22 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 317/2102/23
провадження № 51-1917км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , на вироки Запорізького районного суду Запорізької області від 27 вересня 2024 року й Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12023087230000042, за обвинуваченням
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця смт Кушугум Запорізького району Запорізької області та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Запорізький районний суд Запорізької області вироком від 27 вересня 2024 року визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК, і призначив йому покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років.
Також суд вирішив питання щодо запобіжного заходу; початку строку відбування покарання; арешту майна; процесуальних витрат; речових доказів.
Згідно з вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим і засуджено за незаконне придбання,виготовлення особливо небезпечного наркотичного засобу, обіг якого заборонено, - канабісу в особливо великому розмірі та зберіганні його без мети збуту для особистого вживання за таких обставин.
Так, приблизно наприкінці жовтня 2022 року ОСОБА_7 зірвав вирощені ним на території свого домоволодіння АДРЕСА_1 рослини коноплі, висушив їх і подрібнив через сито, тобто, діючи умисно, без мети збуту незаконно виготовив особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс. Його частину в неперетертому стані, визначену як непридатну для вживання, ОСОБА_7 склав у картонну коробку й одну полімерну ємність чорного кольору. Перетертий канабіс він склав у 12 полімерних ємностей та один зіп-пакет і залишив у кімнаті будинку за місцем свого проживання, тим самим почав незаконно зберігати особливо небезпечний наркотичний засіб - канабіс, в особливо великому розмірі без мети збуту для особистого вживання. Цей наркотичний засіб загальною масою в сухому стані 2796,051 г виявили і вилучили працівники поліції 08 березня 2023 року під час обшуку в період з 08:05 до 10:54.
Запорізький апеляційний суд 20 лютого 2025 року за результатом розгляду кримінального провадження за апеляційною скаргою прокурора скасував вирок районного суду та ухвалив свій, за яким визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, і призначив йому покарання із застосуванням ст. 69 цього Кодексу у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією частини належного йому майна.
Вирішив суд і питання, які стосуються початку строку відбування покарання у кримінальному провадженні. У решті вирок місцевого суду залишив без змін.
Вироком апеляційного суду встановлено, що ОСОБА_7 за невстановлених обставин, маючи умисел на незаконне придбання, виготовлення та зберігання з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено, - канабісу, придбав у не встановленій досудовим розслідуванням кількості рослини конопель, достовірно знаючи, що вони є наркотичними засобами - канабісом, переніс їх за місцем свого проживання до кімнати будинку АДРЕСА_1 , де став незаконно зберігати з метою подальшого їх збуту, тим самим незаконно придбав наркотичний засіб, обіг якого обмежено, - канабіс.
Після цього ОСОБА_7 , висушивши вказані рослини, подрібнив їх, перетираючи через металеве сито, до речовини, придатної для вживання, та розфасував у 12 полімерних ємностей, у зіп-пакет, полімерну ємність чорного кольору і картонну коробку, таким чином виготовив канабіс, та зберігав в будинку, де цей наркотичний засіб загальною масою в сухому стані 2796,051 г виявили й вилучили працівники поліції 08 березня 2023 року під час обшуку в період з 08:05 до 10:54.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості кримінального правопорушення та його особі, просить скасувати вироки судів попередніх інстанцій та закрити кримінальне провадження.
Суть доводів захисника зводиться до посилань на незаконність та невмотивованість постановлених стосовно ОСОБА_7 судових рішень. На думку ОСОБА_6 відсутні докази винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зауважує, що місцевий суд вибірково оцінив докази, а суд апеляційної інстанції не виправив допущених ним порушень та не навів переконливих аргументів на підтвердження винуватості засудженого.
Як зазначає захисник, суд безпідставно мотивував висновок про доведеність винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, лише кількістю вилученого в підзахисного наркотичного засобу, за відсутності інших доказів. Зауважує, що вилучені наркотичні засоби не були розфасовані в однакові пакунки з метою їх збуту.
Указує, що проведеними у справі експертизами не доведено винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Стверджує, що суд необґрунтовано відхилив показання ОСОБА_7 про те, що він придбав насіння конопель офіційно в інтернет-магазині, а пакети з насінням з назвою сорту конопель, вилучені під час обшуку, не заборонені чинним законодавством.
На переконання ОСОБА_6 , висновку про наявність у ОСОБА_7 умислу на збут наркотичних засобів суд дійшов безпідставно, не дослідивши обставин їх придбання, у тому числі, чи залежало від волі засудженого, який розмір речовини опиниться в його володінні, та розфасування речовини.
Указує, що тяжкість і ступінь суспільної небезпечності вчиненого, повне визнання винуватості, щире каяття, сприяння у розкритті злочину, а також те, що ОСОБА_7 раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою з інвалідністю, має онкозахворювання, дружину та малолітню дитину, на медичному обліку у психіатра й нарколога не перебуває, не має ознак психічних і поведінкових розладів, не виявлено синдрому залежності (хронічного алкоголізму, наркоманії), позитивно характеризується за місцем проживання. Усе це дозволяє не ізолювати засудженого від суспільства та звільнити його від відбування покарання з випробуванням на підставі ст. 75 КК.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор, указуючи на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а ухвалений щодо ОСОБА_7 вирок апеляційного суду - без зміни.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу, зазначив про необхідність кваліфікації діяння ОСОБА_7 за ч. 3 ст. 309 КК, а також посилався на суворість призначеного засудженому покарання. Просив задовольнити касаційну скаргу та звільнити ОСОБА_7 від відбування призначеного покарання на підставі ст. 75 КК.
Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, зазначив, що касаційна скарга захисника є необґрунтованою та не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі, Суд дійшов висновку, що касаційну скаргу захисника необхідно залишити без задоволення з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. При цьому вправі вийти за межі касаційних вимог, якщо цим не погіршується становище засудженого.
Відповідно до приписів ч. 1 ст. 438 КПК підставами для скасування або зміни судових рішень під час розгляду справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Отже, з урахуванням наведених положень процесуального закону, суд касаційної інстанції є судом права, а не факту. Неповнота судового розгляду та невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження не є підставою для перегляду судових рішень у касаційному порядку.
Під час перевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, Верховний Суд виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
Відповідно до статей 404, 407 КПК апеляційний суд переглядає судові рішення в межах апеляційної скарги і за наслідками її розгляду має право скасувати вирок суду першої інстанції повністю або частково та ухвалити новий, у якому зобов'язаний навести належні й достатні мотиви та підстави прийнятого рішення з урахуванням вимог ст. 409 указаного Кодексу.
Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок, зокрема у разі необхідності застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, призначення більш суворого покарання.
За змістом ст. 94 КПК оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв'язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
На переконання колегії суддів, Запорізький апеляційний суд під час розгляду кримінального провадження стосовно ОСОБА_7 указаних положень процесуального закону дотримався.
Як убачається з матеріалів кримінального провадження, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, а саме у незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні особливо небезпечного наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту.
За результатами судового розгляду районний суд визнав ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 309 КК. Оцінивши надані стороною обвинувачення докази, суд констатував, що вони не підтверджують наявності в діях засудженого мети збуту наркотичних засобів. Зазначив суд і про відсутність доказів того, що засуджений займався їх продажем, оскільки виявлені в нього наркотичні засоби не були розфасовані для збуту та не було встановлено домовленостей засудженого про їх збут, результатів оперативної закупки чи відповідного листування. Також указав, що кількість вилученого в засудженого наркотичного засобу сама собою не є прямим доказом мети збуту.
Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення, повторно дослідив письмові докази - протокол обшуку від 08 березня 2023 року та висновки експертів від 09, 14 і 23 березня 2023 року (№ СЕ-19/108-23/3229-НЗПРАП, СЕ-19/108-22/3249-НЗПРАП та СЕ-19/108-23/3956-НЗПРАП відповідно), заслухав показання засудженого й не погодився з висновком місцевого суду про недоведеність того, що ОСОБА_7 мав на меті збут наркотичних засобів. У зв'язку із цим суд скасував вирок районного суду та ухвалив новий, яким визнав засудженого винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК.
На обґрунтування свого висновку суд апеляційної інстанції зазначив, що, перекваліфіковуючи діяння ОСОБА_7 із ч. 3 ст. 307 КК на ч. 3 ст. 309 КК, місцевий суд надав вибіркову оцінку доказам сторони обвинувачення та оцінив їх з позиції засудженого, що не узгоджується з вимогами ст. 94 КПК.
Також апеляційний суд констатував, що загальна маса вилученого у засудженого наркотичного засобу становить 2796,051 г, що є особливо великим розміром.
Звернув увагу суд і на те, що засуджений на обліку в лікаря нарколога не перебуває, а придбання і вирощування ним такого обсягу наркотичного засобу повністю залежало від його волі, оскільки ці дії він вчинив свідомо, чого не заперечував під час розгляду справи в судах першої та апеляційної інстанцій.
Водночас апеляційний суд акцентував на протоколі обшуку, згідно з яким за місцем проживання ОСОБА_7 було вилучено, зокрема: 12 полімерних ємностей із подрібненою сіро-зеленою речовиною рослинного походження, зіп-пакет із подрібненою речовиною сіро-зеленого кольору, картонну коробку з гілками рослинної речовини, три пачки з насінням (FiSeeds), ваги, сито із залишками рослинної речовини, аркуш з описом догляду за сортами, їх урожайності, періоду цвітіння, смаку та ефекту, гроші (у сумі 1300 доларів США та 7200 гривень), банківські картки, а також порожні зіп-пакети.
Визнав суд непереконливими показання ОСОБА_7 про те, що він вирощував і зберігав наркотичний засіб за місцем свого проживання виключно для власного вживання.
Критично поставився до позиції захисту, відповідно до якої ОСОБА_7 вживає наркотичні засоби з лікувальною метою, та зазначив, що обсяг вилученого наркотичного засобу за місцем проживання засудженого явно перевищує потреби однієї особи у власному вживанні.
Також суд зазначив, що про відсутність у діях засудженого складу інкримінованого йому кримінального правопорушення не може свідчити те, що висунуте обвинувачення не містить відомостей про збут ним наркотичних засобів будь-якій особі, тобто таких фактів органом досудового розслідування не встановлено, а оперативні закупки не проводилися.
З урахуванням наведеного вище апеляційний суд дійшов висновку про винуватість ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК, а саме в незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту.
Із цими висновками апеляційного суду погоджується і касаційний суд, зважаючи на таке.
Як неодноразово зазначав Верховний Суд, відповідно до вимог кримінального процесуального закону, а саме ст. 91 КПК, мотив та мета вчинення кримінального правопорушення є однією з обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні шляхом збирання, перевірки та оцінки доказів. Про умисел на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів можуть свідчити як відповідна домовленість з особою, яка придбала ці засоби чи речовини, так й інші обставини, зокрема: великий або особливо великий їх розмір; спосіб упакування та розфасування; поведінка суб'єкта злочину; те, що особа сама наркотичних засобів або психотропних речовин не вживає, але виготовляє та зберігає їх, тощо.
Якщо висновок суду про наявність умислу особи на збут наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів ґрунтується на великому або особливо великому розмірі відповідної речовини, її упакуванні та розфасуванні, то в такому випадку має бути досліджено, за яких обставин особа придбала відповідний засіб чи речовину.
Зокрема, якщо особа здійснює свідоме придбання наркотичних засобів, психотропних речовин чи їх аналогів у значному розмірі (шляхом купівлі, обміну, безоплатно), виготовляє їх, зберігає у відповідному фасуванні, що об'єктивно перевищує потреби цієї особи у вживанні зазначених речовин, то в такому разі може мати місце умисел на збут (постанова Верховного Суду від 04 червня 2025 року у справі № 686/20198/22, провадження № 51-565км25).
У цій справі апеляційний суд відповідно до ст. 94 КПК, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, навів конкретні та ґрунтовні мотиви визнання ним доказів такими, що підтверджують наявність у діянні ОСОБА_7 мети збуту.
Зокрема, на підставі досліджених доказів і встановлених фактичних обставин суд апеляційної інстанції обґрунтовано врахував, що ОСОБА_7 придбав рослини конопель, висушив їх, подрібнив через сито до стану, придатного для вживання, після чого розфасував отриману речовину у 12 полімерних ємностей, зіп-пакет, полімерну ємність чорного кольору та картонну коробку і зберігав усе це в кімнаті свого житла з метою подальшого збуту. У ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 правоохоронні органи виявили та вилучили наркотичні засоби, розфасовані, зокрема, у 12 полімерних ємностях із різними сортами конопель, аркуш з описом догляду за сортами, їх урожайності, періоду цвітіння, смаку та ефекту, сито, ваги, гроші, банківські картки, а також порожні зіп-пакети. Загальна маса вилученого наркотичного засобу в сухому стані становила 2796,051 г, що відповідно до законодавства є особливо великим розміром й об'єктивно перевищує потреби однієї особи для власного вживання. Крім того, згідно з довідкою, наявною в матеріалах справи, ОСОБА_7 на обліку в лікаря-нарколога не перебуває.
Оцінивши наведені обставини в їх сукупності, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку про винуватість засудженого в незаконному придбанні, виготовленні та зберіганні наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту.
Доводи захисника, наведені у касаційній скарзі, не спростовують висновків апеляційного суду щодо доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 307 КК.
З матеріалів справи убачається, що апеляційний суд зробив свій висновок, урахувавши не тільки кількість вилученої речовини, а й сукупність досліджених доказів, зокрема протокол обшуку від 08 березня 2023 року та висновки експертів, зазначив мотиви, чому не зважив на показання засудженого щодо придбання ним наркотичного засобу з метою його вживання для самолікування.
Необґрунтованими є і посилання ОСОБА_6 на те, що висновки експертів не доводять мети збуту, оскільки висновок суду, робиться на підставі оцінки всіх доказів у сукупності відповідно до вимог ст. 94 КПК, а експертні дослідження лише підтверджують належність вилучених речовин до наркотичних засобів і визначають їх розмір (кількість).
Те, що вилучені наркотичні засоби не були розфасовані в однакові пакунки, не спростовує висновку суду про наявність у діянні засудженого мети збуту, якого суд дійшов, урахувавши сукупність обставин, а саме розмір вилученого наркотичного засобу, спосіб його зберігання, наявність порожніх зіп-пакетів, ваг та грошей.
На цих підставах Верховний Суд відхиляє такі доводи захисту.
Щодо покарання, призначеного ОСОБА_7
Статтями 50 і 65 КК передбачено, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових кримінальних правопорушень. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
Дотримання загальних засад призначення покарання є гарантією обрання винуватій особі необхідного й доцільного заходу примусу, який би ґрунтувався на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяв досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини й захистом інтересів держави та суспільства.
Так, згідно з ч. 1 ст. 69 КК (у редакції, чинній на момент скоєння засудженим кримінального правопорушення) за наявності кількох обставин, що пом'якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків, визначених цим Кодексом, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, або перейти до іншого, більш м'якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу за це кримінальне правопорушення.
Статті 65-75 КК є кримінально-правовими нормами, що встановлюють загальні засади та правила призначення покарання, звільнення від його відбування.
Питання, які стосуються призначення покарання, визначають форму реалізації кримінальної відповідальності в кожному конкретному випадку з огляду на суспільну небезпечність і характер кримінального правопорушення, обставини справи, особу винного, а також обставини, які пом'якшують або обтяжують покарання, тощо.
За приписами ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м'якість або суворість.
Як убачається зі змісту вироку, суд призначив ОСОБА_7 покарання, врахувавши ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК належить до категорії особливо тяжких злочинів, та дані про особу засудженого, а саме те, що він раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, є особою з третьою групою інвалідності, має постійне місце проживання, офіційно неодружений, але тривалий час проживає однією сім'єю зі співмешканкою, має на утриманні малолітню дитину, офіційно непрацевлаштований, задовільно характеризується за місцем проживання, на обліках у лікарів нарколога і психіатра не перебуває.
Урахувавши обставинами, які істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, те, що ОСОБА_7 є особою з третьою групою інвалідності, раніше не судимий, має на утриманні малолітню дитину, суд дійшов висновку про можливість призначення йому покарання, нижчого від найнижчої межі, передбаченої санкцією інкримінованого злочину, із застосуванням положень ст. 69 КК у виді позбавлення волі на строк 6 років із конфіскацією частини належного йому майна.
Верховний Суд вважає, що суд апеляційної інстанції не порушив загальних засад призначення основного покарання, установлених КК.
Такі висновки апеляційного суду з урахуванням обставин цього кримінального провадження відповідають принципам законності, індивідуалізації та справедливості під час призначення покарання.
Ті обставини, на яких акцентує захисник у касаційній скарзі, зокрема вчинення засудженим кримінального правопорушення вперше, те, що він є особою з третьою групою інвалідності, утримує малолітню дитину, обґрунтовано врахував апеляційним суд під час призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції статті, за якою ОСОБА_7 засуджено, із застосуванням положень ст. 69 КК.
Що стосується посилань захисника на онкологічне захворювання ОСОБА_7 , то місцевий суд перевірив їх та зазначив у рішенні, що об'єктивних даних, які б підтверджували наявність у засудженого такого захворювання на час вчинення злочину, матеріали кримінального провадження не містять.
Отже, наведені в касаційній скарзі доводи захисника не спростовуютьправильності висновків апеляційного суду, викладених у рішенні, та не містять вагомих аргументів, які би свідчили про залишення судом поза увагою доводів сторони захисту.
Водночас колегія суддів під час розгляду кримінального провадження встановила, що апеляційний суд безпідставно призначив ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації частини належного йому майна.
Санкцією ч. 3 ст. 307 КК, за якою ОСОБА_7 було визнано винуватим та засуджено, передбачено обов'язкове додаткове покарання у виді конфіскації майна.
Відповідно до ч. 2 ст. 59 КК конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.
Корисливим тяжким або особливо тяжким злочином може бути визнаний будь-який із злочинів, визначених у частинах 4 чи 5 ст. 12 КК, якщо його вчинено з корисливих спонукань. Під корисливими спонуканнями необхідно розуміти бажання винного отримати внаслідок вчинення злочину матеріальні блага для себе чи інших осіб, одержати або зберегти певні майнові права, уникнути матеріальних витрат чи обов'язків або досягти іншої матеріальної вигоди.
Із матеріалів кримінального провадження убачається, що ні орган досудового розслідування, ні апеляційний суд не встановили наявності у ОСОБА_7 корисливого мотиву під час незаконного придбання, виготовлення та зберігання наркотичного засобу в особливо великих розмірах з метою збуту. Тому застосування у цьому випадку додаткового покарання за ч. 3 ст. 307 КК у виді конфіскації частини належного засудженому майна, навіть за умови, що воно передбачене санкцією цієї статті як обов'язкове, є безпідставним.
Суд апеляційної інстанції не звернув належної уваги на зазначене та застосував до ОСОБА_7 додаткове покарання у виді конфіскації частини належного йому майна, що суперечить вимогам кримінального закону.
З огляду на викладене, вирок апеляційного суду від 27 вересня 2024 року необхідно скасувати в цій частині, а касаційну скаргу захисника - задовольнити частково.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Вирок Запорізького апеляційного суду від 20 лютого 2025 року змінити, скасувати в частині призначення ОСОБА_7 додаткового покарання у виді конфіскації частини належного йому майна.
У решті вирок апеляційного суду та вирок Запорізького районного суду Запорізької області від 27 вересня 2024 року стосовно ОСОБА_7 залишити без зміни.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3