОСОБА_7 за призначенням на підставі ст. 49 КПК України. Здійснюючи захист ОСОБА_7 , адвокат ОСОБА_19 займав активну позицію, брав участь у слідчих діях і судових засіданнях, звертався з клопотаннями в інтересах підзахисного до слідчого і суду, виступав у судових дебатах, забезпечуючи його активний і належний захист.
Наприклад, комплексна судова психолого-психіатрична експертиза ОСОБА_7 була призначена згідно з ухвалою Шишацького районного суду Полтавської області від 10 червня 2022 року саме за клопотанням захисника ОСОБА_19 в інтересах ОСОБА_7 (т. 3, а.к.п. 6-8, 22-23).
Будучи безпосередньо допитаним у суді першої інстанції, ОСОБА_7 визнав свою винуватість частково та надав показання про сексуальний контакт
із ОСОБА_10 24 липня 2021 року та обставини її смерті.
Під час виступу в судових дебатах захисник ОСОБА_19 підтримав позицію ОСОБА_7 про часткове визнання винуватості, а саме щодо фактичного визнання вбивства ОСОБА_10 , і просив призначити ОСОБА_7 мінімальне покарання. Щодо такого виступу захисника ОСОБА_7 зауважень
не висловлював і не заявляв про свою незгоду з такою позицією, зокрема
і в останньому слові, що підтверджується технічним записом судового провадження
у місцевому суді.
Необґрунтованими визнав апеляційний суд і посилання ОСОБА_7 на те,
що захисник ОСОБА_19 не оскаржив у його інтересах вирок, оскільки вже
04 квітня 2023 року, тобто через 13 днів після ухвалення вироку, ОСОБА_7 написав заяву про відмову від захисника ОСОБА_19 у зв'язку із залученням ним іншого захисника на підставі договору про надання правової допомоги
(т. 4, а.к.п. 57).
07 квітня 2023 року між ОСОБА_7 і залученим ним за його ж вибором захисником - адвокатом ОСОБА_8 було укладено договір про надання правової допомоги. Останнім днем тридцятиденного строку апеляційного оскарження вироку місцевого суду було 21 квітня 2023 року (т. 4, а.к.п. 45), а тому сторона захисту не була позбавлена можливості реалізувати своє право на подачу апеляційної скарги, окрім ОСОБА_7 , ще й його захисником, або ж шляхом внесення відповідних змін і доповнень у раніше подану апеляційну скаргу обвинуваченого, і таке право, як свідчать матеріали справи, сторона захисту використала, подавши відповідні доповнення (т. 4, а.к.п. 75-81, т. 5, а.к.п. 50-51).
Апеляційний суд, перевіривши зазначені доводи, не встановив об'єктивних даних,
які би підтверджували факт неналежного виконання захисником ОСОБА_19 професійних обов'язків адвоката, що могло би призвести до обмеження прав ОСОБА_7 , передбачених ст. 6 ч. 3 Конвенції про захист прав людини
і основоположних свобод, ст. 59 Конституції України, ст. 20, ст. 42 частинами 3, 4 КПК України, при цьому зазначивши, що ефективність захисту не є тотожною досягненню за результатами судового розгляду бажаного для обвинуваченого результату, а полягає в наданні йому належних і достатніх можливостей
із використанням власних процесуальних прав та кваліфікованої юридичної допомоги, яка в передбачених законом випадках, є обов'язковою, захищатися
від обвинувачення в передбачений законом спосіб.
Крім того, за результатом апеляційного розгляду було встановлено, що право на суд присяжних ОСОБА_7 було роз'яснено належним чином і перешкод у реалізації такого права за матеріалами не було виявлено.
Зокрема, у матеріалах кримінального провадження міститься письмове роз'яснення від 14 січня 2022 року прокурором у кримінальному провадженні права на суд присяжних ОСОБА_7 . Особливості й правові наслідки розгляду кримінального провадження судом присяжних ОСОБА_7 були зрозумілі, що він засвідчив
у роз'ясненні власним підписом (т. 1, а.к.п. 26-27). Технічним записом та журналом судового засідання від 24 січня 2022 року підтверджено, що місцевий суд
у присутності захисника роз'яснив обвинуваченому ОСОБА_7 право на розгляд кримінального провадження щодо нього судом присяжних, а також особливості
і правові наслідки такого розгляду. Клопотань із цього приводу, в тому числі щодо надання конфіденційного побачення із захисником для більш детального роз'яснення, ОСОБА_7 не заявляв і запитань щодо наведеного не мав.
Не залишив поза увагою апеляційний суд і доводи ОСОБА_7 про застосування до нього недозволених методів слідства, про що ним 10 січня 2025 року було подано відповідну заяву до ТУ ДБР у м. Полтава, зазначивши, що доводи вказаної заяви
не пов'язані з питанням допустимості доказів у справі, що є предметом розгляду,
та не вплинули на результат судового розгляду.
При цьому апеляційний суд виходив із того, що під час допиту в місцевому суді ОСОБА_7 підтвердив, що він, бажаючи самоствердитись у сексуальному плані й помститись ОСОБА_10 за надання переваги іншому чоловіку, вислідив
її, відтягнув від дороги, роздягнув і вчинив із нею дії сексуального характеру, обмотавши шию ОСОБА_10 її ж лосинами, один кінець яких засунув їй у ротову порожнину. Побачивши, що дружина не подає ознак життя, він утік із місця злочину та переховувався на горищі покинутої будівлі. Винуватість у вчиненні попередніх зґвалтувань і умисного вбивства ОСОБА_10 як під час досудового розслідування, так і в місцевому суді ОСОБА_7 заперечував.
Тобто, позиція ОСОБА_7 під час досудового розслідування щодо основних обставин кримінального провадження, які мають значення для висновку
про вирішення питання щодо його винуватості, була аналогічною тій, яку він підтвердив у місцевому суді, а під час апеляційного розгляду змінив позицію щодо своєї вини у спричиненні смерті ОСОБА_10 , зазначивши, що вбив її навмисно.
Крім того, суди попередніх інстанцій на підтвердження висновку про доведеність вини ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень послалися на сукупність досліджених у судовому засідання доказів, зокрема показання ОСОБА_10 , потерпілої, свідків, висновки судових експертиз тощо, і вирок суду показаннями ОСОБА_7 , які він надавав під час досудового розслідування, не обґрунтовувався.
Відповідно до вимог ст. 404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Суд апеляційної інстанції вправі вийти за межі апеляційних вимог, якщо цим
не погіршується становище обвинуваченого або особи, щодо якої вирішувалося питання про застосування примусових заходів медичного або виховного характеру. Якщо розгляд апеляційної скарги дає підстави для прийняття рішення на користь осіб, в інтересах яких апеляційні скарги не надійшли, суд апеляційної інстанції зобов'язаний прийняти таке рішення.
Згідно зі ст. 404 ч. 3 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов'язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази,
які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.
За змістом цієї норми процесуального закону учасник судового провадження
має право не лише формально заявити клопотання про повторне дослідження обставин або доказів, а й повинен зазначити, які конкретно обставини (докази) потрібно дослідити, та обґрунтувати, чому вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями чи взагалі не досліджені.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, в судовому засіданні
05 березня 2025 року апеляційний суд задовольнив клопотання захисника
ОСОБА_8 про повторне дослідження доказів, допитав ОСОБА_7
з приводу обставин застосування до нього недозволених методів слідства.
При цьому апеляційний суд не встановив підстав для повторного дослідження інших доказів, погодившись з їх оцінкою, наданою судом першої інстанції
(т. 5, а.к.п. 74-75). Тому доводи захисника про недотримання апеляційним судом вимог ст. 404 ч. 3 КПК України є необґрунтованими.
Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що суд апеляційної інстанції розглянув апеляційну скаргу ОСОБА_7 з дотриманням положень ст. 405 КПК України і дійшов правильного висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_7 відповідає вимогам кримінального процесуального закону, є обґрунтованим та вмотивованим.
За результатом апеляційного розгляду суд апеляційної інстанції в своїй ухвалі надав обґрунтовані відповіді на доводи, викладені в апеляційній скарзі ОСОБА_7 ,
які є аналогічними доводам касаційної скарги захисника, навів переконливі аргументи на їх спростування, зазначив підстави, з яких визнав апеляційну скаргу необґрунтованою, та належним чином мотивував своє рішення.
Ухвала апеляційного суду відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.
У процесі перевірки матеріалів кримінального провадження колегія суддів
не встановила процесуальних порушень при збиранні, дослідженні і оцінці доказів, які б ставили під сумнів обґрунтованість висновків судів про доведеність вини
ОСОБА_7 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених
ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10, ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України, та правильність кваліфікації його дій.
Суди першої та апеляційної інстанцій дотрималися вимог статей 10, 22 КПК України, створивши необхідні умови для виконання учасниками процесу своїх процесуальних обов'язків і здійснення наданих їм прав.
Сторони користувалися рівними правами та свободою у наданні доказів, дослідженні та доведенні їх переконливості перед судом. Клопотання всіх учасників процесу розглянуто у відповідності до вимог КПК України.
Частина 2 ст. 17 КПК України передбачає, що винуватість особи має бути доведена поза розумним сумнівом.
У кримінальному провадженні щодо ОСОБА_7 цей стандарт доведення винуватості дотримано, оскільки за допомогою належних, допустимих
та достовірних доказів, що були дослідженні в суді, можливо дійти висновку про те, що встановлена під час судового розгляду сукупність обставин, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка була предметом судового розгляду, крім того, що кримінальне правопорушення вчинене і засуджений винний у його вчиненні.
Відповідно до вимог статей 50, 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє
для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
Суд, призначаючи покарання, зобов'язаний враховувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, дані про особу винного та обставини справи,
що пом'якшують і обтяжують покарання. При цьому покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами,
та не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
Як зазначено в ст. 64 ч. 1 КК України довічне позбавлення волі встановлюється
за вчинення особливо тяжких злочинів і застосовується лише у випадках, спеціально передбачених КК України, якщо суд не вважає за можливе застосувати позбавлення волі на певний строк.
Відповідно до ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.
Обставиною, яка зумовлює призначення покарання у виді довічного позбавлення волі і водночас вказує на неможливість досягнення мети покарання шляхом застосування покарання у виді позбавлення волі на певний строк, є надзвичайно високий ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину і особи, яка його скоїла. Надзвичайність суспільної небезпеки вчиненого злочину визначається сукупністю усіх зібраних у кримінальному провадженні даних, які стосуються вчиненого злочину, особи винного і обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання.
При призначенні ОСОБА_7 покарання суд першої інстанції урахував ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, конкретні обставини їх вчинення, наслідки у вигляді загибелі особи молодого віку - матері двох малолітніх дітей, відомості про особу обвинуваченого, який раніше не судимий, характеризується посередньо, відсутність обставин, які пом'якшують покарання, обставину,
яка обтяжує покарання за епізодом умисного вбивства - вчинення злочину щодо подружжя, і призначив ОСОБА_7 за ст. 152 ч. 2, ст. 152 ч. 5 КК України покарання у виді позбавлення волі, відповідно на 7 та 12 років, за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10 КК України призначив довічне позбавлення волі та за сукупністю усіх кримінальних правопорушень - остаточне покарання у виді довічного позбавлення.
Таким чином, урахувавши наведені обставини, зневажливе ставлення
ОСОБА_7 до людського життя, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про неможливість його виправлення протягом певного строку покарання
та наявність підстав для призначення ОСОБА_7 за ст. 115 ч. 2 пунктами 9, 10 КК України покарання у виді довічного позбавлення волі.
Отже, покарання, призначене ОСОБА_7 , за своїм видом і розміром
є необхідним та достатнім для його виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень, воно відповідає вимогам статей 50, 65 КК України, принципам справедливості, співмірності, індивідуалізації, є адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Істотних порушень кримінального процесуального закону, які були б підставами
для зміни чи скасування судових рішень, не виявлено.
За таких обставин, підстав для задоволення касаційної скарги захисника, скасування судових рішень щодо ОСОБА_7 і призначення нового розгляду
в суді першої інстанції колегією суддів не встановлено.
Керуючись статтями 436, 438 КПК України, Верховний Суд
ухвалив:
Вирок Шишацького районного суду Полтавської області від 22 березня 2023 року
та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 05 березня 2025 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - без задоволення.
Постанова Верховного Суду є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3