20 жовтня 2025 року
м. Київ
справа № 295/13594/22
провадження № 51-2373км25
Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого ОСОБА_1 ,
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участю:
секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,
прокурора ОСОБА_5 ,
у режимі відеоконференції:
захисника ОСОБА_6 ,
представника потерпілої ОСОБА_7 ,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника засудженого ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_6 , на ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2025 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021060400001552, за обвинуваченням
ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 Кримінального кодексу України (далі - КК).
Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
Богунський районний суд м. Житомира вироком від 19 серпня 2024 року визнав ОСОБА_8 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, та призначив йому покарання у виді пробаційного нагляду на строк 2 роки з покладенням на нього обов'язків, передбачених ч. 2 ст. 59-1 КК.
Постановив стягнути з ОСОБА_8 на користь ОСОБА_9 51 616,23 грн відшкодування матеріальної шкоди та 30 000 грн відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позовних вимог відмовив.
Вирішив питання, які стосуються процесуальних витрат і речових доказів у кримінальному провадженні.
Згідно з вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, а саме у вчиненні домашнього насильства, тобто умисного систематичного вчинення психологічного, економічного насильства щодо колишнього подружжя, з якою перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості життя потерпілої, за вказаних нижче обставин.
Так, 18 серпня 2021 року приблизно о 18:30, перебуваючи на АДРЕСА_2 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, скоїв щодо своєї дружини ОСОБА_10 умисні дії психологічного насильства, що виразилися в словесних образах, погрозах, приниженні, які викликали в потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. Після цього він, продовжуючи реалізацію свого умислу, спрямованого на вчинення домашнього насильства, перебуваючи за вказаною вище адресою, вчинив стосовно ОСОБА_10 умисні дії економічного насильства, що виразилися в заподіянні ударів сокирою по капоту та лобовому склу автомобіля марки «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), внаслідок чого позбавив потерпілу можливості користуватися цим автомобілем і спричинив їй майнову шкоду на суму 35 275,32 грн.
11 вересня 2021 року о 09:00 ОСОБА_8 , перебуваючи на території автостоянки, розташованої на майдані Перемоги, 10 у м. Житомирі, усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, скоїв стосовно своєї дружини ОСОБА_10 умисні тотожні дії психологічного та економічного насильства, що виразилися в пошкодженні лакофарбового покриття автомобіля марки «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), а саме наніс не встановленим у ході досудового розслідування предметом подряпини на капоті та багажнику автомобіля із зазначенням нецензурних слів, які викликали в потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе, позбавили можливості користуватися цим автомобілем. Указаними діями ОСОБА_8 спричинив ОСОБА_10 майнову шкоду на суму 16 340,91 грн.
30 вересня 2021 року приблизно о 12:45 ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання колишньої дружини ОСОБА_10 , у квартирі АДРЕСА_3 , усвідомлюючи характер своїх протиправних дій, маючи прямий умисел, спрямований на вчинення домашнього насильства, скоїв стосовно неї умисні тотожні дії психологічного насильства, що виразилися у погрозах, образах нецензурною лайкою, які викликали в потерпілої побоювання за свою безпеку, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе. У зв'язку з цим 21 січня 2022 року ОСОБА_8 був притягнутий Богунським районним судом м. Житомира до адміністративної відповідальності за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП).
З урахуванням наведеного вище ОСОБА_8 , будучи притягнутим до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, на шлях виправлення не став, належних висновків для себе не зробив та продовжив систематично вчиняти психологічне й економічне насильство до своєї колишньої дружини ОСОБА_10 .
Житомирський апеляційний суд ухвалою від 08 травня 2025 року змінив вирок місцевого суду.
На підставі ч. 5 ст. 74 КК звільнив ОСОБА_8 від призначеного за ст. 126-1 КК покарання у зв'язку із закінченням строків давності.
У решті вирок суду залишив без змін.
Вимоги та узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу, і заперечення інших учасників провадження
Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Суть доводів захисника зводиться до помилковості висновків судів попередніх інстанцій щодо наявності в діянні ОСОБА_8 складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, а також відсутності доказів, які поза розумним сумнівом доводять його винуватість у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення.
Зокрема, не погоджується з висновком суду про те, що постанова Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року має преюдиціальне значення і не потребує повторної перевірки.
Наголошує, що матеріали адміністративної справи не стосуються кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, і не можуть бути використані судом на обґрунтування висновку про систематичність учиненого кримінального правопорушення.
Указує, що потерпіла не подала запису розмови від 30 вересня 2021 року, та звертає увагу на відсутність очевидців події зазначеної дати.
Ставить під сумнів показання потерпілої і свідка
ОСОБА_11 Акцентує на відсутності повноважень у заступника начальника СВ Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 визначати групу слідчих.
Також стверджує про невнесення в ЄРДР відомостей за епізодами від 11 і 30 вересня 2021 року.
На переконання захисника, конфліктна ситуація, що мала місце між ОСОБА_8 та потерпілою, не є проявом психологічного насильства в сім'ї в розумінні ст. 173-2 КУпАП та Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству».
Зазначає, що суд не розглянув клопотання захисту про визнання доказів недопустимими, не ухвалив стосовно цього процесуального рішення і не відобразив його в судових рішеннях.
За твердженням захисника, апеляційний суд під час перегляду кримінального провадження допустив порушення вимог ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), оскільки не перевірив у повному обсязі доводів сторони захисту, не здійснив ретельного аналізу та оцінки обставин, наведених в апеляційній скарзі, а зосередив увагу переважно на висновках місцевого суду.
Наголошує на порушенні апеляційним судом приписів ч. 3 ст. 404 КПК у зв'язку із залишенням поза увагою клопотання про повторне дослідження доказів.
У письмовому запереченні на касаційну скаргу захисника прокурор, указуючи на безпідставність викладених у ній доводів, просить залишити касаційну скаргу без задоволення.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав касаційну скаргу в повному обсязі.
Прокурор ОСОБА_5 , надавши відповідні пояснення, заперечив щодо задоволення касаційної скарги захисника та просив ухвалу апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни.
Представник потерпілої ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_7 , висловив думку про необґрунтованість касаційної скарги захисника та зазначив, що вона не підлягає задоволенню.
Мотиви Суду
Заслухавши доповідь судді, пояснення учасників судового провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження і доводи, викладені в касаційній скарзі захисника, Суд дійшов висновку,що скарга підлягає задоволенню частково з огляду на таке.
За частиною 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
Згідно з ч. 1 цієї статті суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції, як визначено ст. 438 КПК, є істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
Частиною 1 ст. 412 КПК передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
Зі змісту ст. 370 КПК, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Виходячи із завдань та загальних засад кримінального провадження, визначених у статтях 2, 7 КПК, функція апеляційного суду полягає в об'єктивному, неупередженому перегляді вироків та ухвал суду першої інстанції, справедливому вирішенні поданих апеляційних скарг із додержанням усіх вимог чинного законодавства.
Суд апеляційної інстанції практично виступає останньою інстанцією, яка надає можливість сторонам перевірити повноту судового розгляду та правильність встановлення фактичних обставин кримінального провадження судом першої інстанції, і це покладає на апеляційний суд певний обов'язок щодо дослідження й оцінки доказів, але з урахуванням особливостей, передбачених ст. 404 КПК.
За приписами статей 370, 419 КПК в ухвалі апеляційного суду мають бути наведені належні й достатні мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив під час постановлення ухвали, та положення закону, яким він керувався. Судове рішення повинно бути ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених КПК.
Під час залишення апеляційної скарги без задоволення в ухвалі апеляційного суду мають бути зазначені підстави, з яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою.
Тож закон вимагає від суду проаналізувати всі доводи, викладені в апеляційній скарзі, та надати на них мотивовані відповіді. Недотримання цих положень є істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, яке згідно зі ст. 438 КПК є підставою для скасування судового рішення.
Однак суд апеляційної інстанції під час розгляду кримінального провадження щодо ОСОБА_8 вказаних вимог не дотримався.
З матеріалів кримінального провадження вбачається, що місцевий суд, установивши фактичні обставини кримінального провадження, дослідивши та проаналізувавши зібрані докази в їх сукупності, надавши цим доказам оцінку, дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 в умисному систематичному вчиненні психологічного, економічного насильства щодо колишньої дружини ОСОБА_10 , з якою перебував у сімейних відносинах, що призвело до психологічних страждань, погіршення якості її життя.
Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі безпосередньо досліджених показань обвинуваченого, який підтвердив події, які відбувалися 18 серпня 2021 року та 11 вересня 2021 року, однак заперечив вчинення будь-яких неправомірних дій щодо потерпілої 30 вересня 2021 року; ОСОБА_10 (потерпілої), яка повідомила про обставини вчинення стосовно неї психологічного й економічного насильства 18 серпня та 11 вересня 2021 року. Також зазначила, що у телефонних розмовах ОСОБА_8 ображав її та погрожував. У зв'язку із цим одного разу вона викликала поліцію, і тоді щодо нього було складено адміністративний протокол; свідків ОСОБА_13 (власника автостоянки), який підтвердив обставини, які відбулися 11 вересня 2021 року та ОСОБА_11 (зятя потерпілої), який зазначив, що був присутній, коли ОСОБА_8 кричав, погрожував, висловлювався нецензурними словами та сокирою пошкодив лобове скло автомобіля потерпілої. Також повідомив, що був свідком розмови між ОСОБА_8 і потерпілою, під час якої обвинувачений погрожував тещі і кричав: «Зловлю, повбиваю», а також письмових доказів, серед яких: протокол огляду місця події від 18 серпня 2021 року, яким зафіксовано пошкодження лобового скла та капота автомобіля «Toyota Camry» ( НОМЕР_1 ), належного потерпілій; протоколи огляду DVD-дисків, наданих потерпілою: від 27 серпня 2021 року із записом розмови між потерпілою та ОСОБА_8 , під час якої останній визнає, що «поступив не смертельно»; від 23 вересня 2021 року телефонної розмови, де обвинувачений зізнається у пошкодженні автомобіля дружини та погрожує їй, від 24 вересня 2021 року, яким переглянутий відеозапис з камери відеоспостереження, з якого вбачається, як ОСОБА_8 підходить до автомобіля з викруткою в руці; від 29 червня 2021 року аудіозапис, де абонент «ОСОБА_16» висловлює образи та погрози фізичною розправою; від 24 вересня 2022 року, на якому зафіксовані фотознімки автомобіля потерпілої з подряпинами у вигляді нецензурних написів, зроблених її колишнім чоловіком; від 24 вересня 2022 року запис розмови між ОСОБА_13 та ОСОБА_8 , під час якої останній не заперечує того, що пошкодив автомобіль потерпілої; висновки експертиз № 2706 і № 2721, якими встановлено вартість відновлювального ремонту автомобіля «Toyota Camry» (реєстраційний номер НОМЕР_1 ), пошкодженого 18 серпня та 11 вересня 2021 року; висновок експерта від 29 вересня 2023 року № СЕ-19/106-23/12278-АВ, яким установлено розмір заподіяної потерпілій майнової шкоди; постанова Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року, якою ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП; постанова Житомирського апеляційного суду від 19 липня 2022 року, якою зазначене рішення залишено без змін.
З урахуванням наведених вище доказів, суд визнав ОСОБА_8 винуватим за висунутим йому обвинуваченням.
Не погоджуючись із вироком суду, захисники ОСОБА_14 та ОСОБА_6 подали апеляційні скарги, в яких, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи та істотне порушення вимог кримінального процесуального закону, просили його скасувати. Так, захисник ОСОБА_14 у своїй апеляційній скарзі зазначив вимогу про скасування вироку районного суду та закриття кримінального провадження стосовно ОСОБА_8 на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК. Також у поданій апеляційній скарзі він порушив питання про необхідність повторного дослідження під час апеляційного розгляду витягу із ЄРДР від 27 серпня 2021 року, доручення заступника начальника слідчого відділу Житомирського РУП ГУНП в Житомирській області ОСОБА_12 від 27 серпня 2021 року про проведення досудового розслідування, постанови від 27 серпня 2021 року про визначення слідчої групи, старшим якої визначено слідчого ОСОБА_15 , висновок експерта від 29 вересня 2023 року № СЕ-19/106-23/12278-АВ, роздруківку вхідних і вихідних телефонних дзвінків та їх тривалість, sms-повідомлень з телефону обвинуваченого і потерпілої, які відбулися 30 вересня 2021 року.
Захисник ОСОБА_6 просив скасувати вирок від 19 серпня 2024 року та постановити новий, яким ОСОБА_8 виправдати у зв'язку з недоведеністю вчинення ним кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК.
У поданих апеляційних скаргах захист, зокрема, зазначав на відсутності у діянні обвинуваченого складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК, а саме - ознаки систематичності вчинення домашнього насильства.
Наголошував на тому, що суд першої інстанції, визнаючи наявність у діях ОСОБА_8 зазначеної ознаки, безпідставно послався на постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року, якою обвинуваченого притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Акцентували на наявності суперечностей між встановленими у вироку обставинами щодо перебування ОСОБА_8 30 вересня 2021 року о 12:45 за місцем проживання потерпілої та відображеними у постанові Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року даними про телефонну розмову, яка відбулася у цей період.
Також звертали увагу на те, що у вироку не відображено надану стороною захисту роздруківку вхідних і вихідних телефонних дзвінків, їх тривалості, а також sms-повідомлень з телефонів обвинуваченого і потерпілої, яку було подано на спростування зазначеної у вироку обставини.
Крім того, захист не погоджувався з висновком суду про преюдиціальний характер постанови Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року та наголошував, що суд зобов'язаний був дослідити всі обставини подій 30 вересня 2021 року і надати їм належну юридичну оцінку з урахуванням вимог кримінального процесуального законодавства.
Апеляційний суд, переглядаючи кримінальне провадження стосовно ОСОБА_8 , погодився з висновками місцевого суду та визнав їх обґрунтованими і вмотивованими.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що дослідженими місцевим судом доказами поза розумним сумнівом доведено, що, зокрема 30 вересня 2021 року ОСОБА_8 вчинив умисні діяння стосовно ОСОБА_10 психологічного насильства, які виразилися у погрозах та образах нецензурною лайкою.
Розглядаючи доводи сторони захисту про недоведеність епізоду від 30 вересня 2021 року, суд апеляційної інстанції вказав, що місцевий суд обґрунтовано поклав в основу доказової бази постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року, якою ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП. Цим рішенням підтверджувався факт учинення обвинуваченим 30 вересня 2021 року психологічного насильства щодо потерпілої.
Суд визнав непереконливими посилання сторони захисту на суперечності в матеріалах адміністративної справи, зазначивши, що вони не спростовують установлених судом обставин, оскільки винуватість ОСОБА_8 підтверджується сукупністю доказів, зокрема показаннями потерпілої, яка підтвердила факт учинення щодо неї 30 вересня 2021 року психологічного насильства колишнім чоловіком, а також показаннями свідка ОСОБА_11 .
Крім того, апеляційний суд наголосив, що інформація з ПрАТ «Київстар», на яку посилається захист, не спростовує встановлених судом обставин, оскільки, за поясненнями потерпілої, обвинувачений постійно змінював номери телефонів, але продовжував телефонувати їй із погрозами та приниженнями.
Однак Верховний Суд не може погодитися із цим висновком апеляційного суду з огляду на таке.
Статтею 126-1 КК передбачено кримінальну відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисне систематичне вчинення фізичного, психологічного або економічного насильства щодо подружжя чи колишнього подружжя або іншої особи, з якою винний перебуває (перебував) у сімейних або близьких відносинах, що призводить до фізичних або психологічних страждань, розладів здоров'я, втрати працездатності, емоційної залежності або погіршення якості життя потерпілої особи.
Ознакою об'єктивної сторони зазначеного кримінального правопорушення є систематичність, яка характеризується як кількісним критерієм, тобто багаторазовістю періодично здійснюваних дій, так і якісним, яким є взаємозв'язок, внутрішня єдність, що утворює наполегливу протиправну поведінку винуватої особи стосовно певного потерпілого чи потерпілих.
Кількісний критерій систематичності, як ознаки домашнього насильства полягає в учиненні трьох і більше актів насильства, про що неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх рішеннях (див. наприклад постанову від 13 лютого 2025 року у справі № 491/1073/22, провадження № 51-4095км24).
Відповідно до практики Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду відображеної, зокрема, у постанові від 28 лютого 2023 року у справі № 725/4683/20, провадження № 51-6067 км 21, зазначається, що для доведення систематичності домашнього насильства важливими є сам факт і обставини вчинення окремих його епізодів.
Ця ознака кримінального правопорушення поряд з іншими, визначеними ч. 1 ст. 91 КПК, підлягає доказуванню в установленому законом порядку.
Згідно з ч. 2 ст. 92 КПК обов'язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених ч. 2 цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.
Крім того, ст. 84 КПК визначено, що доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.
Норми кримінального процесуального законодавства не передбачають необхідності доведення факту домашнього насильства якимось певним видом доказів. Діяння та наслідки, зазначені у ст. 126-1 КК, підлягають доказуванню і оцінці, виходячи з положень статей 84, 92, 94 КПК.
Насамперед колегія суддів звертає увагу на те, що рішення суду у справі про адміністративне правопорушення не є предметом оцінки суду касаційної інстанції щодо законності та обґрунтованості цього судового рішення.
Водночас у межах кримінального провадження касаційний суд зобов'язаний здійснити перевірку доводів захисника у межах висунутого обвинувачення.
Так, орган досудового розслідування обвинувачував ОСОБА_8 у вчиненні домашнього насильства, а саме в умисному систематичному вчиненні психологічного та економічного насильства стосовно його колишньої дружини ОСОБА_10 , яке відбулося 18 серпня, 11 та 30 вересня 2021 року. Зокрема, було встановлено, що 30 вересня 2021 року приблизно о 12:45 ОСОБА_8 , перебуваючи за місцем проживання колишньої дружини у квартирі АДРЕСА_3 , усвідомлюючи характер своїх дій та маючи прямий умисел на вчинення домашнього насильства, вчинив умисні тотожні дії психологічного насильства у вигляді погроз та нецензурних висловлювань, які викликали у потерпілої страх за власну безпеку та емоційну невпевненість.
Суди попередніх інстанцій погодилися з обставинами, встановленими органом досудового розслідування, та дійшли висновку про доведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 126-1 КК. При цьому на підтвердження епізоду від 30 вересня 2021 року суд визнав достатнім доказом постанову Богунського районного суду м. Житомира від 21 січня 2022 року, якою ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Водночас сторона захисту заперечувала наявність у діянні ОСОБА_8 ознаки систематичності, наголошуючи, що епізод від 30 вересня 2021 року не доводиться належними та допустимими доказами. Зокрема, захист наголошував на тому, що 30 вересня 2021 року обвинувачений не перебував за указаним місцем проживання потерпілої.
На спростування обставин висунутого обвинувачення захист надав роздруківку з'єднань абонентських номерів обвинуваченого та потерпілої за 30 вересня 2021 року (вхідних, вихідних, їх тривалості, sms-повідомлень) без розкриття їх змісту, із прив'язкою до базових станцій, через які здійснювалися з'єднання.
У судовому засіданні від 25 грудня 2023 року суд дослідив їх та долучив до матеріалів провадження. Так, у ході їх дослідження йшлося про те, що ОСОБА_8 і потерпіла у зазначені у вироку час та місці разом не перебували, а також у визначений час не було зафіксовано телефонних з'єднань між належними їм абонентськими номерами.
Водночас, постановляючи вирок стосовно ОСОБА_8 , суд не відобразив і зовсім не надав оцінки зазначеним документам.
У свою чергу апеляційний суд, погодившись із висновками місцевого суду, не дослідив зазначені матеріали у порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК, як про це просила сторона захисту в апеляційній скарзі. Натомість суд апеляційної інстанції лише зазначив, що інформація, отримана з ПрАТ «Київстар», не спростовує встановлених судом першої інстанції обставин, оскільки, за поясненнями потерпілої, обвинувачений постійно змінював номери телефонів, однак продовжував телефонувати їй із погрозами та висловлюваннями принизливого характеру.
З наведеного вбачається, що суди першої і апеляційної інстанцій не надали належної оцінки наданим захистом документам.
Зокрема, апеляційний суд не навів у своєму рішенні належних і достатніх мотивів, з яких він відхилив докази сторони захисту щодо неспроможності обвинувачення у частині подій, що відбулися 30 вересня 2021 року. Так, зазначивши, що інформація з ПрАТ «Київстар» не спростовує встановлених судом обставин та підтверджується показаннями потерпілої про те, що обвинувачений постійно змінював номери телефонів, з яких продовжував їй погрожувати, суд не навів переконливого обґрунтування, чому саме ці показання ОСОБА_10 визнано достатніми для відхилення наданих стороною захисту документів. Крім того, апеляційний суд не вказав, яким чином постійна зміна телефонних номерів обвинуваченим може підтверджувати факт вчинення ним психологічного насильства щодо потерпілої та не проаналізував даних щодо вхідних дзвінків на абонентський номер потерпілої у вказаний у обвинуваченні час.
Водночас, зазначивши, що винуватість ОСОБА_8 за епізодом від 30 вересня 2021 року підтверджується показаннями потерпілої та свідка ОСОБА_11 , суд апеляційної інстанції не відтворив у своєму рішенні зміст цих показань у такий спосіб, щоб можна було зрозуміти, що вони стосуються саме подій, які мали місце 30 вересня 2021 року.
Колегія суддів зауважує, що захист оспорює обставини обвинувачення, визнаного судом доведеним, зокрема щодо подій, які відбулися 30 вересня 2021 року, що було предметом розгляду у цьому кримінальному провадженні. Сама по собі наявність рішення у справі про адміністративне правопорушення (яке за приписами ст. 90 КПК не має преюдиціального значення) не звільняла суд від обов'язку виконати вимоги КПК щодо повного та всебічного дослідження всіх обставин, що підлягають доказуванню, на основі фактичних даних з відповідних процесуальних джерел у кримінальному провадженні.
Ці обставини стосуються правильного встановлення фактичних даних у кримінальному провадженні та потребують дослідження й аналізу доказів по суті.
Беручи до уваги визначені у ст. 433 КПК особливості касаційного розгляду за якими суд касаційної інстанції не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, Верховний Суд позбавлений можливості самостійно усунути вказані порушення. Тому наведені обставини має перевірити саме суд апеляційної інстанції, який є судом факту.
Таким чином, апеляційний суд не вмотивував свого рішення, дійшов передчасного висновку про обґрунтованість вироку місцевого суду, не зазначив переконливих мотивів відхилення доводів апеляційної скарги сторони захисту та не вирішив відповідне клопотання подане захистом в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 404 КПК, а тому постановлене за результатом такої процедури судове рішення не можна вважати таким, що відповідає вимогам статей 370, 404, 419 КПК, у зв'язку з чим ухвала апеляційного суду підлягає скасуванню з підстав істотного порушення вимог кримінального процесуального закону із призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Ураховуючи наявність указаних вище істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що перешкодили апеляційному суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення, колегія суддів, зважаючи на недопустимість вирішувати наперед питання про доведеність чи недоведеність обвинувачення, переваги одних доказів над іншими, позбавлена можливості перевірити інші доводи касаційної скарги захисника, у зв'язку з чим ця скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції, під час якого необхідно врахувати наведене, ретельно перевірити доводи, викладені в апеляційних скаргах сторони захисту, за наявності до того підстав, повторно дослідити докази, зазначені у апеляційній скарзі захисника ОСОБА_14 , і ухвалити законне, обґрунтоване та вмотивоване судове рішення, яке відповідатиме вимогам кримінального процесуального законодавства.
За таких обставин, касаційна скарга захисника ОСОБА_6 підлягає частковому задоволенню, а ухвала апеляційного суду стосовно ОСОБА_8 - скасуванню з призначенням нового розгляду в суді апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
ухвалив:
Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково.
Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 08 травня 2025 року щодо ОСОБА_8 скасувати і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту її проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
Судді:
ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3